Рішення

від 13.09.2024 по справі 910/6890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/6890/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Адвокатського бюро "Калашнюк і партнери"

(03069, м. Київ, вул. Петра Заломова, 1а, кв. 95;

ідентифікаційний код: 42024123)

до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні

дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-а;

ідентифікаційний код: 03445665)

про стягнення 156 329, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське бюро "Калашнюк і партнери" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору про надання правової допомоги №01-22/10/2019 від 22.10.2019 у розмірі 156 329,97 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5043/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

20.06.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю із підстав недоведеності та необґрунтованості.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

22 жовтня 2019 року між Відповідачем Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і Позивачем Адвокатське бюро «Калашнюк і партнери» був укладений Договір про надання правової допомоги № 01-22/10/2019 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець в особі позивача здійснює представництво інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва по справі за позовом ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до ТОВ «Торговий Дім АвтоКраЗ» про примусове виконання обов`язку в натурі та стягнення 16 780 347,13 грн по справі №910/13333/19 (далі - Справа).

Згідно з п.1.2. Замовник замовляє а Виконавець бере на себе обов`язок надавати правову допомогу, зокрема надавати консультації та роз`яснення з юридичних питань, що стосується процедури звернення до господарського суду, здійснювати юридичний супровід, підготовку та збір доказів по Справі, представляти інтереси Замовника в Господарських судах України з усіма правами, що надані позивачу.

Відповідно до п.2.1. Договору Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Послуги згідно умов Договору на підставі усних та письмових доручень Замовника.

При виконанні зазначених у п.1.2. Договору зобов`язань Виконавець розробляє та реалізує юридичну стратегію і тактику здійснення представництва Замовника.

При цьому, відповідно до умов п. 1.4. Договору Замовник зобов`язаний своєчасно приймати та сплачувати надані послуги, а також добросовісно виконувати всі інші зобов`язання по цьому Договору в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим Договором.

У свою чергу відповідно до п.3.1.5 Договору Замовник має обов`язок не здійснювати дій (не допускати бездіяльність), що будуть або можуть заважати виконавцю ефективно, якісно та своєчасно виконувати доручення Замовника.

Відповідно до абз. 3 п. 5.1. Договору За надання послуг згідно даного Договору, Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1% (одного відсотка) від суми грошових коштів, яка буде вирішена судом до стягнення з Відповідача по справі та рішення суду набере законної сили. Сума винагороди сплачується Замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту набрання рішенням суду по справі законної сили.

Звертаючись до суду, позивач стверджує, що ним належним чином виконано обсяг обов`язків по справі №910/13333/19, що визначені у пунктах 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. та 2.5. Договору, що у своїй сукупності призвели до отримання позитивного рішення суду з урахуванням заявлених заяв про збільшення позовних вимог.

Так, 24.04.2021 року Господарським судом Полтавської області по справі №917/2206/19 (910/13333/19) позов було задоволено частково у зв`язку з чим вирішено стягнути пеню у розмірі 3 725 260,79 грн та штрафу у розмірі 10 964 254,21 грн, 657 398,96 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 286 082,62 грн.

Рішення Господарського суду Полтавської області набрало законної сили 20.05.2021 року.

Отже, на переконання Позивача, враховуючи п. 5.1. Договору щодо суми винагороди та порядку її сплати Позивачу, Замовник мав би сплатити протягом 10-ти календарних днів з моменту набрання рішенням суду по справі №917/2206/19 (910/13333/19) законної сили 1% від суми грошових коштів в розмірі 156 329,97 грн.

Як вказує Позивач, Відповідачем було проігноровано вимогу п. 5.1. Договору, що фактично і стало підставою для з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір надання послуг.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №01-22/10/2019 року від 22 жовтня 2019 року (далі - Договір) Позивач зобов`язаний був надавати юридичні послуги в межах справи №910/13333/19 .

Як встановлено судом, оплата послуг Позивача за Договором здійснюється виключно за участь Позивача у судових засіданнях по справі №910/13333/19 (п.5.1. договору) та оплачується на підставі Актів приймання передачі наданих послуг (п.4.1 договору).

Пункт 5.1 Договору встановлює, що «за надання правової допомоги Замовник оплачує протягом 1 го календарного дня з моменту укладання даного договору на реквізити, що зазначені у даному договорі: 1) У розмірі 15 000, 00 (п`ятнадцять тисяч гривень ) 00 коп за попередньо визначену сторонами кількість судових засідань - 5 судових засідань з розрахунку 3000, 00 грн за 1 судове засідання. У разі розгляду справи та кількості засідань у меншому розмірі Виконавець повертає невикористану суму коштів. За надання послуг згідно даного договору Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1% (одного відсотка) від суми грошових коштів , яка буде вирішена судом до стягнення з Відповідача по справі та рішення суду набере законної сили…»

Відповідно до п.4.1 Договору «Виконавець після надання послуг на користь замовника направляє останньому акт приймання передачі наданих послуг до 5 го числа місяця що слідує за місяцем повного надання послуг».

Суд звертає увагу Позивача, що факт надання послуг Позивачем за договором підтверджується підписаними Сторонами актами приймання передачі наданих послуг, у яких має бути відображено кількість судових засідань по справі №910/13333/19 участь у яких приймав Позивач як представник.

Водночас, суд зауважує, що до матеріалів справи на підтвердження факту надання правової допомоги ні актів приймання-передачі наданих послуг Позивачем, ні доказів їх надсилання Відповідачу, не додано.

Суд погоджується із твердженням Відповідача, яке належними та допустимими доказами не спростовано Позивачем, що копії Ухвал та Рішень наданих Позивачем, як доказ невиконаних зобов`язань Відповідача не можуть вважатись належним способом доказування (належним доказом) з підстав відсутності в них інформації щодо надання послуг саме Позивачем. В жодному із процесуальному документі в межах справи №910/13333/19 ( у тому числі наданому як доказ Позивачем) судами не зафіксовано прибуття Позивача до суду, за що власне і мала виплачуватись Позивачу винагорода згідно п.5.1.Договору.

Також із тверджень Відповідача вбачається, що Позивач не надавав жодних юридичних послуг за договором, не надавав юридичних послуг в межах справи №910/13333/19, в межах Договору між Позивачем та Відповідачем не укладено жодного акту приймання передачі наданих послуг за договором.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 156 329,97 грн. не є обґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами, з огляду на що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Адвокатського бюро "Калашнюк і партнери" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов