Рішення

від 13.09.2024 по справі 910/2338/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/2338/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський домобудівний комбінат №1"

про стягнення 961066,94 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський домобудівний комбінат №1" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - позивач) 958679,04 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року та січень 2024 року відповідно до Догововору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №18/4/7/1/44763 від 17.07.2023 (об`єкти відповідача до яких здійснюється постачання електричної енергії: м. Київ, вул. Клавдіївська, 40В, 40Г, 40Д). Позивачем також на суму боргу було нараховано 2387,90 грн 3% річних.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому він зазначив, що відповідач є колективним споживачем, тоді як фактичними споживачами електроенергії, що поставляється позивачем, є об`єднані відповідачем фізичні і юридичні особи у об`єктах комерційного обліку.

Відповідач зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 російської федерації в Україну виникли суттєві труднощі з отриманням відповідачем від фактичних споживачів платні за комунальну послугу. Відтак, обставини зниження платоспроможності певної кількості фактичних споживачів, відмови частини фактичних споживачів сплачувати відповідачу за спожиті ними комунальні послуги, які є наслідком запровадження в Україні воєнного стану, істотно вплинули на стан платіжної дисципліни відповідача, що позбавило його можливості виконувати грошове зобов`язання перед позивачем.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що відсутність у відповідача можливості виконувати грошове зобов`язання перед позивачем є результатом його господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, однак, дана обставина не може вважатись підставою для невиконання зобов`язання за Договором.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач як споживач шляхом подання позивачу як постачальнику підписану Заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 17.07.2023 приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах публічної комерційної пропозиції «Тимчасова» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» для прийнятих в експлуатацію закінчених будівництвом багатоквартирних будинків, з незавершеною процедурою приєднання до електричних мереж та тимчасових споруд для життєзабезпечення населення (далі - Комерційна пропозиція). Текст публічних Договору та Комерційної пропозиції (всі редакції) розміщено на веб-сайті постачальника.

Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 73398021/1, а Договір з відповідачем зареєстровано за реквізитами - № 73398021/1 ПУ від 17.07.2023, об`єкти відповідача, до яких здійснювалося постачання електричної енергії, знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Клавдіївська, будинки 40В, 40Г, 40Д. Датою початку постачання електричної енергії у згаданій Заяві-приєднання визначено 17.07.2023.

За пунктом 1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього правочину.

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується із постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Пункт 5.8 Договору визначає, що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Відповідно до абз. 1 розділу 5 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Абзацом 2 розділу 5 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

Згідно з абз. 3 розділу 5 Комерційної пропозиції, у разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав відповідач, та набуває чинності з дати подання останнім заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 Договору).

Докази припинення дії Договору в матеріалах справи відсутні.

Як зазначає позивач, ним формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відповідно до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Відповідна інформація підтверджена у додатку № 3 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 9649/3/01/5 від 19.02.2024. На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії за розрахункові періоди «грудень 2023 року» - «січень 2024 року» позивачем сформовано та видано рахунок № 73398021/1/12/1 від 01.10.2023 на суму 476087,04 грн та рахунок № 73398021/1/1/1 від 01.11.2023 на суму 482592 грн.

Однак, в рахунок погашення відповідних нарахувань відповідачем не здійснено жодної оплати, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач стверджує, що він є колективним споживачем, тоді як фактичними споживачами електроенергії, що поставляється позивачем, є об`єднані відповідачем фізичні і юридичні особи у об`єктах комерційного обліку.

Відповідач каже, що з початком воєнного стану в Україні у нього виникли суттєві труднощі з отриманням від фактичних споживачів оплати за комунальні послуги, частина фактичних споживачів у виправдання своєї відмови від оплати за спожиту ними комунальну послугу за період вересень-листопад 2023 року посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено пряму заборону припиняти чи зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, що триватиме до припинення чи скасування воєнного стану в Україні (ч.1 Постанови КМУ).

На думку відповідача, обставини зниження платоспроможності певної кількості фактичних споживачів, відмови частини фактичних споживачів сплачувати відповідачу за спожиті ними комунальні послуги, які є наслідком запровадження в Україні воєнного стану, істотно вплинули на стан платіжної дисципліни відповідача, що позбавило його можливості виконувати грошове зобов`язання перед позивачем.

Натомість, за твердженнями відповідача, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія російської федерації проти України з 24.02.2022, які істотно вплинули на платоспроможність відповідача, слід констатувати, що на сьогоднішній день відповідач позбавлений можливості виконати свій обов`язок згідно Договору на користь позивача. Посилаючись на умови п.12.3 Договору відповідач зауважує, що строк виконання грошового зобов`язання відкладається на строк дії форс-мажорних обставин - до моменту припинення/скасування воєнного стану в Україні і, відповідно, до моменту закінчення дії цих обставин на діяльність відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами Договору відносини щодо постачання та оплати виникають саме між сторонами цього Договору. Натомість, відносини відповідача з побутовими споживачами електричної енергії не стосуються виконання Договору.

Суд зауважує, що відповідач самостійно несе відповідальність перед позивачем за оплату наданих йому послуг, яке суб`єкт господарювання.

Відповідно до ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями російської федерації на території України, як на продовження строку виконання зобов`язань відповідача за Договором, суд зазначає наступне.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 ЗУ Про торгово-промислові палати в Україні, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 ЗУ Про торгово-промислові палати в Україні, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Разом з тим, за умовами п. 12.4 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Належним доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом.

Разом з тим, суд звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач на виконання умов п. 12.4 Договору повідомляв позивача про форс-мажорні обставини та надавав відповідні докази на підтвердження безпосереднього впливу непереборної обставини (воєнний стан) на можливість виконання ним зобов`язання за Договором у даному випадку.

Крім того, відповідач приєднався до умов Договору у липні 2023 року, тобто, через півтора роки після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а отже відповідач укладаючи Договір був усвідомлений про наявність в Україні воєнного стану.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 958679,04 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав належних документів, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних (нараховано по кожному періоду окремо, з 11.01.2024 по 26.02.2024 та з 13.02.2024 по 26.02.2024), суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 2387,90 грн 3% річних підлягають задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський домобудівний комбінат №1" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Олега Кошового, будинок 13-Б/1, нежиле приміщення 83; ідентифікаційний код 36383265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) 958679 (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 04 коп. основного боргу, 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 90 коп. 3 % річних, а також 11532 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків