Рішення

від 13.09.2024 по справі 910/7640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/7640/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Дочірнього підприємства "Екотепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Актив", Львівська область, м. Трускавець

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Техно", м. Київ

про стягнення 146 100,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.06.2024 року Дочірнє підприємство "Екотепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Актив" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Техно" (відповідач) суми вартості товару в розмірі 146 100,00 грн, у зв`язку з поставкою неякісного товару за Договором поставки №26/10 від 26.10.2022 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року, матеріали справи №910/7640/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами та встановлено строк сторонам для подання відповідних заяв по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 15.07.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600277590414 ухвалу суду від 15.07.2024 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/7640/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан-Техно» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Екотепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Актив» (покупець) укладено Договір поставки №26/10 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Бак (сталь S235JR/ З ПС) емалевим покриттям (для систем ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар, згідно креслень покупця, відповідно до технічного завдання (Додаток 1) (надалі іменується - товар) у кількості 1 шт.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає діючим умовам державних стандартів і технічних умов, або іншим вимогам що закріплені в нормах чинного в України законодавства. Гарантійний строк на товар становить 24 календарних місяці з моменту його поставки.

Усі виявлені недоліки (невідповідності) товару повинні бути представлені покупцем постачальнику у письмовій формі не пізніше 5-ти днів з дати їх виявлення. Строк розгляду заяви покупця виявлених недоліків складає 10 робочих днів від дати отримання товару. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти товару, або замінити неякісний товар на товар належної якості, якщо такі дефекти виникли з вини постачальника.

Для визначення причини порушення якості товару сторони мають право провести незалежну експертизу у відповідному експертному закладі. Вартість експертизи оплачується стороною, зацікавленою в проведенні експертизи, та відшкодовується стороною, яка відповідальна за порушення якості товару. (п. 2.4. Договору).

Загальна ціна Договору узгоджена сторонами у сумі 146 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 24 350,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Так, відповідно до пункту 4.1. Договору на підставі отриманих розрахункових документів покупець здійснює шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступні платежі: - оплату завдатку, який зараховується в рахунок оплати ціни товару, у розмірі 70% вартості товару, упродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку; - остаточний розрахунок 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження.

Строк (термін) поставки (передачі) товару за Договором: постачальник здійснює поставку кожної партії товару у строк, що не перевищує 41 день з дня отримання завдатку. (п. 5.1. Договору).

Поставка вважається завершеною з дати передачі товару покупцю за місцем знаходження складу покупця: м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 14а, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, при наявності необхідних товаросупровідних документів. (п. 5.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 року. (п. 9.1. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Додатком №1 до Договору сторони оформили технічне завдання.

Як зазначає позивач, відповідачем на виконання умов Договору було поставлено йому бак, який позивачем оплачено на суму в розмірі 146 100,00 грн згідно платіжних доручень: №111113122 від 14.11.2022 року на суму 102 240,00 грн, №111113240 від 12.12.2022 року на суму 30,00 грн, №111113226 від 09.12.2022 року на суму 43 830,00 грн.

В процесі експлуатації баку позивачем було виявлено недоліки поставленого відповідачем товару.

Так, 02.08.2023 року позивачем здійснено комісійне обстеження баку за місцем розташування такого, що підтверджується Актом обстеження від 02 серпня 2023 року.

Як слідує з акту, за результатом обстеження баку встановлено, що має місце протікання баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар. на зварному заводському шві.

Листом вих. №01/09/08 від 09.08.2023 року позивач повідомив відповідача про виявлений недолік.

Відповідно до Акту виконання гарантійних робіт №01-17/10 від 17.10.2023 року відповідачем виконано на підставі Акту обстеження від 02 серпня 2023 року гарантійний ремонт баку.

В подальшому, листом вих. №27-11/23 від 27.11.2023 позивач повідомив відповідача про повторно виявлені недоліки баку, на підтвердження чого долучив акт комісійного обстеження баку.

Актом від 27.11.2023 року встановлено, що має місце протікання баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар. на зварному заводському шві нижче на 1 метр від місця попереднього протікання, зафіксованого актом від 02.08.2023 року.

З врахуванням наведеного позивач листом №30-11/23 від 30.11.2023 року просив невідкладно (терміново) вжити заходів для усунення виявленого дефекту поставленого Товару за Договором, а саме: протікання на зварному шві бака з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар.

Листом вих. №27-11/23 від 27.11.2023 року, відповідач повідомив, що без аналізу технічної документації (проекту), відповідно до якого бак ТАЕ-4000 було встановлено, прийняття рішення про подальше гарантійне обслуговування баку ТАЕ-4000 неможливе.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не прийнято жодного рішення, у зв`язку з чим позивачем направлено відповідачу претензію №18-01/24 від 18.01.2024 року про заміну неякісного товару на товар належної якості або повернення коштів.

У зв`язку з тим, що відповідач не усунув недоліків товару та не здійснив обмін неякісного товару на якісний, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про повернення йому вартості неякісного товару в розмірі 146 100,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За положеннями частин 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантії якості товару, визначені статтею 675 ЦК України, вказують, зокрема, що договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч. 2 ст. 675 ЦК України), тобто, строк, протягом якого виробник (продавець) зобов`язаний забезпечити застосування (використання) товару за призначенням. В такому разі продавець приймає на себе зобов`язання, що товар відповідатиме вимогам покупця не лише на час його передачі, але й на строк, встановлений договором.

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України).

Відповідно до частин 1-6 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Разом із цим, ст. 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

За ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

В силу положень ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечують обставин поставки відповідачем позивачу Баку (сталь S235JR/ З ПС) з емалевим покриттям (для систем ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар, згідно умов Договору.

Як і не заперечують обставин виходу з ладу баку, що зафіксовано Актом обстеження від 02 серпня 2023 року, складеним позивачем, та подальший проведений відповідачем гарантійний ремонт, що підтверджується підписаним сторонами Актом виконання гарантійних робіт №01-17/10 від 17.10.2023 року.

Однак, в подальшому, листом вих. №27-11/23 від 27.11.2023 позивач повторно повідомив відповідача про додаткові виявлені недоліки баку.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Акту від 27.11.2023 року вбачається, що має місце протікання баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар. на зварному заводському шві нижче на 1 метр від місця попереднього протікання, зафіксованого актом від 02.08.2023 року.

Позивач листом №30-11/23 від 30.11.2023 року просив невідкладно (терміново) вжити заходів для усунення виявленого дефекту поставленого Товару за Договором, а саме: протікання на зварному шві бака з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар.

Однак, відповідач листом вих. №27-11/23 від 27.11.2023 року повідомив, що без аналізу технічної документації (проекту), відповідно до якого бак ТАЕ-4000 було встановлено, прийняття рішення про подальше гарантійне обслуговування баку ТАЕ-4000 неможливе.

При цьому, другий гарантійний ремонт баку відповідачем здійснено так і не було.

З метою підтвердження обставин неякісності поставленого відповідачем баку, керуючись положеннями п.2.4 Договору, позивач замовив проведення судової експертизи в Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз, на вирішення якої поставив наступні питання: 1) Чи наявні пошкодження та руйнування на баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар? 2) Якщо наявні, то яка причина виникнення таких пошкоджень і руйнувань? Такі руйнування утворились внаслідок заводського дефекту чи в процесі експлуатації? 3) Чи може бак (з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар) виконувати своє функціональне призначення відповідно до технічної документації (паспорт, керівництво з експлуатації)? 4) Чи здійснено монтаж баку (з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар) з дотриманням вимог щодо його монтажу, наведених в технічному паспорті?

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Тобто судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Частиною 1 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 6 - 8 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Так, за результатами проведеного експертного дослідження баку поставленого відповідачем позивачу згідно Договору судовим експертом Лушниковою Т.М. складено висновок експерта №1088-Е від 21.05.2024 року.

У вказаному висновку експерта №1088-Е від 21.05.2024 року зазначено:

1. На представленому на дослідження баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар, наявне пошкодження у вигляді порушення герметичності баку, а саме протікання баку по одному вертикальному зварному шву. Вертикальний зварний шов на окремих ділянках виконаний з різною висотою по довжині і напливами металу по висоті шва.

2. Наявне на представленому на дослідження баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар, пошкодження у вигляді порушення герметичності баку, а саме протікання баку по одному вертикальному зварному шву, обумовлене зниженням міцності і несучої здатності вертикального зварного шва в процесі виготовлення зварного шва і проведенням ремонту, а саме встановленням патрубка у верхній частині баку. Порушення герметичності представленого на дослідженні баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар обумовлене дефектами, що утворилися в процесі виготовлення баку і проведення його ремонту.

3. Представлений на дослідження бак з емалевим покриттям не може виконувати своє функціональне призначення з накопичення теплової енергії у вигляді гарячої води за причини, викладеній в дослідницькій частині висновку.

4. Монтаж баку (з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар) здійснений з дотриманням вимог щодо його монтажу наведених в технічному паспорті в розділі 4 (Розміщення та монтаж) за причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

Таким чином, наданий до матеріалів справи висновок підтвердив обставину причин виходу з ладу баку, поставленого відповідачем позивачу згідно умов Договору, а саме «Порушення герметичності представленого на дослідженні баку з емалевим покриттям (для системи ГВП) ТАЕ-4000 без нагрівача, робочий тиск 6 бар обумовлене дефектами, що утворилися в процесі виготовлення баку і проведення його ремонту».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Отже, встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідача такого принципу добросовісності не дотримався та фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору, а саме усунення недоліків товару, що виникли з його вини.

Правові наслідки передання товару неналежної якості, передбачені у статті 678 Цивільного кодексу України, згідно з якою, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Умовами п. 2.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти товару, або замінити неякісний товар на товар належної якості, якщо такі дефекти виникли з вини постачальника.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (статті 224, 225 Господарського кодексу України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних господарських відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, відповідач у порушення встановлених у договорі вимог не усунув недоліки поставленого товару (не здійснив ремонт чи заміну неякісного товару), наслідком чого стала неможливість використання позивачем цього товару (баку) за його призначенням, що завдало збитків позивачу на вказану суму, відтак суд встановив, що вказані збитки спричинені бездіяльністю відповідача внаслідок чого позивач поніс збитки у вартості товару, який не можливо використати. Отже, судом встановлено наявність повного складу цивільного правопорушення, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми у розмірі 146 100,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 146 100,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до п. 2.4. Договору для визначення причини порушення якості товару сторони мають право провести незалежну експертизу у відповідному експертному закладі. Вартість експертизи оплачується стороною, зацікавленою в проведенні експертизи, та відшкодовується стороною, яка відповідальна за порушення якості товару.

Так, позивачем до матеріалів справи надано докази на підтвердження здійснення оплати вартості експертного дослідження у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз, а саме платіжне доручення №111115609 від 10.04.2024 року на суму 15 145,60 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та вартість експертного дослідження у розмірі 15 145,60 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Техно» (ідентифікаційний номер 40915003, місцезнаходження: 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 26) на користь Дочірнього підприємства «Екотепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Актив» (ідентифікаційний код 35233117, місцезнаходження: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, буд. 54А) суму коштів в розмірі 146 100,00 грн (сто сорок шість тисяч сто гривень 00 копійок), суму витрат на експертне дослідження в розмірі 15 145,60 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень 60 копійок) та суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ