Ухвала

від 09.09.2024 по справі 13/59б/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09 вересня 2024 року м.Харків Справа № 13/59б/2011

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Яресько Б.В.

розглянувши матеріали справи за заявою кредитора Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

до боржника приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ

про банкрутство

Представники сторін не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство, ліквідаційна процедура відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду від 10.10.2011 р. визнано банкрутом відсутнього боржника приватне підприємство Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, вул. Братів Махових, 4-Г, ідентифікаційний код 33571423, визнано обґрунтованими вимоги ініціюючого кредитора - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, м. Луганськ, вул. Шевченка, 38-а, ідентифікаційний код 21796836 до боржника - приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, вул. Братів Махових, 4-Г, ідентифікаційний код 33571423, в сумі 2697957 грн. 61 коп., відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 10.01.2012 р., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Остапенко Руслан Вікторович, ліцензія АВ № 547748 від 08 вересня 2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: Луганська область, Лутугинській район, м. Лутугине, вул. Лихачова, буд. 6.

В газеті Голос України від 09.11.2011 р. № 210(5210) здійснена публікація оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 22.12.2011 р. № 13/59б/2011 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Остапенка Р.В. на 3 місяці до 10.04.2012 р., ухвалою від 09.04.2012 р. - на 3 місяці до 10.07.2012 р., ухвалою від 18.06.2012 р. - на 3 місяці до 10.10.2012 р., ухвалою від 27.09.2012 р. - на 6 місяців до 10.04.2013 р., ухвалою від 08.04.2013 р. - на 3 місяці до 10.07.2013 р., ухвалою від 08.07.2013 р. - на 3 місяці до 10.10.2013 р., ухвалою від 16.09.2013 р. продовжено строк повноважень ліквідатора Остапенка Руслана Вікторовича на 3 місяці до 10.01.2014 р., ухвалою від 02.02.2014 р. - на 3 місяці до 10.04.2014 р.

Ухвалою від 25.06.2014 р. окрім іншого зобов`язано ліквідатора Остапенка Руслана Вікторовича - завершити проведення ліквідаційної процедури, подати до суду звіт про роботу та ліквідаційний баланс банкрута відповідно до вимог ст.ст. 32, 52 Закону та призначено розгляд справи на 31.07.2014 р. на 10 год. 30 хв., каб. № 334.

Проте судове засідання призначене на 31.07.2014 р. не відбулося у зв`язку з проведенням антитерористичною операцією.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зі змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. №2, господарський процесуальний кодекс не містить положень щодо відновлення втраченої справи, однак це не може бути підставою для відмови в прийнятті чи залишені без розгляду заяви, клопотання чи іншого передбаченого ГПК звернення учасника судового процесу до господарського суду.

Втрачена (у т.ч. частково, - наприклад окремі томи) справа може бути відновлена за заявою особи, що була учасником відповідного судового процесу і звернулася до того місцевого суду, який розглянув справу по суті або припинив повноваження в ній чи залишив позов без розгляду, а також зазначеним господарським судом з своєї ініціативи.

Ухвалою від 06.07.2015 р. господарський суд Луганської області відновив з власної ініціативи матеріали втраченої справи №13/59б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, порушену за заявою Ленінськой МДПІ в м. Луганську.

30.09.2015 р. на електронну адресу суду надійшов звіт ліквідатора від 30.09.2015 р. №03/09 в якому ліквідатор пояснює, що стягнення дебіторської заборгованості з ДП "Укрдонбасекологія" призупинена внаслідок проведення антитерористичної операції.

20.10.2015 р. на виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 28.09.2015 р. відділ з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області надав лист від 12.10.2015 р. № 19296/14/6 в якому повідомив, що відповідно до наявних на публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих відомостей Остапенко Руслан Вікторович, свідоцтво №168 від 07.02.2013 р., є діючий арбітражний керуючий.

Ухвалою від 17.10.2017 р. суд здійснив заміну кредитора у справі №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, з Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області на Луганську об`єднаної державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код 39892287).

Ухвалою від 09.11.2018 р. суд здійснив заміну кредитора у справі №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, з Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на Головне управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72).

Ухвалою суду від 27.01.2020 р. суд продовжив розгляд справи №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від 09.06.2020 р. клопотання Головного управління ДПС у Луганській області від 01.06.2020 р. №б/н про заміну кредитора у справі задоволено та здійснено заміну кредитора у справі №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, з Головного управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39591445) на Головне управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746, адреса: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72).

Ухвалою від 29.04.2021 р. клопотання Головного управління ДПС у Луганській області від 11.03.2021 р. №1971/5/12-32-20-04-29 про заміну кредитора у справі задоволено, здійснено заміну кредитора у справі №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, з Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ 43143746) на Головне управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ ВП 44082150, адреса: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72).

Ухвалою суду 01.09.2021 р. задоволено заяву арбітражного керуючого Остапенко Р.В. від 02.08.2021 р. №02/08-1 про дострокове припинення повноважень, відсторонено арбітражного керуючого Остапенко Руслана Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, зобов`язано комітет кредиторів, у справі №13/59б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, як представницький орган кредиторів, скликати збори комітету кредиторів, на яких розглянути питання щодо кандидатури арбітражного керуючого, функції ліквідатора ПП Рігоріо-Тейл; відповідне рішення комітету кредиторів про призначення арбітражного керуючого в якості ліквідатора надати суду до 20.09.2021 р.

Ухвалою від 20.09.2021 відкладено розгляд справи у судове засідання на 30.05.2022 р.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Ухвалою суду від 02.10.2023 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.04.2024 р.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10:59 до 11:29 у Харківській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №13/59б/2011 про банкрутство про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, призначене на 22.04.2024 р. на 11 годин 10 хвилин, не відбулось.

Ухвалою суду від 22.04.2024 р. суд призначив розгляд справи на 09.09.2024 р.

09.09.2024 р. в судове засідання представники сторін не прибули.

Станом на 09.09.2024 р. вимоги ухвал Господарського суду Луганської області кредиторами не виконані, кандидатура арбітражного керуючого для призначення його ліквідатором у цій справі суду не надана.

Заяв від арбітражних керуючих про згоду на призначення ліквідатором у цій справі до суду не надходило.

Щодо повідомлення учасників справи про її розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення про дату та час судових засідань, судом було направлено ухвали на адреси кредиторів, розміщено відповідне оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Луганської області веб-порталу «Судова влада України».

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.7 ст.120 ГПК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін у цій справі, а тому виходячи з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що кредитори були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Згідно з ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що з 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд цій справи судом здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Провадження у справі № 13/59б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, перебуває на стадії ліквідації з 10.10.2011 р.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута (ч.1).

Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати (ч.2).

У відповідності до ст. 10 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Статтею 28 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий для виконання повноважень ліквідатора призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Законодавством передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури. Так, частинами 1, 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом (ч.1).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (ч.2).

Частиною 1 ст.60 КУзПБ передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України

У разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого (Пункт 5 частина 5 ст.48 КУзПБ.).

Також, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (пункт 4 частина 8 ст.48 КУзПБ).

Редакцією Закону про банкрутство, чинною до 21.10.2019 (ст.115), та Кодексом України з процедур банкрутства (ст.30) встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду та визначено порядок і умови оплати діяльності арбітражного керуючого.

Отже виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у справі про банкрутство обумовлюється тим, що надання таких послуг є оплатним, у тому числі за рахунок кредиторів у справі про банкрутство.

Джерелами сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство можуть бути як кошти, отримані від виробничої діяльності підприємства боржника, так і кошти, що сплачуються кредиторами у встановленому Законом про банкрутство і Кодексом порядку.

Як вже було вище зазначено, суд неодноразово зобов`язував кредиторів у справі визначитись стосовно кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором по справі на підставі ст. 28 КУзПБ.

Матеріали справи також не містять будь-яких пропозицій кредиторів у період після з 01.09.2021 р. (з дати відсторонення арбітражного керуючого Остапенко Р.В. від виконання повноважень ліквідатора по цій справі) щодо порядку здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство, у тому числі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора.

Приписи КУзПБ передбачають, що участь кредитора у справі про банкрутство не може бути формальною. Будучи учасником такого провадження кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника (стаття 42 КУзПБ), прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого (п.5.ч.5ст.48 КУзПБ), звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого (п.4.ч.8 ст.48 КУзПБ), звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора (ч.6 ст. 61 КУзПБ), визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (стаття 73 КУзПБ), реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану ведення справи про банкрутство, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти відповідні дії, передбачені його обсягом прав та повноважень, тощо.

Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

Процедури банкрутства за вимогами КУзПБ мають строковий характер. Зокрема, у відповідності до частини 1 статті 58 КУзПБ у ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. у строк що не перевищує 12 місяців

У судовому засіданні встановлено що процедура ліквідації у цій справі відкрита постановою Господарського суду Луганської області від 10.10.2011 року.

Не зважаючи на те, що процедура ліквідації банкрута - приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, в межах цієї справи триває вже майже 13 років, до теперішнього часу ця процедура є незавершеною.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи до уваги, що провадження у цій справі на стадії ліквідації триває понад встановленого законом строку, проте протягом тривалого часу ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора, пасивною поведінкою кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора, суд вважає, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства Боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства.

Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені статтею 90 КУзПБ.

Оскільки неприйняття внаслідок бездіяльності зборами кредиторів рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого-ліквідатора у справі про банкрутство, унеможливлює подальше провадження цієї справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі керуючись пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з причин відсутності предмету спору.

При цьому, судом прийняті до уваги правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 10.12.2019 року у справі №906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 року Верховного Суду у справі №917/1230/15, за змістом яких - "відсутність предмета спору" у розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин.

Таким чином, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, для правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями та не можуть задовольнятися через існуючий мораторій у справі про банкрутство, суд вважає за необхідне прийняти у даній справі рішення про закриття провадження у справі про банкрутство, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, зазначеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, яка зобов`язує органи національної юрисдикції вживати належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справ, а також пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України та ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Подальше затягування процедури банкрутства на стадії ліквідації з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення ліквідаційної процедури призведе лише до порушення прав кредиторів і Боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі господарський суд вважає доцільним та обґрунтованим.

При цьому, слід зазначити, що статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Статтями 42, 48, 61,73 цього Кодексу передбачено право кредиторів на звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.

Згідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Станом на цей час матеріали справи не містять заяв (клопотань) чи інших доказів, які свідчать про наявність спору між арбітражним керуючим та кредиторами боржника з приводу сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, скарг кредиторів на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених Господарським судом Луганської області спорів, які підлягали розгляду в межах цієї справи на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на вищезазначене, суд вважає обґрунтованим та правомірним закриття провадження у справі №13/51б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, (код ЄДРПОУ 33571423) на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 28, 30, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 231 ГПК України.

Аналогічна правова позиція щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку із об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство та Кодексу України з процедур банкрутства викладена в постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 зазначив наступне:

« 22. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

23. Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції".

24. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

25. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

26. Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України", в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

27. Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

28. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

29. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

30. Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

31. Беручи до уваги, що провадження у справі № 5006/27/116б/2012 про банкрутство ПП "РІА "Гольфстрим" триває понад 11 років (з 10.10.2012); понад 9 років на стадії ліквідаційної процедури; ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора; з огляду на пасивну поведінку кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора та на безрезультатність вжитих судом дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у цій справі в якості ліквідатора а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом, включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство і не можуть бути задоволені понад 11 років через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі про банкрутство ПП "РІА "Гольфстрим", відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції.

32. Вказані вище обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

33. Також, слід наголосити, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства підприємств, майно яких перебуває наразі на тимчасово окупованій території України, у КУзПБ впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.

34. Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі. (абз. 2 ч. 3 ст. 65 КУзПБ).

35. Суд звертає увагу, що норми ст. 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то «відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.

36. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

37. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

38. З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованим та справедливим прийняття судами попередніх інстанцій рішення про закриття провадження у справі про банкрутство ПП "РІА "Гольфстрим", відповідно до загальних процесуальних норм та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15)».

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 28, 30, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 231-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №13/51б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, (код ЄДРПОУ 33571423)

2. Скасувати дії мораторію у справі №13/51б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, (код ЄДРПОУ 33571423) на задоволення вимог кредиторів.

3. Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі №13/51б/2011 про банкрутство приватного підприємства Рігоріо-Тейл, м. Луганськ, (код ЄДРПОУ 33571423).

4. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство, державному органу з питань банкрутства, суб`єкту державної реєстрації для внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття (підписання) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.

Ухвала підписана 12.09.2024.

СуддяБогдан ЯРЕСЬКО