Рішення

від 13.09.2024 по справі 914/1770/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 Справа № 914/1770/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санні Веллі», м. Київ

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин, Львівська область

про стягнення 116045,00 грн заборгованості.

Без участі сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Санні Веллі» до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин, Львівська область про стягнення 116045,00 грн заборгованості за договором №19102023-Т від 19.10.2023 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024, справу №914/1770/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 16.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

13.09.2024, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про те, що між ним та відповідачем укладено договір №19102023-Т купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 19.10.2023 року.

Як повідомив позивач, на виконання умов вище згаданого договору він поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 116045,00 грн.

Враховуючи. що сторонами був погоджений графік оплати товару, відповідач повинен був сплатити суму поставленого йому товару частинами до 30.06.2024 року. Однак, позивач зазначає про те, що відповідач не виконав своє зобов`язання за договором та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар.

З огляду на вище викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар на загальну суму 116045,00 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 16.07.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з відповіддю №2258267 від 15.07.2024 про наявність зареєстрованого кабінету ЄСІІТС, відповідач має такий кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС від 30.11.2021 року.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач отримав ухвалу від 16.07.2024 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 16.07.2024 о 18:41.

Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 16.07.2024 про відкриття провадження вручена відповідачу 17.07.2024, а відтак, останній мав строк для подання відзиву, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до 31.07.2024 включно.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санні Веллі» (надалі - позивач; продавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - відповідач; покупець) укладено договір №19102023-Т купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язується продати та передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності - текстиль (далі - товар), згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар в порядку і на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору сторони погодили, що перелік, асортимент, кількість, вартість товару, що передається за цим договором, зазначається у специфікації, що додатком №l до цього договору.

На підставі специфікації продавець оформлює рахунок на оплату товару, акт приймання-передачі та видаткову накладну на товар (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони дійшли згоди, що передача товару від продавця покупцю здійснюється на підставі видаткової накладної, акту приймання-передачі товару в якій зазначається найменування товару, що продається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна товару та загальна вартість товару. Дата підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару є датою передачі товару.

Відповідно до п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється зі складу постачальника, який вказаний у видатковій накладній на відвантаження на умовах FCA склад постачальника (Інкотермс 2020). Сторони можуть погодити інші умови поставки товару, зокрема поставку товару на умовах DAP (Інкотермс 2020) чи інше.

Згідно з п. 2.3. договору, у разі підписання представником покупця видаткової накладної, акту приймання-передачі товару, вважається, що товар прийнятий покупцем і у нього не має претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості.

Покупець відповідає за наявність повноважень у особи, яка підписує накладну та інші документи від імені покупця і не може пред`являти претензій (вимог), які могли б виникнути у випадку підписання таких документів особою, яка не була уповноважена від імені покупця (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною, акту приймання-передачі товару, що підписується сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, покупець сплачує суму товару що визначена у специфікації (додаток №1 до договору) з можливістю розстрочки платежу у визначених часових межах з 01.01.2024 по 30.06.2024 згідно з графіком (додаток №2 до договору).

Згідно з п. 3.2. договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Продавця відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.

За несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченої оплати (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, такий набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 19.10.2024 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе за цим договором.

Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього договору чи у зв`язку з ним, сторони намагатимуться розв`язати шляхом переговорів.

В разі якщо продавцем було направлено будь-який документ, що стосується виконання умов даного договору, а покупець не отримав його у відділенні зв`язку або покупець відсутній за місцем реєстрації. такий документ вважається отриманим покупцем з дати відправлення, засвідченої відділенням зв`язку (п. 7.2. договору).

Пунктом 7.3. договору погоджено, що у разі не вирішення спору заходами досудового врегулювання, спір передається на розгляд до суду в порядку. передбаченому чинним законодавством У країни.

Відповідно до п. 8.1. договору, умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням належно оформленої додаткової угоди і підписаної сторонами, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, цьому договорі або чинним законодавством.

Додатки, доповнення та зміни даного договору дійсні та складають його невід`ємну частину лише у випадку, коли вони були здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами. Жодна із сторін не має права передавати права та зобов`язання по даному договору третій стороні без письмового погодження цього з другою стороною (п. 8.3. договору).

Відповідно до укладеного між сторонами додатку №1 до договору №19102023-Т від 19.10.2023, ними погоджено специфікацію товару за договором, а саме:

- скатертина 120*210 біла у кількості 92, вартістю 16560,00 грн;

- скатертина 130*210 бордо у кількості 92, вартістю 17480,00 грн;

- скатертина 110*200 біла у кількості 150, вартістю 27000,00 грн;

- скатертина 126*204 бордо у кількості 150, вартістю 28500,00 грн;

- скатертина 150*45 бордо у кількості 50, вартістю 9000,00 грн;

- скатертина 145*115 біла у кількості 10, вартістю 1900,00 грн;

- скатертина 72*400 у кількості 10, вартістю 3400,00 грн;

- скатертина 72*500 у кількості 1, вартістю 355,00 грн;

- скатертина ромб червоний у кількості 30, вартістю 4200,00 грн;

- скатертина юбка 730*1600 у кількості 1, вартістю 650,00 грн;

- скатертина юбка 730*3000 у кількості 2, вартістю 1800,00 грн;

- салфетка 45*45 у кількості 160, вартістю 5200,00 грн.

Загальна вартість згідно специфікації становить 116045,00 грн.

Також між сторонами погоджено графік оплати згідно договору №19102023-Т:

- до 31.01.2024 - 19340,84 грн;

- до 28.02.2024 - 19340,84 грн;

- до 31.03.2024 - 19340,83 грн;

- до 30.04.2024 - 19340,83 грн;

- до 31.05.2024 - 19340,83 грн;

-до 30.06.2024 - 19340,83 грн.

На виконання умов договору №19102023-Т від 19.10.2023, позивач поставив відповідача товар згідно погодженої специфікації, що підтверджуєтеся видатковою накладною №1 від 19.10.2023 на загальну суму з ПДВ 116045,00 грн. Видаткова накладна №1 від 19.10.2023 підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо якості, кількості поставленого товару та містить відтиски печаток сторін.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору №19102023-Т купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 19.10.2023 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №19102023-Т від 19.10.2023, позивач поставив відповідача товар згідно погодженої специфікації, що підтверджуєтеся видатковою накладною №1 від 19.10.2023 на загальну суму з ПДВ 116045,00 грн. Видаткова накладна №1 від 19.10.2023 підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо якості, кількості поставленого товару та містить відтиски печаток сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Таким чином, відповідно до погоджених сторонами умов договору, викладених у п. 2.3. такого, у разі підписання представником покупця видаткової накладної, акту приймання-передачі товару, вважається, що товар прийнятий покупцем і у нього не має претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості, суд дійшов висновку про те, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором договору №19102023-Т від 19.10.2023 щодо передання у власність відповідача товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, пунктом 2.5. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною, акту приймання-передачі товару, що підписується сторонами.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 695 Цивільного кодексу України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу

Судом встановлено, що між сторонами був погоджений графік оплати згідно договору №19102023-Т, а саме: до 31.01.2024 - 19340,84 грн; до 28.02.2024 - 19340,84 грн; до 31.03.2024 - 19340,83 грн; до 30.04.2024 - 19340,83 грн; до 31.05.2024 - 19340,83 грн; до 30.06.2024 - 19340,83 грн.

Також, згідно з п. 3.1. договору сторони дійшли згоди про те, що покупець сплачує суму товару що визначена у специфікації (додаток №1 до договору) з можливістю розстрочки платежу у визначених часових межах з 01.01.2024 по 30.06.2024 згідно з графіком (додаток №2 до договору).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач прийняв товар за видатковою накладною №1 від 19.10.2023 без зауважень щодо якості, кількості поставленого товару на загальну суму 116045,00 грн. Таким чином, зважаючи на умови договору купівлі-продажу щодо строку оплати такого, у відповідача виник обов`язок здійснити повну оплату поставленого товару, з урахуванням погодженого терміну розстрочення платежу, до 30.06.2024 включно.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач здійснив оплату отриманого за договором купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання у повному обсязі зобов`язань з оплати поставленого товару відповідачем до справи не подано, а відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 116045,00 грн основної заборгованості за договором№19102023-Т купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 19.10.2023 року підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору №19102023-Т від 19.10.2023 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей щодо своєчасної оплати отриманого товару, а відтак, позовні вимоги підлягають до повного задоволення на суму 116045,00 грн.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №27 від 27.06.2024.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Паркова площа, будинок 3; ідентифікаційний код 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санні Веллі» (03150, Київська область, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114; ідентифікаційний код 44562180) 116045,00 грн заборгованості та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2024.

СуддяГоменюк З.П.