Рішення

від 12.09.2024 по справі 922/1966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ХарківСправа № 922/1966/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11); до Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 15/2). про стягнення коштів у розмірі 1 493 903, 05 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/21 від 23.02.2021 в сумі 113 781, 86 грн за грудень 2021 та в сумі 1 380 121, 19 грн за квітень 2022. Також просить суд стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою Господарського суду від 06.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1966/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26 червня 2024 року о 13:45 год.

21.06.2024 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 16191), згідно якого просить суд не застосовувати підстави для задоволення позовної заяви, оскільки відомості щодо дебіторської заборгованості відповідача за 2021 - 2022 роки було надіслано до Управління освіти після закінчення договірних відносин з КП "Харківські теплові мережі". Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Управління освіти дізналося про заборгованість внаслідок перерахунків позивачем у січні 2023 року за спожиту теплову енергію на потреби опалення.

25.06.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 16497), згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" в повному обсязі.

Ухвалою від 26.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження, в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України. Підготовче засідання відкладено на 11 вересня 2024 року о 11:45 год.

Заперечень на відповідь на відзив на позов відповідачем суду надано не було.

14.08.2024 відповідачем надано до суду клопотання про розгляд даного спору за відсутності його представника (вх. № 20454).

Ухвалою господарського суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1966/24 до судового розгляду по суті на 12.09.2024 об 11:00 год.

У судове засідання 12.09.2024 представники сторін не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

Ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл, зокрема, по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, в тому числі і у місті Харкові де розташований Господарський суд Харківської області, періодично було відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. При цьому, як наслідок, у місті Харкові щодня застосовувались планові та/або аварійні відключення електроенергії.

Водночас, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя, працівники апарату та відвідувачі суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.09.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

23.02.2021 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» та Управлінням освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/21 (надалі - договір 1).

Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є закупівля код за ДК 021:2015 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії (далі по тексту - теплова енергія).

Ціна цього договору 1 становить 13 259 800, 52 грн, ПДВ 2 651 960, 10 грн, усього 15 911 760, 62 грн (п.3.1. договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами (бюджетні установи/інші споживачі), відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (п.4.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору 1, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Згідно з п. 4.8. договору 1, споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.

Відповідно до розділу 10 договору та додаткових угод до договору від 31.12.2021 та від 04.01.2022, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2021 і діє до 31.03.2022.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресами, зазначеними у додатку 4 до договору 1.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача 17200-1700 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором 1 в сумі 113 781, 86 грн, яка утворилася за грудень 2021 року.

Відповідачу були направлені рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які в повному обсязі сплачені не були.

Також, 31.01.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/22 (далі договір 2), відповідно до якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору 2 в гарячій воді на такі потреби: опалення та гаряче водопостачання.

Відповідно до розділу 10 договору 2, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2022 і діє до 30.04.2022 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

30.11.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/22/1, яким внесені зміни до договору 2, а саме, строк дії договору 2 продовжено до 31.12.2022.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресами, зазначеними у додатку 4 до договору 2.

Як вказує позивач, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача 17200-1700 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором 2 в сумі 1 380 121, 19 грн, яка утворилася за квітень 2022.

Відповідачу були направлені рахунки-фактур за спожиту теплову енергію, які в повному обсязі сплачені не були.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про підключення/відключення споживача та актами звітності обліку за показниками приладу обліку теплової енергії. Відповідні акти підписані уповноваженими представниками Комунального підприємство "Харківські теплові мережі" та Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради та скріплені печатками сторін.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за спірний період також підтверджується відомості обліку споживання теплової енергії.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по особовому рахунку 17200-1700 становить 1 493 903, 05 грн.

Наявна у відповідача сума заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1 493 903, 05 грн і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

П. 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

П. 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Ст. 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Положення ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в додатку 4 до договорів 1, 2.

Позивачем в обґрунтування суми заборгованості відповідача надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії за грудень 2021 та квітень 2022 років, акти підключення/відключення споживача у спірний період, акти звітності обліку за показниками приладу обліку теплової енергії, відомості обліку споживання теплової енергії та рахунки-фактури разом із доказами їх направлення відповідачу.

Таким чином, позивачем належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у грудні 2021 року та квітні 2022 року.

Доказів на підтвердження відсутності теплопостачання у приміщеннях відповідача у зазначені періоди, останнім суду надано не було.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, у справах про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Натомість, відповідачем не надано суду доказів відсутності заборгованості за послуги з теплопостачання у грудні 2021 та квітні 2022 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, враховуючи факт споживання відповідачем теплової енергії у грудні 2021 року та квітні 2022 року, а також відсутність доказів сплати заборгованості відповідачем за послуги теплопостачання у дані періоди, суд дійшов висновку, що позовні вимогиКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради заборгованості у загальному розмірі 1 493 903, 05 грн, є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов, суд зазначає, що вони не звільняють відповідача від обов`язку здійснити своєчасний та у повному обсязі розрахунок з позивачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (вул. Танкопія, 15/2, м. Харків, 61091, код ЄДРПОУ 02146340) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 531823) заборгованість за невиконання зобов`язань за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/21 від 23.02.2021 в сумі 113 781,86 грн за грудень 2021 року та заборгованість за невиконання зобов`язань за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/22 від 31.01.2022 та договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 427/22/1 від 30.11.2022 в сумі 1 380 121, 19 грн за квітень 2022 року, а також судовий збір у розмірі 17 926, 84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119);

Відповідач: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (61091, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 02146340).

Повне рішення складено 13.09.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1966/24