Рішення

від 13.09.2024 по справі 927/465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2024 року м. Чернігів справа № 927/465/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАРИТЕТ-К" (код 37973820) 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35 (office@griffonsafes.com) 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 20, офіс 135 (ІНФОРМАЦІЯ_3) (адреса представника - адвоката Іщенко Ганни Михайлівни) 01019, м. Київ, а/с 26 (адреса для листування)до фізичної особи - підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: фізична особа - підприємець Плахута Сергій Федорович АДРЕСА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 )про стягнення 195 000 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАРИТЕТ-К" до фізичної особи - підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича про стягнення 195 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 (суддя М.П.Ноувен) постановлено, зокрема:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання);

відповідачу, відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу та третій особі: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

На підставі розпорядження від 08.07.2024 № 02-01/123/24 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/465/24" був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/465/24, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2024 постановлено прийняти до розгляду справу № 927/465/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАРИТЕТ-К" до фізичної особи - підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича про стягнення 195 000 грн 00 коп.

16.07.2024, у встановлений процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 13.07.2024 на позовну заяву із заперечення ФОП Кеби Д.А. проти позову. Так відповідач вказує, що позивач не здійснив зі свого боку необхідних дій, чим перешкоджав відповідачу у виконанні його зобов`язань за договором. Також відповідач зазначає, що сторони домовились про співпрацю й уклали в рамках домовленостей ряд договорів про надання послуг, споріднених за своїм предметом (Договір № 01/01-20 від 15.01.2020, Договір № 01/07-21 від 01.07.2021, Договір № 01/12-21 від 12.10.2021, Договір № 01/12-21 від 07.12.2021, Договір № 01/01-22 від 03.01.2022. Відповідач вважає, що зазначені договори спільно становлять єдиний предмет правовідносин, а тому звернення позивача з відповідними позовами як до Господарського суду Чернігівської області, так і до Господарського суду міста Києва є зловживанням процесуальними правами.

Додатком до вказаної заяви по суті справи є заява від 13.07.2024 відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19.07.2024 суд залишив без задоволення заяву від 13.07.2024 фізичної особи - підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені заперечення щодо доводів відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

07.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАРИТЕТ-К" (замовник) та фізичною особою - підприємцем Кебою Дмитром Анатолійовичем (виконавець) укладено Договір про надання консультаційних послуг № 01/12-21 (надалі-Договір).

Згідно п. 1.1. Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику навчально-консультаційні та консалтингові (методологічні, консультаційні) послуги з питань управління виробництвом підходом Теорії Обмежень (TOC).

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони визначили, що метою надання Виконавцем навчально-консультаційних та консалтингових послуг по Даному договору є передача спеціальних знань, практики їх використання та методологічного забезпечення впровадження рішення TOC для виробництва для забезпечення наявності (МТА), що є передумовою для визнання ринком компанії Замовника надійною (забезпечення високого рівня виконання потреб ринку), а саме виконання зобов`язань перед клієнтами по наявності готової продукції на центральному (заводському) складі.

У відповідності з п. 1.4. Договору ФОП Кеба Д.А. зобов`язується надати серію кастомізованих навчально-консультаційних сесій та методологічних консультацій (консалтинг), що поєднані загальною темою «Практичні питання використання концепцій та механізмів Теорії Обмежень для ефективного управління, синхронізації виробничого управління та забезпечення матеріалами в компанії Замовника» для групи узгоджених виробничих менеджерів та фахівців Замовника. Серії кастомізованих навчально-консультаційних сесій, що надаються Замовнику складаються із серії теоретичних блоків та серії практичних консультацій (консалтингу) по конкретних питаннях впровадження рішення Теорії Обмежень для управління виробництвом для забезпечення наявності (МТА) та змішаного, поєднаного із виробництвом під замовлення (МТО).

Відповідно до п. 1.6. умов Договору №01/12-21 Сторони погодили, що послуги надаються в такому порядку та у вказані строки:

блок «управлінська установка» - ін`єкцій 1 для МТА - в період з 10.12.2021 до 30.12.2021;

блок «миттєвих покращень» - ін`єкцій 2-5 для МТА - в період з 10.01.2022 до 28.02.2022;

блок «безперервних покращень» - ін`єкцій 6-8 для МТА - в період з 01.03.2022 до 30.04.2022.

Згідно п.1.11 Договору сторони погодили, що виконавець для реалізації послуг по цьому договору додатково самостійно залучає Плахуту Сергія Федоровича , практика-консультанта з ТОС.

У п.2.1 сторони погодили, що сукупна вартість послуг становить 195 000 грн без ПДВ.

Згідно п. 2.2 Договору Замовник здійснює оплату послуг, шляхом внесення (перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до наступного графіку:

до 29.12.2021 - 65 000 грн. без ПДВ;

до 26.01.2022 - 65 000 грн. без ПДВ;

до 16.02.2022 - 65 000 грн. без ПДВ.

Згідно п.3.1 Договору виконавець зобов`язаний якісно та в повному об`ємі виконати та повністю завершити всі послуги у відповідності до умов договору та не пізніше десяти днів після завершення надання послуг виконавець повинен надати замовнику Акт наданих послуг.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів відтиском печаток сторін та діє до 31.12.2022 року (п.8.1.,8.2 Договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено перерахування коштів в якості попередньої оплати згідно договору на загальну суму 195 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 6716 від 29.12.2021 на суму 65000 грн; № 409 від 26.01.2022 на суму 65000 грн; № 788 від 16.02.2022 на суму 65000 грн.

Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, передбачені договором послуги не надав.

Так, позивач у позовній заяві вказує, що Виконавцем взагалі не було виконано умови Договору № 01/12-21 від 07.12.2021: відповідно до п. 1.2 не було передано практику використання впрова дження рішення Теорії Обмежень для управління виробництвом для забез печення наявності (МТА) та змішаного, поєднаного із виробництвом під замовлення (МТО); відповідно до п. 1.4 не було надано кастомізованих навчально-консульта ційних послуг, їх практичного використання; не надано серії практичних консультацій по конкретних питаннях; не було надано консалтингових послуг по конкретних питаннях прова дження рішення Теорії обмежень для управління виробництвом для забез печення наявності (МТА) та змішаного, поєднаного із виробництвом під замовлення (МТО); не було надано консультацій щодо механіки використання об меження в системі та алгоритми прийняття управлінських рішень; відповідно до п. 1.5. не було роз`яснено механіку впрова дження, не було надано міні-план впровадження ін`єкцій, не надано конкретні деталі та кроки, не здійснено їх обґрунтування та перевірку, не надано загальний план послідовного впровадження всього рішення, не було роз`яснено про технічні компоненти, забезпечення управлінських та технічних процедур для управління потоком (сім ін`єкцій); не була виконана умова, передбачена п. 1.7. Договору, що передбачає синхронізацію та інтеграцію рішення МТА із раніше впровадженим рішенням ТОС для МТО.

05.03.2024 цінним листом на адресу ФОП Кеба А.Д. від Позивача було направлено претензію із вимогою виплати заборгованість в розмірі 195 000 грн. 00 коп. за договором №01/12-21 від 07.12.2021. Як вказує позивач до офісу TOB "ВКП ПАРИТЕТ-K" було особисто Відповідачем надано лист із вих. 01/2024 від 06.03.2024 (вхідний номер № 8 від 07.03.2024), яким останній підтверджує факт отримання претензії 21.02.2024, проте станом на момент подачі позову відповіді на претензію Позивачем не отримано.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки, главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/1030/17.

Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.1.6 Договору відповідач повинен був надати послуги у такі строки: блок «управлінська установка» до 30.12.2021; блок «миттєвих покращень» до 28.02.2022; блок «безперервних покращень» до 30.04.2022.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку надання послуг (30.04.2022), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого виконавець усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку надання послуг, тобто з 01.05.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Оскільки відповідач своєчасно не надав відповідачу послуги та не повернув суму попередньої оплати, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

У силу положення статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачу послуг згідно умов укладеного договору, як і доказів того, що позивач перешкоджав відповідачу у наданні таких послуг, а тому посилання відповідача на дані обставини у відзиві на позовну заяву є безпідставними.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отже, відповідачем не доведено належними доказами прострочення кредитора, яке, відповідно до норм ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, виключає прострочення боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги відсутність доказів виконання відповідачем умов договору чи доказів повернення суми попередньої оплати, суд за аналогією закону, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України, приходить до висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 195 000,00 грн попередньої оплати.

Суд також відхилив доводи відповідача щодо зловживання позивачем процесуальними правами, у зв`язку зі зверненням останнього з позовами до Господарського суду Чернігівської області та до Господарського суду міста Києва, оскільки наявність між сторонами різних договорів, як то Договір № 01/01-20 від 15.01.2020, Договір № 01/07-21 від 01.07.2021, Договір № 01/12-21 від 12.10.2021, Договір № 01/12-21 від 07.12.2021, Договір № 01/01-22 від 03.01.2022 і захист позивачем своїх інтересів в суді по даним окремим договорам не суперечить нормам чинного законодавства та не може вважатися поданням позову про той же самий предмет та з однакових підстав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

В позовній заяві позивач вказав, що попередньо планує понести витрати щодо отримання правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

За правилами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Оскільки будь - яких доказів того, що позивач поніс або очікує понести витрати на правову допомогу суду надано не було, ці витрати судом не розподіляються.

Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАРИТЕТ-К" до фізичної особи - підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича про стягнення 195 000,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кеби Дмитра Анатолійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (код ЄДРПОУ 37973820; вул. Світлицького, 35, м. Київ, 04123) 195 000,00 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2024.

Суддя А.С.Сидоренко