Рішення

від 13.09.2024 по справі 927/636/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2024 року м. Чернігів справа № 927/636/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заявуза позовом Приватного підприємства "КІМА" (код 31945451) 07454, с. Требухів Броварського району Київської області, вул. Броварська, 52-а (buh@kima.com.ua) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (адреса представника - адвоката Цуркана Михайла Миколайовича; РНОКПП НОМЕР_1 )до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" (код 37699816) 14011, м. Чернігів, вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1-а/2про стягнення 48 913 грн 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "КІМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" про стягнення 48 913,69 грн заборгованості по оплаті послуг, наданих згідно Договору № 15-СМ на сервісне обслуговування автомобільного транспорту та продаж автотоварів від 11.10.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 16.07.2024 направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 16.07.2024 14:15.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.07.2024 є такою, що отримана позивачем 16.07.2024.

22.07.2024, у встановлений процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив від 22.07.2024 на позовну заяву із запереченнями проти позову. Так, відповідач зазначив, що Договір №15-СМ, на який посилається позивач не укладався, відсутні замовлення на ремонт авто та Акти передавання-приймання колісного транспортного засобу, а посилання на стягнення заборгованості по договору, який не укладався не передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, та їх істотні умови встановлені в ст. 179, 180 Господарського кодексу України відповідно до положень яких майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ст. 205 - 207 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 - 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як стверджує позивач у позовній заяві, в жовтні 2022 року TOB «СІВЕРТРАНС» (Замовник) звернулось до ПП «КІМА» (Виконавець) з метою сервісного обслуговування вантажних автомобілів та укладення відповідного договору.

11 жовтня 2022 року, з метою укладення договору та заповнення реквізитів Замовника, представник TOB «СІВЕРТРАНС» Олексій Рудь, направив на електронну пошту бухгалтера ПП «КІМА», копію витягу з ЄДРПОУ, копію витягу з реєстру платників ПДВ, копію ліцензії та Статуту компанії.

11 жовтня 2022 року ПП «КІМА» направило на адресу TOB «СІВЕРТРАНС» для підписання примірник Договору №15-СМ на сервісне обслуговування автомобільного транспорту та продаж автотоварів від 11.10.2022 року, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням Замовника падати Замовнику на платній основі послуги по мийці, автостоянці, технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту вантажних автомобілів, причепів, напівпричепів, автобусів га легкових автомобілів, далі по тексту - «транспортні засоби», здійснює продаж запасних частин, авто хімії, мастил (олив), супутніх товарів для транспортних засобів, далі по тексту - «Товар», за цінами, в асортименті і кількості, що погоджуються сторонами в видаткових накладних та/або актах, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов`язаний приймати послуги та/або Товар і сплачувати їх па встановлених даним Договором умовах.

Позивач вказує, що 11 жовтня 2022 року TOB «СІВЕРТРАНС» зробило замовлення на ремонт вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 та 11 жовтня 2022 року ПП «КІМА» провело роботи щодо обслуговування автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 та склало Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 934 від 11.10.2022 року на загальну суму з ПДВ 1901,63 грн., а також виставило відповідний рахунок № 931 на аналогічну суму. TOB «СІВЕРТРАНС» 13 жовтня 2022 року рахунок № 934 від 11.10.2022 року оплатило, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 13.10.2022 року. У зв`язку з даною операцією, Позивачем було сформовано, надіслано та зареєстровано податкову накладну № 32 від 11.10.2022 року.

Також за твердженням позивача в подальшому TOB «СІВЕРТРАНС»: 17.10.2022 року зробило замовлення на ремонт вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_3 на загальну суму 25 255,51 грн. з ПДВ. (Рахунок на оплату №957 від 17.10.2022 року та Акт здачі-приймання робіт №960 від 17.10.2022 року). В результаті наданих послуг Позивачем було сформовано, надіслано та зареєстровано податкову накладну №58 від 17.10.2022 року. 21.10.2022 року зробило замовлення на ремонт вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_4 на загальну суму 21 186,18 грн. з ПДВ. (Рахунок на оплату №976 від 21.10.2022 року та Акт здачі-приймання робіт №979 від 21.10.2022 року). В результаті наданих послуг Позивачем було сформовано, надіслано та зареєстровано податкову накладну №75 від 21.10.2022 року. 31.10.2022 року зробило замовлення на надання місця для автостоянки та мийки вантажних автомобілів з причепами на загальну суму 2 472,00 грн. з ПДВ. (Рахунок па оплату №1023 від 31.10.2022 року та Акт здачі-приймання робіт №1026 від 31.102022 року). В результаті наданих послуг Позивачем було сформовано, надіслано та зареєстровано податкову накладну №120 від 31.10.2022 року. Всього було виконано робіт та надано Відповідачу послуг, але не сплачено останнім, на загальну суму 48 913,69 грн з ПДВ.

08.12.2023 року Позивач направив на адресу Відповідача відповідні рахунки для оплати за послуги, Акти здачі-приймання робіт та Акт звірки взаємних розрахунків (відправлення №0740105568448). Даний лист було отримано TOB «СІВЕРТРАНС» 13.12.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0740105568448.

Позивач, Зважаючи на те, що від TOB «СІВЕРТРАНС» вмотивованих заперечень щодо підписання Актів здачі приймання робіт, підписання Акту звірки рахунків та оплати рахунків за отримані від Позивача послуги не надійшло, вважає, що у Відповідача з 17.12.2023 року виник обов`язок зі сплати заборгованості перед ПП «КІМА» на загальну суму 48 913,69 грн з ПДВ.

26.02.2024 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 48 913,69 грн. (поштове відправлення №0740105600210). Дану претензію було отримано TOB «СІВЕРТРАНС» 06.03.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) викладено такі висновки, які підлягають врахуванню.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У тому випадку коли сторона не виявляла своєї волі до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тоді правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 (провадження № 61-774св22) у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто факту підписання договору та його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, зокрема про стягнення заборгованості, шляхом викладення відповідного висновку про неукладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Також суд зазначає, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 (провадження № 61-774св22).

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Не підписання відповідачем запропонованого договору свідчить про відсутність його волі на укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, позивач вказав на існування договору № 15-СМ від 11.10.2022, укладеного між позивачем та відповідачем.

Однак, судом встановлено, що долучений позивачем до позовної заяви примірник договору № 15-СМ від 11.10.2022 не підписаний замовником ТОВ «Сівертранс» і відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечує факт укладання даного договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що не підписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, а отже договір № 15-СМ від 11.10.2022 є неукладеним, і у сторін не виникло жодних прав та обов`язків по даному договору.

Проте, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Нормою ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, позивачем було надано послуги згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №934 від 11.10.2022 на суму 1901,63 грн та виставлено рахунок на оплату №931 від 11.10.2022 на суму 1901,63 грн. Відповідач же в свою чергу оплатив надані послуги згідно рахунку на оплату №931 від 11.10.2022 в сумі 1901,63 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку від 13.10.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В подальшому позивачем було надано послуги на загальну суму 48 913,69 грн згідно:

- Акту здачі-приймання робіт №960 від 17.10.2022 на суму 25 255,51 грн та виписано відповідний Рахунок на оплату №957 від 17.10.2022.

- Акту здачі-приймання робіт №979 від 21.10.2022 на суму 21 186,18 грн та виписано відповідний Рахунок на оплату №976 від 21.10.2022.

- Акту здачі-приймання робіт №1026 від 31.10.2022 на суму 2 472, 00 грн та виписано відповідний Рахунок па оплату №1023 від 31.10.2022 року.

Вказані рахунки для оплати за послуги, Акти здачі-приймання робіт були направлені позивачем відповідачу 08.12.2023 року та отримані останнім 13.12.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0740105568448

Відповідач не заперечує сам факт надання послуг позивачем згідно вказаних вище Актів здачі-приймання робіт та Рахунків на оплату, а лише вказує, що рахунки виписані з порушенням закону, а саме з посилання на неукладений договір №15-СМ від 11.10.2022.

Крім того, судом взято до уваги, що позивачем в результаті наданих послуг було сформовано, надіслано та зареєстровано податкові накладні №58 від 17.10.2022 на суму 25255,51 грн, №75 від 21.10.2022 на суму 21186,18 грн, №120 від 31.10.2022 на суму 2472,00 грн.

Податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (Висновок Великої Палати постанова від 29 червня 2021 року у справі № 910/23097/17).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 48 913,69 грн, яка було отримана TOB «СІВЕРТРАНС» 06.03.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату послуг у строк до 13.03.2024 включно.

Відповідач надані позивачем послуги у зазначений строк не оплатив. Доказів погашення заборгованості на день винесення рішення також відповідачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 48 913,69 грн.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 09.07.2024 Приватне підприємство «КІМА» та адвокат Цуркан М.М. уклали Акт №09-07-24 приймання-передачі юридичних послуг, яким підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв та оплатив послуги з підготовки позовної заяви до ТОВ «Сівертранс» на суму 3500,00 грн. Факт оплати послуг підтверджується також платіжною інструкцією №8744 від 22.04.2024 на суму 3500,00 грн.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд також враховує, що частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, співмірними та підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3500,00 грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "КІМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС" про стягнення 48 913,69 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРТРАНС"(код 37699816; 14011, м. Чернігів, вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1-а/2) на користь Приватного підприємства "КІМА" (код 31945451; 07454, с. Требухів Броварського району Київської області, вул. Броварська, 52-а ) 48 913,69 грн заборгованості, 3 028,00 грн судового збору, 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2024.

Суддя А.С.Сидоренко