Постанова

від 02.09.2024 по справі 904/805/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/805/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метаенергія"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 (суддя Бєлік В. Г.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

про забезпечення позову

у справі № 904/805/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метаенергія"

про стягнення заборгованості,

ВСТУП

1. Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, оскільки наполягав на наявності ризиків зникнення коштів з рахунків останнього та утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення заборгованості.

2. Суди заяву про забезпечення позову задовольнили та наклали арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

3. Не погодившись із судовими рішеннями суду першої інстанції та апеляційного суду, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши про необґрунтованість висновків судів про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та відсутність доказів, які б свідчили про наміри відповідача приховати кошти позивача та незаконно використати їх у власній господарській діяльності.

4. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом, є з`ясування які ж обставини є достатньо обґрунтованими для застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення.

5. За результатом розгляду поданої касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі - позивач, заявник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метаенергія" (далі - відповідач, скаржник) заборгованість у розмірі 23 224 138,87 грн.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 23 224 138,87 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії № ДД-27/12/23-8 від 27.12.2023 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої електричної енергії.

8. 11.04.2024 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та / або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу в сукупності в межах ціни позову.

9. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що відповідач, в порушення умов двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 27/12/23-8 від 27.12.2023, отримав (відібрав) електричну енергію як товар та не здійснив розрахунок за отриману електричну енергію на умовах, передбачених договором, в розмірі 23 224 138,87 грн. Внаслідок цього позивач поніс збитки у сумі 23 224 138,87 грн, які відповідач мав сплатити позивачу шляхом здійснення безготівкового платежу на рахунок зі спеціальним режимом використання у відповідності до умов договору та Закону України "Про ринок електричної енергії".

10. Позивач зазначив, що відповідач, не бажаючи виконувати умови договору щодо здійснення оплати, скерував до суду клопотання (у відзиві на позов) про закриття провадження у справі у зв`язку із фіктивним зарахуванням зустрічних вимог, сформованих одноособово на підставі незаконного договору про відступлення права вимоги. В цьому ж провадженні позивачем оскаржуються вчинені відповідачем протиправні документи, наявність яких перешкоджає захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення визнаного по суті відповідачем боргу. Дії відповідача свідчать про його недобросовісність, а отже він може вжити заходи щодо приховування коштів позивача, що знаходяться у відповідача та незаконно ним використовуються у власній господарській діяльності. Відповідачем не вживались жодні дії щодо виконання зобов`язання перед позивачем.

11. Позивач наголошує, що направляв на адресу відповідача вимогу про оплату боргу в сумі 23 224 138,87 грн, проте станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою відповідач не виконав цю вимогу, що свідчить про те, що він не має наміру добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання та, отримавши позовну заяву, з метою подальшого ухилення від виконання зобов`язань може розпорядитись належним йому майном, зокрема вивести з рахунків належні йому грошові кошти та перереєструвати інше нерухоме та рухоме майно.

12. За доводами позивача, про наявність ризиків невиконання відповідачем рішення суду в цій справі свідчить опублікована у відкритих джерелах його фінансова звітність. Згідно з відомостями про фінансову звітність відповідача за 2023 рік у нього відсутній чистий прибуток, а поточна кредиторська заборгованість складає 2 744 000 грн. Такі показники фінансової звітності відповідача свідчать про неспроможність сплатити борг в добровільному порядку та його намір збагатитися за рахунок належних позивачу грошових коштів за поставлену електричну енергію.

13. Позивач вважає, що відсутність дій з боку відповідача щодо сплати заборгованості до відкриття провадження в справі та маніпулювання судовим процесом після відкриття провадження в справі, свідчать про наявність ризиків зникнення грошових коштів що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та / або банках, що в сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.

14. Позивач наголошує, що накладення арешту на кошти у межах зазначеної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

15. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 12.04.2024 у справі № 904/805/24, яку Центральний апеляційний господарський суд постановою від 18.06.2024 залишив без змін, заяву позивача про забезпечення позову задовольнив та забезпечив позов шляхом накладання арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та / або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу в сукупності в межах ціни позову в сумі 23 224 138,87 грн.

16. Суди дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми заборгованості 23 224 138,87 грн, врахувавши доводи, наведені заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами у справі.

17. Крім того, суди встановили, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Касаційна скарга

18. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що за відсутності доказів та вказівок у заяві про забезпечення позову на обставини, що свідчать про наміри скаржника вжити заходів щодо приховування коштів позивача та незаконно їх використати у власній господарській діяльності, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною.

20. Скаржник наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчали, що кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку скаржника на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути або бути витраченими. Також позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання.

21. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 16.06.2020 у справі № 911/207/20, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19 та у справі № 910/18384/15 від 10.06.2020, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

22. Крім того, скаржник звертає увагу, що між сторонами у справі відсутній спір, адже зобов`язання відповідача перед позивачем припинились в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог. Відтак, оскільки у цій справі відсутній предмет спору, то відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України є підстави для закриття провадження у справі. Таким чином, на думку скаржника, відсутні процесуальні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

23. Позивач в межах строку, встановленого Судом, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

24. Позивач зазначає, що скаржник не здійснив розрахунок за придбану електричну енергію ні на умовах передоплати, як це передбачено умовами договору, ні на умовах післяплати, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 23 224 138,87 грн заборгованості. Під час розгляду справи, на стадії підготовчого провадження, скаржником було вчинено ряд правочинів, спрямованих на уникнення виконання свого обов`язку перед позивачем, а саме до відзиву на позовну заяву було додано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, сформованих на підставі договору про відступлення права вимоги. Таким чином скаржник вважає що в справі відсутній предмет спору в зв`язку з тим, що ним вчинено ряд правочинів, які на його думку припиняють зобов`язання між сторонами, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки в цьому ж провадженні позивач оскаржив вчинені скаржником протиправні дії, наявність яких перешкоджає захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення визнаного по суті скаржником боргу.

25. Позивач наголошує, що дії скаржника свідчать про його недобросовісність та небажання сплачувати заборгованість за придбану електричну енергію в порядку, передбаченому умовами договору та з дотриманням статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", а саме здійснення оплати на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання.

26. Позивач вважає, що судами правильно встановлено, що обраний захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти скаржника в межах суми позову є адекватним та співмірним із заявленими вимогами, оскільки арешт накладено на кошти в межах суми 23 224 138,87 грн, а відтак кошти, що перебувають на рахунках скаржника понад зазначену суму можуть вільно використовуватись скаржником на власний розсуд.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів касаційної скарги і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

28. Судова колегія зауважує, що на розгляд касаційного суду поставлено питання правомірності застосування судами попередніх інстанцій заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти скаржника, при цьому скаржник наполягає на відсутності підстав для застосування зазначених заходів у зв`язку із відсутністю підтверджених доказами фактичних обставин, з якими пов`язується застосування таких заходів забезпечення позову у цьому випадку.

29. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

30. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

31. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

32. Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

33. Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

34. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

35. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

37. За змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

38. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

39. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

40. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

41. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

42. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

43. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

44. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

45. Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме 23 224 138,87 грн, які є вартістю поставленої відповідачу електричної енергії.

46. Підставою позову в цій справі визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії № ДД-27/12/23-8 від 27.12.2023 в частині оплати поставленої йому електричної енергії.

47. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

48. У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, і на нього посилався суд апеляційної інстанції в своїй постанові у цій справі.

49. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

50. Доводи скаржника про те, що для застосування заходів забезпечення позову заявник має надати суду докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), колегія суддів відхиляє, оскільки, оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з відомостями про фінансову звітність відповідача за 2023 рік, у нього за 2023 рік відсутній чистий прибуток, а поточна кредиторська заборгованість складає 2 744 000 грн. Суди виснували, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунки не є абсолютним, а обмежене сумою позову, відтак відповідач вправі розпоряджатися грошовими коштами на своїх банківських рахунках у розмірі, що перевищують ліміт арешту - 23 224 138,87 грн, а також те, що вжиті ухвалою заходи до забезпечення позову є безпосередньо пов`язаними з предметом позову, відтак застосування заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову. В цій частині Суд також враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК України, які були застосовані судами у справі, що розглядається.

51. Також слід зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, викладеним у постановах від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 16.06.2020 у справі № 911/207/20, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19 та у справі № 910/18384/15 від 10.06.2020, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову, викладеним у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, на які посилається скаржник в своїй касаційній скарзі.

52. Що ж до доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", то слід зазначити таке.

53. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

54. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

55. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

56. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19.

57. Верховний Суд зазначає, що постанови Пленуму Верховного Суду України не є постановами Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

58. Щодо доводів скаржника, що між сторонами у справі відсутній спір, адже його зобов`язання перед позивачем припинились в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, тому у цій справі відсутній предмет спору та підстави для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

59. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та / або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу в сукупності в межах ціни позову в сумі 23 224 138,87 грн.

60. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відтак визнаються необґрунтованими.

61. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

66. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

67. З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

68. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метаенергія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 904/805/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил