Постанова

від 03.09.2024 по справі 914/1335/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1335/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

прокурора - Круш Т. О. (прокурора),

відповідача-1 - Ковели М. В. (самопредставництво),

відповідача-2 - Медвідь Ю. О. (адвоката, в режимі відеоконференції), Попова Д. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (колегія суддів: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області

до: 1) Львівської міської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап"

про визнання недійсним рішення сільської ради від 12.11.2020 № 4824, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2022 року заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (як правонаступника Рясне-Руської сільської ради) та Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (далі - ОК "ГБК "Пікап") про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 № 4824 та скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Пікап" на земельну ділянку з кадастровим номером 46101137500:12:005:0166, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204825646101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39301552 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

1.2. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що рішення сільської ради є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 41 Земельного кодексу України (за відсутності затвердженої містобудівної документації). Крім того, на думку Прокурора, при передачі ОК "ГБК "Пікап" земельної ділянки порушено її цільове призначення, оскільки згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України для гаражного будівництва можуть передаватися земельні ділянки лише з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, водночас рішенням сільської ради передано земельну ділянку з категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та оборони.

Щодо підстав для представництва інтересів держави Прокурор посилався на те, що органом, уповноваженим на захист інтересів держави, є Львівська міська рада, однак, оскільки позивач та відповідач у цьому спорі збігаються в одній особі, Львівська міська рада може бути виключно відповідачем. Прокурор зауважував, що інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення органів місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, відсутній.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 (суддя Запотічняк О. Д.) у справі № 914/1335/22 позовну заяву Прокурора до Львівської міської ради та ОК "ГБК "Пікап" про визнання недійсним рішення сільської ради від 12.11.2020 № 4823, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку залишено без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути позивачем на момент звернення з позовом, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також контроль за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, суд першої інстанції зазначив, що органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор не виконав вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, звернувшись до суду без зазначення органу, Прокурор не надав можливості уповноваженому органу держави самостійно відреагувати на стверджуване Прокурором порушення.

2.3. Відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у справі № 914/1335/22 про залишення без розгляду позовної заяви скасовано, справу № 914/1335/22 передано до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, звертаючись із позовом, Прокурор посилався на прийняття органом місцевого самоврядування незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про охорону земель". Прокурор зазначав, що в цьому випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування. Як зауважив суд апеляційної інстанції, Прокурор також стверджував, що земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, а є комунальною власністю, тому Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, не надають Держгеокадастру права на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, Прокурор стверджував, що законодавством не передбачена можливість участі у справі одного й того самого органу самоврядування у статусі позивача та відповідача одночасно, тому міська рада не може бути позивачем у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка є комунальною власністю, тому дійшов висновку, що згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Львівської міської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування; інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє Прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22, ОК "ГБК "Пікап" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22, ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у справі № 914/1335/22 залишити без змін. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОК "ГБК "Пікап" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

3.2. ОК "ГБК "Пікап" зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статей 15-1, 187-188 Земельного кодексу України, статей 4- 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1302), статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", всупереч правовим висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 04.04.2019 у справі № 914/882/17, від 22.10.2019 у справі № 926/979/19, від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, від 13.12.2022 у справі № 911/1428/18, від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, від 26.10.2021 у справі № 906/260/21, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20. Крім того, ОК "ГБК "Пікап" зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ОК "ГБК "Пікап" просить залишити постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Прокурор, посилаючись не необґрунтованість доводів ОК "ГБК "Пікап" щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Львівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОК "ГБК "Пікап", залишити без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22. При цьому Львівська міська рада посилається на необґрунтованість доводів ОК "ГБК "Пікап" щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 у справі № 914/1335/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "ГБК "Пікап" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 20.06.2023.

Верховний Суд постановив ухвалу від 20.06.2023 у справі № 914/1335/22, якою зупинив касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "ГБК "Пікап" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 справу № 925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/1133/18 ухвалено постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 914/1335/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "ГБК "Пікап" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22.

З урахуванням зупинення провадження за касаційною скаргою ОК "ГБК "Пікап" ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

4.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

4.4. Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22, якою скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 про залишення без розгляду позову Прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.6. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким визначаються виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

4.7. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.8. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1--3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.9. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

4.10. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

4.11. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.12. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

4.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

4.14. У справі № 914/1335/22, що розглядається, предметом позову є вимоги Прокурора про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 № 4824 та скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Пікап" на земельну ділянку.

Звертаючись із позовом, Прокурор зазначав, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га. Прокурор стверджував, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада. Проте, як зазначав Прокурор, враховуючи, що позивач та відповідач у цій справі збігаються в одній особі, тому з огляду на предмет спору Львівська міська рада може бути виключно відповідачем у справі. При цьому Прокурор наголошував на відсутності органу, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади у такому спорі.

4.15. Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов Прокурора, виходив із того, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути позивачем на момент звернення з позовом, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також контроль за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 в справі № 925/929/19, суд першої інстанції зазначив, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор не виконав вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, звернувшись до суду без зазначення органу, Прокурор не надав можливості уповноваженому органу держави самостійно відреагувати на стверджуване Прокурором порушення.

4.16. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що Прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку Прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки у власність ОК "ГБК "Пікап", тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах. Суд апеляційної інстанції виснував, що Прокурор правильно зазначив про невчинення міською радою дій для виправлення допущеного порушення, тому зазначив, що міська рада у цій справі має бути відповідачем. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен бути позивачем у цій справі, є територіальний орган Держгеокадастру. Суд апеляційної інстанції при цьому послався на положення Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, а також врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 914/1335/22, яка розглядається, спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє Прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

4.17. ОК "ГБК "Пікап", не погодившись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статей 15-1, 187- 188 Земельного кодексу України, статей 4- 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1302), статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", всупереч правовим висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 04.04.2019 у справі № 914/882/17, від 22.10.2019 у справі № 926/979/19, від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 25.08.2020 у справі 910/12285/18, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, від 13.12.2022 у справі № 911/1428/18, від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, від 26.10.2021 у справі № 906/260/21, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20. Крім того, ОК "ГБК "Пікап" зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

4.18. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ухвалена за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виклала такі висновки:

"37. Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

…50. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах."

4.19. Скаржник зазначає, що в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Така ж правова позиція наведена також у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 914/882/17, від 22.10.2019 у справі № 926/979/19.

4.20. Скаржник також зазначає, що у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 25.08.2020 у справі 910/12285/18 сформульована правова позиція про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

4.21. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 ухвалена за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Фермерського господарства "Тищук" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору. Велика Палата Верховного Суду у цій постанові виклала такі висновки:

"50. З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився".

4.22. Скаржник наголошує, що така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 911/1428/18, від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, від 26.10.2021 у справі № 906/260/21.

4.23. ОК "ГБК "Пікап" також зазначає, що в постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20 сформульовано висновки про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

4.24. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом виконуючого обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, фізичних осіб про визнання незаконним і скасування окремих пунктів рішення ради, визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості. Велика Палата Верховного Суду у цій постанові виклала такі висновки:

"39. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

…44. Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43))".

4.25. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 914/1335/22, вирішувала питання щодо наявності / відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним із відповідачів, чим обґрунтував відсутність такого органу. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вирішувала виключну правову проблему щодо можливості органів Держгеокадастру звертатись із позовом до суду для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, та, зокрема, звертатися з позовами про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.27. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Разом з тим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило би принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив міську раду відповідачем у справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. За обставин справи № 925/1133/18, як зазначила Велика Пала Верховного Суду, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор; прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1133/18 також зауважила, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятися залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 925/1133/18) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, статтею 152 Земельного кодексу України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на викладене та з метою забезпечення єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, зазначений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, на який посилається скаржник, виклавши його в такій редакції:

"органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився)".

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1133/18, узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, дійшла висновку, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

4.28. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

4.29. Колегія суддів зазначає, що положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", які застосовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/1133/18 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 925/1133/18, були чинними і станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 914/1335/22, що розглядається.

Щодо норм Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 № 15, то колегія суддів установила, що згідно з пунктом 6 цього Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі № 914/1335/22, що розглядається, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи можуть звертатися з позовом до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах, висновок Великої Палати Верховного Суду, зазначений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, який уточнила Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1133/18, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

4.30. Колегія суддів зазначає, що в пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яка наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки:

"Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор".

4.31. У цій справі N 914/1335/22, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє Прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

4.32. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку про те, що в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, яким, на думку скаржника, є органи Держгеокадастру, є безпідставними.

Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку Прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки у власність ОК "ГБК "Пікап", тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, тому колегія суддів зазначає, що орган місцевого самоврядування за встановлених судами обставин не може та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем у цій справі № 914/1335/22 за позовом Прокурора, спрямованим на оспорення незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади.

4.33. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що 28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесені зміни до нормативно-правових актів щодо повноважень Держгеокадастру шляхом вилучення слів "в агропромисловому комплексі", чим, на думку скаржника, розширено повноваження Держгеокадастру на усі правовідносини стосовно земельних ділянок усіх категорій та форм власності, з огляду на таке.

У спірних правовідносинах органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись із позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись Прокурор, оскільки органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

4.34. Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19, від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, щодо обов`язку Прокурора дотримуватися порядку представництва, встановленого частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", також є необґрунтованими. За обставин цієї справи органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятися Прокурор. Зважаючи на викладене, Прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Львівську міську раду та/або Держгеокадастр.

4.35. Аргументи скаржника щодо застосування судом апеляційної інстанції статей 15-1, 188 Земельного кодексу України та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 № 15 в редакції, що не була чинною для спірних правовідносин, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції керувався нормами Земельного кодексу України та Положення в редакції, чинній на момент звернення Прокурора із позовом у цій справі № 914/1335/22.

4.36. Колегія суддів зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, оскаржувана у справі постанова ухвалена з урахуванням висновків Верховного Суду, у тому числі тих, на які посилається скаржник, а також не суперечить актуальному висновку, викладеному в постанові Великої Палата Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

4.37. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/1335/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак