Ухвала

від 12.09.2024 по справі 135/1089/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1089/24

Провадження № 4-с/135/3/24

У Х В А Л А

іменем України

12.09.2024 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривешко І.В.,

за участі секретаря судових засідань: Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області заяву скаргу ОСОБА_1 , в інтересахякого дієпредставник -адвокат КлименкоІрина Федорівна, заінтересовані особи: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність органу державної виконавчої служби, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Клименко Ірина Федорівна, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, заінтересовані особи: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Скарга мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.01.1997, виданого на підставі рішення виконкому Ладижинської міської ради народних депутатів від 26.12.1996 за №447, ОСОБА_1 є власником частки нерухомого майна, а саме квартири розташованої по АДРЕСА_1 .

23.07.2024 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо про накладення обтяження (арешт) на належне йому нерухоме майно, а саме на частину квартири АДРЕСА_2 , власником якої він є.

24.07.2024 ОСОБА_1 подано заяву до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.

08.08.2024 начальником Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь про відсутність виконавчих проваджень де боржником виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області.

Також, у скарзі зазначено, що про існування будь-яких боргових зобов`язань скаржнику невідомо.

Враховуючи, що станом на теперішній час, неможливо встановити на виконання якого саме виконавчого провадження було накладено обтяження на нерухоме майно, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки, відсутність виконавчих проваджень щодо скаржника та не зняття органом державної виконавчої служби арешту на нерухоме майне, ОСОБА_1 13.08.2024 звернувся до Ладижинського міського суду з позовом про звільнення майна з-під арешту. Однак, ухвалою суду від 19.08.2024, йому було відмовлено у відкритті провадження в справі та роз`яснено право на звернення до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України.

29.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, в якій просить суд, поновити строкна оскарженнябездіяльності Тростянецько-Ладижинськоговідділудержавної виконавчоїслужби уГайсинському районіВінницькоїобластіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ);визнати неправомірноюбездіяльність Тростянецько-Ладижинськоговідділудержавної виконавчоїслужби уГайсинському районіВінницькоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)щодо незняття обтяження(арештнерухомого майна)з майнаналежного ОСОБА_1 ; зобов`язати Тростянецько-Ладижинський відділдержавної виконавчої служби у Гайсинському районіВінницької областіЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності частки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на яке було накладено арешт постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 33643801, 05.11.2012, головного державного виконавця ВДВС Ладижинського міського управління юстиції Поліщук О.Б.; скасувати запис про арешт нерухомого майна №13208696 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрований 06.11.2012 09:52:14 за №13208696 реєстратором Вінницькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадженняу справі,викликано заявника,його представника,заінтересованих осіб. Заінтересованим особам запропоновано подати до судового засідання заперечення на скаргу та витребувано з Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали виконавчого провадження №33643801.

Скаржник та його представник у судове засідання не з`явилися. Представником скаржника подано до суду заяву, якою просить розглянути справу у їх відсутності.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2ст. 450 ЦПК Українинеявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване обтяження за реєстраційним номером 13208696, арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 06.11.2012 09:52:14 за №13208696 реєстратором: Вінницька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 33643801, 05.11.2012, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Поліщук О.Б.; об`єкт обтяження: квартира, частина, адреса АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1

24.07.2024 скаржник звернувся з заявою до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.

Із відповіді начальника Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2024 за №1817 убачається, що станом на 08.08.2024 виконавчі провадження де боржником виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області, відсутні.

13.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою суду від 19.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в справі та роз`яснено право на звернення до суду зі скаргою в порядку розділу VII (ст.ст. 447-453) ЦПК України.

29.08.2024скаржник звернувсядо судузі скаргоюна бездіяльністьоргану державноївиконавчої служби щодо не зняття арешту з нерухомого майна.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту «а» частини 1, частини 2 статті 449 ЦПК України, скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скаржник разом із скаргою подає заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначено, що про існування порушення своїх прав він дізнався з моменту отримання відповіді від органу виконавчої служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, однак йому було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право на звернення до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Тому вважає поважними причини пропуску звернення із даною скаргою до суду та просить їх поновити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до положень статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З точки зору закону поновлення та продовження процесуального строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

З урахуванням викладено, дослідивши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на оскарження рішення та дій державного виконавця, суд встановив, що причини пропуску строку для звернення із скаргою є поважними. Відтак, строк для подання скарги підлягає поновленню.

Згідно з частиною третьоюстатті 3ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05 листопада 2012 року, були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIVдержавний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIVдержавний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIVвиконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону(частина п`ятастатті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першоїстатті 49 Закону № 606-XIVпередбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разіфактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другоюстатті 50 Закону № 606-XIVу разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннямистатті 41 Конституції Українитастатті 321 Цивільного кодексу Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першоїстатті 22 Закону № 606-XIVвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктомЗаконуне передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цимЗаконом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертоїстатті 12 Закону № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки судом встановлено, що на даний час виконавчі провадження де боржником виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області, відсутні, збереження арешту, накладеного державним виконавцем за відсутності відкритих виконавчих проваджень є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

З вищенаведеного слідує, що не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні яке відсутнє на примусовому виконанні є протиправною бездіяльністю виконавця і порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна скаржника, за таких обставин скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПКУкраїни, Законом України «Про виконавче провадження», суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Поновити строк ОСОБА_1 на оскарження бездіяльності Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Визнати неправомірною бездіяльність Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття обтяження (арешт нерухомого майна) з майна належного ОСОБА_1 .

Зобов`язати Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності частки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на яке було накладено арешт постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 33643801, 05.11.2012, Головного державного виконавця ВДВС Ладижинського міського управління юстиції Поліщук Оксана Борисівна.

Скасувати запис про арешт нерухомого майна №13208696 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрований 06.11.2012 09:52:14 за №13208696 реєстратором: Вінницька філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна