Рішення

від 11.09.2024 по справі 522/6322/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6322/24

Провадження № 2-др/522/117/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Гришко Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням суду від 25.07.2024 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовлено.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гришко С.О. 29.07.2024 року через систему «Електронний суд» надав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 20000,00 грн.

З 29.07.2024 року по 23.08.2024 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у щорічній відпустці.

Матеріали заяви суддя отримала 26.08.2024 року.

Розгляд зазначеної заяви було призначено на 03.09.2024 року.

У судовезасідання 03.09.2024року сторонине з`явилися,від ОСОБА_1 адвоката Гришко С.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просив заяву задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 11.09.2024 року.

У судове засідання 11.09.2024 року сторони не з`явилися, від ОСОБА_1 адвоката Гришко С.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просив заяву задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 13.09.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалівсправи встановлено,що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 62329,26 грн.

Рішенням суду від 25.07.2024 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гришко С.О. 27.06.2024 року надав відзив на позов, згідно якого просив у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовити у повному обсязі. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази понесених судових витрат надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. (а.с. 75-81).

29.07.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Гришко С.О. надав суду таку заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 20 000,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у відповідачки були фактичними і неминучими, оскільки вона вимушена була доводити свою позицію за допомогою адвоката щодо позовних вимог та спростовувати обставини , вказані в позові.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 року у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний суд зазначав, що у підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також згідно із ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, тому твердження позивача є помилковими.

Під час розгляду даної справи разом з заявою про вступ у якості представника відповідача адвокатом Гришко С.О. для підтвердження надання правничої допомоги та представництва інтересів ОСОБА_1 , було надано копію ордеру серії ВН № 1362594 від 06.06.2024 року. ( а.с. 72).

Разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, представником відповідача було надано Договір про надання правової допомоги № 30/11/21-1 від 30.11.2021 року, укладеного між Адвокатським бюро «Гришко і партнери» та ОСОБА_2 , Додаткову угоду № 2 від 07.06.2024 року до Договору та Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 29.07.2024 року до Договору (а.с. 104-105).

Відповідно до наданих суду доказів, вартість наданих послуг становить 20000,00 грн.

Відповідно до вищевказаного Договору від 30.11.2021 року, укладеного між Адвокатським бюро «Гришко і партнери» та ОСОБА_2 , Бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника (відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», Митного кодексу України тощо) та представника зі всіма правами, що має Клієнт.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 07.06.2024 року, за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 20000,00 грн. у цивільній справі № 522/6322/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (п. 3). Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (а.с. 105).

Відповідно до Акту приймання передачі наданої правової допомоги від 29.07.2024 року, Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.06.2024 року до Договору, яка полягала у наступному: дві консультації, складання та направлення заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи, вибір стратегії дій для представлення інтересів Клієнта в суді, підготовка відзиву та направлення його до суду та позивачу, підготовка та складання документів для звернення з заявою про ухвалення додатково рішення по справі № 522/6322/24. Вартість послуг Адвоката за цим Актом складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. (а.с. 104).

Виходячи із системного аналізу Великої Палати, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними:

- відповідний договір про надання правової допомоги;

- розрахунок наданих послуг;

- детальний опис виконаних доручень клієнта;

- акт прийому-передачі виконаних робіт;

- платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;

- інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

Суд вважає що такі докази суду було надано.

Відповідно до Постанови ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

Із заяви вбачається, що представник просить стягнути суми витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс внаслідок розгляду справи № 522/6322/24 за наданні ним відповідачу послуги, розмір наданих послуг становить 20 000,00 грн.

Заперечення на заяву зі сторони позивача до суду не надходили.

За викладених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви представника відповідача по розподіл судових витрат, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат та вважає за можливе стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-260, 264, 268, 270, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Постановити у справі додаткове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Гришко Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал банк» (код ЄДРПОУ 21133352, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13.09.2024 року.

Суддя Л.В.Домусчі