Рішення

від 06.09.2024 по справі 752/170/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 752/170/24

2-а/296/122/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 29.04.2023 року.

За змістом позовних вимог просив скасувати постанову від 29.04.2023 року серії БАБ №172430 про накладення адміністративного стягнення винесене Інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 (смт. Попільня) Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Гавриленком Анатолієм Анатолійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн.

В позовній заяві позивач зазначав, що 29.04.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Згідно постановленої інспектором постанови, 29.04.2023 року 12:00 в смт. Попільня по вул. Героя Майдану, він здійснив зупинку в межах дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена", чим порушив п.8.4 ПДР України.

З вказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною та необґрунтованою, оскільки її винесено без будь-яких доказів його винуватості. Вказує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у даному випадку він не припиняв рух, а здійснював маневр розвороту і заднього руху для надання переваги в русі іншим транспортним засобам та пішоходам. Двигун був постійно увімкнений і позивач був безперестанку за кермом, тобто він не здійснював жодних зупинок чи стоянок, а тому не може нести відповідальність за порушення правил зупинки, якщо він не здійснював такої зупинки.

Ухвалою від 15.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Позивач подав до суду клопотання в якому просить розгляд справи провести без його участі у зв`язку з сімейними обставинами та далекою відстанню від його місця проживання до суду (а.с.44). У своїй відповіді на відзив просив позовні вимоги задовольнити. Вказав, що зазначена постанова була винесена працівником поліції безпідставно, без належних доказів винуватості, жодних правил дорожнього руху він не порушував (а.с.51-52).

Від відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що доказом встановлення вини позивача у порушенні ПДР є винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (а.с. 37-40).

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Так, згідно постанови від 29.04.2023 року серії БАБ №172430, постановленої інспектором Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Гавриленком А.А., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, слідує, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 грн., а саме за те, що 29.04.2023 року 12:00 в смт. Попільня по вул. Героя Майдану, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "HYUNDAI TUCSON " н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в межах дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена", чим порушив п.8.4 ПДР України. При цьому у п. 7 оскаржуваної постанови зазначено нагрудний відеореєстратор №112439.

Разом з тим, жодних доказів на обґрунтування правомірності оспорюваної постанови відповідачем подано не було, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено інспектором поліції. Проте, хоча в спірній постанові наведено в якості доводу відеофіксація порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, однак такі докази в судове засідання не надано.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, факт вчинення позивачем правопорушення здійснення зупинки транспортного засобу в межах дії дорожнього знаку, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №172430 від 29.04.2023 року, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не подано, зокрема і відеозапису, посилання на який є у оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даному випадку для підтвердження порушень позивачем ПДР України відповідач відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки з відображенням позивача, на яких зафіксовано порушення, особисті пояснення позивача, пояснення свідків тощо.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Позивачем заперечується факт вчинення ним вказаного в постанові серії БАБ №172430 від 29.04.2023 адміністративного правопорушення, натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідачем не надано.

Суд вважає, що складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що підтверджується постановою Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019, а тому подібні постанови підлягають скасуванню.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова інспектора Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Гавриленка А.А. серії БАБ №172430 від 29.04.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

У відповідності до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, згідно положення ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 536,80 грн.

На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2,77,241-246,255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №172430 від 29.04.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса місцезнаходження: 10001, Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська область, код ЄДРПОУ: 40108625.

Cуддя О. Й. Адамович