Ухвала

від 20.08.2024 по справі 761/30326/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30326/24

Провадження № 2-з/761/505/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов`язання вчинити дії.

Одночасно з цим надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов`язання вчинити дії.

У своїй заяві просить суд забезпечити позов шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361551780000.

Свою заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 як носійка української національної пам`яті та мешканка територіальної громади міста Києва звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов`язання вчинити дії щодо відновлення та відновити частину об`єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник ОСОБА_2 (1882-1936 рр.), по АДРЕСА_1 , вид об`єкта культурної спадщини: пам`ятка історії.

Звертає увагу, що наказом № 416/0/16-11 від 06.06.2011 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку історії було протиправно занесено лише частину Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А, тоді як, зокрема, літ. А' Будинку Київського повітового земства визнано такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. З 2011 р. літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам`ятка історії. У травні 2023 р. ТОВ "Рейтарське" розпочало роботи з демонтажу (фактично - з наміром знищення) частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' по АДРЕСА_1 . Вказаний наказ № 416/0/16-11 від 06.06.2011, на думку заявника, є нікчемним з моменту його видачі, на підставі якого літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам`ятка історії, а ТОВ «Рейтарське» в свою чергу здійснювало та продовжує здійснювати будівельні роботи по знищенню цієї Пам`ятки.

Заявник вважає, що дії ТОВ «Рейтарське» необхідно характеризувати як пошкодження об`єкта культурної спадщини - пам`ятки місцевого значення Будинку Київського повітового земства, якій, у свою чергу, наразі загрожує небезпека руйнування чи знищення. Заявник вважає, що лише відновлення частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' згідно з новим проектом реставрації, який враховуватиме наявність у Будинку Київського повітового земства статусу пам`ятки історії згідно з Рішенням № 1102 від 04.08.1980, дозволить відновити право Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом. Вважає, що за відсутності вжитих заходів забезпечення позову, ТОВ «Рейтарське» може безперешкодно продовжувати виконувати (здійснювати, проводити) роботи щодо літ. А' Будинку Київського повітового земства, що призведуть до вилучення Будинку Київського повітового земства з Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку із його руйнуванням та втратою ним предмету охорони, та неможливості занесення Будинку Київського повітового земства до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та визнання його пам`яткою історії. Заявник зазначає, що за відсутності заходу забезпечення позову, про вжиття якого просить Заявник у цій заяві про забезпечення, у ТОВ "Рейтарське" будуть наявні всі реальні можливості демонтувати, а по факту - знищити (зруйнувати) літ. А' Будинку Київського повітового земства, що унеможливить захист права Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, навіть у разі задоволення позову.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Суд приймає до уваги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейтарське".

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17)

Між тим, обставин можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення заявником не доведено.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: