Рішення

від 13.09.2024 по справі 464/3739/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3739/24

пр.№ 2/464/1277/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання Шманько О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» про визнання припиненими трудових відносин,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Енерджі плюс Україна» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання відповідача звільнити її із займаної посади у відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України та провести повний розрахунок при звільненні. В обґрунтування позову покликалася на те, що з 01.06.2018 працювала на посаді юриста у ТОВ «Енерджі плюс Україна» на підставі наказу №3-ОС від 31.05.2018. Проте з 01.03.2020 відповідач не виплачував заробітну плату, а також виплату у зв`язку з вагітністю та пологами. Вказала, що з квітня 2021 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Окрім цього, зазначила, що відповідач припинив свою господарську діяльність у м. Львові. 26.04.2024 звернулася до відповідача із заявою про звільнення, яку скерувала рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу товариства, що у АДРЕСА_1 . Проте, 14.05.2024 такий лист повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Інші адреси місцезнаходження ТОВ «Енерджі плюс Україна» їй невідомі. Оскільки питання припинення трудових відносин не вирішено та порушено її трудові права, вважає, що такі підлягають захисту в судовому порядку.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд такі задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзиву на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Енерджі плюс Україна», зокрема, з 01.06.2018 відповідно до наказу №3-ОС від 31.05.2018 прийнята на посаду юриста (01.03.2019 посаду змінено на «юрисконсульт»), що, серед іншого, підтверджується даними трудової книжки позивачки та укладеним між сторонами трудовим договором від 01.06.2018 (а.с. 13-15, 16-17).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» зареєстроване 08.01.2013, з основним видом діяльності 41.10 організація будівництва будівель, а також з додатковими: 6.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с. 11).

Як встановлено з індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 14.05.2024 за звітний період 2021 2024 роки, відповідачем ТОВ «Енерджі плюс Україна» здійснювалося нарахування заробітної плати позивачці ОСОБА_1 з січня 2021 року до березня 2021 року (а.с.12).

26.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Енерджі плюс Україна» із заявою про звільнення із займаної посади юрисконсульта за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, яку скерувала рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте такий 14.05.2024 повернуто відправнику у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 5, 8).

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб підприємців є відкритою.

Як видно з матеріалів справи, позивачкою скеровано заяву про звільнення за власним бажанням 26.04.2024 за офіційно оприлюдненою адресою місцезнаходження ТОВ «Енерджі плюс Україна», проте така заява залишилась без належного реагування. Інформація щодо зміни місцезнаходження юридичної особи чи припинення діяльності відсутня.

У постанові Верховного суду від 21.12.2020 у справі №359/6858/19 проаналізовано питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Так, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подання заяви про звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачку не звільнено із займаної посади юрисконсульта у визначеному законом порядку після подання заяви про звільнення, а тому відповідачем порушено норми законодавства про працю щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення.

Враховуючи наведене, необхідно визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі плюс Україна» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням із займаної посади юрисконсульта за власним бажанням з 10.05.2024, тобто через два тижні від моменту подання відповідної заяви.

При цьому, визнання припиненими між сторонами трудових відносин, що є ефективним способом захисту прав позивачки, тягне за собою обов`язок відповідача звільнити останню із займаної посади, відповідно відсутні правові підстави для додаткового зобов`язання відповідача звільнити позивачку із займаної посади у відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Разом з тим, при вирішенні вимоги про зобов`язання відповідача провести повний розрахунок при звільненні, судом враховано положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, за умовами ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за не використану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене, а також принцип диспозитивності цивільного судочинства, необхідно зобов`язати відповідача провести позивачці повний розрахунок при звільненні, а позовну вимогу у цій частині задовольнити.

За таких обставин, позов необхідно задовольнити частково.

Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 13.09.2024.

Керуючись статтями 13, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати припиненими з 10 травня 2024 року трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» (код ЄДРПОУ 38544771, юридична адреса: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139) та ОСОБА_1 (РНОНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади юрисконсульта за власним бажанням на підставіч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» провести ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» (код ЄДРПОУ 38544771, юридична адреса: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139) на користь ОСОБА_1 (РНОНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 13.09.2024.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО