Ухвала

від 12.09.2024 по справі 608/1854/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/1854/24

Провадження №2/603/207/2024

У Х В А Л А

12 вересня 2024 року м. Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Чортківської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування правовстановлюючого документа,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чортківської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, в якому просить визнати недійсними і скасувати: протокол № 1 засідання представників засновників «Монастириського райагробуду» від 25.12.2007 року в частині передачі нерухомого майна колишньої «Монастириської районної шляхобудівельної організації» у районну комунальну власність; рішення 13 сесії 5 скликання Монастириської районної ради № 176 від 16.05.2008 року про визнання за Монастириською районною радою права власності на нежитлову будівлю, будівлю та споруди по АДРЕСА_1 ; свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане на ім`я Монастириської районної ради від 06.06.2008 року, про право власності на нежитлову будівлю, будівлю та споруди по АДРЕСА_1 загальною площею 614,9 кв. м.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є акціонером та володіє 30,3249% акцій Відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство-16151» (далі ВАТ «Монастириське автотранспортне підприємство-16151», Товариство), яке перебуває у процесі ліквідації. На підставі протоколу №1 засідання представників засновників «Монастириського райагробуду» від 25.12.2007року Монастириська районна рада (правонаступником якої є відповідач) рішенням № 176 від 16.05.2008 року визнала за собою право власності на нежитлові будівлі та споруди, що по АДРЕСА_1 , та які належали ВАТ «Монастириське автотранспортне підприємство-16151». У свою чергу, на підставі зазначеного рішення Монастириської районної ради, 06.06.2008 року було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на вищевказане майно. Вважає, що право власності на це майно відповідачем набуте в протиправний спосіб і порушує його майнові права, як акціонера ВАТ«Монастириське автотранспортне підприємство-16151».

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у цій справі, суд зазначає таке.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такийспірвирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, і це правило є загальним.

Разом з тим, завданням господарського судочинства відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПКУкраїни господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають зкорпоративнихвідносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч. 6 ст. 96-1 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 96-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Так, в ч. 3 ст. 96-1 ЦК України визначено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, серед іншого, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом, брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку, одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту) тощо.

Виходячи із вищевказаних положень законодавства можна дійти висновку, що незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, такий спір підвідомчий господарським судам.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами є господарського-правовими - між ними існує спір, який за наведених у позові обставин стосується порушення права позивача як акціонера ВАТ «Монастириське автотранспортне підприємство-16151» на отримання активів Товариства у випадку його ліквідації та не обмежується лише оспоренням рішення органу місцевого самоврядування. Враховуючи наведене, ця справа не належить до юрисдикції цивільного суду, а вказаний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки захисту підлягають приватні права позивача як акціонера ВАТ «Монастириське автотранспортне підприємство-16151».

Таким чином Монастириський районний суд Тернопільської області не є «судом, встановленим законом» для розгляду цієї справи. Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 вправі звернутись із відповідним позовом до Господарського суду Тернопільської області.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 261, 353-354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чортківської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними та скасування правовстановлюючого документа.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. М. Галіян