Ухвала

від 10.09.2024 по справі 754/12206/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кс/754/2431/24

Справа № 754/12206/24

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

особи, яка подала скаргу, адвоката: ОСОБА_3

прокурора: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42023102030000097 від 12.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_5 з скаргою на бездіяльність слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у не повернені тимчасово вилученого майна, а саме: військового квитка серії НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № 42023102030000097 від 12.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 вказує, що 02.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2024 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було вилучено медичну документацію та військовий квиток серії НОМЕР_1 .

У ході розслідування вказаного кримінального провадження арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку не накладався.

У судовому засіданні особа, що подала скаргу - адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи викладені в скарзі та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо повернення майна.

Слідча суддя дослідила матеріали справи і виснував, що скаргу слід задовольнити.

Деснянське УП ГУНП у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102030000097 від 12.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2024 надано дозвіл на обшук житла за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, речей документів, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду, зокрема: обліково-військові документи про непридатність до несення військової служби, медичну документацію, що використовувалась останнім при проходженні військово-лікарської комісії, документацію військово-лікарської комісії, здійснення копіювання інформації з мобільних телефонів, електронних носіїв інформації (дискових накопичувачів, флешок, карт пам`яті, оптичних дисків, персональних комп`ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів), яка має значення для кримінального провадження № 42023102030000097.

02.04.2024 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було вилучено:

- довідка та акт огляду МСЕК серії 12 ААВ № 307054 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк.;

- довідка ОСОБА_5 про проходження ВЛК на 1 арк.;

- військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- копія посвідчення про приписку до призовної дільниці серії НОМЕР_2 на 1 арк.;

- мобільний телефон IPHONE 12 PRO MAX, IMEI НОМЕР_3 з сім карткою НОМЕР_4 , пароль від телефону НОМЕР_5 вилучено до спецпакету PSP 4193501;

- мобільний телефон IPHONE 13 PRO MAX IMEI НОМЕР_6 , синього кольору у прозорому чохлі без сім-карти, пароль від телефону НОМЕР_5 вилучено до спецпакету PSP 4193502

Арешт на вилучене на майно не накладався.

Згідно з частиною першою статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні, серед іншого може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК, а також рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (частини першої статті 167 КПК України).

Згідно з абзацом першим частиною другою статті 168 КПК тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з пункту 6 частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина сьома статті 236 КПК України).

Вирішуючи питання про відповідність вилученого майна критерію тимчасово вилученого і наявність правових підстав для його повернення власнику, слідча суддя виходить із такого.

Відповідно до частини п?ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У цій справі не оспорюється той факт, що вилучення майна (мобільні телефони) працівниками правоохоронного органу під час обшуку житла заявника, становило втручання у право на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Слідча суддя вважає, що такі заходи становили втручання, яке охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу щодо здійснення "контролю за користуванням майном" (див. наприклад, рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine),заява № 20347/03, п. 530, від 12 березня 2009 року; та вищезгадане рішення у справі "East/West Alliance Limited" (East West Alliance Limited), п. 185).

Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності для цілей статті 1 Першого протоколу, як і для цілей статті 8 Конвенції передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає в себе свободу від свавілля (див., серед інших джерел, рішення у справі "Смірнов проти Росії" (Smirnov v. Russia), заява № 71362/01, пп. 55-56, від 7 червня 2007 року, та рішення у справі "Коваль та інші проти України" (Koval and Others v. Ukraine), заява №22429/05, п. 125, від 15 листопада 2012 року).

Слідча суддя бере до уваги, що метою проведення обшуку є виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (частина перша статті 234 КПК України). Ухвала про обшук є юридичною підставою відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування (пункт 5 частини п?ятої статті 234 КПК України).

Водночас, за висновком слідчої судді, ухвала про обшук житла чи іншого володіння особи не може бути підставою подальшого зберігання правоохоронним органами вилученого майна, навіть, якщо воно має значення для досудового розслідування і входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Такого висновку слідча суддя дійшла, виходячи з положень частини першої статті 100 КПК України, відповідно до якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166 (тимчасовий доступ до речей),170-174 КПК України (накладення арешту на майно), а також виходячи з загальних засад кримінального провадження, таких як принцип верховенства права, законність, недоторканність права власності.

Слідча суддя бере до уваги, що частина шоста статті 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Положення КПК України неоднозначно регулюють питання кримінального провадження в аспекті необхідності накладення арешту на майно, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Відсутність правової визначеності, що є елементом принципу верховенства права, підтверджується відсутністю єдиної правозастосовчої практики судами та наукових підходів щодо правового статусу майна, вилученого в ході обшуку.

Існує декілька підходів до тлумачення норми частини сьомої статті 236 КПК України.

Так, окремі судді вважають, що немає потреби накладати арешт на майно, яке вилучене під час обшуку, якщо воно було вказано в ухвалі про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. Така думка пов`язана з тим, що відповідно до частини сьомої статті 236 КПК України таке майно не є тимчасово вилученим, і суд уже надавав дозвіл на вилучення певного майна під час обшуку, а тому, відповідно, рішення суду щодо накладення арешту на таке майно не вимагається. Такий висновок ґрунтується на буквальному тлумаченні суддями змісту частини сьомої статті 236 КПК України, й було підтримане в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування" від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17.

Протилежна позиція у судовій практиці полягає в тому, що усе майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов`язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику. А вже потім за наслідком арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму "тимчасово вилучене майно" трасформується у "арештоване майно" із відповідною правовою підставою, визначеною частиною другою статтею 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення). Така позиція викладена, зокрема, в ухвалах АП ВАКС від 04.08.2022 у справі № 991/2493/22, від 23.01.2023 у справі № 991/6694/22.

І третій підхід полягає в тому, що майно, яке дозволив вилучити слідчий суддя в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, не є тимчасово вилученим у розумінні частини сьомої статті 236 КПК України. Водночас вилучене під час обшуку майно, що прямо було вказано в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук і відповідає критеріям частини першої статті 98 КПК України, на цій підставі визнається речовим доказом, і на нього має розповсюджуватися встановлений статті 100 КПК України порядок зберігання речових доказів. Наведене свідчить, що протягом досудового розслідування, з моменту вилучення майна, повинні бути виконані вимоги частини першої статті 100 КПК України, або статей 170-174 КПК України, тобто - невідкладно повернуті вилучені речові докази, або накласти на них арешту з підстав та в порядку, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170, частин першої - третьої статті 171, статей 172- 173 КПК України, після виконання усіх дій, пов`язаних з оглядом, описом тощо (частина друга статті 100 КПК України). У такому разі строк, визначений у абзацу частини п`ятої статті 171 КПК України, що стосується тимчасово вилученого майна, яке було вилучене під час санкціонованого обшуку та про яке прямо не було зазначено в ухвалі слідчого судді, не застосовується.

Відповідно до статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слідча суддя, керуючись частиною шостою статті 9 КПК України та загальними засадами кримінального провадження, робить висновок, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Натомість, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (частина перша статті 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (частина п`ята статті 173 КПК України).У такому разі буде дотримано вимогу законність втручання право власності під час кримінального провадження здійснюється.

За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що вилучене майно, що належать до переліку речей, дозвіл на відшукання яких прямо надано в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, підлягають якнайшвидшому поверненню власнику майна, якщо після їх відшукування не вирішено питання про арешт майна.

Відповідно до вимог КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв`язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя встановила недотримання органом досудового розслідування у цьому випадку розумного строку утримання майна, оскільки: (1) з моменту вилучення майна до моменту розгляду цього клопотання минуло більше п`яти місяців; (2) питання арешту цього майна не вирішувалось.

З цих підстав скаргу визнає обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 100, 167-169, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Зобов`язати службових осіб Деснянського УП ГУНП у м. Києві повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово вилучене майно під час проведення 02.04.2024 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 13 серпня 2024 року о 11.00 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_6