Рішення

від 11.09.2024 по справі 160/16350/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 160/16350/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняЛінчук С.В., за участі: представника позивача: представника відповідача: Александрової І.І. Афоніна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.06.2024 року через систему «Електронний суд» позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради, в якій представник позивача просить суд:

- стягнути з комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 1730 281,89 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, згідно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступаючого за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. Таким чином, за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 року повинен самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 1730 281,89 грн.

Комунальнимпідприємствомкультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню особам з інвалідністю. Протягом 2023 року Театр опери та балету неодноразово звертався до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (листи від 07 лютого 2023 року №35, від 12 травня 2023 року №98, від 07 серпня 2023 року №158, від 15 листопада 2023 року №249) з проханням допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою працевлаштування. Відповіді на вищезазначені листи Театру опери та балету залишились без відповіді з боку адресата. Кім того, протягом 2023 року Театр опери та балету неодноразово звертався до органів Державної служби зайнятості з проханням допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою працевлаштування у театрі у тому числі до: Дніпропетровського обласного центру зайнятості (листи від 07 лютого 2023 року №34, від 12 травня 2023 року №100, від 07 серпня 2023 року №157, від 15 листопада 2023 року №250); Дніпровського міського центру зайнятості (листи від 07 лютого 2023 року №33, від 12 травня 2023 року №99, від 07 серпня 2023 року №156, від 15 листопада 2023 року №248); Відділу надання соціальних послуг у Центральному районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року № 32); Відділу надання соціальних послуг у Шевченківському районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року № 31); Відділу надання соціальних послуг у Соборному районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року №36). Протягом 2023 року органи Державної служби зайнятості не направляли до Театру опери та балету осіб з інвалідністю для працевлаштування. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання" затверджено: Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Протягом 2023 року Театром опери та балету до Відділу надання соціальних послуг в Центральному районі Дніпровського міського центру зайнятості регулярно подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі: - грудень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 грудня 2023 року; - листопад 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 листопада 2023 року; - жовтень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 жовтня 2023 року; - вересень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 вересня 2023 року; - серпень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 серпня 2023 року; - липень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 03 липня 2023 року; червень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 червня 2023 року; травень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 травня 2023 року; - квітень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 03 квітня 2023 року; - березень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 березня 2023 року; - лютий 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 лютого 2023 року; - січень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 січня 2023 року. Вказані обставини свідчать про те, що Театром опери та балету протягом 2023 року вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади. Фактів відмови у працевлаштуванні таким особам матеріали справи не містять. Оскільки Театром опери та балету вжиті всі необхідні, належні та залежні від нього заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач фактично намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Театру опери та балету осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. В обґрунтування відповіді на відзив позивачем зазначено наступне. Державна служба зайнятості в своєму листі від 14 вересня 2016 року №ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов`язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», також надала аналогічне пояснення щодо заходів, які є обов`язковими для роботодавців при виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Держава щорічно виділяє значні кошти для фінансування соціальних програм, спрямованих на соціальних захист осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі і на програму щодо навчання та професійної підготовки, перепідготовки та реабілітації осіб з інвалідністю працездатного віку, а також на фінансування створення робочого місця для працівника, який має інвалідність. Роботодавцям надаються позики на поворотній і безповоротній основі для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також численні пільги щодо компенсації єдиного соціального внеску на загальнодержавне соціальне страхування і навіть, для компенсації заробітної плати у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб, що передбачено Порядком здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 8 вересня 2015 року №696. Відповідно до змісту статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства (об`єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій і осіб з інвалідністю, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Враховуючи інформацію з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яку передає Пенсійний фонд України відповідно до Розрахунку, який в автоматизованому режимі за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю був надісланий до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 1 730 281,89 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня 2024 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 25.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю: письмові пояснення та докази на їх підтвердження про те, чи направлявся на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій із вимогою їх сплати; надання доказів отримання відповідачем розрахунку санкцій (в разі надіслання/вручення); докази перебування відповідача на обліку у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Витребувано у комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради: докази щодо вжиття заходів для дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році; копії звітів за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; копії оголошень у друкованих засобах масової інформації або розміщених в мережі Інтернет про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році (у разі наявності). Витребувано від Дніпровського міського центру зайнятості (Авіаційна вулиця, 41, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000; e-mail: cz450@dnpocz.gov.ua): письмові пояснення про те, чи подавались комунальнимпідприємствомкультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 02226049) до Дніпровського міського центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік; інформацію (за наявності) про випадки відмови комунальнимпідприємствомкультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 02226049) у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості. Судом зобовязано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 24.07.2024 року. Судом попереджено Дніпропетровський обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, комунальнепідприємствокультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради та Дніпровський міський центр зайнятості про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу тавинесення окремої ухвалиу разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

У судове засідання 11.09.2024 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 409 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради повинна складати 14 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 7 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Враховуючи інформацію за Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, який був надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Таким чином, за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 730 281,89 грн.

09.07.2024 року від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2024 року надійшло пояснення, в якому позивач зазначив, щодо подання позовної заяви до комунального підприємства культури «Дніпровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради про стягнення адміністративно-господарський санкцій у розмірі 1 730 281,89 грн. ще додатково не направило на адресу відповідача розрахунок сум адміністративно-господарський санкцій із вимогою їх сплати, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» (далі Закон №875-XII) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок сум адміністративно-господарський санкцій на суму 1 730 281,89 грн., що підлягав сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік комунальним підприємством культури «Дніпровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради був обчислений відповідно до статті 20 Закону №875-XII та надісланий 07.03.2024 до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (пункт 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10 березня 2023 року № 14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10 березня 2023 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 р. за № 456/39512). Частиною 4 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Тобто, до подання позовної заяви до суду Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було додержано строк, щодо ознайомлення комунальним підприємством культури «Дніпровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради з інформацією (розрахунком сум адміністративно-господарських санкції) про невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та добровільною сплатою заборгованості. Через військове вторгнення Російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 воєнного стану, в подальшому строк дії воєнного стану продовжувався іншими Указами Президента України і діє наразі, відділенню Фонду припинено додаткове фінансування за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок та конвертів на 2024 рік. Щодо доказів перебування на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю комунального підприємства культури «Дніпровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради» позивач зазначив, що Порядок, який передбачав реєстрацію підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю втратив чинність відповідно до Постанови КМУ № 553 від 02.06.2023 «Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю».

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 6ст. 19 Закону України №875-ХІІПро основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні,в порядку визначеномупостановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513, Пенсійний фондУкраїни надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

-про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

-необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найманупрацю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України10.03.2023 №14-1і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 №17,позивачему форміелектронного документу через електронний кабінет відповідача, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць дляпрацевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 409 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради повинна складати 14 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 7 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Враховуючи інформацію за Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, який був надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Таким чином, за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 730 281,89 грн.

За ч. 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначеніЗаконом України від 21.03.1991 № 875-XIIПро основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні(тут і надалі Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 3ст. 18 Закону № 875-XIIзабезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячиз наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

-у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

-у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

-у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 1ст. 19 Закону № 875-XIIдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2ст. 19 Закону № 875-XII).

Згідно ізст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно дозаконуза рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цимЗаконом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В силу положеньстатті 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IVдо суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, застаттею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2ст.218 Господарського кодексу Україниучасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно дост. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначеніЗаконом України "Про зайнятість населення".

З аналізу нормЗакону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»випливає, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідноп. 4 ч. 3ст. 50 Закону УкраїниПро зайнятість населеннявід 05.07.2012 №5067-VI(даліЗакон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

попит на робочу силу (вакансії);

заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першоїстатті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 41 Кодексу законів про працю Україниподається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Наказом Міністерства економіки України 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п. 1.4 розділу І наказу № 827-22,форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Судом установлено, що протягом 2023 року Театр опери та балету неодноразово звертався до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (листи від 07 лютого 2023 року №35, від 12 травня 2023 року №98, від 07 серпня 2023 року №158, від 15 листопада 2023 року №249) з проханням допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою працевлаштування. Відповіді на вищезазначені листи Театру опери та балету залишились без відповіді з боку адресата. Кім того, протягом 2023 року Театр опери та балету неодноразово звертався до органів Державної служби зайнятості з проханням допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою працевлаштування у театрі у тому числі до: Дніпропетровського обласного центру зайнятості (листи від 07 лютого 2023 року №34, від 12 травня 2023 року №100, від 07 серпня 2023 року №157, від 15 листопада 2023 року №250); Дніпровського міського центру зайнятості (листи від 07 лютого 2023 року №33, від 12 травня 2023 року №99, від 07 серпня 2023 року №156, від 15 листопада 2023 року №248); Відділу надання соціальних послуг у Центральному районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року № 32); Відділу надання соціальних послуг у Шевченківському районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року № 31); Відділу надання соціальних послуг у Соборному районі м. Дніпра (лист від 07 лютого 2023 року №36). Протягом 2023 року органи Державної служби зайнятості не направляли до Театру опери та балету осіб з інвалідністю для працевлаштування. Протягом 2023 року Театром опери та балету до Відділу надання соціальних послуг в Центральному районі Дніпровського міського центру зайнятості регулярно подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі: - грудень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 грудня 2023 року; - листопад 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 листопада 2023 року; - жовтень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 жовтня 2023 року; - вересень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 вересня 2023 року; - серпень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 серпня 2023 року; - липень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 03 липня 2023 року; червень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 червня 2023 року; травень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 травня 2023 року; - квітень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 03 квітня 2023 року; - березень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 березня 2023 року; - лютий 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 лютого 2023 року; - січень 2023 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 січня 2023 року. Вказані обставини свідчать про те, що Театром опери та балету протягом 2023 року вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2024 року від представника Дніпровського міського центру зайнятості ОСОБА_1 до суду надійшов лист, у якому суду було повідомлено наступне. ТОВ «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» (код ЄДРПОУ 02226049) надавались звіти за ф.№3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2023 рік до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості:02.01.2023 р.; 01.02.2023р.;01.03.2023р., 04.04.2023р.; 01.05.2023р.;01.06.2023р.; 03.07.2023р.;01.08.2023р.; 01.09.2023р.; 02.10.2023р.; 01.11.2023р.;01.12.2023р. Протягом 2023 року у Дніпровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості особи з інвалідністю, які згідно рекомендацій МСЕК відповідають вимогам роботодавця не перебували, тому направлення на працевлаштування на зазначене підприємство органами державної служби зайнятості не видавалися. До означеного листа додані копії звітностей щодо Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік.

Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Отже, судом встановлено, що відповідач вчасно інформував в центр зайнятості про наявність актуальних вакансій, про що свідчать зазначені вище звіти 3-ПН.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю в тому числі і центри зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18, від 17.09.2020 у справі № 160/4443/19.

Згідно з частиною 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що відповідачем були виконані вимогиЗакону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»щодо вживання заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Отже, відповідно до встановлених обставин справи відповідач у 2023 році здійснив усі залежні від нього заходи по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та створенню ним вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС Українивизначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст.73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1ст.77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідачем належним чином доведено, що правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питанняпро понесені судові витратиу вигляді сплаченого судового збору.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Так, 10.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Розглядаючи подану заяву по суті, суд зазначає, що відповідно до ч.3ст.132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, згідно з ч.3ст.134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4ст.134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.8 ст.139та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписист.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5ст.242 КАС Українисуд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, застаттею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020р., по справі №320/3271/19 від 07.05.2020р.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2та ч.5 ст.242 КАС Українидосягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС Українибезвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Так, в підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником відповідача долучено до матеріалів справи копію ордеру на надання правової допомоги відносно адвоката ОСОБА_2 від 23.07.2024 року (Серія АЕ №1304259); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю відносно адвоката Афоніна О.В. від 22.10.2021 року (Серія ДП №5239); копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2024 року, копію договору про надання послуг №496/08 від 28.08.2024 року та копію рахунку від 10.09.2024 року №1 на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2024 року №49608 на суму 5000 грн.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, що предмет доказування у даному спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу обставин фактичної дійсності.

Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання інтелектуальних надзусиль.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід застосовувати виключно положення ч.1ст.77 КАС України.

Однак суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що сплачена або підлягає сплаті (розрахунку суми гонорару адвоката, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором, квитанції, тощо) відповідною стороною або третьою особою.

На переконання суду відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

При цьому,статтею 143 КАС України визначено, що у разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Проте зазначена заява про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не була надана відповідачем до суду.

З огляду на вказане, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню заява представника комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 вересня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 12 вересня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунальногопідприємствакультури«Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

У задоволенні заяви представника комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» Дніпропетровської обласної ради Афоніна Олександра Вікторовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 12 вересня 2024 року.

Суддя С. В. Прудник