Рішення

від 13.09.2024 по справі 580/4126/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м.Кропивницький Справа № 580/4126/24

провадження № 2-іс/340/44/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Черкаського окружного адміністративного суду, (бульвар Шевченка, 117, м.Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 35158674) про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 Черкаського окружного адміністративного суду, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Черкаського окружного адміністративного суду № 13-0 від 24.01.2024 у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби Заступнику начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу;

- зобов`язати Черкаський окружний адміністративний здійснити перерахунок та виплату Заступнику начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні З відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 11.11.2008 р. працюю в Черкаському окружному адміністративному суді. 11.11.2008 р. призначено на посаду секретаря судового засідання. 03.03.2009 р. переведена на посаду головного спеціаліста з судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи. З 30.08.2022 р. призначена на посаду заступника начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної робот, де й працюю по теперішній час.

30.08.2022 року їй присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця в межах категорії "Б" відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу №104-0 від 22.08.2022 р.

Наказом керівника апарату "Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі" від 03.01.2023 № 1-0, відповідно до статей 46, 50, 52 частини 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 встановлено з 11.11.2023 надбавку за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 45 % місячного посадового окладу. Станом на 01.01.2024 стаж роботи на державній службі становить - 15 років, 1 місяць, 21 день.

24.01.2024 року позивача ознайомлено з наказом керівника апарату від 24.01.2024 року №13-О" Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі". Відповідно до вказаного наказу позивачу, встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01.01.2024 року у розмірі 30 % місячного посадового окладу. Зміст вказаного наказу вказує на те, що підставою для його винесення був п. 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ та ст.ст.46, 50, п. 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889. Означений наказ у частині встановлення розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Ухвалою суду від 07.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з перебування судді у плановій відпустці, в період з 01.07.2024 по 16.08.2024 розгляд справи не здійснювався.

Ухвалою суду від 20.08.2024 у відповідача витребувано письмові відомості щодо проведення класифікації посад державної служби, в тому числі посади, яку обіймає позивач.

03.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить суд відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог, із зазначенням, що наказ від 24.01.2024 №13-0 прийнято на виконання вимог абзаців першого та другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та у зв`язку з проведенням першого етапу реформи оплати державних службовців - класифікації посад державної служби на виконання нормативних актів, пов`язаних з її запровадженням, а тому є таким, що прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача з приводу визнання наказу протиправним та його скасування в частині є безпідставними (а.с.45-47).

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , з 11.11.2008 р. призначено на посаду секретаря судового засідання. 03.03.2009 р. переведена на посаду головного спеціаліста з судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи. З 30.08.2022 р. призначена на посаду заступника начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи, 30.08.2022 року присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця в межах категорії "Б" відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу №104-0 від 22.08.2022 р..

Наказом керівника апарату суду від 03.01.2023 №1-О з 11.11.2023 встановлено надбавку за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 45 % місячного посадового окладу.

Наказом керівника апарату суду від 24.01.2024 р. №13-О встановлено з 01.01.2024 року у розмірі 30 % місячного посадового окладу, відповідач керувався абзацом другим пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3406-ІХ.

Відповідно до особової картки державного службовця №12 станом на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 має стаж роботи на державній службі 15 років 01 місяці 21 день.

Верховна Рада України 9 листопада 2023 року ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України «Про державну службу».

Згідно розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому, абзацом 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

В подальшому, на виконання абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», наказом керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 №13-О "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі", в т.ч. ОСОБА_1 , встановлено надбавку за вислугу років державної служби з 01.01.2024 у розмірі 30%. Зміст вказаного наказу вказує на те, що підставою для його винесення був п. 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ та ст.ст.46, 50, п. 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 24.01.2024.

Не погодившись із вищезазначеним наказом та зважаючи на те, що внаслідок його видання порушено право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з ст. ст. 46, 50 Закону України «Про державну службу», стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Однак, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям «якості закону», зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.

Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як «систему»; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.

Водночас, відступ від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб`єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.

Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом

За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про державну службу», а не Закон України «Про затвердження бюджету України на відповідний рік».

У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України в вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У свою чергу, роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

З огляду на вищевикладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а не п. 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі є визнання протиправним та скасування спірного наказу із одночасним покладанням обов`язку на відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 , відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме, на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх».

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.».

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Черкаського окружного адміністративного суду № 13-0 від 24.01.2024 у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби Заступнику начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу.

Зобов`язати Черкаський окружний адміністративний здійснити перерахунок та виплату Заступнику начальника відділу управління персоналом та аналітично-статистичної роботи ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК