Рішення

від 12.09.2024 по справі 380/8713/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8713/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (далі позивач, ТзОВ «АРМАЛІТАС»), в інтересах якого діє адвокат Назарко Андрій Романович, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/002786;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230113636U8 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Відповідачем 25.10.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100668/2 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до картки відмови від 25.10.2023 № UA209230/2023/002786 у зв`язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення та картку відмови протиправними та просить такі скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду поданих декларантом документів митним органом було виявлено розбіжності: Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 є пов`язаними особами відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. У зв`язку з цим Львівська митниця має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. У Зовнішньоекономічному контракті №2511001 від 25.11.22 відсутні печатки. Згідно з п.2.2 Контракту №2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі №1910002 від 19.10.23 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня. Згідно з п.2.3 Контракту №2511001 оплата за товар у формі 100% передоплати - у фактурі відсутні чіткі умови розрахунку. Після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною. Експортна декларація країни відправлення 23LTLUB0000004EBD1 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних, що підлягають перевірці. У банківському платіжному документі неможливо перевірити числові дані, оскільки у гр. 70 «Призначення платежу» міститься посилання на рахунки, які не надано до митного оформлення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Встановлені Львівською митницею невідповідності у поданих документах не були усунуті після проведеної з декларантом консультації згідно до статті 57 Митного кодексу України. Вказує, що саме декларант зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 Митного кодексу України. Таким чином, зважаючи на неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, Львівською митницею відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України прийнято рішення про відмовк у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 26.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 10.05.2024 (вх. №36107) подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачем 23.05.2024 (вх. №39594) подано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «АРМАЛІТАС» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 44839733.

Між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТзОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) було укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022.

Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 до Контакту №2511001 від 25.11.2022 текст Контракту викладено у новій редакції.

Пунктом 1 Контракту передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту.

Згідно з п. 1.2. Контракту найменування, кількість, ціна товару зазначені у інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 2.2. розділу 2 Контакту «Умови платежу» Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту

Відповідно до п. 2.3 Контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов, вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 3.1. розділу 3 Контракту «Терміни постачання товару» передбачено умови постачання ЕХW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

На виконання умов контракту № 2511001 від 25.11.2022 компанія MB GUOLIS MARKET поставила на адресу ТзОВ «АРМАЛІТАС» товар на загальну кількість 20 894 кг на суму 13 581, 10 доларів США, що підтверджується інвойсом №1910002 від 19.10.2023.

На виконання умов контракту № 2511001 від 25.11.2022 ТзОВ «АРМАЛІТАС» здійснило оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №6 від 01.09.2023 на суму 8 148,66 доларів США та від 17.10.2023 №9 на суму 7 932,44 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №23UA209230113636U8, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом за ціною договору (контракту) на загальну суму 13 581, 10 доларів США.

Позивач разом з митною декларацією №23UA209230113636U8 надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації документи: контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023, пакувальний лист від 19.10.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №1910002 від 19.10.2023, автотранспортну накладну (СMR) від 20.10.2023, платіжні доручення в іноземній валюті №6 від 01.09.2023 та №9 від 17.10.2023, довідку про вартість транспортування вантажу від 18.10.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023, договір транспортного експедирування №1810001 від 18.10.2023, коносамент D0123080061 від 31.08.2023, заявка на автоперевезення №1 від 18.10.2023, інвойс SDFE8230814 від 22.08.2023, пакувальний лист б/н від 22.08.2023, платіжні доручення №199 від 14.08.2023, № 213 від 09.10.2023 та № 214 від 09.10.2023, копію митної декларації країни відправлення №23LTUB0000004EBD1 від 23.10.2023.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2023 № UA209230/2023/002786.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA500080005208U9 від 05.07.2023, де вартість такого товару становить 1,51 дол. за кг.

Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002786

є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Судом встановлено, що позивач під час здійснення митного контролю надав усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як вказано у спірному рішенні № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі такого:

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 є пов`язаними особами відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів.

З даного приводу суд зазначає, що Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10.04.2008 №250Л/І Україна приєдналась до Світової організації торгівлі, в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ). Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.

Щодо операцій, передбачених частиною 18 статті 58 Митного кодексу, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Отже, з аналізу норм Митного кодексу та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі вбачається, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, відображеній у постановах від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.

Окрім того, суд вказує, що відповідно до вимог частин 12 - 14 статті 58 Митного кодексу, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Оскільки, відповідачем не було надано будь-якого письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару, то слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.

Зазначений вище висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постановах у справі №826/2314/16 від 26.08.2018, у справі №826/27058/15 від 4.04.2018.

Щодо тверджень відповідача, що у Зовнішньоекономічному контракті №2511001 від 25.11.22 відсутні печатки, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Ураховуючи викладене, відсутність печатки на контракті №2511001 від 25.11.2022, за умови, що на ній наявний підпис уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстави для не прийняття до уваги митним органом наданого декларантом документу, як і інших документів, які не містять печатку.

Стосовно доводів відповідача про розбіжності щодо умов поставки, оскільки згідно з п.2.2 Контракту №2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі №1910002 від 19.10.23 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня.

Окрім цього, пунктом 2.2. розділу 2 Контакту «Умови платежу» передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту, а пунктом 3.1. розділу 3 Контракту «Терміни постачання товару» передбачено умови постачання ЕХW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

Отже, сторонами умовами контракту визначено дві умови постачання товару: або ЕХW Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Як свідчать матеріали справи, остаточні умови поставки товару сторони визначили в рахунку-фактурі (інвойсі) №1910002 від 19.10.2023, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.

Відповідне зазначення щодо умови поставки у вигляді FCA наявне й у митній декларації, що була надана позивачем.

Стандартизовані умови FCA та ЕХW згідно правил Інкотермс-2020 є схожими - в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення (фрахту), яке здійснюється за рахунок покупця.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності з приводу умов поставки є безпідставними, оскільки умова FCA чи ЕХW не впливають на правильність визначення митної вартості товарів.

Також у спірному рішенні відповідач зазначає, що п. 2.3 Контракту №2511001 визначена оплата за товар у формі 100% передоплати, а у фактурі відсутні чіткі умови розрахунку.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що з метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці декларантом разом із митною декларацією подано у т. ч. зовнішньоекономічний договір (контракт) на продаж товару №2511001 від 25.11.2022, текст якого викладено у новій редакції, відповідно до Додаткової угоди №1 від 27.03.2023.

Пунктом 2.3 Контракту №2511001 від 25.11.2022, що був поданий позивачем для митного оформлення товару, передбачено, що розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов, вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

В рахунку-фактурі (інвойсі) №1910002 від 19.10.2023 вказано: «умови оплати: 60%- оплата, 40%- після готовності товару».

Отже, із врахування умов контракту №2511001 від 25.11.2022 та рахунку-фактури (інвойсу) №1910002 від 19.10.2023, таке твердження відповідача є безпідставним.

Щодо доводів відповідача, що після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №1910002 від 19.10.2023, складеного компанією MB GUOLIS MARKET на ТзОВ «АРМАЛІТАС», вартість товару становить 13 581,10 доларів.

Відповідно до посередницького рахунку-фактури (інвойса) №SDFE8230814 від 22.08.2023, складеного компанією SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP на компанію MB GUOLIS MARKET, вартість товару становить 9 820,18 доларів.

Отже: 13 581,10 доларів - 9 820,18 доларів = 3 760,92 доларів.

Відповідно до рахунку-фактури від компанії MB GUOLIS MARKET від 13.10.2023 на перевезення товару із Китайської Народної Республіки до Литви, вартість перевезення становить 1 570,28 Євро. Відповідно 3 760,92 доларів 1680,20 доларів (1 570,28 Євро *1,07 = 1680,20 доларів) = 2080,72 доларів.

Отже, продавцем компанією MB GUOLIS MARKET отримано чистий прибуток від однієї операції із ТзОВ «АРМАЛІТАС» у сумі 2080,72 доларів.

Вказані обставини спростовують твердження митного органу, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку продавця.

Також митний орган зазначив, що Експортна декларація країни відправлення 23LTLUB0000004EBD1 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних, що підлягають перевірці.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду віл 14.01.2020 у справі №813/1350/14, позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.

Також суд звертає увагу й на той факт, що експортна митна декларація містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, зокрема номер інвойсу №1910002 від 19.10.2023 збігається з номером інвойсу, поданим до митного оформлення; вага; ДНЗ транспортних засобів тощо.

Стосовно твердження відповідача про неможливість перевірки числових даних у банківському платіжному документі, оскільки у гр. 70 «Призначення платежу» міститься посилання на рахунки, які не надано до митного оформлення.

Як вбачається з наданих митному органу при здійсненні митного оформлення товарів у банківських платіжних документах в графі 70 «Призначення платежу» вказано номер та дату контракту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2023 № UA209230/2023/002786.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002786 та рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023 та не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 056 грн, сплаченого за платіжним дорученням від 19.04.2024 №141.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (пров. Сімферопольський, буд. 6, літ. Д-1, офіс 1, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44839733) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100668/2 від 25.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002786.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (пров. Сімферопольський, буд. 6, літ. Д-1, офіс 1, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44839733) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома