Рішення

від 12.09.2024 по справі 380/2696/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 рокусправа № 380/2696/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М,, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СКІФ ІНВЕСТ до Львівської митниці про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю СКІФ ІНВЕСТ звернувся в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400023/2 від 23.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000055 від 23.01.2024.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2023 UA209000/2024/400023/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055 (далі також спірне/оскаржуване рішення відповідно) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ СКІФ ІНВЕСТ для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), зокрема зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього, рахунок-фактуру, специфікацію, автотранспортну накладну, банківський платіжний документ, договір (контракт) перевезення тощо. Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів. Зауваження відповідача, які наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу, позаяк не можуть бути підставою для невизнання чи коригування митної вартості товарів, яка заявлена позивачем.

Позивач зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Отже, митний орган витребував додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Позивач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не можу бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA209140001935U9, (далі МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено наступне: - надано платіжний документ SWIFT від 24.08.2023 та 17.11.23. Банківський платіжний документ (SWIFT) який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою ПКМУ № 216; - у Проформі інвойс відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ; -у рахунках на перевезення -№18 та 19 , 3, 8 відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ; -у гр..4 ЦМР №UN/0125/Т/2 та UN/0125/Т/-1 відсутня дата завантаження товару; у гр. 22 ЦМР «відправник» внесено реквізити фірми Magazyn Universalny; Документи, що висвітлюють договірні відносини із зазначеним підприємством відсутні; -до митного оформлення надано договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування №5453 від 10.01.24», відповідно п.2.1 вантажі для перевезень надаються на підставі Заявок, що є невід`ємною частиною Договору. Заявки до митного оформлення не надано. - до митного оформлення надано рахунки №3 та №8 від МД Транс, відшкодування витрат на морське перевезення, не зазначено маршрут перевезення, рахунки посилаються на договір №2 від 15.11.17 та Заявку №105 від 03.11.2023, які до митного оформлення не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ. -договір на перевезення від 10.01.2024 №5453 не засвідчений стороною перевізника.

Документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованих товарів, подані ТОВ Скіф інвест не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача викладених у позовні заяві.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від --.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

10 січня 2023 року між компанією Qingdao Dawson Import and Export Co. LTD Китай (надалі - «Продавець») з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» Україна (надалі - «Покупець», Позивач), з іншої сторони, укладено Контракт №110, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2024 2 Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140001935U9 від 22.01.2024, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № №24UA209140001935U9 від 22.01.2024, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055): Пакувальний лист (Packing list) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р. - Рахунок-проформа (Proforma invoice) №ZDJ2378872108 від 21.08.2023 р. - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р. - Коносамент (Bill of lading) XMNLEG2311027 від 10.11.2023 р. - Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0125/T/2 від 17.01.2024 р. - Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0125/T-1 від 17.01.2024 р. - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CCPIT480 2304964764 23C3702A21 від 21.11.2023 р. - Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист. SWIFT MUR: 850036 від 17.11.2023 р. - Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист. SWIFT MUR: 850038 від 24.08.2023 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №18 від 18.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №19 від 18.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3 від 10.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №8 від 18.01.2024 р. - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про трансп.витр. №18/01 від 18.01.2024 р. - Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 110 від 10.01.2023 р. - Внутрішній договір (контракт) доручення №2 від 15.11.2017 р. - Внутрішній договір (контракт) доручення №3569 від 19.03.2020 р. - Договір про надання послуг митного брокера №007/ТБО від 15.07.2020 р. - Договір (контракт) про перевезення №5453 від 10.01.2024 р. - Інші некласифіковані документи лист отримувача №323 від 30.12.2023 р. - Інші некласифіковані документи опис товару від 22.01.2024 р. - Копія митної декларації країни відправлення №422720230001011608 від 04.11.2023 р. - Лист №22/01-24-01 від 22.01.2024 р.; - Прайс лист від 21.11.2023 р.; - Заявка №Ф24119 від 10.01.2024 р.; - Заявка №Ф24120 від 10.01.2024 р.; - Заявка №105 від 03 листопада 2023 р. - Платіжна інструкція №4490 від 10 січня 2024 р.; - Платіжна інструкція №4556 від 19 січня 2024 р.

За результатами розгляду митної декларації від 22.01.2024 року №24UA209140001935U9 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 року № UA209000/2023/400023/2, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2023 року № UA209000/2024/400023/2 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості митний орган зазначив, зокрема про таке:

… - «надано платіжний документ SWIFT від 24.08.2023 та 17.11.23. Банківський платіжний документ (SWIFT) який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою ПКМУ № 216; - у Проформі інвойс відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ; -у рахунках на перевезення -№18 та 19 , 3, 8 відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ;

-у гр. 4 ЦМР №UN/0125/Т/2 та UN/0125/Т/-1відсутня дата завантаження товару.Уу гр..22 ЦМР «відправник» внесено реквізити фірми Magazyn Universalny. Документи, що висвітлюють договірні відносини із зазначеним підприємством відсутні;

-до митного оформлення надано договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування №5453 від 10.01.24», відповідно п.2.1 вантажі для перевезень надаються на підставі Заявок, що є невід`ємною частиною Договору. Заявки до митного оформлення не надано;

- до митного оформлення надано рахунки №3 та №8 від МД Транс, відшкодування витрат на морське перевезення, не зазначено маршрут перевезення, рахунки посилаються на договір №2 від 15.11.17 та Заявку №105 від 03.11.2023, які до митного оформлення не надано. -договір на перевезення від 10.01.2024 №5453 не засвідчений стороною перевізника».

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. …

… На вимогу декларант надав Експортну декларацію. Експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; -прайс лист (виписаний тією ж датою, що і проформа); -Заявки на перевезення між Скіф інвест та Фортуна плюс Відсутні розшифроівки підписів осіб, що узгодили Заявку; -платіжні інструкції на оплату ТЕО та морського перевезення; Заявка на ТЕО.

Надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності. Отже, митниця встановила розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA100060/2024/512057 від 14.12.2023 року, 2,35 дол. США за кг, № UA100100/2023/452240 від 21.11.2023 року, 1,88 дол. США за кг, № UA408020/2023/71055 від 22.11.2023 року, 2,71 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 року № UA209000/2023/400023/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA209140/2024/000055.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Одночасно з цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №ZDJ1123632 від 05.11.2023 (73 830,43 USD дол. США).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: Пакувальний лист (Packing list) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р. - Рахунок-проформа (Proforma invoice) №ZDJ2378872108 від 21.08.2023 р. - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р. - Коносамент (Bill of lading) XMNLEG2311027 від 10.11.2023 р. - Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0125/T/2 від 17.01.2024 р. - Автотранспортна накладна (Road consignment note) UN/0125/T-1 від 17.01.2024 р. - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CCPIT480 2304964764 23C3702A21 від 21.11.2023 р. - Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист. SWIFT MUR: 850036 від 17.11.2023 р. - Банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом.сист. SWIFT MUR: 850038 від 24.08.2023 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №18 від 18.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №19 від 18.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3 від 10.01.2024 р. - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №8 від 18.01.2024 р. - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про трансп.витр. №18/01 від 18.01.2024 р. - Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 110 від 10.01.2023 р. - Внутрішній договір (контракт) доручення №2 від 15.11.2017 р. - Внутрішній договір (контракт) доручення №3569 від 19.03.2020 р. - Договір про надання послуг митного брокера №007/ТБО від 15.07.2020 р. - Договір (контракт) про перевезення №5453 від 10.01.2024 р. - Інші некласифіковані документи лист отримувача №323 від 30.12.2023 р. - Інші некласифіковані документи опис товару від 22.01.2024 р. - Копія митної декларації країни відправлення №422720230001011608 від 04.11.2023 р. - Лист №22/01-24-01 від 22.01.2024 р.; - Прайс лист від 21.11.2023 р.; - Заявка №Ф24119 від 10.01.2024 р.; - Заявка №Ф24120 від 10.01.2024 р.; - Заявка №105 від 03 листопада 2023 р. - Платіжна інструкція №4490 від 10 січня 2024 р.; - Платіжна інструкція №4556 від 19 січня 2024.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Оцінюючи аргументи митного органу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «надано платіжні документи SWIFT від 24.08.2023 та 17.11.23. Банківський платіжний документ (SWIFT) не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою КМУ № 216», суд зазначає таке.

На підтвердження оплати задекларованої Позивачем вартості товару згідно рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercial invoice) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р., митному органу надано повідомлення системи SWIFT MUR: 850036395.171123 від 17.11.2023 р. та повідомлення системи SWIFT MUR: 850038051.240823 від 24.08.2023 р.

Згідно зі ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі не обов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

З викладеного слідує, що надання митному органу документів щодо оплати/передплати товару не впливають на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену та сплачену ціну, як складову митної вартості товару.

Крім того, відповідно до п. 6.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 163, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції, тобто, будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Згідно з п. 10 Інструкції ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

У свою чергу, відповідно до п. 37 Інструкції, платіжна інструкція оформляється платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Згідно з п. 40, 41 Інструкції, платіжна інструкція, крім обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача. Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

Аналогічні приписи викладені у Положенні про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 N 216, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні.

Зокрема, згідно п. 15 Положення платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

На виконання умов контракту продавцем був виставлений інвойс проформа № ZDJ2378872108 від 21.08.2023, який надавався позивачем до митного оформлення у складі повного пакету документів. Однак, внаслідок того, що проформу інвойсу № ZDJ2378872108 від 21.08.2023 було виставлено продавцем до завантаження партії товару на відправлення, у такому відсутні відомості про контейнер завантаження.

У зв`язку з наведеним, для узгодження та оптимізації документального супроводу господарської операції з постачання заявленої до митного оформлення партії товару, продавцем було оформлено відвантажувальний інвойс №ZDJ1123632 від 05.11.2023.

Слід зазначити, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

Таким чином, проформа-інвойс не є розрахунковим документом, не містить повної інформації про товари, тобто не є документом, який відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

У зв`язку з наведеним, у спірних правовідносинах позивачем до митного оформлення надано інвойс (Commercial invoice) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р. на суму платежу 73 830,43 USD (дол. США) та банківські платіжні документи: повідомлення системи SWIFT MUR: 850036395.171123 від 17.11.2023 р. та повідомлення системи SWIFT MUR: 850038051.240823 від 24.08.2023 р. про оплату товару на зіставну суму платежу 73 830,43 USD.

При цьому, у наданих банківських платіжних документах: повідомленні системи SWIFT MUR: 850036395.171123 від 17.11.2023 р. та повідомленні системи SWIFT MUR: 850038051.240823 від 24.08.2023 р., наявні усі обов`язкові реквізити, визначені у пункті 37 розділу II Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 163, зокрема у гр. 70 таких вказано призначення платежу «Передоплата за підйомне обладнання. Контракт 110 дата 10.01.2023. інв. ZDJ2378872108 від 21.08.2023». Платіж здійснено на рахунок продавця QINGDAO DAWSON IMPORT AND EXPORT, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №110 від 10.01.2023 р. Суд зазначає, що Порядок N216 не містить обов`язкових вимог, на які саме документи господарської операції слід здійснювати посилання в банківському платіжному документі. Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції. У сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані Позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар, а саме 73 830,43 USD (дол. США), що відповідає відомостям проформи інвойсу № ZDJ2378872108 від 21.08.2023 р., та відомостям інвойсу №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р., який у спірних правовідносинах згідно п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документом, підтверджуючим митну вартість товарів.

Митним органом не зазначено, яких саме обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, не містять повідомлення системи SWIFT MUR: 850036395.171123 від 17.11.2023 р. та повідомлення системи SWIFT MUR: 850038051.240823 від 24.08.2023 р., та яким чином такі відомості могли вплинути на заявлену Позивачем митну вартість товарів.

Разом з тим, вимоги до SWIFT повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих Позивачем платіжних документах SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - долар США, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258.

Стосовно аргументу митного органу про те, що у Проформі інвойс відсутня розшифровка підписів осіб, які склали документ», та про те, що «у рахунках на перевезення -№18 та 19 , 3, 8 відсутня розшифровка підпису особи, яка склала документ».

Відповідач у оскаржуваному рішенні не вказав, як наведені невідповідності (розбіжності), за його думкою, могли вплинути на митну вартість імпортованого Позивачем товару.

Як проформа-інвойс № ZDJ2378872108 від 21.08.2023р., так і рахунки на перевезення №18 від 18.01.2024 р., №19 від 18.01.2024 р., №3 від 10.01.2024 р., №8 від 18.01.2024 р., які були надані з митним оформленням, були належним чином засвідчені їх підписантами. Зокрема, у проформі-інвойс № ZDJ2378872108 від 21.08.2023р. у графі «Продавець» проставлено печатку підприємства QINGDAO DAWSON IMPORT AND EXPORT та підпис, у графі «Покупець» - печатку підприємства ТОВ «СКІФ ІНВЕСТ» та підпис.

Проставлені підписи уповноважених осіб на проформі інвойсу відповідають підписам, якими було скріплено наданий з митним оформленням контракт купівлі-продажу №110 від 10.01.2023 року, в якому, в свою чергу, згідно абзацу першого наведена розшифровка його підписантів, а саме: «Компанія Qingdao Dawson Import and Export Co. LTD КИТАЙ Китай, в особі генерального менеджера JANET ZHAO, що діє на підставі Статуту, що іменується надалі «Продавець» з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» Україна, в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, що іменується надалі «Покупець», з іншої сторони, уклали цей Контракт про наступне:…».

Таким чином, надана до митного органу проформа інвойсу скріплена печатками підприємств, завдяки чому наявна можливість ідентифікувати, що відповідний документ підписано саме сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Суд зазначає, що жодним міжнародним та національним нормативним документом, не передбачене обов`язкове розшифрування підпису особи (прізвища, ініціалів, посади) при засвідчені нею правочину.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Приписи частини другої статті 207 Цивільного кодексу України вказують, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Водночас правила частини п`ятою статті 65 Господарського кодексу України визначають, що керівник підприємства має право без доручення діяти від імені підприємства. Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що відсутність розшифрування підпису осіб (прізвища, ініціалів, посади) у правочинах не робить ці правочини нечинними.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність розшифровки підпису осіб, які склали проформу інвойсу є безпідставними, відповідні обставини не тягнуть за собою недійсність, неукладенність чи нікчемність наданого з митним оформленням документу, оскільки сторонами відповідний правочин було скріплено печатками підприємств.

Доводи митного органу про наявність розбіжностей у проформі інвойсу є безпідставними, оскільки, як вже було зазначено, проформа-інвойс не є розрахунковим документом, не містить повної інформації про товари, тобто не є документом, який відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджує митну вартість товарів у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документом, який підтверджує митну вартість товарів у спірних правовідносинах, є рахунок-фактура (інвойс) №ZDJ1123632 від 05.11.2023 р., до якого у митного органу відсутні жодні зауваження.

Таким же чином, у наданих з митним оформленням рахунках на перевезення №18 від 18.01.2024 р., №19 від 18.01.2024 р. у графі «Виписав (ла)» проставлено печатку експедитора (ТОВ «ФОРТНУНА ПЛЮС») та підпис, які відповідають тим, що відображені у Договорі транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №3569 від 19 березня 2020 р.; у рахунках на перевезення №3 від 10.01.2024 р., №8 від 18.01.2024 р. у графі «Виписав (ла)» проставлено печатку експедитора (ТОВ «МД ТРАНС») та підпис, які відповідають тим, що відображені у Договорі транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 15 листопада 2017 р.

Ба більше, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отриманий товар (надані послуги), тобто, носить інформаційний характер.

Тобто, рахунки на оплату не є первинними документами підтвердження митної вартості, та взагалі, позивач не відповідає за їх заповнення.

При цьому, відповідач не вказав як наведена невідповідність (розбіжність) могла вплинути на митну вартість імпортованого позивачем товару.

Стосовно доводів митного органу про те, що «у гр.22 ЦМР «відправник» внесено реквізити фірми Magazyn Universalny. Документи, що висвітлюють договірні відносини із зазначеним підприємством відсутні», та про те, що «у гр..4 ЦМР №UN/0125/Т/2 та UN/0125/Т/-1 відсутня дата завантаження товару», суд зазначає таке.

Яяк слідує із документів поданих до митного оформлення, задекларований вантаж відправлено з Китаю морським перевезенням до порту в місті Гданську, Республіка Польща, що цілком відповідає відомостям із графи 1 CMR.

Після прибуття зазначені контейнери розвантажено та лише після цього здійснено їх завантаження в автомобільний транспорт, у зв`язку з чим було оформлено відповідні товарно-транспортні накладні (CMR), які надано до митного оформлення.

Відтак, у графі 22 автотранспортної накладної міститься відтиск печатки логістичної компанії (Magazyn Universalny), де зберігався товар після прибуття морем. І очевидно, що в цій графі не може бути відтиску печатки відправника оскільки останній знаходиться в Китаї, а CMR складено після навантаження контейнера автомобільному перевізнику.

Саме по собі проставлення штампу у графі 22 CMR не впливає на вартість послуг перевезення, як складової митної вартості, а тому не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.

У наданих з митним оформленням CMR №UN/0125/Т/2 та UN/0125/Т/-1 від 17.01.2024 р. зазначені реквізити компаній відправника, отримувача та перевізника, наявні штамп та підпис перевізника.

При цьому, зазначене жодним чином не впливає на правильність складових митної вартості.

Для митного оформлення товару декларантом надано Договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №3569 від 19 березня 2020 р., Договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №5453 від 10.01.2024 р., рахунки на перевезення №18 від 18.01.2024 р., №19 від 18.01.2024 р., заявки на перевезення №Ф24119 від 10.01.2024 р., №Ф24120 від 10.01.2024 р.

Зазначені документи, підтверджують факт перевезення та вартість цих послуг, а розбіжностей з будь-яким іншим документом числового значення митної вартості митним органом не доведено, у зв`язку з чим доводи оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині вважаємо протиправними.

В свою чергу, посилання Відповідача на те, що у гр..4 ЦМР №UN/0125/Т/2 та UN/0125/ Т/-1 відсутня дата завантаження товару, є необґрунтованими, оскільки такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих Позивачем документів.

При цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення.

Слід також зазначити, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).

Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Разом з тим, зі змісту граф 21 CMR №UN/0125/Т/2 та UN/0125/Т/-1 вбачаються місце та дата їх складання Гданськ, 17.01.2024, зі змісту граф 1, 2 CMR вбачаються відомості про відправника та одержувача, графи 5, 6 CMR містять інформацію про комерційний інвойс та товар, який доставляється, графи 16 CMR - транспортні засоби, що здійснюють доставку товару.

З огляду на вказане, не зазначення дати завантаження товару у гр. 4 CMR жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «до митного оформлення надано договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування №5453 від 10.01.24», відповідно п.2.1 вантажі для перевезень надаються на підставі Заявок, що є невід`ємною частиною Договору. Заявки до митного оформлення не надано», суд зазначає таке.

У відповідності до укладеного з ТОВ «ФОРТУНА ПЛЮС» договору транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №3569 від 19 березня 2020 р.

Позивачем надано до митного оформлення заявки №Ф24119 від 10.01.2024 р. та №Ф24120 від 10.01.2024 р., що підтверджується відомостями до графи 44 МД № 24UA209140002167U6 від 23.01.2024 р., за якою товар було випущено у вільний обіг.

Згідно з пунктом 1.1. Договору №3569 від 19 березня 2020 р. Експедитор зобов`язується від свого імені, в інтересах і за рахунок коштів Замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях і/або по Україні, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною -Перевізником.

Наданий до митного оформлення договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування №5453 від 10.01.24 р. укладений ТОВ «ФОРТУНА ПЛЮС» (що є експедитором Позивача за договором № №3569 від 19 березня 2020 р.) з третьою стороною - компанією-перевізником ТОВ «ГалЄвроТранс» для забезпечення організації послуг експедиторського обслуговування.

Доводи відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що договір №5453 від 10.01.24 р. не засвідчений стороною перевізника, не відповідають дійсності. Кожна із сторінок наданого договору на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування №5453 від 10.01.24 р. засвідчена печаткою та підписом як зі сторони експедитора, так і зі сторони перевізника.

При цьому, позивач не виступає стороною за вказаним договором та відповідно не має обов`язку або можливості надати заявки, передбачені його умовами, відповідною правосуб`єктністю наділений експедитор - ТОВ «ФОРТУНА ПЛЮС».

Відповідно, ТОВ «ФОРТУНА ПЛЮС» є експедитором, а не перевізником, і не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед позивачем, що передбачено Договором транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом №3569 від 19 березня 2020 р.

Положеннями п. 4.1. Договору №3569 від 19 березня 2020 р., згідно з якими вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною Договору.

Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду Експедитора.

Таким чином всі транспортні витрати, які поніс позивач по вказаному Договору з ТОВ «ФОРТУНА ПЛЮС» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Разом з тим вказані обставини жодним чином не впливають на митну вартість оцінюваного товару та заявлена митна вартість в частині відповідних транспортних витрат може бути визнана на підставі інших, наданих до митного оформлення, документів.

Щодо твердження митного органу про відсутність заяви на перевезення вантажу, то суд зазначає, що заявка на транспортне перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. Отже, заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору транспортного експедирування.

Стосовно доводів митного органу про те, що «до митного оформлення надано рахунки №3 та №8 від МД Транс, відшкодування витрат на морське перевезення, не зазначено маршрут перевезення, рахунки посилаються на договір №2 від 15.11.17 та Заявку №105 від 03.11.2023, які до митного оформлення не надано», суд зазначає таке.

Рахунок на оплату транспортних витрат не повинен містити конкретний маршрут перевезення товару, оскільки цей документ є фінансовим та лише підтверджує вартість послуг перевізника та/або експедитора.

Митним кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару.

Отже, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо. Як вже було зазначено, з метою перевезення імпортованого товару на територію України між Позивачем як замовником та компанією ТОВ «МД ТРАНС» як експедитором укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №2 від 15.11.2017 р., який надавався митному органу.

Згідно з положеннями пунктів 2.1.1. та 2.1.2. зазначеного договору передбачено, що за плату та за рахунок Клієнта Експедитор зобов`язується організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок Клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та ін. організаціями. Документом що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ (накладна) коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, TTH). 2.1.2. Представляти інтереси Клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та ін. організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО вантажів Клієнта.

Як слідує із наданого митному органу декларантом рахунку № 3 від 10.01.2024 р. за договором №2 від 15.11.2017, вартість морського перевезення за межами державного кордону України у контейнерах MRKU9535331, MSKU3684197 згідно коносаменту XMNLEG2311027 складає 97 500,00 грн.

Також, відповідно до наданого митному органу рахунку № 8 від 18.01.2024 р. вартість транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення автомобільним транспортом за межами державного кордону України за тими ж товаросупровідними документами складає 125 800,00 грн., Винагорода експедитора на території України - 5 833,33 грн.

Крім того, позивачем надано митному органу довідку про транспортні витрати №18/01-1 від 18.01.2024 від експедитора ТОВ «МД ТРАНС», з якої слідує, що всі витрати щодо доставки вантажу у контейнерах за вищевказаним коносаментом за маршрутом FOB Qingdao, China Gdansk, Poland, транспортно-експедиційне обслуговування (маршрут Gdansk Gdansk, Poland), складають 223300,00 грн.

Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі N 804/16553/14 та від 22.08.2019 року у справі N 810/2784/18 дійшов висновку, що, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Ба більше, при митному оформлені позивачем надано Платіжну інструкцію №4490 від 10 січня 2024 р. та Платіжну інструкцію №4556 від 19 січня 2024 р., у відповідності до умов укладеного з ТОВ «МД ТРАНС» договору №2 від 15.11.2017 р., якими підтверджується здійснення декларантом оплати за отримання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу у заявленому до декларування розмірі.

Таким чином, позивач вважає, що ним було надано митному органу всі документи, які містили усю необхідну інформації про перевезення вантажу (маршрут перевезення, вартість, номер контейнера який перевозився).

В свою чергу, заявлені митним органом доводи про те, що рахунки посилаються на договір №2 від 15.11.17 та Заявку №105 від 03.11.2023, які до митного оформлення не надано, не відповідають дійсності.

Зокрема, у порядку статті 55 МК України Позивач долучив Заявку №105 від 03.11.2023 р. на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №2 від 15.11.2017 р., що підтверджується відомостями до графи 44 МД № 24UA209140002167U6 від 23.01.2024 р., за якою товар було випущено у вільний обіг, та власне Відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Стосовно надання митному органу договору №2 від 15.11.2017, суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України N 651 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», у графі 44 "Додаткова інформація/Оформлені документи/сертифікати та авторизації" зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; рішення щодо зобов`язуючої інформації відповідно до статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України.

Відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з Класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії.

Якщо документ відсутній у відповідному розділі Класифікатора документів, у декларації зазначається код некласифікованого документа відповідного розділу.

Якщо документу відповідає код некласифікованого документа, перед номером документа зазначається його скорочена назва, яка має дозволяти ідентифікувати документ. При внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ "m".

Зі змісту графи 44 МД №24UA209140002167U6 від 23.01.2024 р., зазначений за кодом 4202 та містить символ "m" договір №2 від 15.11.17 р. (укладений декларантом з ТОВ «МД ТРАНС»), відповідно такий надавався Позивачем в попередній звітності.

Ба більше, в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000055 від 23.01.2024 відповідачем зазначається про перевірку ним при здійснені митного оформлення відповідного договору, укладеного Позивачем з фірмою експедитора, а саме: «Внутрішній договір (контракт) доручення 2 від 15.11.2017».

З огляду на зазначене, доводи митного органу про ненадання декларантом до митного оформлення договору про транспортно-експедиційне обслуговування та заявки на перевезення, не відповідають дійсним обставинам справи та є безпідставними.

Стосовно доводів митного органу про те, що «Експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними», суд зазначає таке.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, у порядку статті 55 МК України Позивачем додатково надано до митного оформлення копію митної декларації країни відправлення №422720230001011608 від 04.11.2023

При цьому, заявлені митним органом твердження про відсутність будь-яких відміток митних органів країни відправлення не відповідають дійсності, та надана з митним оформленням копія митної декларації країни відправлення №422720230001011608 від 04.11.2023 р. містить печатку митного органу країни відправлення.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 року у справі N 804/5143/16 (провадження N К/9901/30264/18).

При цьому, посилаючись на заявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Крім того, позивач жодним чином не впливає на заповнення експортної декларації та подає митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Отже, твердження митного органу щодо недоліків митної декларації країни відправлення, є безпідставними.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Своєю чергою надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Як передбачено пунктами першим, другим, четвертим частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив таке: У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також у постанові від 25.09.2020 у справі № 810/2520/16 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо.

Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055, суд наводить такі мотиви.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055 слугувало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації ю №24UA209140001935U9 від 22.01.2024.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 № UA209000/2023/400023/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055 є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд висновує, що відповідач не дотримав наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 № UA209000/2024/400023/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000055 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першого, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю СКІФ ІНВЕСТ (адреса: вул. Криворіжсталі, 67, офіс 219, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; ЄДРПОУ 35601501) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400023/2 від 23.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2024/000055 від 23.01.2024, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СКІФ ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 35601501) 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна