Рішення

від 12.09.2024 по справі 380/11097/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 рокусправа № 380/11097/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» (далі ПП «ЛЕОПОЛІСБУД», позивач) до Львівської митниці (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900011/2 від 08.01. 2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900013/2 від 08.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900022/2 від 10.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900048/2 від 19.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900049/2 від 19.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900065/2 від 25.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900079/1 від 31.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900080/2 від 31.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900087/2-від 01.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900094/2 від 02.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900098/2 від 05.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900101/2 від 05.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900100/2 від 05.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900104/2 від 06.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900102/2 від 06.02.2024;

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 здійснив поставку і подальше митне оформлення 15 партій товару, де задекларував митну вартість ввезеного товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Однак відповідач заявлену митну вартість не прийняв, й, спершу, в порядку ст. 53 Митного кодексу України вимагав додаткові документи, а в подальшому прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені чи слові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Позивач вважає, що рішення митного органу не відповідає не відповідають принципам обґрунтованості, та законності, передбаченими п. 1, та п. 3, ч. 2 ст. 2 КАС України. Доводи позивача зводяться до того, що митний орган, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не врахував усі ключові обставини, а надаючи вимогу і обираючи метод коригування митної вартості за ст. 60, 64 Митного кодексу України діяв не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою від 28.05.2024 року суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 11.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 44232), в якому зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Внаслідок цього зазначав, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Окремо із посиланням на п.п. «и» п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України та приписи Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України №305 від 17.06.2020 та №55 від 08.02.2022 зазначав, що за законодавством України, статистична вартість збігається із митною вартістю. Врешті також звертав увагу на те, що єдиний документ, передбачений договором, в якому визначаються ціни на послуги перевезення це заявка, а не рахунок-фактура. На підставі наведених аргументів, посилаючись на практику Верховного Суду, митний орган приходив до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, просив у задоволенні позову ПП «ЛЕОПОЛІСБУД» відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (від 21.06.2024 вх. № 47587), у якій позивач повторно навів аргументи зазначені ним у позовній заяві, а також зазначив, що відзив митного органу у цій справі не містить належних та конкретних заперечень з приводу доводів позивача про незаконність витребування додаткових документів, замість цього він зводиться лише до загальних згадок про наявність певних розбіжностей, що і стали причиною для витребування документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ПП «ЛЕОПОЛІСБУД» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73). В процесі здійснення господарської діяльності позивач імпортує партії керамічної плитки на територію України.

10.06.2015 між позивачем та компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміка Парадиж» (Ceramika Paradyz) (Польща) було укладено контракт №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015.

Згідно п. 1 параграфу 1 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 продавець продає, а покупець купує продукти та товари продавця (далі-Товар) зокрема: керамічні плитки та декорації, експозитори. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товарів, а також умови оплати будуть окремо погоджуватися між сторонами, наприклад у формі проформи та/або інвойс, які становлять невід`ємну частину контракту.

Ціна товару включає вартість упаковки, вартість піддонів, кошти маркувань, кошти завантаження, підготовку усіх документів, пов`язаних з експортом товару з країни продавця. (п. 2 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015).

Сторони у п. 1 параграфу 3 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі Інкотермс 2010 на базі FCA-Томашув-Мазовецький, Опошув, Велика Воля поблизу Парадижу, якщо сторони не домовляться про інше.

Положення з приводу формування та визначення ціни товару наведені у параграфі 2 «Ціна та умови оплати ціни за Товар» контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015. Так, ціни виробів встановлені в злотих. Оплату за товар покупець буде здійснювати або на умовах повної передоплати, або у строк, що визначений в фактурі, починаючи від дати виставлення фактури (п. 1, 5 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015).

На виконання вимог вказаного контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 позивач здійснив поставку 15 партій товарів, щодо яких відповідачем в подальшому в період з 08.01.2024 по 06.02.2024 було прийнято 15 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900011/2 від 08.01.2024, то суд з`ясував таке.

08.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170001397U9, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024000180 від 04.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №04012024/4 від 04.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №46 від 04.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024000180 від 04.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0023924 від 04.01.2024

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

08.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900011/2 від 08.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 04.01.2024 р. за № ZK 2024000180 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 04.01.2024 р. за № ZK 2024000180..»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 2 МД №UA 100320/2023/43177 від 25.12.2023 р., рівень митної вартості становить 0,6800 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900013/2 від 08.01.2024, то суд з`ясував таке.

08.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170001446U4, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024000179 від 04.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №04012024/3 від 04.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №47 від 04.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024000179 від 04.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0023402 від 04.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

08.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900013/2 від 08.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 04.01.2024 р. за № ZK 2024000179 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 04.01.2024 р. за № ZK 2024000179.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 2 МД №UA 100320/2023/43177 від 25.12.2023 р., рівень митної вартості становить 0,6800 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900022/2 від 10.01.2024, то суд з`ясував таке.

10.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170002122U0, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2023063241 від 28.12.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №28122023/2 від 28.12.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000029 від 28.12.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка» на перевезення від 27.12.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2023063241 від 28.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення №23PL361010E3247150 від 28.12.2023.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

10.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900022/2 від 10.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 28.12.2023 р. за № ZK 2023063241 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 28.12.2023 р. за № ZK 2023063241.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 2 МД №UA 100320/2023/43177 від 25.12.2023 р., рівень митної вартості становить 0,6800 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/900048/2 від 19.01.2024, то суд з`ясував таке.

18.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170004359U0, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2023058815 від 29.11.202; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2023058818 від 29.11.202; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2023058830 від 29.11.202; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №00019 від 04.01.202; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №02 від 04.01.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Договір (контракт) про перевезення №12-12/17 від 12.12.2017; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2023058815 від 29.11.2023; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2023058818 від 29.11.2023; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2023058830 від 29.11.2023; Копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0001906 від 04.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення.

19.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/900048/2 від 19.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надано;

- у наданих до митного оформлення інвойсах від 29.11.2023 р. за № ZK 2023058830, № ZK 2023058815 та № ZK 2023058818 зазначено, що умовою оплати є передоплата, однак жодних документів що підтверджують факт оплати за отриману продукцію декларантом до митного оформлення не надано;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена інвойсах від 29.11.2023 р. за № ZK 2023058830, № ZK 2023058815 та № ZK 2023058818;.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 МД №UA 100340/2024/609536 від 11.01.2024 р., рівень митної вартості становить 0,6800 дол./США. товар № 2 МД №UA 403030/2023/24396 від 25.10.2023 р., рівень митної вартості становить 0,6761 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900049/2 від 19.01.2024, то суд з`ясував таке.

19.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170004485U4, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2023059314 від 30.11.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №17012024/2 від 17.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №003/24 від 18.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015;Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2023059314 від 30.11.2023.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

19.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900049/2 від 19.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 30.11.2023 р. за № ZK 2023059314 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 90 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL361010E0133877 вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.11.2023 р. за № ZK 2023059314.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 МД №UA 100340/2024/609536 від 11.01.2024 р., рівень митної вартості становить 0,6800 дол./США. товар № 2 МД №UA 403030/2023/24396 від 25.10.2023 р., рівень митної вартості становить 0,6761 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900065/2 від 25.01.2024, то суд з`ясував таке.

25.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170006674U2, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024002982 від 23.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №24012024/1 від 24.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000012 від 24.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024002982 від 23.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0188552 від 24.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, договір на виконання транспортно-експедиційних послуг, видаткові накладні, платіжні доручення.

25.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900065/2 від 25.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п. 4 контракту від 10.06.2015 за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення не подані;

- в інвойсі від 23.01.2024р. за № ZK2024002982 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. Відповідно до п. 2.6 Контракту необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі від 23.01.2024р. за № ZK2024002982.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №2 МД МД №UA 100340/2024/609536 від 11.01.2024 р.,. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900079/1 від 31.01.2024, то суд з`ясував таке.

31.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170008747U0, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004054 від 30.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №30012024/3 від 30.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1114 від 30.01.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка» на перевезення від 25.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004054 від 30.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0241330 від 30.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

31.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900079/1 від 31.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 30.01.2024 р. за № ZK2024004054 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0241330 від 30.01.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.01.2024 р. за № ZK2024004054.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/96465 від 22/11/2023 року, рівень митної вартості складає 0.6758 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900080/2 від 31.01.2024, то суд з`ясував таке.

31.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170008740U7, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004056 від 30.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №30012024/2 від 30.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1113 від 30.01.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка на перевезення» від 25.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004056 від 30.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0240791 від 30.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

31.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900080/2 від 31.01.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 30.01.2024 р. за № ZK2024004056 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.01.2024 р. за № ZK2024004056»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 - МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг., товар № 2 - МД № UA 209190/2023/55214 від 17.1.2023р., рівень митної вартості складає 0.6863 дол.США/кг., Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900087/2 від 01.02.2024, то суд з`ясував таке.

01.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170009314U4, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004245 від 30.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №31012024/1 від 31.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №546 від 31.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004245 від 30.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0251694 від 31.01.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

01.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900087/2 від 01.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 30.01.2024 р. за ZK2024004245 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0251694 від 31.01.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.01.2024 р. за № ZK2024004245.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209170/2023/14902 від 13.11.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6778 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900094/2 від 02.02.2024, то суд з`ясував таке.

02.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170009787U2, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004881 від 31.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №01022024/2 від 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №564 від 01.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004881 від 31.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0265151 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист щодо страхування, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

02.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900094/2 від 02.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 31.01.2024 р. за № ZK2024004881 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0265151 вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 31.01.2024 р. за № ZK2024004881..»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209190/2024/2671 від 01.02.2024 року, рівень митної вартості складає 0.6715 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900098/2 від 05.02.2024, то суд з`ясував таке.

05.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170010143U3, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024005059 від 01.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №01022024/8 від 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №568 від 01.02.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка на перевезення» від 01.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024005059 від 01.02.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0273374 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

05.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900098/2 від 05.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 01.02.2024 р. за ZK 2024005059 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0273374 від 01.02.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 01.02.2024 р. за ZK 2024005059.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 р. року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900101/2 від 05.02.2024, то суд з`ясував таке.

05.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170010275U2, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004872 від 30.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №01022024/7 від 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №567 від 01.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004872 від 30.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0272139 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, заявка на перевезення.

05.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900101/2 від 05.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004872 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0272139 від 01.02.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004872.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 р. року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. товар №2-МД № UA 209190/2023/55214 від 17.11.2021 р., рівень митної вартості складає 0.6863 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

13) Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900100/2 від 05.02.2024 суд з`ясував таке.

05.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170010241U2, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004878 від 31.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 01022024/4 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №566 від 01.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004878 від 31.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0270940 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

05.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900100/2 від 05.02.2024 .

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004878 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0270940 від 01.02.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004878.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 р. року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900104/2 від 06.02.2024, то суд з`ясував таке.

05.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170010394U0, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004762 від 31.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №01022024/5 від 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004762 від 31.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0270255 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

06.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900104/2 від 06.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі № ZK2024004762 від 31.01.2024 р., зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0270255 від 01.02.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі № ZK2024004762 від 31.01.2024 р.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД № UA 209170/2023/96465 від 22.11.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6758 дол.США/кг. товар №2-МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 р. року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900102/2 від 06.02.2024, то суд з`ясував таке.

05.02.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170010366U4, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги».

На підтвердження заявленої митної вартості позивач разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №ZK2024004764 від 31.01.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №01022024/3 від 01.02.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14/24 від 01.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015; Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2024004764 від 31.01.2024; Копія митної декларації країни відправлення №24PL361010E0268966 від 01.02.2024.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

У відповідь позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

06.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900102/2 від 06.02.2024.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

« - п.4 Контракту від 10.06.2015 р. за № CP/ES/2015/09 (далі - Контракт) передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004764 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення 24PL361010E0268966 від 01.02.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 31.01.24 р. за № ZK2024004764;

- у гр.16 та гр.23 CMR № 01022024/3 від 01.02.2024 р., наявні штампи перевізника Profit SD Trans SP z.o.o., натомість рахунок на перевезення № 14/24 від 01.02.2024 р., виставлений ФОП ОСОБА_1 . Документи, що визначають договірні відносини з Profit SD Trans SP z.o.o відсутні.»

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1-МД № UA 209190/2024/2445 від 30.01.2024 р. року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними мінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд встановив, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів. В кожному із 7 випадків позивач декларував митну вартість товару за основним методом, однак митний орган з різних підстав не визнавав заявлені числові значення складових митної вартості товарів й коригував митну вартість за методом « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що передбачений ст. 60 МК України.

Суд з`ясував, що доводи позивача зводяться до необґрунтованості оскаржуваних рішень (невідповідність п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України щодо підстав коригування митної вартості товарів) та незаконності (невідповідність п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України щодо вимоги митного органу надати додаткові документи; щодо обраного способу коригування митної вартості товарів).

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 3 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо зауваження митного органу, що п.4 контракту від 10.06.2015 за № CP/ES/2015/09 передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані» суд зазначає, що приписи контракту № CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 не передбачають, що замовлення на поставку товару міститимуть відомості про фактурну вартість товару, який у майбутньому придбають, і числові значення якого митний орган в силу своїх повноважень зможе перевірити. Приписи параграфу 4 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 передбачають оформлення та узгодження сторонами замовлення на поставку товару, після узгодження якого продавець зобов`язаний протягом 21 дня підготувати замовлений товар до постачання. Однак згідно із сукупного аналізу положень параграфу 4 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 неможливо з`ясувати точний зміст таких замовлень, зокрема, й того, що в них має зазначатися фактурна вартість замовленого товару.

Навпаки, згідно з положення п. 7 параграфу 4 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 продавець підтверджує покупцю електронним шляхом прийняття замовлення протягом 3 днів від отримання замовлення покупця, або інформує покупця про неможливість здійснення замовлення, якщо йдеться про строк доставки, кількість товару або асортимент. У випадку неможливості здійснення замовлення продавець повинен подати запропоновані власні: строк доставки, кількість товару або асортимент, а замовлення визнається прийнятим, якщо покупець підтвердить електронним шляхом умови, які виникають із пропозиції продавця.

Виходячи з положень цитованого пункту контракту, суд погоджується із доводами позивача про те, що надсилання такого замовлення спрямоване виключно на визначення обсягу та кількості конкретних товарних позицій, які продавець має намір придбати, однак такі замовлення не містять числових значень складових митної вартості товарів, які митний орган міг би перевірити, в цьому випадку фактурної вартості.

Водночас, суд повторює, що приписи ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний надати до митного оформлення, й замовлення на поставку товару не згадані у вказаних приписах. Відтак, позивач, в силу приписів ч. 5 ст. 53 МК України не зобов`язаний був надавати замовлення на поставку товару до митного оформлення.

Відтак, зауваження відповідача з приводу ненадання до митного оформлення замовлень на поставку товару суд вважає безпідставними та невмотивованими, такими, що не перешкоджали митному органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару за основним методом. Більше того, суд вище з`ясував, що у кожному випадку митного оформлення позивач надавав рахунки-фактури (комерційні інвойси), що передбачені приписами ст. 53 МК України, й на підставі яких відповідач мав можливість перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів. Зрештою, у своєму відзиві відповідач жодним чином не заперечує того факту, що позивач надавав до митного оформлення рахунки-фактури.

З приводу зауваження митного органу про те, що в інвойсі зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п. 2.6 контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання покупцем відповідного страхового полісу. Декларантом не надано документи, які передбачено п. 2.6 контракту, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 передбачається два способи оплати поставленої партії товару: 1) у формі передоплати, розмір та строк платежу якої будуть встановлені окремо (наприклад, у фактурі та/або проформі, та/або інвойсі), не пізніше ніж за день до погодженого строку видачі товару покупцю. У випадку нездійснення передплати у зазначених вище строках та розмірі, продавець може відмовитися від виконання замовлення без необхідності визначення додаткового строку (п. 5.1 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015); 2) у строк визначений на фактурі, починаючи від дати виставлення фактури (п. 5.2 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015).

Згідно п. 6 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов`язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання покупцем відповідного страхового полісу.

В усіх оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач встановив, що оплата поставленого товару здійснювалась згідно з п. 5.2 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015, тобто в строк, визначений у фактурі: 60 календарних днів з моменту його отримання.

Водночас суд зазначає, що положення п. 6 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 стосуються тих випадків, коли покупець не в змозі оплатити товар у строки, що передбачені підпунктами 5.1 або 5.2 відповідного контракту. Цей висновок підтверджується тим, що вказаний припис є самостійним положенням контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015, й не пов`язаний напряму із пункт 5 параграфу 2 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 як це відбувається із п.п. п.п. 5.1 та 5.2 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015. Ба більше п.п. 5.2 параграфу 2 не оперує поняттям «відстрочення строку оплати», а п. 6 параграфу 2 не містить жодного посилання на п.п. 5.2 параграфу 2.

З огляду на викладене суд погоджується із доводами позивача, що відповідач помилково пов`язав п.п. 5.2 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 із п. 6 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015. Суд вважає, що в цій ситуації має місце оплата поставки партії товару у строк визначений у фактурі (пункт 5.2 параграфу 2), а не «відстрочення строку оплати» згідно з п. 6 параграфу 2 контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 Таким чином, вказане твердження митного органу є безпідставним й таким, що не може вважатися підставою для здійснення коригування митної вартості товарів.

Щодо зауваження митного органу, що у експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі», суд наголошує, що відповідач у рішеннях про коригування митної вартості не обґрунтовує, чому здійснює порівняння статистичної вартості в митних деклараціях країни експорту з ціною вказаною у рахунках-фактурах, а не із заявленою митною вартістю позивачем.

Також суд бере до уваги приписи Інструкції щодо заповнення митних декларацій, яка діє в Республіці Польща, відповідно до якої статистична вартість означає приблизну теоретичну вартість товарів у час і в місці, де вони залишають територію держави-члена, де вони перебували на момент випуску в митну процедуру («Держава-член-експортер»). Таким чином, статистична вартість включає (внутрішню) вартість товарів і витрати на транспортування та страхування, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до пункту виїзду з цієї держави-члена. Відтак, в експортній декларації вказується статистична вартість (вартість на кордоні Польщі), а не фактурна.

Щодо зауваження митного органу, що у гр.16 та гр.23 CMR наявні штампи одного перевізника, натомість рахунок на перевезення виставлений іншим перевізником. Документи, що визначають договірні відносини з іншим перевізником відсутні» суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України для перевірки числових значень митної вартості товарів є ті транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вимоги до змісту автотранспортної накладної (CMR) закріплені у ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. серед наведеного переліку відомостей, відсутня інформація про ціну послуги за перевезення вантажу. Така сума може бути зазначена у автотранспортній накладній в силу приписів п. b та п. с ч. 2 ст. 6 Конвенції, однак така інформація не є обов`язковою та може бути зазначеною «в разі потреби», про що міститься пряма вказівка у згаданій частині ст. 6 Конвенції.

Більше того, Конвенція не містить вказівок на те, які з цих даних є обов`язковими та без зазначення яких така CMR не може розглядатися як належним чином оформлений документ. Графи 16 та 23 CMR, які віднесені для заповнення відомостей про перевізника товару заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Тому відсутність певної інформації не може ставитись у вину позивачу.

З приводу обраного методу коригування суд зазначає наступне.

Суд з`ясував, що в частині із 15 оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган застосував другий другорядний метод коригування митної вартості товарів (« 2б») за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в іншій частині митний орган застосував резервний метод коригування митної вартості товарів (2ґ) за ст. 64 МК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 МК України суть методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів зводиться до того, що за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. ч. 2-4 ст. 60 МК України).

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Положення ст. 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог ст. 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі - Правила №598).

Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів п. 4 ч.2 ст. 55 МК України, ст. 60 МК України, п. 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, а також, що товар у митний декларації-джерелі коригування був справді подібний (аналогічний), зокрема що здійснювалась поставка товару цього ж виробника, або такої ж торговельної марки тощо.

Суд зазначає, що ані текст рішень митного органу про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданими позивачем митними деклараціями та про схожість умов поставок з товарами.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларації.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил №598, позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, зміст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Львівською митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

Відтак, це є ще однією з підстав для висновку про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

На переконання суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд висновує, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були.

Враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900011/2 від 08.01. 2024; UA 209000/2024/900013/2 від 08.01.2024; № UA 209000/2024/900022/2 від 10.01.2024; № UA 209000/2024/900048/2 від 19.01.2024; № UA 209000/2024/900049/2 від 19.01.2024; № UA 209000/2024/900065/2 від 25.01.2024; № UA 209000/2024/900079/1 від 31.01.2024; № UA 209000/2024/900080/2 від 31.01.2024; № UA 209000/2024/900087/2-від 01.02.2024; № UA 209000/2024/900094/2 від 02.02.2024; № UA 209000/2024/900098/2 від 05.02.2024; № UA 209000/2024/900101/2 від 05.02.2024; № UA 209000/2024/900100/2 від 05.02.2024; № UA 209000/2024/900104/2 від 06.02.2024; № UA 209000/2024/900102/2 від 06.02.2024 є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії:

- договору про надання правничої допомоги № 516 від 26.01.2023;

- ордеру серії ВС № 1222871 від 18.01.2024;

- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;

- рахунка на оплату від 20.06.2024 № 38;

- акта надання послуг від 20.06.2024 № 38;

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 516 від 31.03.2021, такий укладено між адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» та ПП «ЛЕОПОЛІСБУД» про надання правової допомоги.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Згідно з п. 4.1. договору сторони домовились, що вартість послуг адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги, які формуються адвокатським об`єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням. Сторони дійшли згоди, що акти про надання правової допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.

Відповідно до акта надання послуг від 20.06.2024 № 38 адвокатське об`єднання надано позивачу такі послуги у сфері права: підготовка, написання і подача позовної заяви; підготовка, написання і подача відповіді на відзив. Вартість наданих послуг за 26 годин роботи складає 26000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти розміру стягуваних судових витрат.

Дослідивши вказані вище письмові докази суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокат участь в судових засіданнях не брав. Судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 15000,00 грн., виходячи з розміру 1000,00 грн. за кожне оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу, то їх повинен понести позивач.

Щодо судового збору, то відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900011/2 від 08.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900013/2 від 08.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900022/2 від 10.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900048/2 від 19.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900049/2 від 19.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900065/2 від 25.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900079/1 від 31.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900080/2 від 31.01.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900087/2-від 01.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900094/2 від 02.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900098/2 від 05.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900101/2 від 05.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900100/2 від 05.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900104/2 від 06.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA 209000/2024/900102/2 від 06.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» (код ЄДРПОУ 38008514; місцезнаходження: Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 172) судовий збір у сумі 6107 (шість тисяч сто сім) гривень 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» (код ЄДРПОУ 38008514; місцезнаходження: Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 172) 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень рівно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.09.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна