Рішення

від 13.09.2024 по справі 620/9567/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/9567/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька Набережна»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд, позивач) 05.07.2024 звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька Набережна» (далі ТОВ «Стрілецька Набережна», відповідач), у якому просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 86895,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та 2815,56 грн. пені.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем у 2023 році не виконано вимог, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно яких товариство було зобов`язане самостійно створити робочі місця та працевлаштувати на нього осіб з інвалідністю.

Ухвалою судді від 17.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства за 2023 рік складала 6 осіб, то протягом вказаного періоду до категорії суб`єктів, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, воно не відноситься. Одночасно відповідач повідомив, що лише в грудні 2023 року середньооблікова чисельність працівників склала 9 осіб, у зв`язку з чим товариство подало до відповідного центру зайнятості звіт форми №3-ПН. У грудні 2023 року товариство самостійно працевлаштувало одну особу з інвалідністю. За наведених обставин, відповідач зазначає, що ним вимоги чинного законодавства у спірних правовідносинах дотримано.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій свою правову позицію підтримав, позов просив задовольнити та зазначив, що Законом не передбачено іншого механізму отримання Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю даних для нарахування сум АГС за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, ніж того, який передбачено статтею 19 Закону (дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, отримані ФСЗОІ від ПФУ), а також відповідного механізму здійснення Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю перерахунку суми АГС та / або можливості формування уточнюючого розрахунку суми АГС. За наведених обставин, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що самостійно надані роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Стрілецька Набережна» є юридичною особою зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 18-19). Згідно вимог чинного законодавства України несе обов`язок по обов`язковому працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Як зазначає позивач, відповідно до поданої відповідачем у 2023 році звітності середньооблікова кількість штатних працівників на товаристві складала 8 осіб.

07.03.2023 в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України було розміщено Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, відповідно до якого ТОВ «Стрілецька Набережна» нараховано санкції в сумі 86895,86 грн. (а.с. 8, 9 звороти).

Крім того, у зв`язку із несплатою відповідачем вчасно вказаних штрафних санкцій йому нараховано пеню в сумі 2815,56 грн. (а.с. 9).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 19 Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Із наведених норм чинного законодавства вбачається, що для визначення вказаного у статті 19 Закону нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю має використовуватись середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік.

У поданому позові позивач зазначає, що у 2023 році середньооблікова кількість працівників на товаристві складала 8 осіб, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, однак такого обов`язку не виконав.

В Україні порядок розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників врегульовано Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286).

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції №286 показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.

Згідно з підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції №286 не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції №286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року №5, програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

Фонд оплати праці інших категорій працівників (сумісників або тих осіб, які зайняті за договорами цивільно-правового характеру) розподіляється на складові на загальних підставах згідно з Інструкцією. При цьому суми оплати праці вищезгаданих категорій у формах державних статистичних спостережень відображаються у фонді оплати працівників позаоблікового складу та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників облікового складу підприємства.

За положенням підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №5 фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Таким чином, Інструкція №286 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до середньооблікової та облікової кількості штатних одиниць.

Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на рік враховуються всі категорії працівників облікового складу за виключенням працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом.

Отже, особи, які працювали за сумісництвом у відповідача у 2023 році не повинні включатися до розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до матеріалів справи у 2023 році в ТОВ «Стрілецька набережна» за основним місцем роботи працювали наступні працівники (а.с. 36-53, 67-68): ОСОБА_1 , директор - прийнято на роботу з 18.05.2021 (наказ №7-к від 17.05.2021); ОСОБА_2 , прибиральник території - прийнято на роботу з 11.09.2018 (наказ №11-к від 10.09.2018); ОСОБА_3 , двірник - прийнято на роботу з 03.10.2019 (наказ №10-к від 02.10.2019); ОСОБА_4 , менеджер - прийнято на роботу з 01.10.2020 (наказ №8 від 30.09.2020); ОСОБА_5 , менеджер в період з 01.10.2020 по 16.03.2023 (накази №8 від 30.09.2020 та №1-к від 15.03.2023); ОСОБА_6 , прибиральник території в період з 2.08.2021 по 08.12.2023 (накази №13-к від 02.08.2023 та №31-к від 08.12.2023); ОСОБА_7 , прибиральник території в період з 01.01.2023 по 31.01.2024 (наказ №32-к від 21.12.2022); ОСОБА_8 , прибиральник території - прийнято на роботу з 01.11.2023 (наказ №22-к від 31.10.2023); ОСОБА_9 , головний бухгалтер - прийнято на роботу з 01.12.2023 (наказ №27-к від 30.11.2023); ОСОБА_10 , прибиральник території - прийнято на роботу з 01.12.2023 (наказ №25-к від 30.11.2023) та ОСОБА_11 , прибиральник території - прийнято на роботу з 08.12.2023 (наказ №32-к від 07.12.2023.

Крім того, у 2023 році в ТОВ «Стрілецька набережна» працювали працівники а сумісництвом (а.с. 54-66): ОСОБА_12 , головний бухгалтер в період з 17.05.2021 по 30.11.2023 (накази №5-к від 14.05.2021 та №26-к від 30.11.2023); ОСОБА_13 , прибиральник території - прийнято на роботу за сумісництвом з 07.10.2019 (наказ №11-к від 04.10.2019); ОСОБА_14 , енергетик в період з 04.01.2022 по 31.05.2024 (наказ №28-к від 29.12.2021); ОСОБА_15 , прибиральник території - прийнято на роботу з 04.08.2022 (наказ №24-к від 03.08.2022).

З огляду на викладене та вимоги Інструкції №286, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Стрілецька набережна» за січень - грудень 2023 року (без урахування осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом) складала: у січні-лютому 7 осіб, у березні-жовтні 6 осіб, у листопаді 7 осіб, у грудні 9 осіб.

Таким чином, згідно наведених вище даних щодо середньооблікової кількості штатних працівників за всі 12 місяців роботи товариства, що минули за період з початку 2023 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Стрілецька набережна» за 2023 рік складає 6 осіб (7 + 7 + 6 + 6 + 6 + 6 + 6 + 6 + 6 + 6 + 7 + 9) /12 - 78 /12 - 6,5 = 6 (осіб)

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Стрілецька набережна» за 2023 рік складала 6 осіб, суд погоджується з позицією товариства, що відповідач протягом вказаного періоду до категорії суб`єктів, яким відповідно до статті 19 Закону встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, не відносився.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

У поданому відзиві ТОВ «Стрілецька набережна» заявлено клопотання про стягнення з позивача понесених товариством витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 25.07.2024, акт здачі-прийняття наданих послуг від 31.07.2024, платіжна інструкція від 30.07.2024 №3455, ордер на надання правничої (правової) допомоги. Відповідно до наданих документів сума гонорару адвоката є фіксованою та становить 5000,00 грн. (а.с. 86-90).

У відповіді на відзив позивач наполягав на необґрунтованості заявлених витрат.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, враховуючи надані відповідачем докази та положення чинного законодавства, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду на користь ТОВ «Стрілецька набережна» понесені товариством витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Чернігівському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька Набережна»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Стягнути з Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька Набережна»судові витрати в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2024 року.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14220194, вул. Радченка, 14, м. Чернігів, 14017).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілецька Набережна» (код ЄДРПОУ 39444869, вул. Стрілецька, 8, офіс 4, м. Чернігів, 14033).

Суддя С.В. Бородавкіна