Ухвала

від 02.09.2024 по справі 761/26918/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2024 задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.09.2024 року, включно.

Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 520 гривень.

У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

---

Справа № 761/26918//24 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5395/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що слідчий суддя при розгляді клопотання залишив поза увагою дані про його особу, зокрема те, що він має постійне місце проживання, хворіє на гепатит С, перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має на утриманні матір та сестру, характеризується посередньо.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

У поданій апеляційній скарзі захисник зазначав, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів обґрунтованості підозри, а перераховані слідчим у клопотанні ризики є припущеннями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку із приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг підозрюваного і його захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП в м. Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100100003047 від 24.07.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим слідством точний час, але не пізніше 22 год. 10 хв. 23.07.2024 ОСОБА_7 прибув за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, до будівлі кафе «Флюгер», що належить ТОВ «ГУДВІН» (код ЄДРПОУ 24937941), і реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, перебуваючи на літній терасі кафе «Флюгер», впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії несуть таємний характер для персоналу та відвідувачів кафе, діючи умисно таємно повторно, застосовуючи фізичну силу почав штовхати по підлозі помічену ним заздалегідь портативну бензинову генераторну установку марки "TMGPOWER GG 12000E-3" з території літньої тераси кафе «Флюгер», і залишив територію вказаної тераси, продовжуючи штовхати викрадене майно, однак його дії були викриті керівником кафе «Флюгер», після чого ОСОБА_7 був затриманий до приїзду працівників поліції.

Так, ОСОБА_7 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення таємного викрадення портативної бензинової генераторної установки марки "TMGPOWER GG 12000E-3» вартістю 100 000 гривень (без ПДВ) до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки останній був затриманий керівником кафе «Флюгер».

Згідно даних протоколу затримання від 24.07.2024, ОСОБА_7 затримано 23.07.2024 о 22 год. 28 хв. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

24.07.2024 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

25.07.2024 слідчий у кримінальному провадженні - слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури ОСОБА_5 , в якому просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.09.2024 року, включно.

Також, цією ухвалою визначено підозрюваному заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 520 гривень, та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та характеризуючи дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив ОСОБА_7 розмір застави, в мінімальних межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про відсутність доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_10 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до зміни або відмови їх від раніше наданих показань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Посилання підозрюваного ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі на те, що він має постійне місце проживання, характеризується посередньо, хворіє на гепатит С, перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має на утриманні матір та сестру, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційних скарг підозрюваного та його захисника висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3