Постанова

від 12.09.2024 по справі 400/10114/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 400/10114/23

адміністративне провадження № К/990/27895/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арт-Строй"

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (судді Федусик А.Г., Бойко А.В.,Шевчук О.А.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Арт-Строй"

до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Арт-Строй" (далі також - Позивач, ТОВ ТК "Арт-Строй") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також - Відповідач), Державної податкової служби України про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 4 липня 2023 року №6855/2023 Головного управління ДПС у Миколаївській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ ТК "Арт-Строй";

- зобов`язання Державної податкової служби України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТК "Арт-Строй" з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Арт-Строй".

ТОВ ТК "Арт-Строй" обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 24 лютого 2022 року до березня 2023 року компанія перебувала у простої, що підтверджено відповідним наказом про оголошення простою через воєнний стан. Діяльність підприємства була частково припинена через військову агресію, відсутність працівників та постійну загрозу для життя. Тому компанія вважає, що подання декларацій з ПДВ із нульовими показниками було викликано не пасивною поведінкою у веденні господарської діяльності, а неможливістю її продовжувати через форс-мажорні обставини в країні (карантин та воєнний стан), на які Позивач не міг вплинути.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2023 року позов задовольнив:

- визнав протиправним та скасував рішення №6855/2023 від 4 липня 2023 року Головного управління ДПС у Миколаївській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ ТК "Арт-Строй" (код ЄДРПОУ 44356343);

- зобов`язав ДПС України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ торгової компанії «Арт-Строй" (код ЄДРПОУ 44356343) з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ ТК «Арт-Строй" (код ЄДРПОУ 44356343);

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ ТК "Арт-Строй" судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вказав, що:

- відсутність господарської діяльності протягом 12 послідовних податкових місяців не є результатом пасивної поведінки Позивача. Причиною цього стали форс-мажорні обставини в країні (карантинні обмеження та воєнний стан), на які Позивач не мав впливу;

- подання Позивачем декларацій з податку на додану вартість з нульовими показниками протягом 12 послідовних податкових місяців не є наслідком пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності. Це сталося через неможливість здійснення діяльності в умовах воєнного стану в країні;

- Позивач здійснив усі можливі заходи для дотримання законодавства під час реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Неможливість формування податкових зобов`язань та податкового кредиту у зазначений період була спричинена військовою агресією. Тому цей період не може бути включений до строку 12 послідовних податкових місяців, протягом яких платник подавав декларації, що свідчать про відсутність операцій з постачання або придбання товарів для формування податкових зобов`язань чи податкового кредиту.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2024 року апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнив, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року скасував. Прийняв нове судове рішення, яким адміністративний позов ТОВ ТК "Арт-Строй" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишив без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку викладеним у апеляційній скарзі вимогам та доводам й указав, що:

- установлення факту подання протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість з нульовими показниками щодо обсягів придбання та постачання товарів (послуг) та/або не подання таких декларацій є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації товариства платником ПДВ;

- формальне посилання на воєнний стан не є поважною причиною для порушення порядку подання податкової звітності;

- з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ ТК "Арт-Строй" зверталось до контролюючого органу із заявою щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також - ПК України), проте, навпаки, здійснювало подання декларацій з ПДВ.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з довідкою контролюючого органу від 26 червня 2023 року ТОВ ТК "Арт-Строй" не подавало декларації з ПДВ за період з червня 2022 року по лютий 2023 року та подавало декларації з нульовими показниками за період з березня 2023 року по травень 2023 року.

Відповідач 4 липня 2023 року прийняв рішення № 6855/2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТК "Арт-Строй".

Підставою для прийняття рішення слугували приписи підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Відповідач стверджував, що протягом 12 послідовних податкових місяців платник подає контролюючому органу декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

В касаційній скарзі Позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив:

- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративно судочинства України (далі також - КАС України), а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) й не врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 380/8687/20, від 19 листопада 2020 року у справі № 805/4460/18-а, від 19 жовтня 2022 року у справі № 380/8769/20, від 30 квітня 2024 року у справі № 160/12823/23.

- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункт 2 частини другої статті 353 КАС України з покликанням на те, що

1) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження,

2) рішення суду апеляційної інстанції ухвалене на підставі неповно та не всебічно встановлених обставин справи, оскільки суд не врахував обставини непереборної сили на території місця здійснення господарської діяльності Позивача у 2022 році;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, у касаційній скарзі наведені доводи проте, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції не врахував обставин реєстрації постачальниками Позивача податкових накладних із визнанням податкових зобов`язань за операціями з Позивачем, а також факт складення Позивачем у червні 2023 року податкової накладної.

Позивач звертає увагу на те, що оскільки зареєстровані податкові накладні його контрагентів, то за ним залишилось право сформувати податковий кредит/зобов`язання. З урахуванням цього Позивач стверджує, що станом на день прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення ще не сплинув строк протягом якого платник податку має право включити до податкового кредиту, і відповідно відобразити у податкових деклараціях суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з лютого по вересень включно 2023 року.

Наголошує, що до матеріалів справи долучав документи, які підтверджують, що підприємство декларувало відповідні податкові зобов`язання, про що свідчать зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте вказана інформація не була внесена посадовими особами Відповідача до оскарженого рішення, хоча законодавець при затвердженні форми рішення в Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14 листопада 2014 року № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26222 передбачав таке відображення.

Позивач заперечує факт своєї пасивної поведінки протягом 12 послідовних податкових періодів (з червня 2022 року по травень 2023 року).

Наголошує, що був позбавлений можливості вплинути на податкові показники на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на формування своїх подальших податкових зобов`язань/податкового кредиту через збройну військову агресію та запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, розташуванням офісу та об`єктів здійснення діяльності підприємства на території, де проводяться активні бойові дії. Зокрема, підприємство не мало змоги здійснювати господарську діяльність через призупинення діяльності у зв`язку з активними бойовими діями.

З урахуванням цього у касаційній скарзі представник Позивача просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 400/10114/23 й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2.Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Заперечуючи вимоги касаційної скарги представник Відповідача у відзиві на касаційну скаргу наголошує на тому, протягом дванадцяти послідовних періодів (за звітні податкові періоди червень 2022 року - травень 2023 року) платником не надавались податкові декларації з податку на додану вартість (за звітні періоди червень 2022 року - лютий 2023 року), а надавались декларації з ПДВ за звітні періоди березень 2023 року - травень 2023 року, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Податкові накладні, про реєстрацію яких стверджує Позивач, на думку Відповідача, виписані за звітні періоди жовтень - грудень 2021 року, та не впливають на факт подання/ неподання декларацій з ПДВ за звітні періоди червень 2022 року - травень 2023 року. Також наголошує на тому, що декларації були подані із нульовим значенням у зв`язку із неможливістю здійснювати господарську діяльність.

Відповідач вказує, що Позивач не надавав інформацію та підтверджуючі документи щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

На думку Відповідача, суд апеляційної інстанції дослідив всі фактичні обставини справи та надав їм належну праву оцінку.

З урахуванням викладених мотивів Відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.3. Позиція Державної податкової служби України, викладена у відзиві на касаційну скаргу

ДПС України вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права при розгляді справи.

З покликанням на положення статті 200-1 ПК України вказує, що відсутній загальний механізм відновлення автоматичного обліку показників в СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Чинними нормами ПК України не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків в СЕА після скасування реєстрації такого суб`єкта господарювання платником ПДВ та поновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ по отриманих податкових накладним. При цьому, за загальним правилом, кошти обліковуються в інтегрованій картці платника податку, що анулювався як платник ПДВ, та враховуються в рахунок погашення заборгованості з податку, а за її відсутності обліковуються в інтегрованій картці платника податку як зайво зараховані кошти і можуть бути повернуті платнику на його рахунок відповідно до статті 43 ПК України.

Наголошує, що Компанія «Арт-Строй" заяву щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків у порядку, передбаченому чинним законодавством не подавала.,

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.3 статті 184 ПК України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Пунктом 184.10 статті 184 ПК України встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Пунктами 184.5-184.6 статті 184 ПК України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі також - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5 Положення № 1130).

Відповідно до пункту 5.6 Положення № 1130 за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Такий правовий висновок Верховний Суд формував неодноразово, зокрема, у постанові у справі № 160/12823/23, на яку покликається Позивач у касаційній скарзі.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (зі змінами, внесеними Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо, зокрема, подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності.

Як встановив суд апеляційної інстанції, з червня 2022 року по лютий 2023 року Позивач не подавав декларацій з додану на додану вартість; за березень - травень 2023 року декларації з податку на додану вартість подані з нульовими показниками, тобто подані в цей проміжок часу декларації свідчили про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Позивач покликався на те, що у спірний проміжок часу його контрагенти як постачальники зареєстрували податкові накладні, в яких визначили податкові зобов`язання по операціях з Позивачем.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку цим доводам лише в аспекті наявності рішень про реєстрацію податкових накладних й указав, що відповідні накладні виписані за звітні періоди жовтень - грудень 2021 року та не впливають на факт подання/ неподання декларацій з ПДВ за звітні періоди червень 2022 року - травень 2023 року.

Разом з тим, поза оцінкою й дослідженням лишились інші податкові накладні, про складення яких указував Позивач у позовній заяві, датовані починаючи з березня 2023 року (а.с.14-28), як доказів, що свідчать або не свідчать про наявність підстав для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, надав правову оцінку доводам щодо неможливості подання декларацій лише в аспекті того, що:

- Позивач не звертався до контролюючого органу з заявою щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України;

- формальне посилання на воєнний стан не є поважною причиною для порушення порядку подання податкової звітності.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось і те, що відповідні доводи Позивач також наводив через призму наявності форс-мажорних обставин, які на його думку, підтверджувались відповідними доказами.

Проте зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати, що такі доводи оцінювались при ухвалені рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, як і не дає підстав вважати, що досліджувались на підтвердження цих доводів відповідні докази.

Враховуючи межі касаційного перегляду, визначені частиною другою КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 КАС України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не надав оцінку обставинам, на які посилався Позивач, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Позивача, скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо не застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 19 листопада 2020 року (справа № 805/4460/18-а), у постанові від 19 жовтня 2022 року (справа № 380/8769/20) колегія суддів Верховного Суду відхиляє з огляду на відсутність подібності правовідносин.

Процесуальний закон не відносить до категорії справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження спори щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Оцінивши предмет спору та правове регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції відніс справу до справ незначної складності, порушень норм процесуального права в цьому питанні колегія суддів не встановила. Тому є необґрунтованими покликання Позивача на те, що справа не мала розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України касаційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арт-Строй" задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх