Рішення

від 22.08.2024 по справі 904/2561/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2561/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Борисенко А.М. - адвокат;

від відповідача: Починок В.В. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей", смт Гребінки Білоцерківського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 972 822,65 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" заборгованості в сумі 1972822,65 грн, з яких: 1564656,41 грн основний борг, 154462,56 грн пеня, 156465,64 грн штраф, 19227,86 грн інфляційні втрати, 78010,18 грн 14,4% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 29592,34 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу техніки № 440Т-2023 від 29.09.2023 (далі - договір) в частині своєчасної та повної оплати товару - кукурудзяної жатки LО3, 8-ми рядкової, нової, 2022 року випуску, виробництва фірми Fantini, під зернозбиральний комбайн Claas.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 05.07.2024, відповідач визнає позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1564656,41 грн, інфляційних втрат у сумі 19227,86 грн та річних у сумі 78010,18 грн.

Проти позовних вимог про стягнення штрафних санкцій відповідач заперечує. Посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України й статтю 233 Господарського кодексу України, відповідач просить суд зменшити їх розмір й стягнути визнані ним пеню в сумі 50000,00 грн та штраф у сумі 50000,00 грн.

В окремому клопотанні про зменшення штрафних санкцій (неустойки), долученому до відзиву на позов, відповідач зазначає, що розмір заявленої до стягнення неустойки по відношенню до основного боргу в сукупності становить п`яту його частину, що безумовно є непомірним тягарем для боржника-відповідача з огляду на економічну ситуацію.

Також відповідач повідомляє, що всупереч скрутному матеріальному становищу має намір до вирішення даної справи судом, після надходження коштів на рахунок підприємства від його виробничої діяльності частково погасити заборгованість перед позивачем.

З вимогою позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн відповідач не погоджується, оскільки вважає ці витрати завищеними, надмірними і просить суд стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Обгрунтування зменшення витрат на професійну правничу допомогу викладені відповідачем в окремому клопотанні, долученому до відзиву на позов.

17.07.2024 позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що штрафні санкції (штраф, пеня) нараховані позивачем відповідно до договору та з урахуванням статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". При цьому позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 5.1 договору за порушення строків оплати техніки винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення, розмір якої також може бути застосований, враховуючи домовленості сторін про це в договорі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що вартість надання правничої допомоги співмірна з ціною позову та не є завищеною й непропорційною, відповідає ринковим цінам на виконані роботи такого характеру.

28.07.2024 від позивача надійшли до суду додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що платіжною інструкцією від 09.07.2024 № 318 відповідачем перераховано позивачу 300000,00 грн, які в порядку черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, погодженому сторонами в пункті 3.8 договору, зараховані позивачем на повне погашення штрафу в сумі 156465,64 грн та на часткове погашення пені в сумі 143534,36 грн.

Відтак, позивач просить суд: закрити провадження у справі про стягнення штрафу в сумі 156465,64 грн та пені в сумі 143534,36 грн; стягнути з відповідача основний борг в сумі 1564656,41 грн, пеню в сумі 10928,20 грн, інфляційні втрати в сумі 19227,86 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн, судовий збір у сумі 29592,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн.

29.07.2024 до суду подані додаткові пояснення відповідача, в яких останній зазначає, що не погоджується з проведеним позивачем зарахуванням сплачених коштів у сумі 300000,00 грн, оскільки штрафні санкції не є узгодженими грошовими зобов`язаннями, що підтверджується самим фактом звернення позивача до господарського суду з позовною вимогою про їх стягнення.

Ухвалою суду від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті на 13.08.2024, за результатом якого оголошено перерву до 22.08.2024.

21.08.2024 відповідачем до суду подані додаткові пояснення про сплату ним 400000,00 грн у рахунок чергового часткового погашення основного боргу за договором № 440Т-2023 від 29.09.2023, на підтвердження чого заявником надані копії платіжної інструкції № 352 від 20.08.2024 на суму 200000,00 грн та № 354 від 21.08.2024 на суму 200000,00 грн.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 22.08.2024, позивач підтвердив сплату відповідачем за вказаними платіжними інструкціями 400000,00 грн, які в порядку черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, погодженому сторонами в пункті 3.8 договору, зараховані позивачем на погашення залишку пені в сумі 10928,20 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн та на погашення частини основного боргу в сумі 311061,62 грн.

Відтак, позивач просить суд: закрити провадження у справі про стягнення залишку пені в сумі 10928,20 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн, частини основного боргу в сумі 311061,62 грн; стягнути з відповідача основний борг у сумі 1253594,79 грн, інфляційні втрати в сумі 19227,86 грн, судовий збір у сумі 29592,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн.

Під час розгляду справи по суті представники сторін надали пояснення, аналогічні заявам по суті справи.

У судовому засіданні 22.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2023 року між Приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу техніки № 440Т-2023 (далі договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця наступну сільськогосподарську техніку: Кукурудзяна жатка LO3, 8-ми рядкова, нова, 2022 року випуску, виробництва фірми FANTINI, в кількості 4 од. (далі техніка), за ціною, в порядку та строки, передбачені договором.

Покупець зобов`язався прийняти і оплатити техніку в порядку і строки, передбачені договором (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору продажу підлягає техніка згідно з Додатком № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною.

У специфікації (Додаток №1 до договору) сторони погодили купівлю-продаж техніки - Кукурудзяна жатка LO3, 8-ми рядкова, нова, 2022 року випуску, виробництва фірми FANTINI, під зернозбиральний комбайн Claas, у кількості 4 од., базова ціна за одиницю 46500,00 євро, всього - 186000,00 євро, а в гривні - 7314521,80 грн з ПДВ, з урахуванням курсу гривні до євро за даними НБУ+2% (39,325386 грн/євро на дату підписання договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору приймання-передача техніки від продавця покупцю здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. В акті приймання-передачі зазначаються відомості про технічний стан і комплектність техніки. Одночасно з актом приймання-передачі техніки продавець зобов`язується передати покупцю оригінали наступних документів: видаткова накладна.

Пунктом приймання-передачі техніки є склад покупця за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, село Парипси (п. 2.5 договору).

Згідно з пунктом 2.7 договору поставка техніки здійснюється не пізніше 12.10.2023 за умови повного та своєчасного виконання пункту 3.4.1 договору. Відпуск техніки покупцю проводиться за базовою ціною, вказаною у відповідній специфікації (Додаток №1), а у випадку зміни курсу євро по відношенню до гривні, встановленого Національним банком України (далі - НБУ), відпускна ціна в гривнях визначається розрахунковим методом, виходячи з базової ціни в євро за курсом гривні до євро, встановленому НБУ+2% на дату, що передує дню відвантаження, та коригується за фактом закінчення оплати.

Ціна на техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим методом з урахуванням пункту 3.3, виходячи з базової ціни техніки, визначеної на день підписання договору в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору в гривнях становить еквівалент 186000,00 євро (сто вісімдесят шість тисяч євро 00 євроцентів), що на день укладення цього договору становить 7314521,80 грн, у тому числі ПДВ - 1219086,97 грн, виходячи з курсу гривні до євро згідно з даними НБУ+2%, на дату укладення договору - 39,325386 грн за 1 євро.

Загальна сума, яка підлягає оплаті в гривнях за техніку, становить еквівалент 186000,00 євро і у разі зміни офіційного курсу гривні до євро, згідно з даними НБУ, визначається розрахунковим методом (п. 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору платежі, передбачені договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:

- після підписання сторонами договору, але не пізніше 10.10.2023 (включно), покупець сплачує в гривнях 25% від загальної суми договору, що еквівалентно 46500,00 євро (сорок шість тисяч п`ятсот євро 00 євроцентів), у т.ч. ПДВ з урахуванням п. 3.5 договору (пп. 3.4.1 договору);

- покупець сплачує черговий платіж у гривнях у розмірі 25% від загальної суми договору еквівалентно 46500,00 євро (сорок шість тисяч п`ятсот євро 00 євроцентів), у т.ч. ПДВ не пізніше 10.11.2023 з урахуванням п. 3.5 договору (пп. 3.4.2 договору);

- покупець сплачує черговий платіж у гривнях у розмірі 25% від загальної суми договору, що еквівалентно 46500,00 євро (сорок шість тисяч п`ятсот євро 00 євроцентів), у т.ч. ПДВ не пізніше 11.12.2023 з урахуванням п. 3.5 договору (пп. 3.4.3 договору);

- покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем у гривнях у розмірі 25% від загальної суми договору еквівалентно 46500,00 євро (сорок шість тисяч п`ятсот євро 00 євроцентів), у т.ч. ПДВ не пізніше 10.01.2024 з урахуванням п. 3.5 договору (пп. 3.4.4 договору).

Згідно з підпунктом 3.4.5 договору у разі здійснення розрахунку частинами, кожна сплачена сума в гривнях зараховується в оплату євро за курсом гривні до євро згідно з даними НБУ +2% на дату оплати відповідно до пункту 3.5 договору.

Покупець протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку продавцем здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 1,2%, виходячи з розрахунку на повний місяць (0,04% за день) від простроченої заборгованості за договором, яка залишилася неоплаченою станом на наступний день після відповідної кінцевої дати оплати, що визначена відповідними пп. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 договору, починаючи з дати передачі техніки (пп. 3.4.6 договору).

Датою оплати за техніку вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пп. 3.4.8 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору всі розрахунки за договором здійснюються в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі або у рахунку-фактурі, наданому продавцем, за курсом гривні до євро згідно з даними НБУ+2% (за даними сайту https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) станом дату оплати.

За порушення покупцем строків оплати техніки винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми не виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання такого зобов`язання та за весь період такого прострочення (п.5.1 договору).

У випадку порушення термінів оплати, передбачених пунктом 3.4 договору, більш ніж на 5 банківських днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від не сплаченої суми за кожен випадок порушення (п. 5.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.5 договору).

На виконання умов договору відповідач 19.10.2023 сплатив позивачу кошти в сумі 457806,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 138 від 19.10.2023. На день сплати, з урахуванням пункту 2.7 договору, ця сума становила 11625,00 євро або 25% від вартості однієї одиниці техніки (38,609 грн за 1 євро - офіційний валютний курс НБУ на 19.10.2023*102%)*11625,00 євро = 457806,22 грн) та повністю була спрямована позивачем на оплату вартості 1 одиниці техніки.

Зі свого боку позивач передав відповідачу техніку за актом приймання-передачі від 19.10.2023, а саме кукурудзяну жатку LO3, 8-ми рядкова, нова, 2022 року випуску, серійний №102617 у кількості 1 одиниця, вартістю 1831224,86 грн, визначеною відповідно до пунктів 2.7, 3.2, 3.3 договору.

Виконання позивачем зобов`язань з поставки указаного товару підтверджується належним чином оформленою сторонами видатковою накладною № 10КВ-000163 від 19.10.2023 на суму 1831224,86 грн.

За розрахунком позивача відповідно до умов договору станом на 03.06.2024 недоплачена відповідачем сума за отриману техніку визначена у розмірі 34875,00 євро (46500,00 - 11625,00 = 34875,00), що в національній валюті становить 1564656,41 грн (43,985 грн за 1 євро - офіційний валютний курс НБУ на 03.06.2024 * 102% * 34875,00 євро = 1564656,41 грн).

Викладене й стало причиною спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами договірних зобов`язань та наявністю правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Правовідносини сторін у справі характерні для договору поставки.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Зважаючи на підпункт 3.4.4 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за 1 одиницю отриманої техніки не пізніше 10.01.2024 з визначенням остаточної суми до сплати відповідно до пункту 3.5 договору.

Наявними у справі доказами підтверджується, що позивач своє договірне зобов`язання з поставки 1 одиниці техніки виконав. Утім, відповідач повну оплату його вартості у визначений договором строк не здійснив, а відтак станом на 03.06.2024 заборгував відповідачу 34875,00 євро, що відповідно до пункту 3.5 договору становить 1564656,41 грн. Спору сторін щодо розміру основного боргу у сторін не має.

За приписом частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих сумнівів вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За приписами статей 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 (із змін. і доп.) "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі Закон № 543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1 договору та з урахуванням статті 3 Закону України № 543/96-ВР позивач заявив до стягнення пеню в сумі 154462,56 грн, розраховану із заборгованості в сумі 1373418,64 грн за період прострочення оплати з 11.01.2024 по 03.06.2024.

Перевіркою розрахунку пені встановлено, що розрахована позивачем сума визначена у гранично допустимих межах.

Заявлений позивачем до стягнення відповідно до пункту 5.3 договору штраф визначений позивачем у сумі 156465,64 грн із розрахунку 10% від основного боргу в сумі 1564656,41 грн.

Перевіркою розрахунку штрафу порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані серед іншого нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 14,4% річних визначені відповідно до підпункту 3.4.6 договору у сумі 78010,18 грн, які розраховані за період з 11.01.2024 по 03.06.2024 із заборгованості в сумі 1373418,64 грн.

Перевіркою указаного розрахунку підстав для зменшення заявлених до стягнення річних не встановлено.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції варто також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

За результатом перевірки заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 19227,86 грн встановлено, що ця сума розрахована у гранично допустимих межах.

До початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1564656,41 грн, інфляційних втрат у сумі 19227,86 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн, пені в сумі 50000,00 грн із заявленої до стягнення в сумі 154462,56 грн, штрафу в сумі 50000,00 грн із заявленого до стягнення в сумі 156465,64 грн. Усього 1761894,45 грн. Невизнана сума позовних вимог становить 210928,20 грн (1972822,65 - 1761894,45 = 210928,20).

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу за договором 700000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 318 від 09.07.2024 на суму 300000,00 грн; № 352 від 20.08.2024 на суму 200000,00 грн; № 354 від 21.08.2024 на суму 200000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Часткове визнання позову представником відповідача адвокатом Починком В.В. не перевищує його повноважень, які підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АЕ №1299886 від 05.07.2024, не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд приймає до уваги те, що докази негативних наслідків, збитків позивача від порушення відповідачем грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим суд приймає до уваги часткове визнання позову відповідачем та його добросовісні наміри виконати свої грошові зобов`язання за договором до прийняття судового рішення у справі, що підтверджується сплатою ним 700000,00 грн у рахунок часткового погашення заборгованості під час судового провадження у справі.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, а також захищеності вартості техніки за договором не тільки за рахунок курсової різниці (грн/євро) на час сплати коштів, а й за рахунок застосування індексу інфляції за час прострочення та підвищеного розміру річних - 14,4%, дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу.

Визначаючи їх розмір, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 50%, а саме: 154462,56 грн пені - до 77231,28 грн та 156465,64 грн штрафу - до 78232,82 грн.

Сплата відповідачем 700000,00 грн за договором під час розгляду справи впливає на результат вирішення спору.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачується проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.8 договору сторони погодили наступну черговість виконання покупцем своїх грошових зобов`язань за договором:

1) оплата штрафних санкцій (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов`язань за договором (якщо буде мати місце порушення);

2) оплата процентів за прострочення (фінансування) сплати вартості техніки (починаючи з платежу за техніку, прострочення щодо сплати якого настало першим) (якщо буде мати місце прострочення);

3) оплата процентів за відстрочення (фінансування) сплати вартості техніки (починаючи з платежу, строки сплати якого настав першим);

4) оплата частини вартості техніки, строк оплати якої прострочено (починаючи з платежу, прострочення щодо сплати якого настало першим);

5) оплата частини вартості техніки, строк оплати якої настав останнім;

6) оплата інших платежів, що передбачені договором.

За таких обставин, враховуючи законні й обгрунтовані позовні вимоги про стягнення 1564656,41 грн основного боргу, 77231,28 грн пені, 78232,82 грн штрафу, 19227,86 грн інфляційних втрат, 78010,18 грн 14,4% річних, сплачені відповідачем 700000,00 грн погашають грошові вимоги позивача у такій черговості:

повністю штраф у сумі 78232,82 грн;

повністю пеню в сумі 77231,28 грн;

повністю 14,4% річних у сумі 78010,18 грн;

частково основний борг у сумі 466525,72 грн із заявленого до стягнення в сумі 1564656,41 грн (78232,82 + 77231,28 + 78010,18 + 466525,72 = 700000,00).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Викладене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (постанова ВП ВС від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, постанова КГС ВС від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19).

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.14).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (п. 4.15).

Відтак, провадження у справі в частині позову про стягнення штрафу в сумі 78232,82 грн, пені в сумі 77231,28 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн, основного боргу в сумі 466525,72 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1117358,55 грн, з яких: 1098130,69 грн основний борг (1564656,41 - 466525,72 = 1098130,69/); 19227,86 грн інфляційні втрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн, позивачем надані: ордер серії АІ № 1395652 на надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Борисенком Анатолієм Миколайовичем; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№7412/10 від 01.03.2019; договір про надання правничої допомоги від 03.06.2024; акт приймання передачі виконаних робіт від 04.06.2024 на суму 98641,13 грн без ПДВ (а.с. 26 - 29).

З договору про надання правничої допомоги від 03.06.2024 убачається погодження сторонами надання позивачу адвокатом Борисенком Анатолієм Миколайовичем правничої допомоги на стадії досудового врегулювання спору, підготовки позовної заяви та її подачі до суду, участі в підготовчих засіданнях у справі та розгляду справи по суті в господарському суді Дніпропетровської області за позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 14,4 процента річних з простроченої суми за невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу техніки № 440Т-2023 від 29.09.2023.

Вартість послуг адвоката визначені у фіксованому розмірі - 98641,13 грн, що становить 5% від ціни позову в сумі 1972822,65 грн.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги вартістю, що визначена в сумі 98641,13 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У клопотанні про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн відповідач посилається не незначну юридичну складність даної справи, що не вимагало аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних витрат часу та зусиль (а.с. 59).

При цьому саме клопотання обгрунтовано з посиланням на частину п`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 58, 59).

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98641,13 грн.

Враховуючи кількість сторін, предмет та ціну позову, характер спору, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив, додаткові пояснення), поведінку відповідача як до звернення позивача з позовом до суду (намагання врегулювати спір шляхом укладення угоди, а.с. 57), так і під час розгляду справи в суді (добровільна сплата значної частини боргу), суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є сума в розмірі 40000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 58641,13 грн покладається на позивача.

У питанні розподілу витрат зі сплати судового збору, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписом пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки 700000,00 грн сплачено відповідачем після відкриття провадження у справі, то судовий збір у сумі 10500,00 грн (700000,00х1,5% = 10500,00), сплачений у складі судового збору в сумі 29592,34 грн за платіжною інструкцією № 28896 від 05.06.2024 (а.с. 9), підлягає поверненню судом з державного бюджету за клопотанням позивача.

За змістом частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому зменшення судом розміру пені та штрафу не впливає на розподіл між сторонами судових витрат зі сплати судового збору.

Позовним вимогам на загальну суму 1761894,45 грн, визнаним відповідачем, у складі яких 700000,00 грн сплачених під час розгляду справи, відповідає судовий збір у сумі 26428,42 грн (1761894,45х29592,34/1972822,65 = 26428,42).

Позовним вимогам на загальну суму 210928,20 грн, не визнаним позивачем, відповідає судовий збір у сумі 3163,92 грн (210928,20х29592,34/1972822,65 = 3163,92).

За таких обставин позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 7964,21 грн, що становить 50% від судового збору в сумі 15928,42 грн, належного до сплати за визнаними позовними грошовими вимогами, задоволення яких під час розгляду справи з боку відповідача не відбулося (26428,42 10500,00 = 15928,42; 15928,42 / 2 = 7964,21).

Решта витрат зі сплати судового збору в сумі 11128,13 грн (7964,21 + 3163,92) згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" про стягнення 1 972 822,65 грн, з яких: 1564656,41 грн - основний борг, 154462,56 грн - пеня, 156465,64 грн - штраф, 19227,86 грн - інфляційні втрати, 78010,18 грн - 14,4% річних задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" про стягнення штрафу в сумі 78232,82 грн, пені в сумі 77231,28 грн, 14,4% річних у сумі 78010,18 грн, частини основного боргу в сумі 466525,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (ідентифікаційний код 41924951; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 43, офіс 353) на користь Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" (ідентифікаційний код 13726552; місцезнаходження: 08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Київська, буд. 186) основний борг у сумі 1098130,69 грн, інфляційні втрати в сумі 19227,86 грн, судовий збір у сумі 11128,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватній науково-дослідній та комерційно-консультативній фірмі "Конкорд-Гей" (ідентифікаційний код 13726552; місцезнаходження: 08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Київська, буд. 186) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7964,21 грн (Сім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн 21 коп.), сплачений у складі судового збору в сумі 29592,34 грн (Двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 34 коп.) за платіжною інструкцією № 28896 від 05.06.2024.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.09.2024.

Суддя І.І. Колісник