Рішення

від 13.09.2024 по справі 924/627/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2024 р. Справа № 924/627/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" м. Нетішин, Хмельницька обл.

до Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича м. Нетішин, Хмельницька обл.

про стягнення 49821,19 грн. з яких сума основного зобов`язання у розмірі 40970,16 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 1659,69 грн., 3 % річних у розмірі 1543,95 грн., пеня у розмірі 5647,39 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

05.07.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" м. Нетішин, Хмельницька обл. до Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича м. Нетішин, Хмельницька обл. про стягнення 49821,19 грн. з яких сума основного зобов`язання у розмірі 40970,16 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 1659,69 грн., 3 % річних у розмірі 1543,95 грн., пеня у розмірі 5647,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі №924/627/24, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

Ухвалою суду від 06.09.2024 продовжено відповідачу строк для подання відзиву.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що на підставі договору оренди №03/23 від 02.01.2023 між ОСББ „Волинь-Нетішин (орендодавець) та ФОП Мирончуком І.С. (орендар) існували відносини з оренди нежитлового приміщення №109 у будинку № 21а на проспекті Незалежності у місті Нетішин Хмельницької області, загальною площею 126 м. кв.

Повідомляє, що протягом дії договору відповідач користувався об`єктом оренди, однак в порушення п. 2.1, 2.2, 4.2 договору не здійснював орендну плату, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 40970,16 грн.

Вказує, що 20.02.2023 р. ФОП Мирончук І.С. направив ОСББ „Волинь-Нетішин пропозицію про розірвання договору оренди 21.03.2023 р.

Повідомляє, що 22.03.2023 додатковою угодою №1 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023, сторони погодили припинення договору з 22.03.2023. Додатковою угодою від 22.03.2023 сторони також узгодили безспірну заборгованість орендаря у розмірі 40970,16 грн.

Повідомляє, що орендар неодноразово був проінформований про наявність безспірного боргу із вимогою про його сплату.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано 1659,69 грн. інфляційних втрат; 1543,95 грн. 3% річних, 5647,39 грн. пені.

У клопотанні від 06.09.2024 позивач повідомляє, що помилково не було відскановано та не подано сторінку 2 договору оренди №03/23 від 02.01.2023. У зв`язку з виявленням даної помилки просить долучити до матеріалів справи сторінку 2 договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві (від 12.09.2024) проти позову заперечує. Вказує, що позивачем надано до суду уривки договору оренди № 03/23 від 02.01.2023, відсутній розділ 3 та половина розділу 4 договору, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги. При цьому, повідомляє, що позивач отримавши від відповідача два примірники вказаного договору оренди, після його підписання не повернув відповідачу уже підписаний його примірник договору. Тому у відповідача власний примірник відсутній.

Також звертає увагу, що частина документів, зокрема відповідь позивача відповідачу від 28.02.2023 р. вих. №53, рахунок на оплату № 03/23-109 від березня місяця 2023 р., лист позивача на ім`я відповідача №63 від травня 2023 р., вимога про сплату заборгованості № 75 від 04.07.2023 р., підписані Наталією Добровольською, яка зазначена як уповноваженаособа. При цьому до позовної заяви судові не надано жодного документу на підтвердження її повноважень, строку повноважень та права підпису вихідних документів від імені ОСББ „Волинь-Нетішин.

Відповідач вважає, що вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката не грунтується на законі. Вказує, що відповідно до ст. 13, 14, 15 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат може здійснювати свою професійну діяльність у формі адвоката, як самозайнятої особи, адвокатського бюро або адвокатського об`єднання. В даному випадку, правова допомога надавалася фізичною особою-підприємцем Григор`євим Ростиславом Ігоровичем на підставі договору про правове обслуговування б/н від 20.10.2023 і, за твердженням відповідача, ніякого відношення до надання професійної правової допомоги адвокатом, не має. Посилаючись на те, що усі оплати, на правову допомогу за договором про правове обслуговування б/н від 20.10.2023 отримував ФОП, а не адвокат Григор`єв Р.І., відповідач вважає, що адвокатом правові послуги не надавалися. Крім того, звертає увагу, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.10.2023, ФОП надав послуги на загальну суму 1500,00 грн., а згідно акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.12.2023 - на загальну суму 3000,00 грн. Отже, з цих сум не виходить сума вимоги в розмірі 5000,00 грн., яка заявлена у позовній заяві.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02.01.2023 між ОСББ „Волинь-Нетішин (орендодавець) та ФОП Мирончуком І.С. (орендар) укладено договір оренди №03/23, предметом якого є нежитлове приміщення №109 загальною площею 126 м.кв., що знаходиться на цокольному поверсі між першим та другим під`їздами у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 , що надається Орендодавцем у платне користування Орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності та перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року №417-VIII. Передача об`єкта оренди оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендна плата обраховується з розрахунку 120 грн. за 1 м. кв. та становить 15120,00 грн. щомісяця без ПДВ. Також орендар щомісячно відшкодовує орендодавцю витрати на оплату послуг з постачання електричної енергії відповідно до отриманого рахунку.

Пунктом 2.2. передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

Відповідно до п.п. 4.2.1, 4.2.2. договору, орендар зобов`язаний прийняти об`єкт у користування після укладення договору; своєчасно і в повному обсязі перераховувати орендну плату.

За прострочення у сплаті орендної плати за цим договором більше ніж за 2 місяці, орендар сплачує 0,1% від суми за кожен день прострочення (п. п. 4.2.3 договору).

Згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору, він діє з моменту підписання до 31.12.2023 р. Пунктом 8.2. договору передбачено, що умови договору зберігають дію протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2023.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що кожна сторона договору оренди може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 календарних днів. У випадку, якщо має місце відмова від договору зі сторони орендаря, то орендна плата підлягає сплаті за весь період фактичного використання орендарем приміщення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця.

02.01.2023 сторонами підписано Акт приймання передачі об`єкта оренди згідно якого п. 1, 2 Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування нежитлове приміщення №109 в житловому будинку, що є предметом оренди, яке знаходиться на цокольному поверсі між першим та другим під`їздами у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 у, що надасться Орендодавцем у користування Орендарю, загальною площею 126 м. кв. Характеристика Об`єкта оренди на момент його передачі в оренду (зафіксовано актом обстеження фактично виконаних робіт в приміщенні №109 від 07.12.2022 року).

Акт приймання передачі об`єкта підписаний та скріплений печатками представниками сторін.

20.02.2023 ФОП Мирончук І.С. звернувся до ОСББ „Волинь-Нетішин з пропозицією про розірвання договору оренди 21.03.2023.

Листом від 28.02.2023 за №53 ОСББ „Волинь-Нетішин повідомило ФОП Мирончука І.С. про необхідність сплатити заборгованість за договором оренди №03/23 від 02.01.2023 р у розмірі 30240 грн. за січень та лютий і додатково повідомив про необхідність сплатити орендну плату за березень 2023 р.

22.03.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023, в якій сторони погодили припинити дію договору з 22.03.2023.

Крім того, додатковою угодою передбачено, що відповідно до п 8.2. договору до сплати підлягає заборгованість у розмірі 30240,00 грн. за січень 2023 р., лютий 2023 р. та за березень 2023 р. у розмірі 10730,16 грн. Загальний розмір заборгованості становить 40970,16 грн.

Вказано, що згідно з п.8.2. договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків.

Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Додаткова угода підписана представниками сторін.

22.03.2024 ОСББ „Волинь-Нетішин виставило ФОП Мирончуку І.С. рахунок на оплату №03/23 109 від 22.03.2024 на суму 40970,16 грн.

Листом від 16.05.2023 за №63 ОСББ „Волинь-Нетішин було повідомлено ФОП Мирончука І.С. про необхідність погашення заборгованості за договором оренди № 03/23 від 02.01.2023. Також зазначено, що зарахування суми в розмірі 40970,16 грн. в рахунок орендної плати ФОП Мирончука І.С. за договором оренди №03/23 від 02.01.2023 не вбачається можливим, оскільки це не передбачено умовами даного договору.

У вимозі про сплату заборгованості від 04.07.2023 р. за вих. №76, ОСББ „Волинь-Нетішин вимагав від ФОП Мирончука І.С. виконати зобов`язання за договором оренди та сплатити 40970,16 грн. заборгованості. До вимоги додано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 по 04.07.2023 де кінцеве сальдо становить 40970,16 грн.

Направлення відповідачу вимоги та її отримання підтверджується описом вкладення та поштовим повідомленням про вручення від 21.07.2023.

20.10.2023 ОСББ „Волинь-Нетішин направлено ФОП Мирончуку І.С. претензію №3-П від 20.10.2023, в якій повідомлено відповідача про наявність у позивача підстав для заявлення вимог щодо стягнення 40970,16 грн. заборгованості, 8685,67 грн. пені згідно з п. 4.2. договору, 713,89 грн. 3% річних. Також повідомив, що ОСББ очікує понести витрати за звернення до суду з позовом: 2684,00 грн. сплата судового збору; 10000,00 гонорар адвоката; 2500,00 грн. кожне судове засідання; 10% від суми стягнення під час примусового виконання рішення виконавчою службою.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2024 у справі №924/1285/23 було скасовано судовий наказ від 20.12.2023 у справі №924/1285/23 про стягнення з фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, про-т Незалежності, буд. 21А, ЄДРПОУ 40497621) заборгованості в розмірі 40970,16 грн. (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 16 коп.), інфляційне збільшення в розмірі 526,96 грн. (п`ятсот двадцять шість гривень 96 коп.), 3% річних в розмірі 912,57 грн. (дев`ятсот дванадцять гривень 57 коп.), пеня у розмірі 7579,48 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 48 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.), 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

В матеріалах справи наявний розрахунок суми боргу, інфляційних втрат та штрафних санкцій.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом положень ст.626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди №03/23 від 02.01.2023 між ОСББ „Волинь-Нетішин (орендодавець) та ФОП Мирончуком І.С. (орендар) існували відносини з оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 126 м. кв.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендна плата обраховується з розрахунку 120 грн. за 1 м. кв. та становить 15120,00 грн. щомісяця без ПДВ. Пунктом 2.2. передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

З матеріалів справи слідує, що відповідач користувався об`єктом оренди, однак не сплачув орендну плату у розмірі, визначеному договором.

Вказано, що згідно з п.8.2. договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі пропозиції ФОП Мирончука І.С., 22.03.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023, в якій сторони погодили припинити дію договору з 22.03.2023.

Додатковою угодою передбачено, що відповідно до п 8.2. договору до сплати підлягає заборгованість у розмірі 30240,00 грн. за січень 2023 р., лютий 2023 р. та за березень 2023 р. у розмірі 10730,16 грн. Загальний розмір заборгованості становить 40970,16 грн.

Таким чином, заборгованість в розмірі 40970,16 грн. узгоджена сторонами в додатковій угоді №1 від 22.03.2024 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

Тому вимоги про її стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на те, що частина документів (листи, рахунки, вимога про сплату заборгованості) підписані Наталією Добровольською, як уповноваженою особою, на підтвердження повноважень якої в матеріалах справи відсутні документи, в даному випадку не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

У додатковій угоді сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

У зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань за договором оренди, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Щодо 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Як вбачається із розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.04.2023 по 02.07.2024 в розмірі 1543,95 грн.

Розрахунок 3% річних здійснений правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства, тому вимоги позивача до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1543,95 грн. підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2023 по травень 2024 в розмірі 1659,69 грн.

Тому заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Щодо пені.

У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що за прострочення у сплаті орендної плати за цим договором більше ніж за 2 місяці, орендар сплачує 0,1% від суми за кожен день прострочення.

У додатковій угоді №1 від 22.03.2023 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023 сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.01.2024 по 02.07.2024 в розмірі 5647,39 грн. із суми заборгованості 40970,16 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховано, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з умов договору оренди, сторони не врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, у тому числі, щодо періоду нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати чи інша подія, зокрема, настання дати 08.01.2024, з якої позивач починає нараховувати пеню).

Пунктом 2.2. договору передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

Таким чином, відповідач мав сплатити орендну плату за січень 2023 в розмірі 15120,00 грн. (без ПДВ) до 25.01.2023, за лютий 2023 в розмірі 15120,00 грн. (без ПДВ) до 25.02.2023 та за березень 2023 в розмірі 10730,16 грн. до 22.03.2023 (з урахуванням додаткової угоди про розірвання договору оренди).

З огляду на вище зазначене, позивачем здійснено нарахування пені поза межами шести місячного строку, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що не узгоджується з нормами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи зазначене, у задоволенні пені в розмірі 5647,39 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 44173,80 грн., з яких: 40970,16 грн. основна заборгованість; 1659,69 грн. інфляційні втрати, 1543,95 грн. - 3 % річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Зазначений висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі №910/7520/19.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 50000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема, договір про надання правової допомоги та довіреність.

Григор`єв Р.І. згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України обліковується у Раді адвокатів Київської області, номер свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5997/10 від 24.03.2017. Надання правничої допомоги адвокатом Григор`євим Р.І. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" здійснювалося на підставі довіреності в порядку передоручення від 15.12.2023.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

20.10.2023 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) укладено договір про правове обслуговування, предметом якого є юридично-консультаційне обслуговування діяльності замовника, а саме надання юридичних послуг на захист прав та законних інтересів замовника в судах всіх інстанцій, щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди.

Відповідач у відзиві звертає увагу, що правова допомога надавалася фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. на підставі договору про правове обслуговування від 20.10.2023 і ніякого відношення до надання професійної правової допомоги адвокатом, не має.

З цього приводу суд зазначає, що укладення договору Григор`євим Р.І. як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката та не впливає на розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Подібного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 01.02.2022 у справі №910/10935/20.

Як убачається з умов договору про правове обслуговування від 20.10.2023 сторони погодили фіксований розмір вартості послуг, зокрема: складення та подання претензії щодо добровільного погашення заборгованості - 1500,00 грн. (п. 5.1.1.); складення та подання до суду заяви про стягнення заборгованості - 3000,00 грн. (п. 5.1.2.).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023р. № 915/606/21 зазначив про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі №904/3550/21.

На підтвердження надання та оплати правової допомоги позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні інструкції про оплату наданих послуг.

Так, 20.10.2023 між фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 на підставі договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення, а саме: ознайомлення із документами, складення та направлення претензії щодо стягнення заборгованості у відповідності із ст. 222 ГК України, вартість послуги складає 1500,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №938 від 08.11.2023 ОСББ "Волинь - Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 1500,00 грн. згідно рахунку №1 від 20.10.2023.

В матеріалах справи наявна претензія від 20.10.2023 вих. №3-П, підготовлена адвокатом Григор`євим Р.І.

15.12.2023 між фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) складено акт приймання-передачі наданих послуг №2 на підставі договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення, а саме: складення та подання заяви до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості, направлення копії заяви з додатками боржнику ФОП Мирончуку І.С., вартість послуги становить 3000,00 грн.

В акті зазначено, що замовником отримано зазначені послуги в повному обсязі, претензій, зауважень щодо наданих послуг немає. Виконавцем отримано оплату в загальному розмірі 3000,00 грн. В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №973 від 15.12.2023, згідно якої ОСББ "Волинь - Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 3000,00 грн. згідно рахунку №2 від 15.12.2023.

З аналізу акту приймання-передачі наданих послуг №2 слідує, що станом на 15.12.2023 послуга зі складення та подання заяви до суду про стягнення заборгованості була надана, в той час як позовна заява у даній справі подана до суду 05.07.2024 (майже через сім місяців після підписання акту від 15.12.2023). Також в акті зазначено, що виконавець надає юридичні послуги замовнику щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення (без вказівки на конкретний договір).

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави констатувати, що поданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.12.2023 підтверджує надання послуги щодо складення та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.12.2023, який складений майже за сім місяців до подання позову у даній справі не може підтвердити надання адвокатом послуг з підготовки та подання позовної заяви у справі №924/627/24, в цій частині витрати позивача на правничу допомогу на момент вирішення спору не підтвердженні належними доказами.

Також позивачем надано до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.07.2024, складений між фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) на підставі договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав наступні послуги: компенсація витрат на канцелярію та поштове пересилання, вартість послуги складає 500,00 грн. Згідно платіжної інструкції №1091 від 03.07.2024 ОСББ "Волинь - Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 500,00 грн. згідно рахунку №3 від 02.07.2024.

Однак, витрати на канцелярію та поштове пересилання не належать до витрат на професійну правничу допомогу з огляду на положення статті 123 ГПК України. Зазначені витрати відносяться до витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

З огляду на вище викладене, на момент розгляду спору позивачем підтверджено обсяг та розмір витрат на правничу правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. (витрати згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.10.2023).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 44173,80 грн. (88,7 % від ціни позову), витрати позивача на правничу допомогу позивача покладаються на відповідача в розмірі 1330,50 грн. (88,7 % від 1500,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, пр-т Незалежності, буд. 21А, код ЄДРПОУ 40497621) 40970,16 грн. (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 16 коп.) основної заборгованості, 1659,69 грн. (одну тисячу шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 69 коп.) інфляційних втрат, 1543,95 грн. (одну тисячу п`ятсот сорок три гривні 95 коп.) 3 % річних, 1330,50 грн. (одну тисячу триста тридцять гривень 50 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 2195,41 грн. (дві тисячі сто дев`яносто п`ять гривень 41 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.09.2024.

СуддяО.Є. Танасюк