Рішення

від 02.09.2024 по справі 160/16328/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/16328/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД», в якій позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 3042902,19грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16328/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 01.08.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД»: докази щодо вжиття заходів для дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році; належним чином завірені копії звітів за Формою звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавалися ТОВ «Вента. ЛТД» протягом 2023 року до Центру зайнятості.

08 серпня 2024 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» на позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом №875-ХІІ встановлено обов`язок підприємства створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати територіальні підрозділи Державної служби зайнятості про наявність відповідних вакансій, водночас, такий обов`язок не супроводжується обов`язком підприємства займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені робочі місця. Відповідачем виконані всі зобов`язання, що покладаються на роботодавців Законом №875-ХІІ, а саме: вжито заходів по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та протягом 2023 року подано до територіального підрозділу Державної служби зайнятості відповідні Звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які містили інформацію про наявні у відповідача вільні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, що дозволяла б дотримати встановлений ст.19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак, непрацевлаштовані особи з інвалідністю, які б претендували на заміщення наявних вакансій, до підприємства не направлялися та не зверталися, тому вини відповідача у невиконанні нормативу, встановленого ст.19 Закону №875-ХІІ, немає, а, отже, адміністративно-господарські санкції до нього не повинні застосовуватися. Також відповідачем зазначено, що на підприємстві жодна перевірка щодо виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю органами Держпраці, яким чинним законодавством надані повноваження щодо проведення таких перевірок, не проводилася і акт за результатами такої перевірки, яким би встановлювався факт недотримання відповідачем вищевказаного нормативу, відсутній, отже, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог ст.19 Закону №875-ХІІ та наявність підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, тож, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також 08.08.2024 року разом із відзивом відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку для надання відзиву у справі №160/16328/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» про поновлення процесуального строку для надання відзиву у справі №160/16328/24 задоволено та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» строк для подання відзиву у справі №160/16328/24 і прийнято поданий відповідачем відзив на позов у справі №160/16328/24 до розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого позивачем відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала - 478 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ, відповідача повинна складати - 19 осіб, натомість, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала - 11 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином, у відповідача в 2023 році 8 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, залишилися не зайнятими.

У зв`язку із недотриманням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 3042902,19грн., виходячи з розрахунку: розмір середньої річної заробітної плати штатного працівника 380362,77грн. х кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, і не зайнятих ними 8.

Оскільки, відповідачем не було забезпечено встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено відповідні адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Положеннями статті 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом приписів ч.ч.1-2 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 4 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 7-8 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Згідно з ч.9 ст.19 Закону №875-ХІІ порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.10-11 ст.19 Закону №875-ХІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

При цьому приписами ч.12 ст.19 Закону №875-ХІІ встановлено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Частиною 13 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Дослідивши поданий позивачем Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, суд, з урахуванням приписів ст.19 Закону №875-ХІІ, дійшов висновку, що позивачем було правильно визначено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2023 рік. Означене відповідачем також не заперечується.

При цьому доводи відповідача відносно того, що на підприємстві жодна перевірка щодо виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю органами Держпраці, яким чинним законодавством надані повноваження щодо проведення таких перевірок, не проводилася і акт за результатами такої перевірки, яким би встановлювався факт недотримання відповідачем вищевказаного нормативу, відсутній, отже, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог ст.19 Закону №875-ХІІ та наявність підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, є безпідставними, оскільки з вищенаведених приписів ч.12 ст.19 Закону №875-ХІІ слідує, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону, відтак, не проведення перевірки органами Держпраці з питань дотримання підприємством вимог Закону №875-ХІІ не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України встановлено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Так, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Водночас, як зазначалося вище, згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом приписів статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Водночас, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вимог пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року №827-22, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок - №827-22).

Згідно з приписами пункту 1.4 Порядку №827-22 Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.1.5 Порядку №827-22 Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Пунктом 1.6 Порядку №827-22 передбачено, що роботодавець визначає вид форми №3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Згідно з п.1.7 Порядку №827-22 актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Отже, в контексті Закону №5067 та Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Так, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №806/1368/17, від 20.05.2019р. у справі №820/1889/17.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 4 статті 19 Закону №875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018р. у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16, від 13.06.2018р. у справі №819/639/17, від 20.05.2019р. у справі №820/1889/17, від 19.12.2018р. у справі №812/1140/18) та зробив правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у встановленому законодавством порядку.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у відповідача, за 2023 рік складала - 478 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ, відповідача повинна складати - 19 осіб, натомість, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у відповідача складала - 11 осіб.

Тобто у відповідача в 2023 році працювало 11 осіб з інвалідністю, що підтверджується наданими наказами про прийняття на роботу, а 8 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, залишилися не зайнятими.

Разом з цим, наказом ТОВ «Вента. ЛТД» від 02.01.2023 року №1-І створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у загальній кількості 17 робочих місць, з яких: 8 робочих місць для фармацевтів та 9 робочих місць для асистентів фармацевтів та включено їх до штатного розкладу підприємства згідно з наказом від 02.01.2023р. №2-ВК.

При цьому, як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля лікарськими засобами, що підтверджується ліцензією серії АВ №553428, копія якої долучена до матеріалів справи. Таким чином, вакансії створені відповідачем з урахуванням специфіки діяльності підприємства.

Створення відповідачем у 2023 році 17 робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, крім вищевказаних наказів, також підтверджується відповідними витягами зі штатного розкладу підприємства. Так, в штатному розкладі вказано загальну кількість штатних одиниць по Аптечному складу №1, а саме: 12 фармацевтів, з яких 8 було створено для осіб з інвалідністю, та 9 асистентів фармацевтів, з яких всі вакансії створені для осіб з інвалідністю.

Крім цього, протягом 2023 року відповідач подавав відповідним територіальним органам Дніпровського обласного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю, а саме: 04.01.2023р., 01.02.2023р., 01.03.2023р., 03.04.2023р., 01.05.2023р., 01.06.2023р., 03.07.2023р., 01.08.2023р., 01.09.2023р., 02.10.2023р., 01.11.2023р., 01.12.2023р.

До 01.06.2023р. відповідачем подавалися звіти за формою №3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю: 8 фармацевтів та 9 асистентів фармацевтів.

З 01.06.2023 року зі штату відповідача було виведено 3 вакансії «Фармацевт» та 2 вакансії «Асистент фармацевта», що підтверджується наказом від 01.06.2023р. №139-ВК та витягом зі штатного розкладу до цього наказу.

Відтак, з 01.06.2023р. до 01.12.2023р., включно, відповідачем подавалися звіти за формою №3-ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю: 5 фармацевтів та 7 асистентів фармацевтів, що загалом становить 12 вакансій для осіб з інвалідністю.

Водночас, як слідує з листа Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 26.07.2024р. №б/н, надано у відповідь на адвокатський запит представника відповідача від 22.07.2024р.,ТОВ «Вента. ЛТД»(код ЄДРПОУ 21947206) надавались звіти за ф.№3-ПН за 2023 «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2023 рік до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості: 04.01.2023р., 01.02.2023р., 01.03.2023р., 03.04.2023р., 01.05.2023р., 01.06.2023р., 03.07.2023р., 01.08.2023р., 01.09.2023р., 02.10.2023р., 01.11.2023р., 01.12.2023р., при цьому протягом 2023 року у Дніпровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості особи з інвалідністю, які згідно з рекомендаціями МСЕК відповідають вимогам роботодавця, не перебували, тому направлення на працевлаштування на зазначене підприємство органами державної служби зайнятості не видавалися.

При цьому, судом враховується, що звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Крім того, суд бере до уваги й той факт, що протягом 2023 року у відповідача були працевлаштовані 11 осіб з інвалідністю, що сторонами у справі також не заперечується.

Отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку підприємства.

У зв`язку із цим покладення на відповідача відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК України.

Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК України виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, відтак позовні вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978, місцезнаходження: вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49000) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (код ЄДРПОУ 21947206, місцезнаходження: Селянський узвіз, буд.3А, м. Дніпро, 49000) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова