Ухвала від 13.09.2024 по справі 320/15152/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 вересня 2024 року Київ № 320/15152/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я. В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Представництва Ради Міжнародних наукових досліджень та обмінів у Києві, USAID, Міністерства молоді та спорту України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Представництва Ради Міжнародних наукових досліджень та обмінів у Києві, USAID, Міністерства молоді та спорту України, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати відповідачів надати позивачу відповіді на звернення від 25.05.2023 року, які позивачем було направлено на фейсбук сторінку "Мріємо та діємо", а також на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідачів надати позивачу відповідь на звернення від 12.06.2023 року, яке позивачем було направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідачів забезпечити позивачу безперешкодний доступ до Фейсбук сторінки "Мріємо та Діємо" та до інших інформаційних ресурсів відповідача, оскільки розміщена інформація є загальнодоступною;

- зобов`язати відповідачів публічно і загальнодоступно розмістити їх повні реквізити, адресу, телефон, підстави для ведення діяльності і всю іншу інформацію, яка за Законом повинна бути загальнодоступною, щоб більше ніхто не витрачав гроші і пів року свого життя на розшук цієї інформації;

- стягнути з відповідачів солідарно 50000 гривень компенсації за витрачений час і нерви, а також за системне небажання відповідачами дотримуватись норм Закону;

- стягнути з відповідачів, солідарно 100000 гривень матеріальної шкоди, яку позивач поніс, оскільки відповідачі мало того, що порушили його гарантовані Конституцією України права, так ще й позбавили позивача доступу до їх сторінки, або уповноваженої ними організації.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позивачем зазначено код ЄДРПОУ відповідача USAID - 00000000.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 00000000 не зареєстровано USAID. Відтак, зазначений код ЄДРПОУ не належить USAID.

У позовній заяві не в повній мірі зазначено повну назву юридичної особи - відповідача, а саме: USAID, разом з тим, не вірно вказано його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. За загальним правилом саме позивач зазначає відповідача у справі. Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто, це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Пунктом 4 частиною 5 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і як наслідок, визначає предмет доказування у справі.

У позовній заяві переважно заявлені вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, які стосуються невизначеного кола осіб, а не вимоги про захист його прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах, із зазначенням належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів, що не узгоджується зі змістом позовних вимог, закріплених в ст. 5 КАС України.

Позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог позивача, а також в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права та які саме.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем в позовній заяві не сформульовано зміст позовних вимог, не вказано, які конкретно дії чи бездіяльності відповідачів, на його думку, є протиправними, і не наведено обґрунтувань їх протиправності, позовні вимоги визначені у спосіб, що унеможливлює встановлення їх конкретного змісту та визначення способу відновлення права, за захистом якого звернувся позивач.

Водночас позивач в позовній заяві не вказує дії, з якими не згоден щодо того, в чому полягає порушення його прав відповідачами, виходячи з передбачених законодавством України її повноважень та компетенції, не формулює зміст позовних вимог відповідно до ст. 5 КАС України.

Отже, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами. Відповідно предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено.

За цих обставин суд доходить висновку, що позивачу необхідно викласти обставини, якими він обґрунтовує кожну зі своїх позовних вимог з урахуванням наведених судом зауважень.

Суд також звертає увагу позивача, що у позові необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, вказати, які акти, дії чи бездіяльність є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.

За цих обставин суд доходить висновку, що позивачу необхідно викласти обставини, якими він обґрунтовує кожну зі своїх позовних вимог з урахуванням наведених судом зауважень.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС України).

Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон України №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073 грн 60 коп).

Оскільки позивач ставить перед судом чотири вимоги немайнового характеру, у зв`язку з цим ставка судового збору становить 4 294,40 грн (1073,60 грн*4). При цьому, до матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору на сум 1073,60 грн, тобто за одну позовну вимогу.

Разом з тим, позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, а саме про стягнення з відповідачів солідарно компенсації в сумі 50 000,00 грн та 100 000,00 грн матеріальної шкоди.

Таким чином, вимога про компенсацію шкоди в тому числі і матеріальної, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Виходячи з того, що на даний час не встановлено вчинення відповідачами незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, такі дії та прийняті рішення оскаржуються у даній справі одночасно із вимогою про стягнення компенсації і матеріальної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, враховуючи також предмет спору, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) позивачу необхідно сплачувати судовий збір.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.

Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2684 гривні.

З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 1500,00 грн (150 000,00 грн х 1%).

З огляду на що позивачу необхідно доплатити 4720,80 грн (1073,60грн*3+1500,00*1%).

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України №3674-VI встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву для усунення зазначених недоліків.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви із зазначенням обставин справи, конкретизацією позовних вимог, які позивач просить суд задовольнити з урахуванням всіх вище зазначених зауважень, у відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та надати докази щодо порушених його прав та свобод з боку відповідачів, відповідно до норм діючого законодавства, для суду, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи при цьому уточнити дані в позовній заяві стосовно відповідача USAID із зазначенням його повної назви та вірного коду ЄДРПОУ;

- оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 4720,80 грн;

Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишання позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Представництва Ради Міжнародних наукових досліджень та обмінів у Києві, USAID, Міністерства молоді та спорту України про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я.В. Горобцова