Ухвала

від 13.09.2024 по справі 175/13739/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 175/13739/24

провадження 2-o/175/257/24

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2024 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., перевіривши на відповідність вимогам цивільного процесуального законодавства заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Новопокровської селищної ради в особі органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні дітей,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Новопокровської селищної ради в особі органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні дітей.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18).

Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Заявник не додав докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту перебування на утриманні дітей необхідне заявникові для отримання додаткових гарантій, пільг як для дітей, так і для заявника.

Суддя вважає, що саме по собі встановлення судом факту перебування на утриманні дітей не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальних пільг та гарантій. Проте, жодних доказів того, що будь-яка заінтересована особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви, заявником суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні зазначених заявником соціальних пільг та гарантій суду не надано. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи зміст вимог про встановлення факту перебування на утриманні дітей свідчить про наявність спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суттю суперечності, конфлікт сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника також може бути пов`язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою щодо права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що визначено абзацом 4 ч. 1 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин..

За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Вимоги заявника пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 290/289/22-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства..

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги Закону суддя вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Новопокровської селищної ради в особі органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні дітей слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293 - 294, 315, 316, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Новопокровської селищної ради в особі органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні дітей.

Ухвала набрала законної сили 13 вересня 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя - О.Г. Васюченко