Ухвала

від 16.09.2024 по справі 185/9665/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9665/24

Провадження № 2-з/185/86/24

У Х В А Л А

16 вересня 2024 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

13 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на матеріальні, фінансові активи (банківські розрахункові рахунки, об`єкти нерухомості і т.ін), які належать Донецькому НДІТіО ДНМУ для забезпечення його позову у сумі 2 993000 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто три тисячі) гривень, а також виключення неможливості виконання рішення суду, відстоювання його законних інтересів, за захистом яких він звернувся, а також з інших підстав, визначених законом.

Ознайомившись із змістом заяви, суддя доходить висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Виходячи зі змісту ст.ст.149-151ЦПК Українизабезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Положеннями ч. 1 ст.151 ЦПК Українипередбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено у п. 4Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Згідно із ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Між тим, суддя не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на матеріальні, фінансові активи (банківські розрахункові рахунки, об`єкти нерухомості і т.ін), які належать Донецькому НДІТіО ДНМУ, заявник не довів факт того, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову.

Водночас, у даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який представник позивача просить застосувати, та позовними вимогами.

Користування грошовими коштами, розміщеними на належних відповідачеві банківських рахунках, у своїй господарській діяльності відповідачем до ухвалення рішення суду у справі аж ніяк не перешкоджає з`ясуванню судом доказів та обставин і ухваленню об`єктивного судового рішення у цій справі, а накладення арешту на банківські рахунки, без їхньої ідентифікації та визначення їхнього статусу, якими користується відповідач, як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, жодним чином не направлена на досягнення реального та ефективного виконання судового рішення.

Крім того, заявником не зазначено на які саме об`єкти нерухомості, що належать відповідачу необхідно накласти арешт та не надано доказів, які б підтверджували наявність зазначеного нерухомого майна у відповідача.

На підставі викладеного, суддя вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і створює невиправдані обмеження відповідача в його праві на використання грошових коштів, які перешкоджають здійсненню господарської діяльності, а тому у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153,260-261,263,354 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 про забезпеченняпозову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.

Cуддя: В. О. Головін