Постанова

від 29.11.2007 по справі 55/291-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2007

р.                                                          

Справа № 55/291-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В.,

судді Демченко В.О. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Дехтярук

О.О. -дов.,

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

відповідача                   (вхідний

№ 3244Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області

від          08 жовтня 2007 року по

справі № 55/291-07

за позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю «Перша експериментальна друкарня», м. Харків

до  Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної

особи ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 3851,16 грн.

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша

експериментальна друкарня», звернувся до господарського суду Харківської області

з позовною заявою про стягнення  з

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3615,16 грн. боргу та судових витрат. Після

уточнення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 3515,16 грн. боргу та

судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 жовтня

2007 року по справі № 55/291-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено

частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша експериментальна

друкарня» 3515,16 грн. боргу, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 100

грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

переглянути справу і змінити рішення господарського суду Харківської області

від 08  жовтня 2007 року. В апеляційній

скарзі відповідач посилається на відсутність спірних відносин між позивачем і

відповідачем, оскільки відповідач не заперечує щодо наявності у нього боргу та

постійно здійснює його погашення. Таким чином, враховуючи відсутність спірних

відносин, відповідач вважає, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження

у справі має бути припинене.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає

рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та

обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача

- без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі

обставини справи, та всі необхідні докази. Позивач вважає безпідставним та

таким, що не ґрунтується на вимогах закону посилання відповідача на

непідвідомчість даної справи господарському суду відповідно до ст. 12 ГПК

України. Позивач вважає, що спір між сторонами існує, оскільки відповідач

несвоєчасно здійснив розрахунки за отриманий товар, тобто, порушив умови

договору.

20 листопада 2007 року від відповідача надійшла заява про відкладеня

розгляду справи, яка мотивована неможливістю бути присутнім на судовому

засідані уповноваженого представника.

Розглянувши подану відповідачем заяву, колегія суддів вважає її

необгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не

надано належних доказів на її обгрунтування. Крім того, на виконання вимог

апеляційного господарського суду відповідачем надані додаткові пояснення та

докази, а явка представників сторін у судове засідання не визнана апеляційним

судом обов'язковою. 

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній

скарзі, додаткових доповненнях та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у

судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши

правильність застосування господарським судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права,а також повноту встановлення обставин

справи та відповідність їх нормам чинного законодавства, колегія суддів

Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про

стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між

сторонами згідно усної домовленості було погоджено виготовлення продукції. Дана

домовленість з боку позивача виконана уповному обсязі, а відповідач свої

зобов'язання по оплаті виконав частково, у зв'язку з чим позивач і вимушений

був звернутися з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд

посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність

їх нормам чинного законодавства. Припиняючи провадження по справі в частині

стягнення 100 грн. місцевий господарський 

суд посилався на відсутність предмету спору в цій сумі, оскільки

відповідачем під час розгляду справи здійснено перерахування коштів позивачу.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено сторонами, між

ними була укладена усна домовленість щодо виготовлення продукції.

01.02.2007 р. позивачем виставлено до оплати відповідачу

рахунок-фактуру № 23 на загальну суму 8715,16 грн..

12 та 14 лютого 2007 р. позивачем було відвантажено відповідачу

товар - 10000 конвертів та 37500 листівок, що підтверджується накладною № 22

від 12 лютого 2007 року  на суму 693,17

грн. та накладною № 26 від 14 лютого 2007 року 

на суму  8022,00 грн. Всього

позивачем було поставлено товар на загальну суму 8715,17 грн. Вказані накладні

підписані обома сторонами та скріплені печатками. Про отримання товару з боку

відповідача свідчить підпис фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та її печатки на

вищезазначених накладних. Відповідач факт отримання товару не заперечує.

14 лютого 2007 року відповідачем було надано гарантійний лист, у

якому було гарантовано, що  оплату за

рахунком-фактурою № 23 від 01 лютого 2007 року буде здійснено у повному обсязі

до 25 лютого 2007 року.

На виконання умов усної домовленості відповідачем були здійснені

часткові платежі за отриманий товар, про що свідчать копії витягів банку,

доданих позивачем до позовної заяви, у сумі 3500,00 грн. від 06.02.07 р.,

500  грн.. від 01.02.07 р.,  300 

грн.  від 16.03.07 р.,300  грн. від 23.03.07 р., року 400  грн. від 03.04.07 р.,  100 грн. від 20.07.07 р. Загальна сума оплати

складає 5100  грн.. У графі призначення

платежу вказаних витягів банку зазначено, що часткова оплата здійснена згідно

рахунку № 23 від 01.02.07 р.(арк. справи 12-15).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2007 року позивач

звернувся до відповідача з  претензію №1

про сплату боргу. Доказом отримання вимоги (претензії) про сплату боргу

відповідачем свідчить підпис фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та печатка на

вказаній претензії.

Проте, зі сторони відповідача відповіді на претензію не було,

кошти в термін, встановлений претензією, не надійшли на поточний рахунок

позивача.

Таким чином, відповідач виконав свої зобов'язання неналежним

чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 3615,16 грн., що і

стало підставою позивачу для звернення до 

господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідач сплатив в

рахунок погашення боргу 100 грн., що підтверджується належним чином засвідченою

копією витягу банку.

Відповідно до ч.1  ст. 639

ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги договору

не встановлені законом. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для

виконання сторонами.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання

боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом, пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або із актів

цивільного законодавства.

Враховуючи вищевказані положення норм чинного законодавства та

матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом

зроблені вірні висновки щодо того, що позовна вимога позивача в частині

стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню частково у сумі

3515,16 грн., як  правомірна та

обґрунтована, така, що не спростована відповідачем. В іншій частині стягнення

боргу у сумі 100 грн. місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про

припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у

зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки позивачем вказана сума була

оплачена під час розгляду справи, що підтверджується копією витягу банку та

платіжним дорученням про оплату № 480 від 17.08.07 р.

Твердження відповідача про непідвідомчість справи суду та про відсутність

предмету спору по спірній сумі є безпідставними, оскільки відповідачем порушені

строки оплати заборгованості та право позивача на своєчасне отримання грошових

коштів, а тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого

порушеного права.

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 300 грн. згідно з

платіжними дорученнями № 535 від 08 листопада 2007 р. та №9 від 19 листопада

2007 р. не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки

відповідні грошові кошти сплачені відповідачем після прийняття рішення по

справі, а тому не могли бути враховані місцевим господарським судом при

постановленні рішення.

Разом з тим, відповідна сплата грошових коштів повинна бути

врахована державною виконавчою службою при виконання оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку

про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у

зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які

б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі та

уточненнях до неї, зроблені при довільному трактуванні норм діючого

законодавства і дійсних обставин справи, 

на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України

доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права

які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового

рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК,

України,

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду

справи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2007

року у справі № 55/291-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача

залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                   

Афанасьєв В.В. 

                                 Судді                                                                   

Демченко В.О. 

Шевель О.В.