Постанова

від 10.09.2024 по справі 918/470/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Справа № 918/470/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача1: Крук В.Р. представника відповідно до витягу з ЄДР

відповідача2: не з`явився

прокурора: Мельничук Л.О., посвідчення від 01.03.23 № 071640

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 02.07.24р. суддею Марачем В.В. о 12:29 у м.Рівному, повний текст складено 04.07.24р. у справі № 918/470/24

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Івана, 10, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради (34300, Рівненська обл., Вараський район смт. Володимирець, вул. Повстанців, 21, код ЄДРПОУ 04388113)

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003);

Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради (34300, Рівненська обл., Вараський район смт. Володимирець, вул. Грушевського, 39, код ЄДРПОУ 01999804)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 264940 грн 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради, в якому просить:

-визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 27.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 23.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 30.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним комерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 22.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецькабагатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 25.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-визнати недійсною Додаткову угоду № 14 від 29.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003) на користь Володимирецької селищної ради (код ЄДРПОУ 04388113) в дохід місцевого бюджету грошові кошти в сумі 264 940 грн 81 коп.

Даний позов обґрунтовує наступним. Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради проведено відкриті торги UA-2020-12-29-004365-с за предметом: "Електрична енергія", за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 2,0833 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Керівник прокуратури зазначає, що у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП "Оператор Ринку" та експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку:

-додатковою угодою №6 від 19.08.2021 року щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год до 2,26209 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою №7 від 27.08.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год до 2,45871 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року);

-додатковою угодою №9 від 23.09.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,83146 грн/кВт*год без ПДВ з 14 вересня 2021 року);

-додатковою угодою №10 від 30.09.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,05704 грн/кВт*год без ПДВ з 15 вересня 2021 року);

-додатковою угодою №12 від 22.10.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,33308 грн/кВт*год без ПДВ з 01 жовтня 2021 року);

-додатковою угодою №13 від 25.10.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,63669 грн/кВт*год без ПДВ з 14 жовтня 2021 року);

-додатковою угодою №14 від 29.11.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,97063 грн/кВт*год без ПДВ з 05 листопада 2021 року).

Керівник Вараської окружної прокуратури зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 90,6%.

Керівник Вараської окружної прокуратури зазначає, що за даним Договором ТОВ "РОЕК" поставлено 459636 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1451367,57 грн.. Вказане підтверджує реєстром актів приймання-передавання електричної енергії за Договором №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021.

Керівник Вараської окружної прокуратури вважає, що додаткові угоди №7 від 27.08.2021, №9 від 23.09.2021, №10 від 30.09.2021, №12 від 22.10.2021, №13 від 25.10.2021, №14 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Володимирецької селищної ради.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у справі №918/470/24 позов Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради задоволено. Визнано недійсними Додаткову угоду № 7 від 27.08.2021, Додаткову угоду № 9 від 23.09.2021, Додаткову угоду № 10 від 30.09.2021, Додаткову угоду № 12 від 22.10.2021, Додаткову угоду № 13 від 25.10.2021, Додаткову угоду № 14 від 29.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Володимирецької селищної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 264 940 грн 81 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 22142,11 грн.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 203, 208, 215, 216, 509, 525, 526, 626, 628, 651, 652, 1212 ЦК України, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", постанови Верховного Суду від 18.06.2021 № 927/491/19, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.06.2023 у справі №916/2536/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, від 22.09.2022 у справі №126/2157/19, БК України, роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006, №3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 №7 1-10/744, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що додаткові угоди № 7 від 27.08.2021, № 9 від 23.09.2021, № 10 від 30.09.2021, № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021, № 14 від 29.11.2021 до договору на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 укладені з порушенням закону, а тому підлягають визнанню недійсними; грошові кошти в сумі 264 940 грн 81 коп. є такими, що були безпідставно одержані TOB "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом.

Не погодившись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у справі №918/470/24 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах Володимирецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" відмовити в повному обсязі.

Вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

Оскільки відповідним компетентним органом, зокрема Держаудитслужбою не встановлено порушення по Договору на постачання електричної енергії № 2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 у сфері державних закупівель, то відповідно заявлені Прокуратурою порушення ґрунтуються виключно на припущеннях, що у відповідності до вимог законодавства не допускається.

Крім того, вказує, що Вараська окружна прокуратура звернулась з листом до Володимирецької селищної ради щодо наявних, на її думку порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії, та отримала відповідь на вказаний лист, що заходи щодо оскарження додаткових угод радою не здійснювались, опрацювавши веб-портал «Судова влада України» та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, передчасно зробила висновок, що Вараська селищна рада не використовує наданні їй повноваження та не звертається до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод та стягнення коштів. До матеріалів справи, Прокурором не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про порушення прав та/або інтересів Володимирецької селищної ради по договору (спірних додаткових угод). При цьому слід ще раз звернути увагу на той факт, що даний договір (спірні додаткові угоди) укладені між КНП «Володимирецька центральна районна лікарня» та ТОВ "РОЕК", до яких Володимирецька селищна рада немає жодного відношення та більш того не є стороною даного договору.

Оскільки, Володимирецька селищна рада у даній справі не є належним позивачем, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради є безпідставним.

Вказує, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, у зв`язку з підвищенням ціни на ринку електричної енергії, керуючись вимогами ч. 5 ст. 41 Закону про закупівлі та умовами п. 13.8. Договору, укладені між ТОВ «РОЕК» та КНП «Володимирецька багатопрофільна лікарня» Володимирецької селищної ради додаткові угоди передбачали таке відсоткове зростання:

-№ 6 від 19.08.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 2,26209 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 5,92% (2,26209x100/2,08333).

-№ 7 від 27.08.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 2,45871 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 8,69% (2,45871x100/2,26209).

-№ 9 від 23.09.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 2,83146грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 6,71% (2,83146x100/2,65332).

-№ 10 від 30.09.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 3,05704 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 7,97% (3,05704x100/2,8314).

-№ 12 від 22.10.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 3,33308 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 9,03% (3,33308x100/3,0574).

-№ 13 від 25.10.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 3, 63669 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 9,11% (3,63669x100/3,33308).

-№ 14 від 29.11.2021 про встановлення ціни за одиницю товару - 3,97063 грн./ кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 9,18% (3,97063x100/3,63669).

Отже, Додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов пунктів 5.2, 13.8 Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

За таких обставин, посилання суду на те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та згідно ст.203, 215 ЦК України підлягають визнанню не дійсними, вказує на неправильне застосування норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення. Відтак, оспорюване рішення підлягає скасуванню.

Скаржник, також зауважує, про необхідність залучення до участі у спірній справі №918/470/24, Держаудитслужби чого зроблено не було, як до початку судового розгляду (відсутні звернення прокуратури до Держаудитслужби, відсутня інформація щодо проведених перевірок закупівель, тощо), так і під час його розгляду в суді, що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.

Відзивів на апеляційну скаргу від Володимирецької селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання з`явилися прокурор та скаржник.

Представники Володимирецької селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради не з`явилися, про дату час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду було надіслано до електронного кабінету позивача та на поштову адресу відповідача 2.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржник підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради проведено відкриті торги UA-2020-12-29-004365-с за предметом: "Електрична енергія" та очікуваною вартістю 1 996 250 гривень.

За результатами проведення переговорів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі TOB "РОЕК").

В подальшому між Комунальним некомерційним підприємством "Володимирецька центральна районна лікарня" Володимирецької районної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 (далі - Договір).

Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01 січня 2021 року.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 2,0833 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Окрім цього, пунктом 13.8 Договору встановлено, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13.8 Договору істотні умови договору можуть бути змінені після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлію. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

В подальшому, 19.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1/2 до договору постачання електричної енергії споживачу №2042-ВЦ/к від 14.01.2021.

Так, відповідно до п.1 вказаної додаткової угоди у зв`язку із зміною назви Споживача Сторони домовились в преамбулі та у тексті Договору, а також у додатках до нього, найменування Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька ЦРЛ" Володимирецької районної ради (назва Споживача) змінити на Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради (назва Споживача) в усіх відмінках.

Як встановлено судом, у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП "оператор ринку", експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, зокрема:

-додатковою угодою № 6 від 19.08.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 2,26209 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 7 від 27.08.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 2,45871 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року;

-додатковою угодою № 9 від 23.09.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 2,83146 грн/кВт*год без ПДВ з 14 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 10 від 30.09.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 3,05704 грн/кВт*год без ПДВ з 15 вересня 2021 року;

-додатковою угодою № 12 від 22.10.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 3,33308 грн/кВт*год без ПДВ з 01 жовтня 2021 року;

-додатковою угодою № 13 від 25.10.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 3,63669 грн/кВт*год без ПДВ з 14 жовтня 2021 року);

-додатковою угодою № 14 від 29.1 1.2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару (кВт*год спожитої електричної енергії) до 3,97063 грн/кВт*год без ПДВ з 05 листопада 2021 року).

Відтак, за період дії Договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника сім разів загалом з 2,0833 грн без ПДВ до 3,97063 грн. без ПДВ тобто на 90,6%.

Крім того, встановлено, що TOB "РОЕК" на виконання Договору поставлено Споживачу 459 636 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 451 367 грн. 57 коп., а саме:

-згідно акту приймання-передавання за січень 2021 року №А-6762978911 - 23 068 кВт*год. на суму 57 669 грн 91 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №3 від 09.02.2021;

-згідно акту приймання-передавання за лютий 2021 року №А-6073151851 - 57 617 кВт*год. на суму 144 042 грн. 24 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №10 від 16.03.2021;

-згідно акту приймання-передавання за березень 2021 року №А-6074309847 - 65 572 кВт*год. на суму 163 929 грн 78 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №2 від 09.04.2021, №Ї21 від 09.04.2021;

-згідно акту приймання-передавання за квітень 2021 року №А-6170215559 - 38 796 кВт*год. на суму 96 989 грн. 84 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №4 від 12.05.2021.

-згідно акту приймання-передавання за травень 2021 року №А-6076069696 - 18 783 кВт*год. на суму 46 957 грн. 46 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №3 від 10.06.2021,

-згідно акту приймання-передавання за червень 2021 року №іА-6076792537 - 50 280 кВт*год. на суму 125 699 грн. 78 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №10 від 12.07.2021;

-згідно акту приймання-передавання за липень 2021 року №А-6077631619 - ЗІ 457 кВт*год. на суму 78 642 грн 37 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №2 від 06.08.2021. №18 від 06.08.2021;

-згідно акту приймання-передавання за серпень 2021 року №А-6124499226 - 19 043 кВт*год. на суму 56 135 грн 48 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №5 від 10.09.2021:

-згідно акту приймання-передавання за вересень 2021 року №489002215/9/1 - 21 060 кВт*год. на суму 72 646 грн 50 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №13 від 13.10.2021;

згідно акту приймання-передавання за жовтень 2021 року №489002215/10/1 - 49 716 кВт*год. на суму 209 358 грн 85 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №31 від 03.12.2021;

-згідно акту приймання-передавання за січень 2022 року №489002215/11/1 - 40 395 кВт*год. на суму 190 315 грн 58 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №1 від 19.01.2022;

-згідно акту приймання-передавання за січень 2022 року №489002215/12/1 - 43 849 кВт*год. на суму 208 929 грн 78 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №2 від 19.01.2022.

На переконання прокуратури, додаткові угоди №7 від 27.08.2021, №9 від 23.09.2021, №10 від 30.09.2021, №12 від 22.10.2021, №13 від 25.10.2021, №14 від 29.11.2021 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача - ТОВ "РОЕК" на користь селищної ради.

Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07,2018 у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів з державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішення Володимирецької селищної ради від 24.12.2020 №89, Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради є лікарняним багатопрофільним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги в тому числі паліативної допомоги, медичної реабілітації та первинної медико-санітарної допомоги будь яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом.

Засновником, Власником та органом управління майном лікарні є Володимирецька селищна територіальна громада в особі Володимирецької селищної ради (Власник). Лікарня є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною Власнику.

Відповідно до п.5.1. Статуту, вищим органом управління лікарні є Власник.

Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що майно лікарні є комунальною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Майно лікарні становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Власником, вартість яких відображається у самостійному балансі Лікарні. Лікарня володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи дії, що не суперечать чинному законодавству України з урахуванням обмежень, встановлених даним Статутом.

Також пунктом 4.6.2 встановлено, що джерелами формування майна та коштів лікарні є кошти державного та місцевого бюджетів (бюджетні кошти).

Крім того, слід повторно зазначити, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі N° 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі правові висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Володимирецької селищної ради відповідний лист №52-532вих-24 від 07.03.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Відповідно до відповіді селищної ради від 18.03.2024 №729/03-40/24, остання повідомляє, що селищною радою претензійно-позовна робота з порушеного питання не здійснювалась, з позовом про визнання недійсним додаткових угод до договору №2042-ВЦ/4 на постачання електричної енергії від 14.01.2021 до суду не зверталась.

Крім того, опрацюванням веб-порталу "Судова влада України" та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Володимирецька селищна рада не використовує надані їй повноваження та не звернулася до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод та стягнення коштів.

Вказане відповідно до ст. 53 ГПК України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Володимирецької селищної ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом в інтересах саме Володимирецької селищної ради.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Так, 27.08.2021 між Сторонами укладено додаткову угоду №7, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 2,45871 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року.

Як убачається із матеріалів справи, на обґрунтування необхідності внесення змін до договору TOB "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати, щодо моніторингу ринкових цін на постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08 по 15 серпня 2021 року. Відповідно до змісту вказаного висновку середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08.08.2021 по 15.08.2021 збільшилась на 12,4% з 1 782 94 грн./МВт.год. до 2 003,24 грн./МВт.год.

Разом з тим, вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, колегія суддів зауважує, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

З наявного в матеріалах справи, наданого TOB "РОЕК" експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати вбачається, що у ньому зазначено середньозважені ціни на РДН лише за період з 08 по 15 серпня 2021 року, тобто вказані відомості не відображають коливання цін, що відбувалось з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Окрім цього, відповідно до змісту додаткової угоди №7 від 27.08.2021 змінена ціна електричної енергії в розмірі 2,45871 грн/кВт*год. без ПДВ починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року.

Однак, експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 19.08.2021, що слугував підставою для укладення цієї додаткової угоди не лише не містить відомостей щодо коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди, а також не відображає змін середньозважених цін на електричну енергію за період на який розповсюджується дія додаткової угоди, оскільки в ньому відображено лише зміну середньозваженої ціни на РДН за 08.08.2021 та 15.08.2021.

Водночас, угоди №7, 9, 10, 12, 13, 14 укладено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди №7 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 18 % відносно ціни, що визначена в Договорі; додаткової угоди № 9 - на 35,9 %, додаткової угоди № 10 - на 47,7%; додаткової угоди № 12 - на 59,9 %, додаткової угоди №13 - на 74,6 %, додаткової угоди №14 - на 90,6 %.

При цьому слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.

У пунктах 5.58. - 5.60. постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічна правова позиція викладене і у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22 де судом поміж іншого зазначено, що приписи Закону України "Про публічні закупівлі" є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону (п. 8.61 Постанови).

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 2,0833 грн. без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 90,6 %, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Подібну позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Також, слід звернути увагу на висновок, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22. Зокрема Верховним Судом зазначено, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VHI, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Таким чином, аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що TOB "РОЕК" ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зауважує, що оскаржувані додаткові угоди №7 від 27.08.2021, №9 від 23.09.2021, №10 від 30.09.2021, №12 від 22.10.2021, №13 від 25.10.2021, №14 від 29.11.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 264 940 грн 81 коп.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в Договорі та в Додатковій угоді №6 від 19.08.2021 а саме 2,08333 грн та з 01.08.2021 за ціною 2,26209 без ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня" повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 459 636 кВт*год кошти у розмірі 1 186 426 грн. 76 коп. з ПДВ (285 573 (обсяг поставленої електричної енергії до серпня) * 2,08333+174 063 (обсяг поставленої електричної енергії з серпня) *2,26209+20%). Разом з тим, за поставлену електричну енергію КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня" сплачено ТОВ "РОЕК" грошові кошти в сумі 1 451 367 грн. 57 коп.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 264 940 грн. 81 коп. (1 451 367,57 - 1 186 426,76).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу" надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо Інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що грошові кошти в сумі 264 940 грн 81 коп. є такими, що були безпідставно одержані TOB "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Вказаний правовий висновок, закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, в якій, зокрема, зазначено про те, що грошові кошти, які одержані постачальником електричної енергії на підставі додаткових угод, які укладені з порушенням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, є такими, що були безпідставно одержані останнім, підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 ,№3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 №7 1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішення Володимирецької селищної ради від 24.12.2020 №89, Комунальне некомерційне підприємство "Володимирецька багатопрофільна лікарня" Володимирецької селищної ради є лікарняним багатопрофільним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги в тому числі паліативної допомоги, медичної реабілітації та первинної медико-санітарної допомоги будь яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом.

Засновником, Власником та органом управління майном лікарні є Володимирецька селищна територіальна громада в особі Володимирецької селищної ради (Власник). Лікарня є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною Власнику.

Відповідно до п.5.1. Статуту, вищим органом управління лікарні є Власник.

Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що майно лікарні є комунальною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Майно лікарні становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Власником, вартість яких відображається у самостійному балансі Лікарні. Лікарня володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи дії, що не суперечать чинному законодавству України з урахуванням обмежень, встановлених даним Статутом.

Також пунктом 4.6.2 встановлено, що джерелами формування майна та коштів лікарні є кошти державного та місцевого бюджетів (бюджетні кошти).

Таким чином, Володимирецька селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, ще у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, комунальне підприємство у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Володимирецькою селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що безпідставно отримані ТОВ "РОЕК" кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Володимирецької селищної ради в дохід місцевого бюджету.

Щодо заперечення представника ТОВ "РОЕК" про те, що закупівля електроенергії за Договором №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 частково здійснювалася за власні кошти Комунального некомерційного підприємства "Володимирецька багатопрофільна лікарня" то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

По-перше в листах КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня", які надані на запити ТОВ "РОЕК" (а.с.181-185), не зазначається, що власні кошти підприємства використовувалися саме для закупівлі ел/енергії за Договором на постачання електричної енергії №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021.

По-друге, як уже зазначалося вище, засновником, власником та органом управління майном лікарні є Володимирецька селищна територіальна громада в особі Володимирецької селищної ради, Лікарня є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною Власнику. Відповідно до п.5.1. Статуту, вищим органом управління лікарні є Власник. Таким чином, Володимирецька селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «РОЕК» вказує, що органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її необхідно було залучити до участі у справі, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Так, питання належності/неналежності даного органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватись у суді (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.

Тобто, заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень, здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Вараській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час підписання додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2042-ВЦ/4 від 14.01.2021 стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель «Прозорро» у грудні 2023 року, тобто після фактичного виконання сторонами умов договору.

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2020-12-29-004365-с за предметом: «Електрична енергія» були відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, вживати заходи стосовно визнання недійсним договору (або додаткових угод до нього) орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

Варто зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснював фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то і право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.

А тому і відсутні підстави для залучення Держаудитслужби до участі у даній справі, що спростовує доводи скаржника про протилежне.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.24 у справі № 918/470/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.24 у справі № 918/470/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/470/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "16" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.