Постанова

від 12.09.2024 по справі 908/1890/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1890/23(910/7012/22)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд

на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/1890/23(910/7012/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 02.08.2023 Господарський суд Донецької області справу № 910/7012/22 за позовом ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ТОВ Корум Шахтспецбуд про стягнення заборгованості у розмірі 2 951 435,88 грн передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд про закриття провадження у справі (б/н від 08.12.2023) залишено без задоволення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво 2 951 435 /два мільйони дев`ятсот п`ятдесят одну тисячу чотириста тридцять п`ять/ грн 88 коп. основного боргу та 44 271 /сорок чотири тисячі двісті сімдесят одну/ грн 53 коп. відшкодування судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 у справі № 908/1890/23(910/7012/22) та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Господарський судом Запорізької області безпідставно не взято до уваги доводи Відповідача стосовно того факту, що Договором передбачені конкретні умови, а саме зобов`язання Позивача надати Відповідачу документи, серед яких є рахунок на оплату (п. 4.3 Договору). Господарським судом Запорізької області під час прийняття оскаржуваного рішення грубо порушено приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України в частині дозволу Позивачу нехтувати взятими на себе зобов`язання по Договору. Якби Позивач виконав умови Договору, а саме пункти 4.3, 4.6 та 5.4, то на сьогоднішній день відсутній би був означений спір. При цьому Товариство, беручи до уваги норми законодавства України в частині обов`язковості договору та на підставі п. 4.5 Договору затримує оплату Продукції при не наданні або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, несвоєчасної реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання яких Постачальником є обов`язковим в силу Договору, при цьому, Покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

- стосовно суми можливого боргу Відповідача зауважимо, що у податковій звітності Відповідача відображено накладні на загальну суму 2 672 195,88 грн. Означене також підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.01.2024 року. Більш того у ДПС відсутні питання до Відповідача стосовно формування податкової звітності з податку на додану вартість оскільки Товариством задекларовано саме 2672195,88 грн. по взаємовідносинам з Позивачем підтверджена документально. В той же час Позивач зауважує на сумі до стягнення 2 951 435,88 грн., що не підтверджується з боку Відповідача та більш того в оскаржуваному рішенні Господарський суд Запорізької області зазначено, що видаткові накладні №15907482 та № 15913482 від 16.02.2022 року не підписані з боку Товариства, при цьому суд стягує безпідставно за ними обліковані суми, як за доказами, що не є належними та допустимими.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

20.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

11.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.09.2024 з`явився представник позивача. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив.

Щодо клопотання ТОВ Корум Шахтспецбуд про відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що Представник ТОВ "КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД" є також представником АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВЬСКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (код ЄДРПОУ 00165712) та також працює за сумісництвом на означеному підприємстві з 12.05.2023 року (наказ додається). Так, в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду знаходиться на розгляді справа №520/16877/23 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року, яким відмовлено в задоволені позову Головного управління ПФУ в Харківській області до АТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 981 177,24 грн. 10.09.2024 року відбулось слухання Другим апеляційним адміністративним судом означеної апеляційної скарги, під час якого судом було зобов`язано Головне управління ПФУ у Харківській області надати пояснення та докази що підтверджують ці пояснення (направлення повідомлень про розрахунок пенсій), у зв`язку з чим відкладено розгляд апеляційної скарги на 12.09.2024 року на 12:30 за місцем розгляду 61057, м.Харків, майдан Театральний, 1. Означене підтверджується інформацією зі "Стану розгляду справи" на сайті "Судова влада України", що додається до клопотання. Отже, фактично один представник фізично не може бути присутнім на розгляді справи №908/1890/23 (910/7012/22) 12.09.2024 року у м. Дніпрі та на розгляді справи №520/16877/23 12.09.2024 року у м. Харкові.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ «Корум Шахтспецбуд» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що скаржник як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 12.09.2024 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Визначення пріоритетності участі в тих чи інших судових засіданнях є процесуальним правом сторони, безумовним наслідком реалізації якого не може бути відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, відповідно до витягу із Судової влади України, долученої Сазоновим Є.В., представником Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" у справі 520/16877/23 є інша особа - Кононенко Анастасія Олександрівна. Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 р. у справі № 520/16877/23 вирішено Допустити до участі у судовому засіданні, яке призначено на 28.03.2024 о 10:00 представника Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" Кононенко Анастасію Олександрівну в режимі відеоконференції поза приміщенням суду. Отже, Сазонов Є.В., яким подане клопотання про відкладення справи, є не єдиним представником означеного Товариства у справі 520/16877/23.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності

Представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво звернулося до ТОВ Корум Шахтспецбуд з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2 951 435,88 грн.

Ухвалою від 02.08.2023 Господарський суд Донецької області справу № 910/7012/22 передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

Ухвалою від 29.08.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. прийняв справу № 910/7012/22 до розгляду в межах справи № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво.

В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов`язань за укладеним сторонами Договором поставки №07/2021/290 від 01.11.2021, відповідно до якого ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво - Постачальник зобов`язалося передати (поставити) у власність ТОВ Корум Шахтспецбуд - Покупця продукцію виробничо-технічного призначення бетони товарні код ДК 3816000000, а ТОВ Корум Шахтспецбуд зобов`язалося прийняти і оплатити продукцію на умовах зазначеного Договору. Позивач пояснив, що протягом дії Договору поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 4 116 178,04 грн, яку Відповідач оплатив частково, розмір утвореної заборгованості склав 2 951 435,88 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив про таке:

- Позивач, стверджуючи про постачання продукції на суму 4 116 178,04 грн, не представив погоджених сторонами специфікацій в підтвердження домовленостей про таку суму постачання, а також письмових попереджень про поставки за один день, як то передбачено умовами п.4.10 Договору між сторонами;

- не отримувалось дозволу на збільшення суми Договору з 3 000 000,00 грн до 4 116 178,04 грн та не укладалось додаткових угод з приводу збільшення установленої суми Договору, як то ним передбачено;

- для можливості оплати за продукцію Договором передбачена умова: виставлення рахунку та оформлена належним чином податкова накладна. Позивач не виставляв рахунки на визначену ним суму позову, як того вимагає п.5.4 Договору, а відтак відсутній момент виникнення зобов`язання Відповідача щодо оплати;

- надані у справу накладні № 14908482, №14957482, №14963482, №15008482, №15029482, №15050482, № 15080482, №15072482, №15081482, №15088482 від 22.01.2023, №11802447 від 03.11.2022, №12568447 від 24.11.2022, №15095482 від 25.01.2023, №15353482 від 31.01.2023, №15367482 від 31.01.2023, №15974482 від 16.02.2023, №15913482 від 16.02.2023 не підписані з боку Відповідача, не скріплені його печаткою;

- на 41 видатковій накладній відсутня печатка Відповідача;

- оригінали накладних відрізняються від наданих до позовної заяви копій накладних, а саме на деяких з оригіналів накладних з`явились позначки довіреності з боку Відповідача, а саме довіреності № 973 від 02.12.2021 і при цьому ця довіреність не надана;

- на інших накладних відсутні відомості про те, на підставі яких документів здійснюють свої обов`язки як представники Позивача, так і представники Відповідача;

- в наданому Позивачем акті звірки взаєморозрахунків зазначені видаткові накладні від 16.02.2023 за №15919482, №15927482, №15933482, №15939482, №15945482 та №15951482, які відсутні як в оригіналах, так і в копіях, наданих Позивачем, що лише доводить факт надуманості суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем умов Договору в частині оплати отриманої продукції загальною вартістю 2 951 435,88 грн та утворення заборгованості, позов про стягання з Відповідача цієї суми основного боргу є правомірним та обґрунтованим. Натомість позиція відзиву Відповідача не є обґрунтованою та не знаходить свого підтвердження матеріалами справи внаслідок зазначеного також вище.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Як визначено ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

За правилами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу Украйни за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

01.11.2021 між ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво» (Позивачем), як Постачальником, та ТОВ «Корум Шахтспецбуд» (Відповідачем) - Покупцем укладений Договір поставки №07/2021/290 (далі Договір), відповідно до якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення бетони товарні код ДК 3816000000 в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.1 Договору).

Покупець зобов`язався прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов Договору (п.1.2 Договору).

Приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних про її якість і кількість відповідно до звичаїв ділового обороту (п.2.2 Договору).

Продукція приймається за кількістю відповідно до фактичної кількості продукції, що поставляється в узгоджене місце призначення поставки, за якістю відповідно до якісних показників, вказаних в сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах тощо (п.2.6 Договору).

У випадку якщо в результаті приймання продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості та/або якості, асортименту, комплектності не відповідають даним, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або іншій документації, передбаченій для виду продукції, що поставляється, а також у разі поставки Постачальником продукції, не погодженої сторонами у відповідних специфікаціях до Договору, Покупець має право: відмовитися від прийняття продукції і оплати її вартості, а у разі здійснення попередньої оплати продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів впродовж 10 календарних днів з дати відправки письмової вимоги Постачальникові; на заміну продукції; прийняти продукцію зі зменшенням її ціни, залежно від показників невідповідності якості та/або кількості та/або асортименту та/або комплектності продукції (п.2.12 Договору).

Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві наступні документи: рахунок; видаткову накладну; товаросупровідні накладні залізничну /товарно-транспортну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт із зазначеним заводським номером Продукції (не обмежуючись цим переліком).

Постачальник складає рахунок, видаткову накладну на поставлену продукцію, що засвідчує факт поставки продукції Постачальником. Ці документи направляються Покупцю через комп`ютерну програму «ІС:Документообіг». Покупець приймає поставлену продукцію за цим Договором в день отримання видаткової накладної, але не пізніш 3 робочих днів шляхом її підписання, або направляє Постачальнику мотивовану відмову від підписання в той же строк.

На дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) Постачальник складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється Постачальником в терміни, передбачені Податковим кодексом України (п.4.3 Договору).

У разі поставки Продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, Покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.5 цього Договору (п.4.4 Договору).

Датою поставки продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у видатковій накладній (п.4.7 Договору).

Зобов`язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження Покупця в погодженому місці призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в Договорі і специфікаціях до Договору. Зобов`язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п.4.8 Договору).

Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження Продукції переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Продукції Покупцеві (п.4.9 Договору).

Постачальник зобов`язаний за три дні (в редакції наданого обома сторонами протоколу погодження розбіжностей до Договору, який підписаний зі сторони ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво», за один день) до фактичної поставки сповістити Покупця про дату і час надходження продукції в погоджене місце призначення і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібні Покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.

Загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що невід`ємними частинами цього Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставленої продукції складає 30%. У кожному разі, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 3 000 000 гривень з ПДВ на дату укладення Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління Покупця (п.5.1 Договору).

Розрахунки за продукцію, поставлену за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання Постачальником документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.4 Договору).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Так, судом встановлено, що позивач надав Договір поставки, який підписаний та скріплений печатками з обох сторін Договору.

Разом з тим, підписані з обох сторін Договору специфікації, а також додаткова угода про збільшення ціни Договору (згідно п.5.1 Договору) суду надані не були і на цьому будує свої заперечення Відповідач.

Надані Позивачем специфікації на постачання бетону № 1 від 01.11.2021 (також цементно-піщаної суміші) на суму 647 467,68 грн, № 2 від 15.11.2021 на суму 573 867,84 грн, № 3 від 03.12.2021 на суму 159 000,00 грн, № 4 від 20.12.2021 на суму 610 122,60 грн, № 5 від 04.01.2022 на суму 610 122,60 грн, № 6 від 14.01.2021 на суму 558 480,00 грн та № 7 від 14.01.2022 на суму 1 431 768,00 грн. Умови поставки: DDR склад Постачальника, ПрАТ «ЗЗРК», ПВС № 2, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Також Позивач представив додаткову угоду № 2 від 14.01.2022 до Договору (далі Додаткова угода), за змістом якої є зміненим пункт 5.1 Договору щодо ціни Договору та визначено, що орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 10 000 000,00 грн з ПДВ.

Документи підписані та скріплені печаткою лише з боку Позивача.

До зазначених документів як на підтвердження їх надсилання Відповідачу Позивач надав експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» та зазначив, що підписані Відповідачем примірники документів не отримав.

Щодо Додаткової угоди судом зазначено, що представлене електронне листування сторін достеменно підтверджує досягнення сторонами взаємної згоди про її укладення. Відповідно до наданих Позивачем доказів та пояснень Додаткову угоду він направив Відповідачу 14.02.2022, тому є досить ймовірним, що неповернення Відповідачем оформленої зі свого боку Додаткової угоди пов`язано з настанням обставин, за яких в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, а також із звільненням з роботи з 24.02.2022 провідного спеціаліста з закупівлі послуг та організації підрядних робіт служби комплектації виробництва Кармазина А.А., який виступав представником Відповідача у перемовинах з укладення Додаткової угоди (у електронному листуванні). Таку ймовірність, можливість втрати документу підтримав й безпосередньо Відповідач у наданих додаткових поясненнях у справі (б/н від 12.01.2024), долучивши наказ по ТОВ «Корум Шахтспецбуд» № 97-К від 22.02.2022 про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін з 24.02.2022.

Щодо специфікацій судом зазначено, що крім власно підписаних цих документів, Позивач також представив специфікації на постачання бетону № 2 від 15.11.2021 на суму 573 867,84 грн, № 3 від 03.12.2021 на суму 159 000,00 грн, № 4 від 20.12.2021 на суму 610122,60 грн, які підписані лише з боку Відповідача ТОВ «Корум Шахтспецбуд» і як вбачається, за предметом, ціною, обсягами постачання підписані Відповідачем специфікації не відрізняються від цих специфікацій, підписаних Позивачем, відмінність полягає у формулюваннях умов постачання, а електронне листування свідчить про зазначення Позивачем Відповідачу про необхідність позначення адреси згідно умов DDR і цим пояснюється складання власного варіанту специфікації, але ж, як вже згадано, предмет постачання сторони погодили взаємно.

Про досягнення домовленостей сторін про співпрацю за Договором свідчать і інші докази, представлені Позивачем.

Матеріалами справи з`ясовано, що отриману бетонну та цементно-піщану продукцію Відповідач використовував у підрядних роботах за Договором підряду № 20/722 від 23.06.2020, укладеному ним з ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (ПрАТ «ЗЗРК»). Зокрема, це слідує з додаткової відповіді ПрАТ «ЗЗРК» (вих.№ 20/337 від 01.11.2023) на адвокатський запит представника Позивача.

Адресованим Позивачу листом вих.№ 3-1651 від 26.10.2021 ТОВ «Корум Шахтспецбуд» гарантувало укладення договорів на постачання ТМЦ, надання послуг спецтехніки по об`єкту ПрАТ «ЗЗРК» Південний вентиляційний ствол № 2» та своєчасну оплату за цими договорами ТОВ «АЛД Інжиніринг та Будівництво».

Зазначений будівельний майданчик значиться адресою доставки у специфікаціях та у відповідних перевізних документах.

У згаданій відповіді на адвокатський запит ПрАТ «ЗЗРК» повідомило, що ТОВ «Корум Шахтспецбуд» виконувало на Південному вентиляційному стволі № 2 ПрАТ «ЗЗРК» наступні бетонні роботи: у листопаді 2021року - Вентиляційний канал, підлога дільниці №1; Вентиляційний канал, стіни дільниці №1; Пожежний резервуар, стіни; Протипожежна насосна станція, плита; у грудні 2021 року - Будівля ГВУ, бетонна підготовка; Будівля підйомних машин, бетонна підготовка, плита ростверку (фундаментна плита); Бурова плита та вузол приєднання бурової плити до вентиляційного каналу із частиною перекриття вентиляційного каналу у вісях бурової плити; Вентиляційний канал дільниці №2 бетонна підготовка; у січні 2022 року - Будівля ГВУ, плита ростверку (фундаментна плита); Пожежний резервуар, стіни; Вентиляційний канал, підлога дільниці №2; Вентиляційний канал дільниці №3 бетонна підготовка; у лютому 2022 року - Будівля підйомних машин, стіни; Вузол примикання вентканалу до будівлі ГВУ, бетонна підготовка.

Позивач в позові зазначив про виконання поставок за Договором на загальну суму 4116178,04 грн, а у поданій заяві вих.№ 23/448 від 26.05.2023 на загальну суму 4 116 178,15 грн, що підтвердив достатнім обсягом належних доказів, в тому числі у оригіналах первинної документації.

Так, суду представлені видаткові накладні (130 шт.), кореспондуючі з ними товарно-транспортні накладні, які у сукупності підтверджують факт постачання обумовленої Договором продукції на загальну суму 4 116 178,15 грн.

Вказані обставини, встановлені судом, відповідачем (апелянтом) не заперечено в апеляційній скарзі.

Натомість скаржник посилається на відсутність виставлених Позивачем рахунків, що на його думку має наслідком ненастання обов`язку з оплати. Відповідач, посилаючись на умови п.5.4 Договору, акцентує увагу на положеннях ст.530 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм у сукупності з ст. 265 ГК Украйни, ст.ст. 655, 712 ЦК України саме з фактом поставки товару постачальником та його прийняттям покупцем пов`язується настання обов`язку з оплати, що має бути підтверджено відповідними доказами, першочергово первинними документами.

Так, у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: «Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України».

В свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Враховуючи викладене, рахунок сам по собі не є первинним документом, який би підтверджував обставини господарської операції з постачання, а є бухгалтерським інформативним документом, який в тому числі містить реквізити для оплати. У спірних відносинах такі реквізити вказані у видаткових накладних.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що наявна відкладальна умова (у розумінні приписів статті 212 ЦК України) щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого від позивача товару.

Так само, ТОВ «Корум Шахтспецбуд» не доведено суду наявність обставин прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України, з якими пов`язувалася б можливість здійснення оплати за Договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, відстрочення виконання зобов`язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Хоча в договорі від 01.11.2021 №07/2021/290 і зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом ст. 692 ЦК України та пункту 5.4. договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який визначено у договорі так: шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 календарних днів від дати поставки продукції. Тобто строк оплати обраховується «від дати поставки продукції», а не від дати «отримання рахунку».

Оскільки продукція отримана Відповідачем, строк оплати за неї у Відповідача настав і нездійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань та положень закону (ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст. 265 ГК України) і не залежить від факту виставлення Позивачем рахунку на оплату Відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Усім вищенаведеним спростовуються доводи апелянта наведені у відповідній частині апеляційної скарги.

Щодо аргументів апелянта про розбіжність суми заборгованості, що слідує з податкової звітності та документів, слід зазначити наступне.

Як на підтвердження виконання зі свого боку зобов`язань з реєстрації податкових накладних по партіях поставок, на чому наголошується в п. 4.3, 5.4 Договору, Позивач представив власні податкові накладні по всіх партіях поставок з відмітками про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт реєстрації податкових накладних Позивача на контрагента ТОВ «Корум Шахтспецбуд» в ЄРПН підтверджується також інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області (вих.№ 39851/6/08-01-04-03-06 від 25.09.2023), наданою на адвокатський запит представника Позивача, а також інформацією Головного управління ДПС у Донецькій області, наданою на ухвалу суду від 22.12.2023 у даній справі.

На підтвердження здійснення часткової оплати за Договором Позивач представив платіжне доручення № 0000002841 від 28.01.2022 про сплату Відповідачем на користь Позивача грошових коштів в сумі 1 254 105,69 грн як на сплату за договором № 02/2020/25 від 17.08.2020 (згідно відомостей у полі «Призначення платежу» платіжного доручення) та лист Відповідача вих.№ 3-0126 від 28.01.2022, у якому ТОВ «Корум Шахтспецбуд» просить Позивача вважати вірним призначенням платежу у платіжному дорученні № 0000002841 від 28.01.2022 таке: Оплата за БМР по договору № 02/2020/25 від 17.08.2020 у сумі 89 363,53 грн, оплата за матеріали згідно договору №07/2021/290 від 01.11.2021 у сумі 1 164 742,16 грн, у т.ч. ПДВ 209 017,62 грн.

Прийнявши сплату коштів в сумі 1 164 742,16 грн в рахунок оплати за Договором №07/2021/290 від 01.11.2021, Позивач заявив до стягнення утворену прострочену заборгованість за цим Договором в розмірі вартості неоплаченої продукції у сумі 2951435,88 грн.

Водночас, судом встановлено, що твердження Відповідача про ненадання Позивачем у справу видаткових накладних від 16.02.2023 (вбачається, що Відповідач мав на увазі 2022 рік) №15919482, №15927482, №15933482, №15939482, №15945482 та №15951482 не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Відносно зауважень Відповідача про нескріплення низки видаткових накладних печаткою Відповідача, то законодавство, зокрема, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не визначає наявність відтиску печатки обов`язковим реквізитом накладної, як первинного документу і сторони у Договорі іншого не передбачили.

Щодо відсутності підпису представника Відповідача на видаткових накладних №14908482, №14957482, №14963482, №15008482, №15029482, №15050482, №15080482, №15072482, №15081482, №15088482 від 22.01.2023, №11802447 від 03.11.2022, №12568447 від 24.11.2022, №15095482 від 25.01.2023, №15353482 від 31.01.2023, №15367482 від 31.01.2023, №15974482 від 16.02.2023, №15913482 від 16.02.2023 (вбачається, що Відповідач мав на увазі датування 2021, 2022 роками відповідно, а щодо зазначеного номеру накладної №15974482 допустив описку, фактично номером цієї накладної є №15907482, а датуванням накладної №15095482 є 23.01.2022), судом першої інстанції правильно зауважено, що Позивачем надано суду товарно-транспортні накладні за №92 від 22.01.2022, №100 від 22.01.2022, №101 від 22.01.2022, №109 від 22.01.2022, №112 від 22.01.2022, №115 від 22.01.2022, №117 від 22.01.2022, №118 від 22.01.2022, № 119 від 22.01.2022, №120 від 22.01.2022, №1618 від 03.11.2021, №1730 від 24.11.2021, №121 від 23.01.2022, №185 від 31.01.2022, №186 від 31.01.2022, №248 від 16.02.2022, № 249 від 16.02.2022, які за змістом предмету постачання відповідають вказаним видатковим накладним та які підписані зі сторони Відповідача.

Докази неприйняття продукції по щойно вказаних накладних, висунення заперечень щодо кількості, якості тощо, як то передбачено наведеними вище умовами Договору, - відсутні.

Ненадання письмових сповіщень про наступні партії поставок, як то дійсно передбачає п.4.10 Договору, довіреності на отримання ТМЦ, рахунків на оплату будь-як не спростовує фактів виконання поставок та прийняття продукції Відповідачем, які підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім первинної договірної документації Позивач надав отримані від ПрАТ «ЗЗРК» документи про якість бетонної суміші, датування яких узгоджується з ТТН, а також протоколи будівельної випробувальної лабораторії ТОВ «Корал Адмікчерз», договори з перевізниками про надання послуг вантажним автомобільним транспортом, спецтехнікою (ТОВ «Авто-С Груп», ТОВ «Лєгіон-Трансбуд», ТОВ «АЛД-Сервіс») з документами щодо їх виконання (замовлення на перевезення, двосторонньо підписані акти надання послуг, інш.), які є узгодженими з правовідносинами сторін за Договором та додатково підкріплюють обставини постачання Позивачем продукції Відповідачу вантажоодержувачу.

Поряд з цим, господарським судом встановлено, що зі змісту додаткових пояснень Відповідача (б/н від 12.01.2024) слідує, що саме сума постачання 2 672 195,88 грн відображується у його податковому обліку (в частині формування податкового кредиту) і це дійсно підтверджується відомостями представленої Відповідачем його податкової звітності, а також отриманою інформацією Головного управління ДПС у Донецькій області.

Таким чином, Відповідач не сформував податковий кредит по господарських операціях з восьми поставок Відповідача у лютому 2022 року, а саме 16.02.2022 за видатковими накладними № 15907482, 15913482, 15919482, 15927482, 15933482, 15939482, 15945482 та 15951482 на загальну суму постачання 279 240,00 грн.

Варто зазначити, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 цього ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі постачальником на користь другої сторони - покупця, за умови формування покупцем податкового кредиту може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17; постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Водночас, відсутність відображення господарських операцій 16.02.2022 у податковому обліку Відповідача не спростовує обставин поставки/прийняття продукції, оскільки ці обставини засвідчуються достатнім обсягом належних доказів - первинними документами, які є визначальними для підтвердження таких обставин.

За винятком видаткових накладних № 15907482 та № 15913482 від 16.02.2022, решта вказаних накладних від 16.02.2022 є підписаними з боку Відповідача, при цьому до всіх цих накладних без виключення наявні кореспондуючі товарно-транспортні накладні, які належно оформлені, в тому числі підписані зі сторони Відповідача.

Колегія суддів наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Апеляційний суд зауважує, що докази заперечень, відмови від прийняття продукції тощо за лютневими накладними відсутні і, беручи до уваги обставини правовідносин сторін у попередні періоди, в тому числі в розрізі податкового оформлення цих відносин, є досить ймовірним, що неформування податкового кредиту по лютневих поставках 2022 року Відповідачем пов`язано з обставинами, за яких з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, які є загальновідомими, місцезнаходженням підприємства Відповідача являється м.Добропілля Донецької області. Також, судом враховано представлений лист Відповідача «Про тимчасове припинення виробничої діяльності ТОВ «Корум Шахтспецбуд» на території ПрАТ «ЗЗРК» вих.№ 3-0287 від 16.06.2022, адресований Позивачу, у якому Відповідач повідомив про тимчасове припинення здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробничими процесами ТОВ «Корум Шахтспецбуд» на території ПрАТ «ЗЗРК» у Василівському районі Запорізької області через втрату контролю над Комбінатом його адміністрацією внаслідок тимчасової окупації. Однак такі обставини не є підставою для позбавлення Позивача належного йому за Договором.

Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про більшу вірогідність існування обставин, на які посилався Позивач, щодо підтвердження факту поставки за Договором обумовленої сторонами продукції та її прийняття Відповідачем та неоплату Відповідачем вартості отриманої продукції на загальну суму 2 951 435,88 грн.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 у справі № 908/1890/23(910/7012/22).

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 у справі № 908/1890/23(910/7012/22) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 у справі №908/1890/23(910/7012/22) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Корум Шахтспецбуд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.09.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко