Постанова

від 17.07.2024 по справі 904/2032/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2032/16 (904/1912/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

арбітражний керуючий - керуючий санацією ДП "ДГ "РУНО" НААН України" Савченко В.А.;

від відповідача: Скороход Р.В. представник Фонду державного майна України;

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року (повний текст складено 09.02.202 року) у справі №904/2032/16 (904/1912/23) (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", Дніпропетровська обл., Криничанський район, с. Затишне;

до відповідача-1: Кабінету Міністрів України, м. Київ;

відповідача-2: Фонду державного майна України, м. Київ;

відповідача-3: Національної академії аграрних наук України, м. Київ

про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2032/16 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України". Введено процедуру розпорядження майном боржника.

13.12.2016 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2032/16 припинено процедуру розпорядження майном боржника; введено процедуру санації боржника.

Наразі триває процедура санації боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/2032/16 (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 року ) продовжено строк процедури санації боржника до 30.06.2024 року; продовжено повноваження арбітражного керуючого Савченка В.А. на посаді керуючого санацією боржника до 30.06.2024 року.

17.04.2023 року боржником було подано до суду першої інстанції позов до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, м. Київ, Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними.

За змістом позовних вимог позивач просив суд:

1) визнати недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності» (далі - розпорядження № 37-р) в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;

2) спростувати майнові дії Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименком;

3) визнати протиправними дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименка) щодо затвердження Акту без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Зазначений позов прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" ( далі - ДП "ДГ "РУНО").

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при прийнятті спірного розпорядження Кабінету Міністрів України допущено порушення правової процедури, а саме:

- ДП "ДГ "РУНО" не отримувала жодних рішень, повідомлень, будь-яких інших документів, матеріалів тощо, які б стосувалися передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО";

- із спірних розпорядження № 37-р та Акту приймання-передачі, інших наявних у справі та у розпорядженні ДП "ДГ "РУНО" документів і матеріалів, не випливає жодних відомостей про те, що згідно п. 3 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 року (далі - Положення №1482) дійсно здійснювалося попереднє ініціювання передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України;

- позивач припускає, що таке ініціювання не здійснювалося або здійснювалося суто формально, тобто без відповідності вимогам добросовісності, розсудливості, пропорційності, а також вимогам належного врядування як складової принципу верховенства права. Адже здійснити таке ініціювання можна лише після аналізу інформації про фінансово-господарський стан підприємства, наявне майно, зобов`язання тощо. Вичерпно отримати таку інформацію без участі самого підприємства також неможливо. Однак до ДП "ДГ "РУНО" жодного разу жоден із суб`єктів, який уповноважений таке ініціювання, не звертався.

Позивач зазначив, що органом, уповноваженим управляти державним майном (самоврядною організацією) ДП "ДГ "РУНО", є Національна академія аграрних наук України (далі - НААН України).

До складу єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" входить, зокрема, майно, яке належить ДП "ДГ "РУНО" на праві господарського відання (оперативного управління) (п. 4.9. Статуту).

Також до складу єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" належать об`єкти соціальної інфраструктури (будівлі школи, сільської амбулаторії, ідалень, гуртожитків, будинки житлового фонду, будинок культури та сільського клубу, насосна, свердловини).

Тому пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України мала бути погоджена ініціатором передачі:

1) із НААН України;

2) із самим ДП "ДГ "РУНО";

3) із трудовим колективом ДП "ДГ "РУНО".

Однак ані з ДП "ДГ "РУНО", ані із трудовим колективом ДП "ДГ "РУНО" пропозиція щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України не погоджувалася.

Таким чином, на думку позивача, прийняття розпорядження № 37-р без попереднього погодження пропозиції щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" із самим підприємством та із трудовим колективом ДП "ДГ "РУНО", є порушенням Положення №1482, суперечить загальним вимогам про прийняття рішень та вчинення дій суб`єктів владних повноважень добросовісно, розсудливо і з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; а також суперечить принципам належного врядування та правової (юридичної) визначеності, які є складовими принципу верховенства права.

Також позивач звертав увагу, що згідно з розпорядженням №37-р, єдиний майновий комплекс ДП "ДГ "РУНО" передається до сфери управління "Фонду державного майна", в той час, як відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 року 4107-УІ, в Україні діє Фонд державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що розпорядження № 37-р (в частині, що стосується передання єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" із сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна) суперечить законодавству.

Щодо Акту приймання-передачі позивач зазначав наступне:

Вказаний Акт складений Комісією з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Комісія), утвореної наказом Фонду державного майна України від 20.02.2023 року № 320 "Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій".

Із Акту приймання-передачі також вбачається, що до складу Комісії входили представники Фонду державного майна України та НААН України.

У даному випадку до комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" (до складу якого входить як рухоме, так і нерухоме майно) мали б входити, крім представників Фонду державного майна України та НААН України, також і представники ДП "ДГ "РУНО", представники трудового колективу ДП "ДГ "РУНО".

Однак в порушення п. 8 Положення таких представників до складу Комісії включено не було.

Фонд державного майна України не повідомляв ДП "ДГ "РУНО" ані про визначення кандидатур до складу комісії, ані про необхідність делегувати до складу комісії представників ДП "ДГ "РУНО" та його трудового колективу, ані про сам факт прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО".

На думку позивача вказане суперечить загальним вимогам про прийняття рішень та вчинення дій суб`єктів владних повноважень.

Крім того сумніви у позивача викликає питання повноважності осіб, які представляли НААН України у складі Комісії - начальника Відділу прогнозування бюджетних програм та фінансового забезпечення НААН України Ірини Федорівни Земляної та заступника начальника Відділу наукового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та прогнозування експериментальної бази НААН України Світлани Петрівни Вдовенко.

Щодо цих доводів в позовній заяві зазначено, що відповідно до підп. 11 п. 59 Статуту НААН України (затверджений Загальними зборами НААН України 15-23.04.2021 року, зареєстрований Мін`юстом України 20.08.2021 року, наказ №2947/5), повноваження щодо управління майном НААН України покладено виключно на Президію НААН України, а не на структурні підрозділи, які представляють вказані вище особи.

Відповідно до абзаців 5 та 6 п. 9 Положення передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу.

У разі передачі об`єктів, визначених абзацом другим підпункту "а" пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна передача здійснюється протягом семи робочих днів.

Позивач звертає увагу, що з Акту приймання-передачі вбачається, що він затверджений 28.02.2023 року, що на думку позивача є суттєвим порушенням строку.

Відповідно до абз. 1 п. 10 Положення № 1482 передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою (далі - Форма).

Відповідно до Форми, акт приймання-передачі має реквізит "Дата", однак Акт приймання-передачі оформлений без дати. Це унеможливлює точне встановлення дати складання цього документа.

Відповідно до абз. 15-19 п. 10 Положення до акта приймання-передачі об`єктів, зазначених у підпунктах "а", "б", "г" і "є" пункту 2 цього Положення, додаються:

- документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно;

- копія свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки;

- виписка з бухгалтерського балансу, складеного на останню звітну дату, про вартість об`єкта передачі;

- титули будов та проектно-кошторисна документація - у разі передачі об`єктів незавершеного будівництва;

- договори найму (оренди) нежитлових приміщень.

Відповідно до пунктів 2, 3 Форми, в акті приймання-передачі мають бути відображені (а отже - і відповідним чином попередньо встановлені комісією) відомості про склад майна.

Позивач зазначив, що Комісія не встановила дійсного складу майна та майнового стану ДП "ДГ "РУНО", по суті обмежившись лише встановленням наявності у складі майна земельних ділянок на праві постійного користування.

Комісія використала неактуальну бухгалтерську документацію (зокрема, балансу, інвентаризаційних описів), зокрема, використано баланс на 30.09.2022 року, тобто не на останню звітну дату; використано інвентаризаційні описи станом на 01.12.2022 року, хоча інвентаризації проводилися і пізніше. Зокрема, на 02.02.2023 року вже був наявний новий баланс на цю дату.

Відповідно, не виконані і вимоги п. 10 Положення щодо додатків.

Надаючи оцінку обставинам того, що Комісія не встановила складу іншого майна ДП "ДГ "РУНО", зокрема, нерухомого майна, відмінного від земельних ділянок (в т.ч. і об`єктів соціальної інфраструктури), інших основних засобів, рухомого майна (в т.ч. поголів`я овець) і в п. 2 Акту приймання-передачі послалась на п. 10-2 Положення, відповідно до якого якщо органом, що приймає об`єкт, є Фонд державного майна, в разі ненадання документів, визначених пунктом 10 цього Положення, у строк, визначений абзацом шостим пункту 9 цього Положення, Фонд державного майна може скласти акт приймання-передачі на підставі наявних у нього документів та відомостей з відкритих відповідних державних реєстрів, зокрема Єдиного реєстру об`єктів державної власності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Єдиного державного реєстру, позивач зазначає, що підстави для застосування п. 10-2 Положення № 1482 у Комісії були відсутні, оскільки жоден із зацікавлених суб`єктів ніколи не звертався до ДП "ДГ "РУНО" із відповідними запитами щодо надання необхідних документів та матеріалів.

Отже, до Акту приймання-передачі в порушення абз. 15-19 п. 10 Положення не додано передбачених ними документів.

На думку позивача зміст Акту приймання-передачі фактично зводиться до пропозиції Комісії передати єдиний майновий комплекс, що не відповідає правовій природі та призначенню такого акту. Такий нечіткий зміст Акту приймання-передачі ставить заінтересованих осіб у положення правової невизначеності.

Враховуючи викладене, позивач вважав що:

- розпорядження № 37-р в частині передання єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" зі сфери управління НААН України) до сфери управління Фонду державного майна;

- майнові дії щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "РУНО" із сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом приймання-передачі; дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименка) щодо затвердження Акту приймання-передачі, є незаконними, суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси ДП "ДГ "РУНО" та його кредиторів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі №904/2032/16 (904/1912/23) позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.

Спростовані майнові дії Національної академії аграрних наук України (код згідно з ЄДРПОУ 00024360) та Фонду державного майна України (код згідно з ЄДРПОУ 00032945) щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименком.

Визнані протиправними дії Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименка) щодо затвердження Акту (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Стягнуто з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ не відомо) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, вул. Центральна, 17, ЄДРПОУ 00846286) 2 684,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, вул. Центральна, 17, ЄДРПОУ 00846286) 2 684,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 9, код ЄДРПОУ 00846286) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, вул. Центральна, 17, ЄДРПОУ 00846286) 2 684,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ініціатором передачі майна - Національною академією аграрних наук України не погоджено пропозицію щодо передачі єдиного майнового комплексу з Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", як це передбачено Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482.

Суд вказав, що з урахуванням обов`язку держави забезпечувати додержання прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності, а також задля утвердження дії конституційного принципу верховенства права при здійсненні органами влади управлінських функцій, проєкт оскаржуваного розпорядження в частині передачі майна позивача повинен був бути узгоджений із Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Наведеним, на думку суду, допущено порушення правової процедури, яке в свою чергу призвело до недотримання принципу верховенства права в прояві "належного урядування" та позбавлення позивача, як заінтересованої особи, права на участь при прийнятті спірного рішення.

Спростовуючи доводи відповідачів про те, що оскаржуване розпорядження не зачіпає прав та обов`язків позивача, суд зазначив, що ним встановлено, що позивач протягом тривалого часу користувався майном та ніс тягар на його утримання. Проте, за наслідком прийняття спірного розпорядження фактично позивач був позбавлений можливості подальшого користування цим майном без жодної запропонованої альтернативи.

Не погодившись з рішенням суду, Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Кабінет Міністрів України зазначає, що оскаржуване рішення суду у даній справі підлягає скасуванню, так як прийнято при неправильному застосуванні судом першої інстанції пункту 5 Положення № 1482, що виявилось у неправильному тлумаченні даної норми матеріального права, та як наслідок, у безпідставному застосуванні даної норми матеріального права до спірних правовідносин.

На переконання відповідача - 1 зазначені вище мотиви прийняття оскаржуваного рішення суду є помилковим, оскільки сформовані судом внаслідок неправильного застосування абзацу п`ятого пункту 5 Положення № 1482, що виявилось у неправильному тлумаченні даної норми матеріального права, та як наслідок, у безпідставному застосуванні даної норми матеріального права до спірних правовідносин.

Апелянт вказує, що абзацом п`ятим пункту 5 Положення № 1482 передбачено, що пропозиції щодо передачі об`єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції.

Однак, в даному випадку, в пункті 1 оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р мова йде не про передачу окремого майна, яке закріплене за Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" на праві господарського відання (оперативного управління), а про передачу Державного підприємства Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" як єдиного майнового комплексу.

Також, на думку відповідача-1, при прийнятті оскаржуваного розпорядження Кабінет Міністрів України діяв як суб`єкт управління об`єктами державної власності та виконував покладені на нього Законом України "Про управління об`єктами державної власності" публічно - владні управлінські функції.

За таких обставин позовна вимога щодо визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому, така вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідач-1 вважає, що приймаючи до розгляду даний спір, суд першої інстанції не врахував висновки, що наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 910/13614/21, а відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції припустився порушення ч.4 ст.236 ГПК України.

З огляду на зазначене вище, відповідач - 1 дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду у даній справі підлягає скасуванню, так як прийняте з порушенням ч.4 ст. 236, п.1 ч.1 ст.175, п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, а також при недотриманні правил юрисдикції господарських судів.

Щодо порушення норм процесуального права в частині учасників справи апелянт вказує наступне:

Пунктом 6 Положення № 1482 закріплено, якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Мінекономіки.

Одночасно, пунктом 6 Положення № 1482 визначено, що Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний строк подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна, а у разі передачі об`єктів, зазначених в абзаці першому підпункту "а" пункту 2 цього Положення, - з Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Тобто, Мінекономіки є органом, котрий залучений до процедури прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, яке оскаржується у даній справі, а відтак, сформовані судом першої інстанції висновки щодо процедури видання оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України можуть вплинути на права та інтереси Мінекономіки.

Однак, Мінекономіки не було залучене до участі у даній справі в якості третьої особи, а відтак, не надавало жодних відомостей з питання процедури прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, яке оскаржується у даній справі, та не висловлювало своєї правової позиції щодо обставин справи та заявлених вимог.

З огляду на зазначене вище відповідач - 1 дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду у даній справі підлягає скасуванню, так як останнє прийняте за відсутності у складі учасників справи Мінекономіки, тобто з порушенням ч.2 ст. 50 ГПК України.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року по справі № 904/2032/16 (904/1912/23). Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" у задоволенні позовних вимог по справі № 904/2032/16 (904/1912/23).

Фонд державного майна України в поданій ним апеляційній скарзі вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд порушив норми ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482.

Скаржник вказує наступні доводи:

- приймання-передача єдиного майнового комплексу підприємства із сфери управління НААНУ до сфери управління Фонду була здійснена в порядку, визначеному Положенням та оформлена відповідним актом;

- наказом Фонду від 20.02.2023 року № 320 було утворено комісію з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду, до складу якої були включені представники від Фонду та Національної академії аграрних наук України;

- керуючись вимогами Положення, Фонд звернувся до Національної академії аграрних наук України, як суб`єкта управління єдиним майновим комплексом підприємства, щодо надання кандидатур своїх представників до складу комісії з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р підлягають передачі із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду;

- Національна академія аграрних наук України надала кандидатури представників до складу комісії з питань передачі, представники від Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" для включення до складу відповідної комісії Національною академією аграрних наук України не надавалися;

- об`єктом вказаної передачі виступав єдиний майновий комплекс підприємства, а не його нерухоме майно, які є різними об`єктами передачі;

- пунктом 8 Положення, а також іншими нормативно - правовими актами, не передбачено включення до складу комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу представників державного підприємства, яке передається із сфери управління уповноваженого органу управління до сфери управління Фонду, що не було враховано судом при винесенні оскаржуваного рішення;

- рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на позиції позивача без врахування позиції відповідачів; незважаючи на присутність представників відповідачів у судовому засіданні 30.01.2024 року, суд першої інстанції заслухав тільки представника позивача, про що зазначено в описовій частині оскаржуваного рішення (5 арк.);

- в мотивувальній частині рішення судом не наведено жодних доводів та аргументів відповідачів, що були викладені у заявах по суті справи та численних поясненнях, не зазначено мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, тому викладене є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, а саме - рівності усіх учасників справи та змагальності сторін, а також порушенням ст. 238 ГПК України;

- суд, задовольняючи позов про визнання протиправними дії Фонду (в особі першого заступника Голови Фонду Д. О. Клименка), не з`ясував, що особа з таким прізвищем ніколи не перебувала на посаді першого заступника Голови Фонду і не підписувала Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу підприємства, що свідчить про неповне дослідження судом всіх обставини справи та доказів;

- визнаючи протиправними дії Фонду, судом не зазначено, в чому виражається протиправність дій та які норми чинного законодавства були порушені Фондом;

- у рішенні відсутні мотиви та посилання на норми права, з яких суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги про спростування майнових дій Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом приймання-передачі на виконання розпорядження Кабінету?Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності";

- відмовляючи Фонду у клопотанні про закриття провадження у зв`язку з порушенням підсудності даного спору, судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 910/13614/21;

На підставі вищевикладеного апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі № 904/2032/16(904/1912/23) та ухвалити нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними.

У відзиві на апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) представник позивача спростовує їх доводи. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, апеляційні скарги відповідачів -1, -2 залишити без задоволення.

В судовому засіданні 10.07.2024 року були присутні представник позивача арбітражний керуючий Савченко В.А., представники скаржників Іванченко І.С. від Фонду державного майна України, Бобровська К.О. від Кабінету Міністрів України.

Представник відповідача-3: Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом розгляд справи відкладено на 17.07.2024 року на 15 год.15 хв. Присутні представники сторін повідомлені про наступне судове засідання під розписку. Ухвала суду про відкладення розгляду справи направлена на адресу відповідача-3 і доставлена до електронного кабінету 11.07.2024 року.

В судове засідання 17.07.2024 року з`явилися представник Фонду державного майна України Скороход Р.В. та арбітражний керуючий Савченко В.А.

Представники відповідача-2, відповідача-3 правом участі в судовому засіданні не скористались.

Враховуючи, що сторони 10.07.2024 року надали пояснення у справі, явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважала можливим закінчити розгляд справи за відсутності представника Кабінету Міністрів України та Національної академії аграрних наук України.

В судовому засіданні 17.07.2024 року колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що засновником та органом управління Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" є Національна академія аграрних наук України (код ЄДРПОУ: 00024360) (далі - НААН України).

З 05.04.2016 року триває процедура банкрутства Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Наразі підприємство перебуває в процедурі санації.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/2032/16 (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 року ) продовжено строк процедури санації боржника до 30.06.2024 року; продовжено повноваження арбітражного керуючого Савченка В.А. на посаді керуючого санацією боржника до 30.06.2024 року.

Даний позов заявлено керуючим санацією в межах справи про банкрутство.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Зі змісту Пояснювальної записки до проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" (том - 1, а.с. - 200) слідує, що прийняття останнього забезпечить передачу до сфери управління Фонду державного майна об`єктів державної власності та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо суб`єктів господарювання, з метою зменшення навантаження на державний сектор економіки та на уповноважені органи управління цих об`єктів, а також підвищення ефективності управління суб`єктами господарювання, та, у подальшому, прийняття Фондом державного майна відповідних ефективних управлінських рішень щодо поводження з такими об`єктами (пункт 1). Також, зазначено, що проєктом розпорядження пропонується, зокрема, передати єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 зі сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна (пункт 3).

За результатами правової експертизи проєкту оскарженого розпорядження Міністерством юстиції України складено висновок №119651/153983-26-22/8.1.6 від 16.12.2022 року (том - 1, а.с. 203), згідно якого проєкт оскарженого розпорядження відповідає Конституції України, відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили, із зауваженнями щодо недотримання вимог нормопроєктувальної техніки.

Згідно довідки про погодження проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління об`єктами державної власності" (том - 1, а.с. - 241) проєкт погоджено з Національною академією аграрних наук України, Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством культури та інформаційної політики України, Міністерством соціальної політики.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" прийнято рішення передати єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 із сфери управління уповноважених органів управління (самоврядних організацій) до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" прийнято рішення передати єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 із сфери управління уповноважених органів управління (самоврядних організацій) до сфери управління Фонду державного майна України.

Додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються із сфери управління Національної академії аграрних наук до сфери управління Фонду державного майна України.

Порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій із сфери управління одного органу до сфери управління іншого регулюється Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 (далі - Положення №1482).

Сторонами не спростовується, що майно Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить позивачу на праві господарського відання. Здійснюючи це право, позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством, статутом Академії та своім Статутом відповідно до мети і статутних завдань Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Фонд держмайна наказом від 20.02.2023 року № 320 "Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій" утворив комісію з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, включених у додаток 1 до розпорядження Кабміну від 10 січня 2023 року № 37-р із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду держмайна (у складі згідно з додатками 1-5) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Додатком 1 до наказу Фонду державного майна України від 20.02.2023 року №320 визначено склад комісії з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України.

28.02.2023 року першим заступником Голови Фонду державного майна України затверджено Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

Оскаржене розпорядження Кабінету Міністрів України та дії Міністерства економіки України щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проєкту розпорядження позивач вважає протиправними з причин порушення останніми законодавчо визначеної процедури передачі єдиного майнового комплексу за відсутності погодження такої передачі з Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів зазначає наступне.

Доводи обох апеляційних скарг зводяться до неправильного визначення судом першої інстанції юрисдикції заявленого спору.

При цьому апелянтами зазначається правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.06.2022 року у справі №910/13614/21.

Надаючи оцінку доводам апелянтів щодо вказаного та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 01.02.2022 року у справі № 640/18584/20, від 16.11.2022 року у справі № 320/8650/20 та від 21.02.2024 року у справі № 460/9602/20.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. /Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб./

Схожі підходи були застосовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 року у справі № 815/1568/16 та від 05.12.2018 року у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 року у справі № 809/78/16, від 22.09.2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 11.11.2020 року у справі № 826/14406/18, від 29.08.2022 року у справі № 560/4501/20, від 13.02.2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30.03.2023 року у справі № 640/13008/20.

Предметом спору в справі, яка переглядається, є відповідність вимогам закону розпорядження Кабінету Міністрів від 10 січня 2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" у відповідній частині та спростування майнових дій відповідачів - 1, -2 щодо передачі майна боржника.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 17.05.2023 року провадження у даній справі №904/2032/16(904/1912/23) було зупинено до розгляду Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №911/4706/15(911/1626/21).

У постанові від 27.06.2023 року у справі № 911/4706/15 (911/1626/21) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111888150) Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформував такий висновок застосування норм права:

"9.1. Частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство".

Слід звернути увагу, що у згаданій справі №911/4706/15(911/1626/21) в межах справи про банкрутство ТОВ "Атрекс" ліквідатор просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги боржника на дії державного реєстратора щодо державної реєстрації прав і їх обтяжень за ТОВ "Аларіт".

Таким чином, Верховний Суд вчергове підтвердив універсальність принципу концентрації спорів за участю боржника у межах справи про банкрутство та їх підсудності господарському суду, в чиєму провадженні перебуває така справа про банкрутство.

Як встановлено судом, оспорюване у даній справі розпорядження Кабінету Міністрів України стосується передачі майна, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", а отже, зачіпає майнові інтереси підприємства, як державного сільськогосподарського статутного суб`єкта підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку згідно п.2.2 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.06.2022 року у справі №910/13614/21, на необхідність застосування якої вказують скаржники, не є релевантною до даної справи з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі не розглядалися в межах справи про банкрутство, а були заявлені як окремий позов ТОВ "Зернова група "Киів" до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України та Міністерства економіки, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівенській і Житомирській областях про визнання протиправними і нечинними дій та наказів.

Між тим, позов у справі, що переглядається наразі, поданий в межах справи про банкрутство Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України". Отже, правовідносини, що розглядалися у справі №910/13614/21 не є тотожними з обставинами даної справи.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Враховуючи вказану норму про концентрацію спорів, та з огляду на характер спору, а також з огляду на те, що предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права, свободи та законні інтереси боржника та кредиторів, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява підлягають розгляду саме в межах справи № 904/2032/16 про банкрутство боржника.

Як вбачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору Державне підприємство Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" ініціювало з метою захисту свого права на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду держмайна та урахування інтересів та прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських прав щодо його майна.

Отже, порушень судом першої інстанції процесуальних норм щодо визначення юрисдикції даного спору колегія суддів не вбачає.

Щодо інших доводів обох апеляційних скарг в частині невірного застосування судом Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482, слід звернути увагу на наступне.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабмін здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабмін в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабмін на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" викладені, зокрема у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 826/8986/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 440/1658/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 640/19903/19, від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11008/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 0940/2217/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 320/950/19, від 16 березня 2021 року у справі № 640/9677/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, від 1 грудня 2022 року у справі № 640/7578/20 та від 26 вересня 2023 року у справі № 640/26236/19.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабміну визначені статтями 2 та 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", відповідно до яких до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки; забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабмін:

1) визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності;

2) встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що Кабмін є центральним органом виконавчої влади, на який покладено повноваження, зокрема щодо здійснення управління об`єктами державної власності, включаючи визначення органів влади, уповноважених виконувати функції з управління об`єктами державної власності, та встановлення порядку передачі об`єктів державної власності таким органам.

Питання щодо передачі державного майна у комунальну власність регулюються Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Положенням № 1482 (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, пунктом 2 Положення № 1482 визначено, що об`єктами передачі згідно з цим Положенням, зокрема є: єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (абзац перший підпункту "а"); державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації (підпункт «г»).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1482 ініціатива щодо передачі об`єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Передача об`єктів права державної власності здійснюється за рішенням, зокрема:

Кабміном - щодо об`єктів, визначених підпунктами «а» і « ґ» пункту 2 цього Положення; засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Фондом державного майна - щодо об`єктів, визначених підпунктом «г» пункту 2 цього Положення.

Пунктом 5 Положення № 1482 передбачено, що пропозиції щодо передачі об`єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабміну, погоджуються ініціатором передачі з:

-відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією;

-відповідним органом охорони культурної спадщини - у разі передачі об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками;

-Антимонопольним комітетом - шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції;

-підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції;

-орендодавцем і орендарем - у разі передачі об`єктів, що були передані в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів;

-трудовим колективом підприємства - у разі передачі об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу загальних зборів (конференції представників).

У разі недосягнення згоди між сторонами, що передають і приймають об`єкти передачі, або з іншими сторонами, що погоджують передачу об`єктів, спільним рішенням цих сторін може створюватися тимчасова узгоджувальна робоча група для опрацювання взаємоприйнятних рішень та визначення у разі потреби додаткових умов запропонованої передачі. Якщо виконання зазначених додаткових умов передачі залежить від органу, не задіяного раніше у процесі передачі, ініціатор передачі погоджує додаткові умови з цим органом.

Пунктом 6 Положення № 1482 визначено, що у разі, якщо передача здійснюється за рішенням Кабміну, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Мінекономіки.

У пропозиціях зазначається:

-найменування підприємства, його місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, найменування органу, який здійснює повноваження з управління зазначеним державним майном, стан приватизації (корпоратизації) підприємства;

-у разі передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу структурного підрозділу підприємства або нерухомого майна - характеристика об`єкта, що передається.

Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний строк подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна, а у разі передачі об`єктів, зазначених в абзаці першому підпункту «а» пункту 2 цього Положення, - з Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабміну.

У разі передачі об`єктів, визначених абзацом другим підпункту «а» пункту 2 цього Положення, до сфери управління Фонду державного майна, Мінекономіки на підставі пропозицій, підготовлених з дотриманням вимог цього Положення, та наявних документів і відомостей з відкритих відповідних державних реєстрів, зокрема Єдиного реєстру об`єктів державної власності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Єдиного державного реєстру, готує і протягом семи робочих днів подає за погодженням у триденний термін з Мінфіном та Держстатом проекти відповідних рішень Кабміну.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що об`єкти державної власності, які складаються, зокрема з єдиних (цілісних) майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, можуть передаватися зі сфери управління одного органу до сфери управління Фонду держмайна за ініціативою Кабміну. При цьому у разі передачі закріпленого за підприємством на праві господарського відання (оперативного управління) майна, рішення про передачу погоджується з таким підприємством, крім випадків, коли останнє розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції. Погоджувальна процедура включає подання пропозицій та зауважень зацікавленими сторонами та, у разі не досягнення згоди - утворення тимчасової узгоджувальної робочої групи для опрацювання взаємоприйнятних рішень та визначення у разі потреби додаткових умов запропонованої передачі. Тільки після проходження етапу погодження така пропозиція подається до Мінекономіки, яке готує проєкт відповідного рішення та після погодження з Мінфіном, Фондом державного майна та Державною службою статистики передає його на розгляд Кабміну.

В позовній заяви позивач вказував на відсутність такого погодження з підприємством Боржника.

В апеляційних скаргах скаржники зазначають на відсутності необхідності погодження передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу підприємства з таким підприємством. На думку скаржників, у розумінні пункту 5 Положення № 1482 таке погодження має здійснюватися тільки у разі, якщо передається окреме майно, проте, передача єдиного (цілісного) майнового комплексу не потребує погодження з підприємством.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 66 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Згідно з положеннями частини третьої статті 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

У статті 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наведено визначення підприємства як єдиного майнового комплексу. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

На цій підставі суд доходить висновку, що єдиний (цілісний) майновий комплекс підприємства є видом об`єкту нерухомого майна, який визначається особливостями, включаючи спеціальний правовий режим його обігу та використання. За цих підстав, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що єдиний (цілісний) майновий комплекс вирізняється особливостями правового режиму у порівнянні з іншими видами об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим, визначаючи питання про те, чи поширюється вимога щодо погодження з підприємством, якому на праві господарського відання належить єдиний майновий комплекс, передачі такого комплексу, чи така вимога стосується лише випадків передачі окремого майна (яке не відноситься до єдиного майнового комплексу), суд враховує таке:

- абзацом першим підпункту «а» пункту 2 Положення № 1482 передбачено, що об`єктами передачі є, зокрема: єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів;

- підпунктом «а» пункту 4 Положення № 1482 визначено, що передача об`єктів права державної власності, визначених, зокрема підпунктом «а» пункту 2 цього Положення здійснюється за рішенням Кабміну;

- абзацом п`ятим пункту 5 Положення № 1482 закріплено, що у разі передачі об`єктів права державної власності за рішенням Кабміну, така пропозиція погоджуються, зокрема з підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна, крім випадків, коли підприємство розташоване на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції;

- абзацом четвертим пункту 6 Положення № 1482 визначено, що у разі передачі об`єкта за рішенням Кабміну, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Мінекономіки із зазначенням, зокрема: у разі передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу структурного підрозділу підприємства або нерухомого майна - характеристика об`єкта, що передається.

Таким чином, наведені положення у сукупності свідчать про те, що вимога стосовно необхідності погодження передачі об`єктів державної власності з підприємством ставиться у залежність від таких умов: якщо передача здійснюється за рішенням Кабміну; якщо відповідний об`єкт закріплений за підприємством на праві господарського відання (оперативного управління); якщо таке підприємство не перебуває на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції.

При цьому абзац п`ятий 5 Положення № 1482 не уточнює вид державного майна, передача якого потребує погодження з підприємством, за яким таке майно закріплене на праві господарського відання (оперативного управління), а також не вказує на виключення, що свідчить про те, що поняття "майно", застосоване у вказаній нормі, включає усі види майна, у тому числі й ті об`єкти державної власності, що визначені підпунктом "а" пункту 2 Положення № 1482 - єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів.

Колегія суддів зазначає, що складовою частиною процедури передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу є погодження такої передачі з підприємствами, за якими відповідні об`єкти державної власності закріплені на праві господарського відання (оперативного управління); виключення складають випадки знаходження підприємства на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції; недотримання погоджувальної процедури свідчить про порушення встановленого законодавством порядку передачі об`єктів державної власності зі сфери управління одного державного органу до іншого, оскільки при цьому не враховуються інтереси підприємства як фактичного користувача такого майна.

В аспекті даних спірних правовідносин суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно відповідальності держави за зобов`язаннями державних підприємств.

Зокрема, у деяких своїх рішеннях ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві відповідність до принципу ratione personae (відповідальність держави) (наприклад, рішення у справах "Михайленки та інші проти України", заяви № 35091/02 та 9 інших, пункт 45; "Лисянський проти України", заява № 17899/02 пункт 19; "Cooperativa Agricola Slobozia-Hanesei v. Moldova", заява № 39745/02, пункти 18 та 19; "Grigoryev and Kakaurova v. Russia", заява № 13820/04, пункт 35). Відповідно до практики ЄСПЛ у цих справах внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, у пункті 62 рішення у справі "Yershova v. Russia" (заява № 1387/04) ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

З урахуванням наведеної практики ЄСПЛ та з огляду на перебування Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" у процесі банкрутства, зміна органу управління єдиним (цілісним) майновим комплексом підприємства може вплинути на права та інтереси кредиторів боржника, включаючи виконання останнім зобов`язань за судовими рішеннями, а також на обов`язки держави щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

Разом з тим, суд зазначає, що суб`єкти владних повноважень у цій справі мають право ініціювати нову процедуру передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу позивача зі сфери відання НААН України до сфери управління Фонду держмайна з дотриманням встановленої вимоги щодо погодження або ініціювати внесення відповідних змін до Положення № 1482.

З огляду на вищезазначене доводи скаржників про неправильне застосування судом вимог діючого законодавства, зокрема Положення № 1482, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги Кабінету Міністрів України про те, що суд в порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі Мінекономіки, тобто, порушив ч.2 ст. 50 ГПК України суд зазначає наступне:

Дійсно, пунктом 6 Положення № 1482 визначено, що Мінекономіки на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний строк подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна, а у разі передачі об`єктів, зазначених в абзаці першому підпункту "а" пункту 2 цього Положення, - з Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Тобто, Мінекономіки є органом, котрий залучений до процедури прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, яке оскаржується у даній справі.

В розумінні ст.45 ГПК України відповідачем є особа, яка на думку позивача своєю діяльністю (діями) порушила права позивача.

У даній справі оскаржується саме рішення відповідача-1. Яким чином задоволення судом вимог позивача може вплинути на права та інтереси Мінекономіки, даний скаржник не вказує.

Згідно п. 9 ст. 116 Конституції України; п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" апелянт-1 - Кабінет Міністрів України:

1) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за їх діяльністю;

2) в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України);

3) є вищим органом у системі органів виконавчої влади та здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Під час провадження у цій справі у суді першої інстанції як учасник справи відповідач-1 не ініціював залучення до справи Мінекономіки в якості третьої особи; як уповноважений орган публічної влади не доручив Мінекономіки вступити у дану справу в якості третьої особи.

В той же час в своїй апеляційній скарзі відповідач-1 порушує питання про те, що Мінекономіки мало бути залучено до справи як третя особа,

Таку поведінку скаржника слід визнати суперечливою поведінкою, яка суперечить правилу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) має застосування і підтримку з боку Верховного Суду (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 28.07.2021 року у справі № 380/744/20 тощо). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

На підставі викладеного колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги відповідача-1 не обгрунтованими, такими, що не спростовують висновки суду.

В межах доводів та вимог апеляційної скарги даний апелянт не довів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, про які він зазначає. Тому ця апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Щодо доводів скарги відповідача-2, яким вище суд апеляційної інстанції оцінки не надавав, слід звернути увагу на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України затверджено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", яке судом визнано недійсним.

Отже, за таких обставин наявні підстави для спростування майнових дій Національної академії аграрних наук України (код згідно з ЄДРПОУ 00024360) та Фонду державного майна України (код згідно з ЄДРПОУ 00032945) щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", а також визнання неправомірними дій Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) щодо затвердження Акту (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу позивача із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання недійсного розпорядження Кабміну.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що інші доводи апеляційної скарги відповідача-2 не впливають на оцінку доказів по справі, апеляційна скарга також не доведена і задоволенню не підлягає.

Оскільки підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, апеляційні скарги обох скаржників не підлягають задоволенню, судові витрати за їх розгляд покладаються на скаржників згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі №904/2032/16 (904/1912/23)залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі №904/2032/16 (904/1912/23) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков