Рішення

від 09.09.2024 по справі 904/2903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2903/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778)

про стягнення 24 344 грн. 85 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Криворізька міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2775/24 від 01.07.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" 157 353 грн. 20 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності з кадастровими номерами 1211000000:02:149:0003, 1211000000:02:014:0006 та 1211000000:02:162:0019.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Стосовно матеріалів позовної заяви, суд вважає, що позовні вимоги Криворізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" 157 353 грн. 20 коп. підлягають роз`єднанню, оскільки розгляд справи буде утруднений сумісними вимогами, які фактично є предметом розгляду 3 (трьох) позовних заяв з 3 (трьома) окремими правовими підставами щодо 3 (трьох) окремих земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1211000000:02:149:0003, 1211000000:02:014:0006 та 1211000000:02:162:0019, що розташовані за 3 (трьома) різними адресами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 постановлено роз`єднати позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 157 353 грн. 20 коп., виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, а саме:

1) Позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 24 344 грн. 85 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 - розглядати у справі №904/2903/24.

2) Позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 60 945 грн. 93 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:162:0019 - виділити в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера.

3) Позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 72 062 грн. 42 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:014:0006 - виділити в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера.

В подальшому матеріали справи №904/2903/24 передано для виділення позовних вимог в самостійні провадження.

Відповідно до протоколу від 10.07.2024 передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 72 062 грн. 42 коп. виділено в самостійне провадження з присвоєнням єдиного унікального номера - 904/3035/24; інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу від 10.07.2024 передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 60 945 грн. 93 коп. виділено в самостійне провадження з присвоєнням єдиного унікального номера - 904/3036/24; інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 83).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що:

- поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 08.07.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 13.07.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 90-94);

- поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 09.07.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 19.07.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 95-99).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 08.07.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 09.09.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, земельна ділянка площею 0,0188 га з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003, яка розташована по вул. Вокзальна, 1а у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, є сформованою з 02.12.2009, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2024 №НВ-3500437212024 (а.с. 18-23).

Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №784888512110, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.06.2024 №381191856 (а.с. 17).

Крім того, із відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що 19.11.2015 до вказаного реєстру було внесено запис про інше речове право №12191794 відповідно до якого за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ківі" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003, яка розташована по вул. Вокзальна, 1а у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.11.2009 (державна реєстрація №040910801047 від 02.12.2009), який укладений з позивачем - Криворізькою міською радою та додаткової угоди про продовження терміну дії договору від 02.04.2015 №2015147. Строк дії права оренди - 02.12.2016. Земельна ділянка була надана відповідачу для розміщення магазину.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва від 12.12.2001 №1201 про право власності за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а, розташований торгівельний комплекс, який складається з будівлі літ. "Б" площею 76,8 кв.м. та літ. "А" площею 54,2 кв.м., що належить відповідачу (а.с. 26-27).

З наведеного вбачається, що з 12.12.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі" є власником нерухомого майна (торговельного комплексу), що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу", яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Відповідно до пункту 4 рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 з моменту набрання чинності зазначеного рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність (а.с. 57).

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу", яким установлено, зокрема, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2022 (а.с. 58-64).

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.01.2022 №1140 було внесено зміни до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу" (а.с. 64).

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2024 №НВ-3500437212024 цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а кадастровий номер 1211000000:02:149:0003, віднесено до секції 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає розміру ставки орендної плати 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.07 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.08.2023 №97-4-0.110,4-7018/301-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 складає 1 771 935 грн. 72 коп. (а.с. 15).

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за користування земельною ділянкою з кадастровим номером, зокрема, 1211000000:02:149:0003 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а відповідачем за 2022 рік задекларовано та сплачено 15 408 грн. 14 коп., тоді як за 2023 рік відповідачем задекларовано 17 719 грн. 36 коп., проте сплата не проведена (лист від 26.02.2024 №8790/5/04-36-04-12-14) (а.с. 16).

В матеріалах справи міститься копія листа позивача від 10.01.2024 №20/02-07/134 "Про врегулювання земельних відносин", яким відповідачу запропоновано добровільно в 30-денний строк погасити заборгованість з плати за землю в розмірі 24 344 грн. 85 коп. (а.с. 24-25).

Позивач стверджує, що використання відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення у спірний період позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти в розмірі 24 344 грн. 85 коп., які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу - власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно зі статтями 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив правову позицію щодо того, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: - фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; - площу земельної ділянки; - суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); - період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Як вбачається з матеріалів справи, площа земельної ділянки становить 0,0188 га. Це відображено у Витязі з Державного земельного кадастру, копія якого міститься в матеріалах справи. При цьому, самостійне (самовільне) зменшення розміру площі земельної ділянки для цілей оплати не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. (частини 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі 02.12.2009. Вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як вже зазначалося вище, відповідно до свідоцтва від 12.12.2001 №1201 про право власності за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а, розташований торгівельний комплекс, який складається з будівлі літ. "Б" площею 76,8 кв.м. та літ. "А" площею 54,2 кв.м., що належить відповідачу.

З наведеного вбачається, що з 12.12.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі" є власником нерухомого майна (торговельного комплексу), що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна, 1а та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003.

При цьому, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що 19.11.2015 до вказаного реєстру було внесено запис про інше речове право №12191794, відповідно до якого за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ківі" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003, яка розташована по вул. Вокзальна, 1а у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.11.2009 (державна реєстрація №040910801047 від 02.12.2009), який укладений з позивачем - Криворізькою міською радою та додаткової угоди про продовження терміну дії договору від 02.04.2015 №2015147. Строк дії права оренди - 02.12.2016. Земельна ділянка була надана відповідачу для розміщення магазину.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії вказаного договору оренди відповідачем земельну ділянку повернуто не було, доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Проте, вказане не звільняє відповідача від обов`язку сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Отже, відповідач повинен був належним чином оформити право користування земельною ділянкою протягом всього строку її використання.

Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення у спірний період позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2024 відповідач за земельну з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 сплачує частково. Зокрема, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 задекларовано та сплачено 15 408 грн. 14 коп.; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задекларовано 17 719 грн. 36 коп., сплата не проведена.

Фактичне землекористування відповідача презюмується в силу статей 181 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України, якими закріплюється загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Ніхто інший не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна відповідача.

У зв`язку з користуванням відповідачем його нерухомим майном, розташованим на сформованій земельній ділянці презюмується його користування усією спірною земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок міситься в постанові Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №922/1646/20.

В постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського констатує, що Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом "в" статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані сплачувати земельний податок або орендну плату.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Як вбачається, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно, безпідставно збережені відповідачем кошти дорівнюють розміру орендної плати.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (підпункти 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

У відповідності до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 09.08.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 становить 1 771 935 грн. 72 коп.

Поряд з цим, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір ставки орендної плати в місті Кривому Розі для земель з відповідним кодом (03.07) у 2022 році згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу" становив 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 13.07 в Додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Подібні положення закріплює і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до змісту частини першої статті 73 якого акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 - 1,051.

Вказане підтверджується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 (а.с. 56).

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 - у 2022 році становить 1 540 813 грн. 67 коп. (1 771 935 грн. 72 коп. за витягом від 09.08.2023 №97-4-0.110,4-7018/301-23 : 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік),

З урахуванням викладеного, у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 (включно) відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти за користування земельною з кадастровим номером 1211000000:02:146:0003 у розмірі 24 344 грн. 85 коп., які до цього часу ним не сплачені, а саме:

2022 рік:

1 540 813 грн. 67 коп. х 1,2% = 18 489 грн. 76 коп. - орендна плата за рік, де:

1 540 813 грн. 67 коп. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік;

1,2% - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

2023 рік:

1 771 935 грн. 72 коп. х 1,2% = 21 263 грн. 23 коп. - орендна плата за рік, де:

1 771 935 грн. 72 коп. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

1,2% - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2024 №8790/5/04-36-04-12-14 відповідачем за вказану земельну ділянку у 2022 році задекларовано та сплачено 15 408 грн. 14 коп., а у 2023 році задекларовано 17 719 грн. 36 коп., сплата не проводилася.

Отже, розмір безпідставно збережених відповідачем у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 включно коштів складає 24 344 грн. 85 коп. (18 489 грн. 76 коп. - 15 408 грн. 14 коп. + 21 263 грн. 23 коп. На час розгляду справи доказів перерахування позивачу коштів в розмірі 24 344 грн. 85 коп. відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається, при зверненні до суду з об`єднаними позовними вимогами на суму 157 353 грн. 20 коп. позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп., про що свідчить платіжна інструкція від 24.06.2024 № 167 (а.с. 8).

В подальшому судом позовні вимоги було роз`єднано, і у даній справі розглядалися вимоги про стягнення про стягнення 24 344 грн. 85 коп. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:149:0003 , що становить 15,47% від суми об`єднаних позовних вимог (157 353 грн. 20 коп.).

Таким чином, судовий збір, що відповідає сумі стягнення 24 344 грн. 85 коп., становить 468 грн. 43 коп. (3 028 грн. 00 коп. х 15,47%).

Отже, з урахуванням викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 468 грн. 43 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) про стягнення 24 344 грн. 85 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Криворіжсталі, буд. 43; ідентифікаційний код 21880778) на користь Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) 24 344 (двадцять чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 85 коп. - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 43 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

16.09.2024