Рішення

від 04.09.2024 по справі 904/2397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2397/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Фермерського господарства "ЗІРКА ПЛЮС", Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Запорізьке

до Софіївської селищної ради, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Софіївка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про визнання права постійного користування.

Представники:

від позивача: Яблокова Л.О., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Фермерське господарство "ЗІРКА ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Софіївської селищної ради (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення сьомого скликання 54 сесії Софіївської селищної ради від 15.11.2019 № 2748-54/VII "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданого 22.09.2015 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2) в частині "Припинення права користування земельними ділянками: загальною площею 40,0 га (код КВЩПЗ 01.02), в тому числі: площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для фермерського господарства";

- визнати за Фермерським господарством "ЗІРКА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 20202253) право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 40,0 га, яка складається з земельних ділянок: земельна ділянка площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, земельна ділянка площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, земельна ділянка площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, Софіївська селищна рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства , які були надані у постійне користування на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ДП Сф №000066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67, виданого на підставі рішення шостої сесії XXIII скликання Софіївського району Дніпропетровської області від 22.06.1999 №70-6/XXIII "Про видачу державних актів на право постійного користування землею селянським (фермерським) господарством), яким затверджено проекти відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств із запасу: ОСОБА_1 жителю с. Запорізьке, на території Запорізької сільської ради 40,0 га орної землі, враховуючи раніше прийнятого рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10.03.1993 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства";

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.07.2024 о 11:00 год. Крім того залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

20.06.2024 на офіційну поштову електронну адресу суду та 25.06.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без присутності представника.

05.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача - Фермерського господарства "ЗІРКА ПЛЮС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 задоволено заяву представника позивача - Фермерського господарства "ЗІРКА ПЛЮС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У призначене підготовче судове засідання 11.07.2024 представники відповідача та третьої особи не з`явилися, про причини неявки останнього суду не відомі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 31.07.2024 о 14:30 год., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У призначене підготовче судове засідання 11.07.2024 представники відповідача та третьої особи не з`явилися, причини неявки останнього суду невідомо.

У підготовчому судовому засіданні 31.07.2024 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024 о 14:30 год. та вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У призначене судове засідання 04.09.2024, з розгляду справи по суті, представник відповідача та третьої особи не з`явилися.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 04.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в березні 1993 ОСОБА_1 був виданий державний акт на право постійного користування землею площею 40,00 га на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на підставі рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10.03.1993. 17.05.1993 було створено Селянське (фермерське) господарство "Зірка", яке, в силу вимог закону, набуло прав та обов`язків користувача земельної ділянки площею 40,00 га на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. 09 квітня 2014 року С(Ф)Г "Зірка" було перейменовано у ФГ "Зірка плюс". ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його, смерті відкрилась спадщина на частку в розмірі 51% у статутному капіталі ФГ "Зірка плюс", які належали померлому на підставі статуту ФГ "Зірка плюс" затверджено протоколом № 1 від 01.06.2015 року загальних зборів засновників та членів ФГ "Зірка плюс", проведено державну реєстрацію від 09 червня 2015 року номер запису № 12171050016000206. Постановою від 02.04.2024 року приватний нотаріус Криворізького районного округу Дніпропетровської області Кот Л. І відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позивач, вважає рішення сьомого скликання 54 сесія Софіївська селищна рада від 15.11.2019 N 2748-54/УП "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" є недійсним в частині: Припинення права користування земельними ділянками: загальною площею 40,0га (код КВЩПЗ 01.02), в тому числі: площею 4,6 га кадастровий номер: 1225283500:01:001:0122, площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для ведення фермерського господарства та таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, у Позивача ФГ "Зірка Плюс" виникла необхідність звернутися з цим позовом до господарського суду.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиція третьої особи

Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на подання письмових пояснення по дані справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Згідно архівного Витягу № 85/Т-78/01-36 від 19.03.2024 року з Рішення шостої сесії ХХГІІ скликання Софіївської районної Ради Дніпропетровської області від 22.06.1999 року № 70-6/ХХШ "Про видачу державних актів на право постійного користування землею селянським (фермерським) господарствам, вирішено: Затвердити проекти відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств із запасу: ОСОБА_1 жителю с. Запорізьке, на території Запорізької сільської ради 40,0 га орної землі, враховуючи раніше прийняте рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10 березня 1993 року "Про надання земельної ділянки для ведення в постійне користування 40,00 га земель для ведення селянського (фермерського) господарства".

Першим рішенням щодо надання спірної земельної ділянки у постійне користування було рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10 березня 1993 року "Про надання земельної ділянки для ведення в постійне користування 40,00 га земель для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 ".

Після чого, 17 травня 1993 року ОСОБА_1 було створено С(Ф)Г "Зірка", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи за № 1217 120 0000 000206.

09 квітня 2014 року С(Ф)Г "Зірка" було перейменовано у ФГ "Зірка плюс" (код ЄДРПОУ 20202253) та ведено додаткових засновників і членів ФГ, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З 02.06.2015 року головою ФГ "Зірка плюс" став син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею виданого ОСОБА_1 було виділено в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 40,0 га розташована на території Запорізької сільської ради на підставі рішення Софіївської районної ради народних депутатів Софіївського району Дніпропетровської області від 22.06.1999 року за №70-6/ХХШ, видано державний акт на право постійного користування землею серія ДП Сф № 000066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

За життя ОСОБА_1 замовив землевпорядну документація з метою переоформлення права постійного користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 40,0 га розташована на території Запорізької сільської ради за С(Ф)Г "Зірка" та відновлення меж земельної ділянки в натурі та передачі на зберігання межових знаків на підставі рішення Софіївської районної ради від 22.06.1999 року № 70-6/ХХШ.

Так, згідно змісту Акту відновлення меж земельної ділянки №1 в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 15.02.2010 року, в присутності начальника відділу Держкомзема у Софіївському районі Круглик М. Г. та землекористувача голови С(Ф)Г "Зірка" ОСОБА_1 відновлено на місцевості межі земельної ділянки №1 загальною площею 4,6000 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Запорізької сільської ради Софіївського району, в подальшому присвоєно кадастровий номер 1225283500:01:001:0122.

Також згідно змісту Акту відновлення меж земельної ділянки №2 в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 15.02.2010 року, в присутності начальника відділу Держкомзема у Софіївському районі Круглик М. Г. та землекористувача голови С(Ф)Г "Зірка" ОСОБА_1 відновлено на місцевості межі земельної ділянки №2 загальною площею 17,0000 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Запорізької сільської ради Софіївського району, в подальшому присвоєно кадастровий номер 1225283500:01:001:0123.

Згідно змісту Акту відновлення меж земельної ділянки №3 в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 15.02.2010 року, в присутності начальника відділу Держкомзема у Софіївському районі Круглик М. Г. та землекористувача голови С(Ф)Г "Зірка" ОСОБА_1 відновлено на місцевості межі земельної ділянки №3 загальною площею 18,4000 га, , що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Запорізької сільської ради Софіївського району в подальшому присвоєно кадастровий номер 1225283500:01:002:0139.

21 вересня 2015 року помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його, смерті відкрилась спадщина на частку в розмірі 51% у статутному капіталі ФГ "Зірка плюс", які належали померлому на підставі статуту ФГ "Зірка плюс" затверджено протоколом № 1 від 01.06.2015 року загальних зборів засновників та членів ФГ "Зірка плюс", проведено державну реєстрацію від 09 червня 2015 року номер запису № 12171050016000206.

19 грудня 2017 року приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1283, спадкова справа № 24-2016 , згідно якого спадщина на частку в розмірі 51% у статутному капіталі ФГ "Зірка плюс" успадкували його сини: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 по 1/4 частки кожний з них. У підтвердження наведеної обставини копію свідоцтва про право на спадщину спадкування за законом до цього позову додаємо.

Згідно довідки Софіївської селищної ради № 27 від 30.01.2024 року, якою повідомлено, що ФГ "Зірка Плюс" має в постійному користуванні земельні ділянки площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею ДП СФ № 000066.

Позивач зазначив, що Постановою від 02.04.2024 року приватний нотаріус Криворізького районного округу Дніпропетровської області Кот Л. І відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позивачу стверджує, що в березні місяці 2024 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, стало відомо, що станом на сьогоднішній день в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з невідомих причин Відповідачем при реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки не було зареєстровано речове право постійного користування за ФГ "Зірка плюс".

У зв`язку з чим, з метою витребування інформації щодо причини не внесення речового права постійного користування було подано адвокатський запит від 20.03.2024 року № 20/03, у відповідь на адвокатський запит Відповідачем було направлена на електронну адресу адвоката листа за № 700 від 25.03.2024року, в якому повідомили, що під час здійснення державної реєстрації речового права власності за Софіївською селищною радою на земельні ділянки кадастровий номер 1225283500:01:001:0122, кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 на виконання вимог закону було проведено перевірку в Державному земельному кадастрі на предмет наявності інших речових прав похідних від права власності, однак відомості щодо постійного користування по земельних ділянках в ДЗК були відсутні.

Разом з листом за № 700 від 25.03.2024 року було надано на ознайомлення рішення Софіївської селищної ради від 15.11.2019 N 2748-54/VІІ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою". Тобто, тільки 25.03.2024 року Позивачу ФГ "Зірка Плюс" стало відомо, що рішенням сьомого скликання 54 сесія Софіївська селищна рада від 15.11.2019 N 2748-54/VII "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", вирішила: На підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого 22 вересня 2015 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_2), керуючись п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12, 116, 122, п. б ст. 140, ст. ст. 141, 142, 148 ,149, розділом X Перехідних положень Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерські господарства", Цивільним кодексом України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, селищна рада вирішила: І. Погасити та визнати такими, що втратили чинність, державні акти на право постійного користування: - серія ДП № 000002 від 07.02.1994; - серія ДП СФ № 000015 від 17.03.1994; - серія ДП № 000068 від 23.06.1999 2. Припинити право користування земельними ділянками: - площею 18,5га (код КВЦПЗ 01.02), кадастровий номер 1225255100:03:004:0221 для ведення фермерського господарства; - площею 20,0га (код КВЦПЗ 01.02), кадастровий номер 1225255100:03:004:0248 для ведення фермерського господарства; - загальною площею 40,0га (код КВІЦПЗ 01.02), в тому числі: площею 4,6 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0122, площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, площею 18,4га кадастровий номер 1225283500:01.002:0139 для ведення фермерського господарства; та перевести до земель запасу сільськогосподарського призначення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області

Позивач, вважає рішення сьомого скликання 54 сесія Софіївська селищна рада від 15.11.2019 N 2748-54/УП "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" є недійсним в частині: Припинення права користування земельними ділянками: загальною площею 40,0га (код КВЩПЗ 01.02), в тому числі: площею 4,6 га кадастровий номер: 1225283500:01:001:0122, площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для ведення фермерського господарства та таким, що підлягає скасуванню.

У зв`язку з чим, у Позивача ФГ "Зірка Плюс" виникла необхідність звернутися з цим позовом до господарського суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

За правилами ч. 2, 3 ст.152 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав.

Положеннями ст.7 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції - чинній станом на момент видачі державного акту на право постійного користування землею) визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст.51 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції - чинній станом на момент видачі державного акту на право постійного користування землею) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, установлених частиною першою цієї статті, визначають сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей обробітку наданих земель переважно членами селянського (фермерського) господарства (ст.52 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції - чинній станом на момент видачі державного акту на право постійного користування землею).

Судом встановлено, що 10 березня 1993 гр. ОСОБА_1 виданий державний акт на право постійного користування землею площею 40,00 га на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.13).

17.05.1993 було створено Селянське (фермерське) господарство "Зірка", яке, в силу вимог закону, набуло прав та обов`язків користувача земельної ділянки площею 40,00 га на території Запорізької сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. 09 квітня 2014 року С(Ф)Г "Зірка" було перейменовано у ФГ "Зірка плюс", членом якого згідно зі Статутом був гр. ОСОБА_1

Правовідносини зі створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні було врегульовано Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991.

З огляду на ч.1 ст.2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (в редакції - чинній станом на момент створення ФГ "Зірка плюс") селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За правилами ч.1 ст.5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (в редакції - чинній станом на момент створення ФГ "Зірка плюс") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (в редакції - чинній станом на момент створення ФГ "Зірка плюс") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ухвалюючи дане рішення суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №911/1708/18 (911/450/22): "Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону."

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч.1 ст.2 Закону України №2009-XII від 20.12.1991). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Отже, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц надала такі висновки щодо застосування норм права: "...з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа."

Відтак, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №922/2448/21).

У постанові від 05.11.2019 в справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника (аналогічні правові висновки містяться, у тому числі і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №912/2831/21).

Як вбачається зі статутних документів СФГ "Зірка", державна реєстрація юридичної особи СФГ "Зірка" відбулась після отримання його засновником ОСОБА_1 рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10 березня 1993 року "Про надання земельної ділянки для ведення в постійне користування 40,00 га земель для ведення селянського (фермерського) господарства, таким чином після здійснення державної реєстрації фермерського господарства, на підставі Закону №2009-ХІІ - ФГ мало право на користування земельною ділянкою площею 40,0 га розташовану на території Запорізької сільської ради та на здійснення діяльності фермерського господарства та після смерті члена такого селянського (фермерського) господарства відповідні права та обов`язки стосовно земельної ділянки залишились за позивачем.

Відповідно до ч.ч. ], 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-1У фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 7 Закону №937-ІУ право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-рІчного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За ст. 8 Закону №973-ІУ, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Також, Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 у постанові від 23.06.2020, зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосубчєктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі зміни громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що у разі смерті громадянина -засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 р. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси, громадяни та юридичні особи, які до 01.07.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Із моменту свого створення С(Ф)Г "Зірка", яке перейменовано пізніше ФГ "Зірка Плюс" є користувачем спірної земельної ділянки загальною площею 40,0 га, з якої були відновлені межі в натурі та передані на зберігання межові знаки, на підставі рішення шостої сесії XXIII скликання Софіївської районної Ради Дніпропетровської області від 22.06.1999 року № 70-6/ХХІІІ, в результаті чого земельна ділянка складається з: земельна ділянка площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, земельна ділянка площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, земельна ділянка площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для ведення фермерського господарства.

Суд зауважує, що державний акт лише посвідчує наявність в особи права власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою, але не встановлює та не змінює його та не має самостійного юридичного значення (схожі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Так, ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом: припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За викладених обставин, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду вбачається, що право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у С(Ф)Г "Зірка", перейменоване в ФГ "Зірка Плюс" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 13 Конституції України землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент прийняття оспорюваного рішення Відповідачем, ФГ "Зірка Плюс" було постійним користувачем земельної ділянки площею 40 га, яка складається з: земельної ділянки площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, земельної ділянки площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, земельної ділянки площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для ведення фермерського господарства

Разом з тим, Відповідач здійснив дії, спрямовані на позбавлення Позивача права користування земельною ділянкою, тобто прийняв оскаржуване рішення всупереч вимог статті 141 Земельного кодексу України та одночасно, порушив право Позивача на користування земельною ділянками, передбачене статтею 92 Земельного кодексу України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 6 056,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати рішення сьомого скликання 54 сесії Софіївської селищної ради від 15.11.2019 № 2748-54/VII "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданого 22.09.2015 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2) в частині "Припинення права користування земельними ділянками: загальною площею 40,0 га (код КВЩПЗ 01.02), в тому числі: площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139 для фермерського господарства".

Визнати за Фермерським господарством "ЗІРКА ПЛЮС" (53140, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Запорізьке, вул. Степова, буд. 6, код ЄДРПОУ 20202253) право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 40,0 га, яка складається з земельних ділянок: земельна ділянка площею 4,6 га кадастровий номер:1225283500:01:001:0122, земельна ділянка площею 17,0 га кадастровий номер 1225283500:01:001:0123, земельна ділянка площею 18,4 га кадастровий номер 1225283500:01:002:0139, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, Софіївська селищна рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства , які були надані у постійне користування на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ДП Сф №000066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67, виданого на підставі рішення шостої сесії XXIII скликання Софіївського району Дніпропетровської області від 22.06.1999 №70-6/XXIII "Про видачу державних актів на право постійного користування землею селянським (фермерським) господарством), яким затверджено проекти відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств із запасу: ОСОБА_1 жителю с. Запорізьке, на території Запорізької сільської ради 40,0 га орної землі, враховуючи раніше прийнятого рішення 12 сесії Запорізької сільської ради XXI скликання від 10.03.1993 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства".

Стягнути з Софіївської селищної ради (53100, Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Софіївка, Б. Шевченка, буд. 19, код ЄДРПОУ 04339669) на користь позивача Фермерського господарства "ЗІРКА ПЛЮС" (53140, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Запорізьке, вул. Степова, буд. 6, код ЄДРПОУ 20202253) судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.09.2024.

Суддя В.Г. Бєлік