Ухвала

від 16.09.2024 по справі 904/3970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

16.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3970/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", код ЄДРПОУ 03342184, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЕЛТІ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 43995909, м. Львів

про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 276832, 00 грн до відкриття провадження у справі без повідомлення сторін

Суддя Скриннікова Н.С.

Представники:

не викликались

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі-Позивач) 09.09.2024 року через "Електронний суд" звернулося з позовом до ТОВ «РЕЕЛТІ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 276 832, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 321, 98 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за підсудністю з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість виникла у ТОВ «РЕЕЛТІ ЦЕНТР», який є власником об`єктів нерухомого майна нежитлових приміщень вбудованих у багатоквартирні будинки, розташовані за адресами: м. Кривій Ріг, вул Байди Вишневецького, будинок 1 та по вул. Бориса Грінченка (Дишинського) будинок 21 у м. Кривій Ріг за послуги з постачання теплової енергії, а саме:

-18703,34 грн заборгованість за теплову енергію за період з 15.01.2021р. по 04.11.2021р.;

- 245208,15 грн. за постачання теплової енергії за період з 05.11.2021р. по 31.12.2022 р.

- 784, 11 грн. абонентська плата за період з 05.11.2021 по 31.12.2022р.;

- 6 903, 00 грн інфляційні втрати за період з лютого 2024 р. по липень 2024 р.;

- 2 411, 80 грн 3% річних за період з 01.02.2024р. по 14.08.2024р.

- 2 821, 20 пеня за період з 01.02.2024р. по 14.08.2024р.

Позивачем заплачено судовий збір в сумі 3 321, 98 грн.

За даними позовної заяви (перший абзац, сторінка 4 позовної заяви) договір про надання послуг з теплопостачання ТОВ «РЕЕЛТІ ЦЕНТР з позивачем не укладено. Період за який мав бути укладено цей договір позивач не вказав.

За твердженнями позивача з 05.11.2021 року сторони (надавач послуг та споживач) керуються «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року № 830, методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315, тощо.

У позовній заяві (сторінка 8, 7 строчка зверху) заявник стверджує, що свої договірні зобов`язання позивач виконував по індивідуальному договору за спірний період.

Долучений до матеріалів позовної заяви «Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії» від 05.10.2021 року (відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання) не містить відомостей про дату приєднання до цього договору відповідача. Таким чином, позивачем не надано жодного документу на підтвердження того, що договір або публічний договір приєднання про надання послуг укладений між позивачем та відповідачем, а також не надано доказів існування будь-яких інших правовідносин, що виникли з приводу користування нерухомим майном.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, позивач зазначає, що заява подана відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України, якою визначено виключну підсудність спорів, які виникають з приводу нерухомого майна та розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або його частини.

Позивачем наведено у якості прикладу правильного, на його думку, визначення підсудності правові висновки, викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 910/10647/18 та від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18.

Проте судом встановлено, що зазначена судова практика є нерелевантною відносно підстав та предмету позову у цій справі, тобто є такою, що не може бути врахована під час вирішення питання про передачу справи до іншого суду через порушення правил визначення територіальної підсудності.

Так, у справі 910/10647/18, Постанова ВП ВС від 07.07.2020р. судами вирішувався спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між двома товариствами, акту приймання-передачі майнових прав та скасування реєстраційного номера нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 7.36. цієї Постанови Великої Палати (справа 910/10647/18, Постанова ВП ВС від 07.07.2020р) виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Зі змісту пунктів 7.5., 7.25, 7.26 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18 вбачається, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (пункт 7.25 Постанови).

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (пункт 7.26 Постанови).

Отже, якщо спір стосується стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з користуванням нерухомим майном (оренда), то спір дійсно має розглядатись за місцезнаходженням нерухомого майна.

У цій справі спір стосується стягнення заборгованості за надані позивачем послуги товариству «РЕЕЛТІ ЦЕНТР».

Суд звертає увагу, що за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відтак положеннями процесуального закону розмежовано окремі підстави для застосування правил виключної підсудності і потрібно додатково звернути увагу на таке: чи виник спір з договору, в якому визначено місце виконання, або спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Цивільний кодекс України не містить дефініції «місце виконання договору». Натомість у ЦК України йдеться про місце виконання зобов`язання і відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У цій справі спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується безпосередньо нерухомого майна, а місце наданих і неоплачених послуг не має значення для визначення юрисдикції спору.

Іншими словами, за договором із двосторонніми зобов`язаннями (синалагматичним договором), який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

Тому для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів за надані послуги не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається.

Відтак, сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги мають матеріальний характер і стосуються стягнення грошових коштів за надані послуги, які, в разі задоволення позову, мають бути оплачені шляхом здійснення безготівкових розрахунків, і те, що відповідач зареєстрований у м. Львів, то спір підсудний Господарському суду Львівської області і має розглядатися саме цим судом.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відтак матеріали позовної заяви підлягають направленню до Господарського суду Львівської області, з огляду на те, що місцезнаходження відповідача (боржника) зареєстроване у м. Львові.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 31, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Матеріали позовної заяви Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", код ЄДРПОУ 03342184, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЕЛТІ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 43995909, м. Львів про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 276 832, 00 грн передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області (79014, Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3.Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 16.09.2024.

Суддя Н.С. Скриннікова