Рішення

від 12.09.2024 по справі 907/564/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/564/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.», с. Баркасово Берегівського району Закарпатської області

про стягнення 70 424,58 грн

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.» 35 237,00 грн боргу 4869,00 грн пені, 25 018,58 грн інфляційних втрат та 5300,00 грн 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару за договором поставки щебеневої продукції № 2/03-21 від 19 березня 2021 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/564/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2024 року суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, зважаючи на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді, наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позову, а також необхідність з`ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 12 серпня 2024 призначив справу №907/564/24 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 12 вересня 2024 року.

Позивач в судове засідання 12.09.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 12.08.2024 до «Електронного кабінету» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 12.08.2024 року.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2024 та ухвала від 12.08.2024, які надіслані судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача (89654, с. Баркасово Берегівського району Закарпатської області, вул. Іштвана Сечені, буд. 22) повернуті без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 0600934960677, 0600952329950.

Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи в суді, мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за Договором поставки щебеневої продукції № 2/03-21 від 19 березня 2021 року, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 35 237,00 грн стягнення якої разом з нарахованими відповідачу 4869,00 грн пені, 25 018,58 грн інфляційних втрат та 5300,00 грн 3% річних, з вимогами про стягнення яких подано цей позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

19 березня 2021 року між Філією «Кіровський спецкар`єр» Дочірнього Підприємства «Закарпатський облавтодор», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.», як Покупцем укладено Договір поставки щебеневої продукції № 2/03-21 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати в установлені строки Товар (щебінь, відсів) у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату згідно умов цього договору.

Предметом постачання є товар визначений у замовленнях, які узгоджуються сторонами згідно асортименту, що пропонується Постачальником (п. 1.2. Договору).

За змістом п.п. 3.2., 3.3. Договору датою постачання є дата фактичної передачі товарів Постачальником та прийняття Товарів Покупцем згідно з накладними. Поставка товару по цьому Договору здійснюється само вивозом за рахунок Покупця.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість даного Договору становить 500 000,00 грн. найменування, кількість, ціна товару вказується у накладних, які є невід`ємними частинами даного договору і передаються Покупцеві при постачанні чергової партії.

Згідно з п. 2.6. Договору попередня оплата по кожній партії становить 100% вартості товару.

При цьому, за змістом п. 2.7. Договору кінцевий розрахунок з Постачальником за партію товару Покупець здійснює після прийняття поставленої згідно цього Договору партії товару.

Строк дії Договору визначено у п. 5.1. Договору, відповідно до якого Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання. У разі закінчення календарного року даний Договір продовжується автоматично (п. 5.2. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Постачальником, згідно з видатковою накладною №832 від 14.08.2023 передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладній товар (висів, щебінь), загальним обсягом 150 м.куб. та на загальну суму 75 150,00 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви копією означеної видаткової накладної та не заперечено відповідачем у справі.

За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з означеними видатковими накладними товару у визначений в п.п. 2.6., 2.7. Договору строк, у зв`язку з чим, з врахуванням здійсненої Покупцем часткової оплати товару на суму 39 913,00 грн, борг відповідача складає 35 237,00 грн, стягнення якого разом із нарахованими пенею, інфляційними втратами та відсотками річних і є предметом судового розгляду у цій справі.

Надіслана на адресу відповідача вимога за №49 від 04.07.2022 про сплату заборгованості за Договором, яка на час її оформлення становила 56 237,00 грн відповідно до листа-відповіді №17 від 13.07.2022 визнана відповідачем, який з посиланням на введення військового стану в Україні зобов`язувався сплатити борг протягом другого півріччя 2022 року.

Надіслана в подальшому - 07.04.2023 позивачем на адресу відповідача претензія №100/06-06 від 06.04.2023 про сплату заборгованості, яка на час оформлення претензій становила 45 237,00 грн залишена відповідачем без відповіді та повного задоволення. Надіслання означеної претензій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.» підтверджується долученими до позовної заяви фіскальним чеком від 07.04.2023, описом вкладення в цінний лист від 07.04.2023, поштовою накладною за трек-номером 8800020782175.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору та відповідно до видаткової накладної №832 від 14.08.2023 отримано товар на загальну суму 75 150,00 грн, доказів повної оплати якого суду не надано, а відтак, слід дійти висновку про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.» взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого ним Товару у визначений в п п.п. 2.6., 2.7. Договору строк у зв`язку з чим, з урахуванням часткової сплати вартості отриманого за означеною видатковою накладною товару на суму 39 913,00 грн (про що стверджує позивач та не заперечує відповідач), - на час розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість за поставлений йому за Договором Товар в сумі 35 237,00 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 35 237,00 грн, яка відповідачем не спростована, навпаки її наявність визнана шляхом надання відповіді на вимогу позивача №40 від 04.07.2022, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання п.п. 2.7.-2.8. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем відповідно до поданого суду розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 22.01.2021 по 21.07.2021 із зазначенням підстав нарахування реалізація продукції 22.01.2021, 25.05.2021, що за підрахунками Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» становить 4869,00 грн.

Водночас, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд зауважує, що пеня позивачем нарахована на непідтверджену первинними доказами суму постачання, яка мале місце в 2021 року, а відтак, беручи до уваги, що розрахунок пені позивачем здійснено не у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого за видатковою накладною №832 від 14.08.2023 товару (що є підставою заявлених вимог у даній справі), а доказів постачання відповідачу товару за Договором у 2021 році суду не надано, - в задоволенні позовних вимог про стягнення 4869,00 грн пені належить відмовити.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання зобов`язань з оплати отриманої в 2021 році продукції на суму 70 139,00 грн, відповідачу за період з 22.01.2021 по 30.04.2024 (з урахуванням часткової сплати) нараховано 3% річних в розмірі 5300,80 грн та інфляційні втрати на суму 25 018,58 грн.

Водночас, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних втрат від інфляції та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд зауважує, що відсотки річні та втрати від інфляції позивачем нараховано на непідтверджену первинними доказами суму постачання (70 139,00 грн), а відтак, беручи до уваги, що відповідні нарахування позивачем здійснено не у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого за видатковою накладною №832 від 14.08.2023 товару (що є підставою заявлених вимог у даній справі), а будь-яких доказів постачання відповідачу товару за Договором у 2021 році суду не надано, - в задоволенні позовних вимог про стягнення 5300,00 грн 3% річних та 25 018,58 грн втрат від інфляції належить відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на явну невідповідність здійснених позивачем розрахунків пені, відсотків річних та втрат від інфляції, нарахування яких здійснюється виключно на підставі прострочених зобов`язань з оплати продукції відповідачем у 2021 році та взагалі без врахування постачання товару за видатковою накладною №832 від 14.08.2023.

Так, у випадку здійснення розрахунків «за наростаючим підсумком» (поставка-оплата) поставка товару за видатковою накладною №832 від 14.08.2023 повинна впливати на розмір заборгованості, з якої позивач нараховує відсотки річні та втрати від інфляції з 15.08.2023, чого з поданого суду розрахунку не вбачається, а відповідні коригування суми заборгованості з якої у 2023 році здійснюються позивачем нарахування пов`язуються виключно з частковою сплатою заборгованості відповідача, що виникла у 2021 році та доказів наявності якої, як вже зазначено вище, суду не надано.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Дочірньому підприємству «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 81, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.В.К.» (89654, с. Баркасово Берегівського району Закарпатської області, вул. Іштвана Сечені, буд. 22, код ЄДРПОУ 37173170) на користь Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, код ЄДРПОУ 31179046) 35 237,00 грн (тридцять п`ять тисяч двісті тридцять сім гривень 00 копійок) заборгованості та 1212,05 грн (одну тисячу двісті дванадцять гривень 05 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 вересня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.