Ухвала

від 16.09.2024 по справі 910/6590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/6590/24

За позовом: акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК";

до відповідача - 1: товариства з обмеженою відповідальністю "АМПІР"

до відповідача - 2: приватного підприємства "ПОЛІЕКСПО"

до відповідача - 3: товариства з обмеженою відповідальністю "САН І САН МАРІУПОЛЬ ЛТД"

до відповідача - 4: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА"

до відповідача - 5: ОСОБА_1

про: стягнення 20 960 690,62 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники сторін:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АМПІР", приватного підприємства "ПОЛІЕКСПО", товариства з обмеженою відповідальністю "САН І САН МАРІУПОЛЬ ЛТД", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" та ОСОБА_1 про стягнення 20 960 690,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 порушено грошове зобов`язання за укладеними між останнім та позивачем кредитними договорами від 17.05.2021 № 010/Д2-2-КБ/162 та від 17.05.2021 № 010/Д2-2-КБ/163, укладених в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій від 14.07.2015 № 01/Р2-01-03-3-0/20, виконання зобов`язання за якими було забезпечено договорами поруки від 12.10.2020 № 12/Д2-2-КБ/144, від 12.10.2020 № 12/Д2-2-КБ/143, від 12.10.2020 № 12/Д2-2-КБ/142 та від 12.10.2020 № 12/Д2-2-КБ/139, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 20 960 690,62 грн., з яких:

- 20 420 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом наданим у гривнях;

- 540 690,62 грн. - заборгованість за процентами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання сторонам можливості скористатися правами, передбаченими Господарським процесуального кодексу України.

09.09.2024 в підготовчому засіданні суд повідомив, що від позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4 надійшли заяви про зупинення провадження у справі для врегулювання спору шляхом медіації.

Суд на місці ухвалив: оголосити перерву в підготовчому засіданні до 23.09.2024.

В той же час, 06.09.2024 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшла позовна заява як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір» про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/Д2-2-КБ/162 від 17.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-03-3-0/20 від 14.07.2015 у розмірі 50 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_2 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заявнику зважаючи на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Положеннями частини 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з позовом у якості третьої особи із самостійними вимогами, ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що ним 05.09.2024 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Ампір» на користь АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором №010/Д2-2-КБ/162 від 17.05.2021 було сплачено грошову суму в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0220210005 від 05.09.2024. У зв`язку з чим у ТОВ «Ампір» виникла заборгованість перед ОСОБА_2 на загальну суму 50 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, норми господарського процесуального законодавства закріплюють право фізичних осіб звертатися до господарського суду з позовами саме у випадку, коли їхня справа віднесена до юрисдикції господарського суду.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

В даному випадку, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги подано фізичною особою, яка не є підприємцем і предмет спору виник не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а відтак права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За змістом положень статей 2 та 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, подана ОСОБА_2 позовна заява, як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, за суб`єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому не може бути розглянута в межах цієї справи з огляду на положення статті 21 та частини 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі №910/6590/24 і додані до неї документи повернути заявнику.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Суддя Сергій БАЛАЦ