Ухвала

від 16.09.2024 по справі 910/11224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/11224/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест»

про забезпечення позову

у справі № 910/11224/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт»

про стягнення 8 316 118,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» про стягнення 8 316 118,03 грн, з яких 8 280 000,00 грн забезпечувального платежу та 36 118,03 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 01.07.2024.

Одночасно із пред`явленням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на банківських рахунках, відкритих відповідачу у будь-яких фінансових та банківських установах в національній та/або іноземній валюті, а також на нерухоме майно, перелік якого наведено у прохальній частині заяви про забезпечення позову, в межах суми позову 8 316 118,03 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що відповідач не прибув до нотаріуса для укладення основного договору, як і не повернув суму забезпечувального платежу за попереднім договором, та ігнорує вимоги позивача про повернення коштів. Як зазначає позивач, у нього є підстави вважати, що внаслідок умисних дій відповідача, наявне у нього майно може зникнути, або ж зменшитись настільки, що задоволення вимог позивача, у разі задоволення позову, стане неможливим. На підтвердження своїх побоювань позивач посилається на низку рішень судів, відповідно до яких з відповідача було стягнуто грошві кошти. Крім того, як вказує позивач, одними з основних видів економічної діяльності відповідача є: організація будівництва будівель та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, утім, за наявною у позивача інформацією, відповідач перестав фактично використовувати належне йому нерухоме майно для здачі в оренду з метою отримання прибутку, та передав таке майно у розпорядження пов`язаній юридичній особі, з метою ухилення від відповідальності за наявними зобов`язаннями. При цьому відповідач зупинив діяльність по будівництву об`єктів нерухомого майна. За наявною у позивача інформацією, наразі відповідач вживає заходів щодо зменшення розміру своїх активів, грошових коштів і майна, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача шляхом відчуження та переведення їх на ім`я третіх осіб, а також перевів всі договірні відносини на пов`язаних з ним осіб, що свідчить про доведення підприємства до банкрутства. Зважаючи на викладене, у позивача виникає занепокоєння відносно можливості відповідача виконати в майбутньому рішення суду, у разі задоволення позову, тому, з метою гарантування виконання рішення суду та відновлення його порушених прав, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами частин 1, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення з відповідача забезпечувального платежу за попереднім договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 01.07.2024, який відповідач, за доводами позивача, мав повернути у разі не укладення основного договору, але повернув, а також 3% річних, нарахованих за час прострочення повернення.

Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті й не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, тому доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань не досліджуються.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що у випадку невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Втім, як встановлено судом, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості перед іншими особами, що доводить із посиланням на судові рішення у низці справ. Однак, саме по собі рішення суду про стягнення з відповідача коштів не є підставою вважати, що відповідач не матиме можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем, або ухилятиметься від цього.

Також суд критично оцінює наведені позивачем твердження про те, що відповідач зупинив діяльність по будівництву об`єктів нерухомого майна; перестав фактично використовувати належне йому нерухоме майно для здачі в оренду з метою отримання прибутку, та передав таке майно у розпорядження пов`язаній юридичній особі, з метою ухилення від відповідальності за наявними зобов`язаннями; вживає заходів щодо зменшення розміру своїх активів, грошових коштів і майна, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача шляхом відчуження та переведення їх на ім`я третіх осіб, а також перевів всі договірні відносини на пов`язаних з ним осіб, оскільки такі доводи позивача не підтверджені жодними доказами і позивачем не зазначено джерела своєї обізнаності щодо таких обставини, тому суд розцінює такі доводи виключно як припущення позивача.

Крім того згідно з імперативним приписом частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Тобто, арешт на нерухоме майно може бути накладено лише в межах суми заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що у разі недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, можливо накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Заява про забезпечення позову не містить доказів наявності чи відсутності грошових коштів, наявних у відповідача на відкритих рахунках, як не містить і доказів на підтвердження вартості 21 належного відповідачу об`єкта нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт. Отже відсутні підстави вважати, що вартість таких об`єктів відповідає сумі заявленого позову.

За таких обставин накладення арешту на нерухоме майно відповідача без встановлення вартості такого майна та не в межах суми позову не може вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у cправі № 925/1459/23.

Відтак, за недоведеності співмірності заходів забезпечення позову предмету заявленого позову, без доведення належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, та відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, на які може бути звернено стягнення у разі виконання майбутнього рішення суду, суд вважає, що заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Однак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П.Капцова