Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/4223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/4223/24За позовом Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алком»

про стягнення 26 709,16 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (далі - позивач, АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алком» (далі - відповідач, ТОВ «Алком») про стягнення 26 709,16 грн, а саме: заборгованості за Договором оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 на суму 17 460,47 грн, 4 141,10 грн пені та 3 353,65 грн інфляційних втрат; заборгованості за Договором № 067-634/2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 у розмірі 1 492,12 грн; заборгованості за Договором № 336/11-ЕН про надання комунальних послуг від 01.12.2011 у розмірі 261,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеними між сторонами зазначеними Договорами, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з оплати орендної плати за квітень-травень 2022 року, на яку були нараховані пеня та інфляційні втрати; заборгованість з відшкодування компенсації податку на нерухоме майно та податку на землю за січень-березень 2021 року та квітень-травень 2022 року та заборгованість з оплати комунальних послуг за січень 2022 року.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/4223/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Згідно Відповіді № 701587, відповідач, юридична особа - код ЄДРПОУ 315177610, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії поданої на розгляд Господарського суду міста Києва позовної заяви від 05.04.2024 з описом вкладення у цінний лист (без додатків до неї). Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання 24.04.2024 заяви про усунення недоліків з долученням відповідних документів, а саме: копій опису вкладення у цінний лист з описом та фіскального чеку від 23.04.2024 про направлення копії позовної заяви від 05.04.2024, що сформована в системі «Електронний» суд на адресу ТОВ «Алком»: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 27, кв. 24.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача виконати вимоги частини першої ст. 172 Господарського процесуального кодексу України та надіслати (надати) ТОВ «Алком» копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів, для належної підготовки до розгляду справи.

22.05.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

30.05.2024 від відповідача повторно надійшло клопотання про зобов`язання позивача виконати вимоги частини першої ст. 172 Господарського процесуального кодексу України та надіслати (надати) ТОВ «Алком» копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів, для належної підготовки до розгляду справи.

06.06.2024 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи списку « 094 цінний лист 23.04.2024» згрупованих відправлень Укрпошта Стандарт (ф. 103А).

Ухвалою суду від 07.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Алком» про зобов`язання позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з додатками, оскільки при відкритті провадження у справі судом було перевірено факт направлення позивачем відповідачу позовної заяви разом з додатками на адресу відповідача: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 27, кв. 24 та про належне виконання позивачем вимог частини першої ст. 172 Господарського процесуального кодексу України свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 23.04.2024 та копія опису вкладення в цінний лист від 23.04.2024, список згрупованих відправлень Укрпошта Стандарт від 23.04.2024. Згідно трекінгу Укрпошти лист №0503850174204 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

11.06.2024 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що за умовами пп. 5.2. та 3.2. договору оренди, обов`язку сплати відповідачем орендної плати за користування приміщенням кореспондує обов`язок позивача, як орендодавця, надати відповідачу, як орендарю, відповідний рахунок, проте матеріали справи не містять жодного підтвердження отримання відповідачем від позивача рахунків № 1127 від 26.04.2022 на суму 8 596, 98 грн та № 1219 від 23.05.2022 на суму 8 863,49 грн, а договором оренди не визначений порядок отримання рахунків, як не містить обов`язку відповідача отримувати від позивача особисто або якимось іншим чином рахунки орендодавця на сплату орендної плати.

Також відповідач зазначає, що Акти наданих послуг оренди, які виступають доказом користування відповідачем орендованим приміщенням, у справі відсутні, що унеможливлює встановлення факту фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням за спірний період. Відповідач стверджує, що з боку позивача не було надано доступу до орендованого приміщення, й відповідач не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 до 01.06.2022, до дня розірвання договору оренди, через обставини, за які орендар не відповідає, а саме: через введення на території України воєнного стану та війни в Україні, які належать до форс-мажорних обставин, і вказані обставини є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Крім того, на дімку відповідача, оскільки у відповідача відсутні зобов`язання по оплаті орендної плати у спірний період та самої заборгованості перед позивачем, відповідно, відсутнє і прострочення такого зобов`язання, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат, які є акцесорними, додатковими до основного, залежить від основного і поділяє їх долю.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (далі - Орендодавець, ДАХК «Артем») та ТОВ «Алком» (далі - Орендар) був укладений Договір оренди № 42ВА-11 (далі - Договір оренди), згідно з п. 1.1. та п. 1.2. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі Орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49, учб. Корпус літ «Б», цокольний поверх, загальною площею 62,8 м2. Приміщення надається під офіс.

Статутом АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (ідентифікаційний код 14307699) передбачено, що АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» є новим найменуванням компанії та повним правонаступником прав та обов`язків ДАХК «Артем».

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди, Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Повернення Орендарем Орендодавцю нежитлових приміщень, які є предметом Договору оренди, оформлюється відповідним документом - Актом повернення-прийому майна, який підписується Сторонами Договору. З дати підписання Акту повернення-прийому майна дія Договору оренди припиняється (п. 2.3. Договору оренди).

Умовами п. 2.4. Договору оренди передбачено, що Орендар за 3 (три) дні до закінчення терміну дії договору оренди, незалежно від причин його припинення, зобов`язаний оформити і підписати Акт повернення-прийому орендованого майна. В останній день вивільнити майно і передати його з Актом повернення-прийому власнику майна. У випадку, невиконання цих вимог Орендодавець в односторонньому порядку оформлює Акт повернення-прийому і вивільнює орендоване майно. За полишене майно Орендаря, що буде виявлене у цьому випадку, Орендодавець відповідальності не несе. Орендар, який затримав повернення майна Орендодавцю, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 2.5. Договору оренди).

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає: Додаток 1: 2 198,00 грн без ПДВ, 439,60 грн ПДВ за ставкою 20%, 2 637,60 грн сума до сплати з ПДВ.

Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору оренди).

Пунктом 3.3. Договору оренди передбачено, що орендна плата може бути переглянута за згодою Сторін, а також за умови виникнення форс-мажорних обставин, визначених законом, змін, централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

В разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним (п. 3.4. Договору оренди).

Умовами п. 5.2. Договору оренди передбачено, обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату. Орендар зобов`язаний укласти з Орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, в тому числі послуг зв`язку у 10-денний термін після підписання Договору (п. 5.6. Договору оренди).

Відповідно до п. 5.7. Договору оренди, у разі припинення Договору оренди повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 9.1. Договору оренди).

Згідно з п. 11.1. та п. 11.2. Договору оренди, цей договір діє з 01.12.2011 до 01.12.2012 строком на 1 (один) рік. Умови Договору зберігають силу впродовж всього строку дії Договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. Договір може бути розірваний достроково за ініціативо будь-якої сторони. При цьому сторона-ініціатор розірвання повинна сповістити іншу сторону не пізніше, ніж за три місяці до дати розірвання договору (п. 11.4. Договору оренди).

Умовами п. 11.8. Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його-строку впродовж одного місяця він вважається подовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені Договором. Дія договору припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за згодою сторін (п. 11.9. Договору оренди).

Розділом 14 Договору оренди передбачено, що до цього Договору додаються розрахунок орендної плати (Додаток 1); Акт приймання-передачі майна в оренду (Додаток 2).

Згідно з Розрахунком місячної орендної плати за використання майна, що передається ДАХК «Артем» в оренду ТОВ «Алком» (Додаток 1), місячна орендна плата з ПДВ за майно - частина площі нежитлового приміщення Орендодавця за адресою: Половецька, 49, учбовий корпус літ «Б», цокольний поверх, загальною площею 62,8 м2 - становить 2 637,60 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна в оренду від 01.12.2011 (Додаток 2), Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду в належному технічному стані нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі Орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49, учбовий корпус літ. «Б", цокольний поверх, загальною площею 62,8 м2. У Орендаря відсутні претензії до Орендодавця з питань, які є підставою для відмови від акцепту платіжних документів.

На виконання умов Договору оренди, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 1127 від 26.04.2022 на суму 8 596,98 грн з ПДВ за послуги з надання в оренду нежитлової нерухомості за квітень та № 1219 від 23.05.2022 на суму 8 863,49 грн з ПДВ за послуги з надання в оренду нежитлової нерухомості за травень.

30.11.2020 між ДАХК «Артем» (далі - Сторона 1) та ТОВ «Алком» (далі - Сторона 2) був укладений Договір № 067-634/2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 (далі - Договір про компенсацію витрат), згідно з п. 1.1. якого, цей договір розроблено згідно з чинним законодавством і укладається на основі договору оренди нерухомого майна та передбачає компенсацію (відшкодування) Стороною 2 Стороні витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), що пов`язані з утриманням нерухомого майна Стороною 1.

Відповідно до п. 2.1. Договору про компенсацію витрат, Сторона 2 зобов`язана компенсувати Стороні 1 плату за землю з ПДВ, в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від відмінне ділянки, визначений Стороною 1 з ПДВ в залежності від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1 до договору).

Сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати Сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Сторони 1 (п. 2.2. Договору про компенсацію витрат).

Умовами п. 2.3. Договору про компенсацію витрат передбачено, що у випадку збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, який переданий в оренду, розмір витрат (плати на землю), які Сторона 2 компенсує Стороні 1, підлягає обов`язковому перегляду та погодженню Сторонами договору. У випадку зміни органами місцевого самоврядування ставки податку для об`єкту нерухомого майна який переданий в оренду, розмір витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), які Сторона 2 компенсує Стороні 1, підлягає обов`язковому перегляду та погодженню Сторонами договору (п. 2.4. Договору про компенсацію витрат).

Сторона 2 зобов`язана, зокрема: своєчасно та в повному обсязі компенсувати (відшкодовувати) витрати (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) Стороні 1 на утримання орендованого майна (п. 3.3. Договору про компенсацію витрат.

Згідно з п. 7.1. та п. 7.2. Договору про компенсацію витрат, цей Договір діє з дати укладення до припинення дії договору оренди. Умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.09.2020. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України. Цей Договір припиняє свою дію у випадках припинення дії договору оренди, або прийняття рішення господарським судом (п. 7.4. та п. 7.5. Договору про компенсацію витрат).

Пунктом 8.2. Договору про компенсацію витрат передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно з Розрахунками компенсації витрат (плати за землю) (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до Договору оренди, що є Додатком № 1, компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць становить 296,92 грн з ПДВ, компенсація витрат податку на землю в місяць становить 249,44 грн з ПДВ.

01.04.2021 між ДАХК «Артем» (далі - Сторона 1) та ТОВ «Алком» (далі - Сторона 2) була укладена Додаткова угода № 1 067-634/2020 - Дпс1 до Договору про компенсацію витрат (далі - Додаткова угода № 1), згідно з п. 1 якої, у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2021, та враховуючи, що її розмір застосовується при розрахунку компенсації плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Сторони домовились внести зміни до Додатку 1 до Договору про компенсацію витрат в частині Розрахунку компенсації витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна та викласти Додаток 1 до Договору про компенсацію витрат в новій редакції. Умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.01.2021 (п. 2 Додаткової угоди № 1).

Згідно з Розрахунками компенсації витрат (плати за землю) (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до Договору оренди, що є Додатком № 1 до Договору про компенсацію витрат, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021, компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць становить 376,80 грн з ПДВ, компенсація витрат податку на землю в місяць становить 249,44 грн з ПДВ.

ДАХК «Артем» були складені Коригування Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 33 від 31.01.2021 на суму 79,88 грн, № 535 від 28.02.2021 на суму 79,88 грн та № 535 від 31.03.2021 на суму 79,88 грн компенсації податку на нерухоме майно.

Також ДАХК «Артем» було виставлено рахунки на оплату № 1128 від 26.04.2022 на суму 626,24 грн (компенсація податку на нерухоме майно за квітень у розмірі 376,80 грн з ПДВ та компенсація податку на землю за квітень у розмірі 249,44 грн з ПДВ) та № 1220 від 23.05.2022 на суму 626,24 грн (компенсація податку на нерухоме майно за травень у розмірі 376,80 грн з ПДВ та компенсація податку на землю за травень у розмірі 249,44 грн з ПДВ).

01.12.2011 ДАХК «Артем» (далі - Виконавець) та ТОВ «Алком» (далі - Споживач) був укладений Договір № 336/11-ЕН про надання комунальних послуг, який в подальшому був викладений в редакції Додаткової угоди № 1-336/21-ЕН від 01.11.2021 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, цей Договір розроблений згідно з чинним законодавством України, укладається на основі Договору оренди № 42BA-11 та опитувального листа (додаток 1). Виконавець забезпечує Споживача: електричною енергію, опаленням, питною водою, водовідведенням, а також проводить (за необхідністю) монтажні, та інші роботи у орендованому приміщенні, а Споживач зобов`язується отримати послуги та відшкодувати Виконавця витрати пов`язані з наданням послуг згідно умов викладених в цьому Договорі.

Відповідно п. 2.4. Договору, Споживач зобов`язаний: сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Виконавця (пп. 2.4.3.); отримувати Акти та платіжні вимоги (рахунки) за використані енергоносії та належним чипом їх оформлювати у відповідності з п. 3.5 Договору (пп. 2.4.13.);

Умовами п. 3.1.-п. 3.3. Договору передбачено, що розрахунковим періодом забезпечення енергоносіями вважається календарний місяць. Перший розрахунковий період починається з дати підписання Договору. Порядок розрахунків та оплати викладений у додатку № 3, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.4. Договору, орієнтовна вартість відшкодування місячних витрат забезпечення енергоносіями згідно міських енергопостачальних організацій на 01.11.2021 та складає: електроенергія 869,21 грн (тариф - 3,476844 грн./кВт*год, в т.ч. ПДВ - 0,579474 грн); опалення 433,97 гри (тариф - 1 239,90316 грн./Гкал, в т.ч. ПДВ - 206,6505 грн); вода та водовідведення 22,99 грн (тариф - 22,992 грн/м/ в т.ч. ПДВ - 3,832 грн). Усього орієнтована вартість щомісячних витрат по Договору: 1 326,17 грн в т.ч. ПДВ - 221,03 грн.

За кожен місяць Виконавець розраховує обсяг та вартість відшкодування використаних енергоносій , а у разі надання додаткових робіт - надає акт виконаних послуг. Акти та платіжні вимоги (рахунки) Споживач зобов`язаний отримати у Виконавця до 15 числа, слідуючого за розрахунковим, місяця і впродовж одного дня повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту Виконавцю. У разі неотримання Споживачем актів та платіжних вимог (рахунків) у визначений даним пунктом строк та або відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв, і акту надання додаткових робіт, документи вважаються прийнятими Споживачем, а енергоносії надані в повному обсязі та належним чином (п. 3.4. Договору).

У відповідності до п. 3.6. та п. 3.7. Договору, вартість відшкодування витрат на забезпечення енергоносіями може змінюватися у зв`язку і зміною тарифів міських енергопостачальних організацій та чинного законодавства. Загальна вартість Договору визначається шляхом складання всіх сум актів забезпечення енергоносіями та актів виконаних робіт за весь час дії Договору, та зазначається (уточнюється) Сторонами в платіжних вимогах.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії договору оренди, лізингу або іншого виду користування приміщенням та обладнанням. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (п. 5.1. та п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку припинення користування енергоносіями Споживач у письмовій формі за місяць повинен сповістити Виконавця про розірвання Договору і відключення енергоустаткування. Договір припиняє свою дію у випадках: припинення дії договору оренди, лізингу, порушень Правил роздрібного ринку електричної енергії, взаємної згоди Сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати за надані послуги (п. 5.4. та п. 5.10. Договору).

У Додатку 2 до Договору сторонами погоджено Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до Додатку 3 до Договору, розрахунок загального обсягу спожитої електричної енергії проводиться за показниками електролічильників або розрахунковим шляхом і згідно «Правил роздрібного ринку електричної енергії», включає в себе обсяг безпосередньо спожитої електричної енергії за лічильником або розрахунком та втрати електроенергії в електричній мережі Виконавця, які згідно розрахунків, проведених на основі фактичних втрат 2010 року (рік укладання договору з Київенерго), і так як живильні кабельні лінії та трансформатори залишаються без змін - складають 9,14% від безпосереднього споживання електроенергії кожного Споживача, приєднаного до електричних мереж Розрахунок споживання опалення проводиться виходячи з площі та об`єму приміщень які займає Споживач, різниці температури в приміщенні та на вулиці, кількості опалювальних діб за місяць, теплових характеристик енергоносія та питомих теплових навантажень корпусів, що опалюються. Розрахунок спожитої холодної води та стоків виконується на підставі показників водолічильників, або для офісних приміщень, де водолічильники відсутні, згідно «СНиПТ 2.04.01-85* (2000)» і становить 12 літрів на добу па 1 особу. Згідно «Правил роздрібного ринку електричної енергії» Виконавець виставляє рахунок на повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії поточного місяця до 15 числа на розрахунковий період, а Споживач проводить оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у впродовж 3 робочих днів.

На виконання умов Договору, ДАХК «Артем» був складений Акт № 62 від 31.01.2022 узгодження вартості комунальних послуг, спожитих орендарем, які підлягають компенсації за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю за січень 2022 року на суму 2 262,57 грн з ПДВ та висталений рахунок на оплату № 520 від 31.02.2022 на суму 2 262,57 грн з ПДВ.

Позивачем в матеріали справи буди надані докази здійсненних відповідачем оплат за воду та електроенергію за періоди жовтень-листопад 2021 року, січень 2022 року, а саме: копії платіжних інструкцій № 2998 від 13.01.2022 на суму 5 000,00 грн (призначення платежу: часткова оплата рахунку № 4346 від 29/10/2021 за електроенергію), № 2908 від 04.02.2022 на суму 2 773,75 грн (призначення платежу: за воду та електроенергію за листопад 2021 року, рахунок на оплату № 4838 від 30.11.2021. Договір № 336/11-ЕН), № @2PL365055 від 23.05.2022 на суму 5 850,00 грн (призначення платежу: часткова оплата рахунку № 4346 від 29/10/2021 від ТОВ Алком), та за електроенергію, що підтверджується копіями меморіальних ордерів № 30183637SB від 24.05.2022 на суму 3 906,25 грн (призначення платежу: часткова оплата за електроенергію від ТОВ Алком) та @2PL027122 від 30.05.2022 на суму 1 000,00 грн (призначення платежу: остаточна оплата за спожиту електроенергію ТОВ Алком 31517610).

До матеріалів справи був наданий лист від 03.06.2022, в якому ТОВ «Алком» повідомило ДАХК «Артем», що у зв`язку з введенням з 24.02.2022 воєнного стану в України, товариство змушене було припинити свою діяльність, оскільки війна змінила умови ведення бізнесу, можливість виконання договірних зобов`язань, в тому числі зобов`язання, передбачені договором оренди; 30.05.2022 (вх. 504) ДАХК «Артем» отримала від ТОВ «Алком» повідомлення про розірвання з 01.06.2022 договору оренди нерухомого майна № 42ВА-11 від 01.12.2011, а у зв`язку з засвідченням Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, укладений між сторонами договір оренди є розірваним саме з 01.06.2022 на підставі частини першої ст. 652 Цивільного кодексу України; оскільки ТОВ «Алком» не могло користуватись орендованим приміщенням з 24.02.2022 до 01.06.2022, підстави для сплати орендної плати за вказаний період згідно з частиною шостою ст. 762 Цивільного кодексу України відсутні та просило надіслати ТОВ «Алком» належним чином оформлений його примірник акту повернення-приймання майна з оренди від 01.06.2022 продовж 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цього повідомлення.

ТОВ «Алком» (вх. № 1524 від 03.10.2023) звернулось до ДАХК «Артем» з листом, в якому на лист АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» № 2023-13-09/3786/067 від 13.09.2023 повторно повідомило про припинення своєї діяльності через військові дії, неможливість виконання зобов`язань, передбачених договором оренди та про повідомлення 30.05.2022 (вх. 504) про розірвання договору оренди з 01.06.2022, та відсутності підстав для сплати орендної плати за період з 24.02.2022 до 01.06.2022 через неможливість користуватись орендованим приміщенням.

Також у вказаному листі ТОВ «Алком» повідомило, що 03.06.2022 (вх. № 2105-22) рекомендованим листом № 0813801189289 з описом вкладення, ТОВ «Алком» повторно надіслало ДАХК «Артем» повідомлення про припинення з 01.06.2022 дії договору оренди № 42BA-11 від 01.12.2011.

АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» звернулось до ТОВ «Алком» з листом № 2023-30-10/4748/094 від 30.10.2023, в якому розглянувши лист вх. № 1524 від 03.10.2023 від ТОВ «Алком» повідомило, що вказана у листі від 03.06.2022 вих. № 2/05-22 дата розірвання договору з 01.06.2022 протирічить вимогам п. 11.4. Договору оренди, яким передбачено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою будь-якої сторони, при цьому сторона-ініціатор розірвання повинна сповістити іншу сторону не пізніше, ніж за три місяці до дати розірвання Договору, а Орендар згідно з п. 2.4. Договору оренди зобов`язаний за 3 (три) дні до закінчення терміну дії договору оренди, незалежно від причин його припинення, оформити і підписати Акт повернення-прийому орендованого майна. В останній день вивільнити майно і передати його з Актом повернення-прийому власнику майна.

Також у вказаному листі позивач повідомив відповідача, що ДАХК «Артем» почала нарахування орендної плати з дати підписання сторонами Акту прийняття передання майна в оренду, тобто з 01.12.2011, керуючись при цьому положеннями п. 3.2. Договору оренди. Так, ДАХК «Артем» 26.04.2022 виставила рахунок № 1127 на оплату послуг з оренди майна за квітень на суму 8 596,98 грн, та рахунок № 1219 від 23.05.2022 за травень на суму 8 863,49 грн, які ТОВ «Алком» оплачені не були, у зв`язку з чим, за даними бухгалтерського обліку Орендодавця, станом на жовтень 2023 року заборгованість ТОВ «Алком» по Договору оренди складає 17 460,47 грн (8 596,98 грн + 8 863,49 грн); 31.01.2022 виставила рахунок № 520 на відшкодування витрат за спожиту електроенергію, холодну воду, теплову енергію на суму 2 262,57 грн та за даними бухгалтерського обліку, станом на жовтень 2023 року заборгованість ТОВ «Алком» по Договору про надання комунальних послуг з урахуванням часткової сплати складає 261,82 грн. ДАХК «Артем» були виставлені рахунки ТОВ «Алком» на оплату компенсації податків, які з урахуванням часткової сплати станом на жовтень 2023 р. становить заборгованість в сумі 1 492,12 грн. Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «Алком» за Договором оренди, Договором утримання майна та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача та надання комунальних складає: 19 214,41 грн (17 460,47 грн + 261,82 грн + 1 492,12 грн). Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який ТОВ «Алком» посилається в тексті свого листа, не звільняє сторону від виконання зобов`язань за Договором, а неможливість виконання умов Договору в частині оплати через настання форс-мажорних обставин, окрім інших доказів, має бути підтверджена і сертифікатом ТПП У країни щодо конкретного випадку, у зв`язку з чим позивач вимагав відповідача перерахувати суму боргу в розмірі 19 214,41 грн на рахунок позивача, зазначений у цьому листі, впродовж 7 (семи) днів з дати отримання даної відповіді.

На підтвердження існування заборгованості за вищезазначеними договорами, позивачем до матеріалів справи були надані копії Довідки 054-059 від 28.03.2024 та картки рахунку 3771 за квітень 2022 року - січень 2024 р., картки рахунку 361 за січень 2022 року - січень 2024 року.

Між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.

Згідно з п. 11.1. Договору оренди цей договір діє з 01.12.2011 до 01.12.2012 строком на 1 (один) рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його-строку впродовж одного місяця він вважається подовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені Договором (п. 11.8. Договору оренди).

Договір може бути розірваний достроково за ініціативо будь-якої сторони. При цьому сторона-ініціатор розірвання повинна сповістити іншу сторону не пізніше, ніж за три місяці до дати розірвання договору (п. 11.4. Договору оренди).

Як вбачається з наданих позивачем копій листів ТОВ «Алком» від 03.06.2022 та 03.10.2023, 30.05.2022 за вхідним 504 ДАХК «Артем» отримала від ТОВ «Алком» повідомлення про розірвання з 01.06.2022 договору оренди нерухомого майна № 42ВА-11 від 01.12.2011 та 03.06.2022 за вхідним № 2105-22 рекомендованим листом № 0813801189289 з описом вкладення, ТОВ «Алком» повторно надіслало повідомлення про припинення з 01.06.2022 дії договору оренди № 42BA-11 від 01.12.2011.

Як зазначає позивач у листі № 2023-30-10/4748/094 від 30.10.2023, згідно додатку до листа 03.10.2023 (вх. 1524), а саме листом від 03.06.2022 вих. № 2/05/-22, орендар вказує 30.05.2022 за вхідним 504 ДАХК «Артем» отримала від ТОВ «Алком» повідомлення про розірвання з 01.06.2022 договору оренди нерухомого майна № 42ВА-11 від 01.12.2011, але вказана дата протирічить вимогам п. 11.4. Договору оренди.

Приймаючи до уваги викладене, Договір оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 був діючим у заявлений позивачем спірний період квітень-травень 2022 року.

Відповідно до частини першої ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності, що не заперечується відповідачем.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п`ята ст. 762 ЦК України).

У відповідності до частин першої та четвертої ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає: Додаток 1: 2 198,00 грн без ПДВ, 439,60 грн ПДВ за ставкою 20%, 2 637,60 грн сума до сплати з ПДВ.

Згідно з Розрахунком місячної орендної плати за використання майна, що передається ДАХК «Артем» в оренду ТОВ «Алком» (Додаток 1), місячна орендна плата з ПДВ за майно - частина площі нежитлового приміщення Орендодавця за адресою: Половецька, 49, учбовий корпус літ «Б», цокольний поверх, загальною площею 62,8 м2 - становить 2 637,60 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною третьої ст. 285 ГК України передбачено, що Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Отже, у відповідача, у зв`язку з укладенням договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди.

Так, відповідач, з моменту прийняття в оренду вказаного в Договорі оренди майна, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі майна в оренду від 01.12.2011, взяв на себе зобов`язання, відповідно до п. 5.2. Договору оренди, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору оренди).

Як зазналось, на виконання умов Договору оренди, позивачем було оформлено рахунки на оплату на загальну суму 17 460,47 грн з ПДВ, а саме: № 1127 від 26.04.2022 на суму 8 596,98 грн з ПДВ за послуги з надання в оренду нежитлової нерухомості за квітень та № 1219 від 23.05.2022 на суму 8 863,49 грн з ПДВ за послуги з надання в оренду нежитлової нерухомості за травень.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на відсутність в матеріалах справи підтвердження отримання відповідачем вказаних рахунків, що передбачено умовами Договору оренди та є зустріним зобов`язанням позивача надати рахунок, виконання якого обумовлює виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної платі на підставі вказаного рахунку.

Частиною другою ст. 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте, Договором оренди чітко визначено суму, яка підлягає сплаті відповідачем кожного місяця та строк оплати орендної плати.

Рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 04.04.2023 у справі № 910/15426/20 та від 23.03.2023 у справі № 910/15424/20).

Слід зазначити, що вказані рахунки, відповідно до положень ст. 96 ГПК України та Закону України «Про електронні довірчі послуги», є паперовою копією електронного документу, що підтверджується накладним Електронним підписом головного бухгалтера, та містять відмітку про доставлення документу контрагенту.

Також, згідно з п. 2.3. Договору оренди, повернення Орендарем Орендодавцю нежитлових приміщень, які є предметом Договору оренди, оформлюється відповідним документом - Актом повернення-прийому майна, який підписується Сторонами Договору. З дати підписання Акту повернення-прийому майна дія Договору оренди припиняється. Орендар за 3 (три) дні до закінчення терміну дії договору оренди, незалежно від причин його припинення, зобов`язаний оформити і підписати Акт повернення-прийому орендованого майна. В останній день вивільнити майно і передати його з Актом повернення-прийому власнику майна.

Проте, як вбачається з наданих позивачем листів, відповідач просив повернути йому акт повернення-приймання майна з оренди від 01.06.2022, який підписаний директором ТОВ «Алком» 01.06.2022, тобто після спірного періоду нарахування орендної плати за користування орендованим майно.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 3.2. Договору оренди, відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісяця: не пізніше останнього числа поточного місяця.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати орендної плати за квітень-травень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 460,47 грн.

Розмір заборгованості підтверджується також наданими позивачем копіями Довідки 054-059 від 28.03.2024 та картки рахунку 3771 за квітень 2022 року - січень 2024 р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо розміру та методики розрахування розміру орендної плати за спірний період.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати за квітень-травень 2022 року підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 17 460,47 грн.

Також, на виконання умов Договору оренди, між ДАХК «Артем» (далі - Сторона 1) та ТОВ «Алком» (далі - Сторона 2) був укладений Договір № 067-634/2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 (далі - Договір про компенсацію витрат).

Згідно з Розрахунками компенсації витрат (плати за землю) (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до Договору оренди, що є Додатком № 1 до Договору про компенсацію витрат, з урахуванням редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021, до 31.12.2020 компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць становить 296,92 грн з ПДВ та податку на землю в місяць становить 249,44 грн з ПДВ, а з 01.01.2021 компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць становить 376,80 грн з ПДВ та податку на землю в місяць становить 249,44 грн з ПДВ.

Сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати Сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Сторони 1 (п. 2.2. Договору про компенсацію витрат).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 2.2. Договору про компенсацію витрат, відповідач повинен був компенсувати (відшкодувати) витрати позивача на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця

ДАХК «Артем» було виставлено рахунки на оплату № 1128 від 26.04.2022 на суму 626,24 грн та № 1220 від 23.05.2022 на суму 626,24 грн (компенсація податку на нерухоме майно за квітень/травень у розмірі 376,80 грн з ПДВ та компенсація податку на землю за квітень/травень у розмірі 249,44 грн з ПДВ), а всього на суму 1 252,48 грн, які містять відмітку про доставлення документу контрагенту.

Також ДАХК «Артем» 01.04.2021 були складені Коригування Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 33 від 31.01.2021 на суму 79,88 грн, № 535 від 28.02.2021 на суму 79,88 грн та № 535 від 31.03.2021 на суму 79,88 грн компенсації податку на нерухоме майно, а всього на суму 239,64 грн.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати компенсації податку на нерухоме майно за квітень/травень та компенсації податку на землю за квітень/травень, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за січень-березень 2021 року у розмірі 239,64 грн та за квітень-травень 2022 року у розмірі 1 252,48 грн, а разом 1 492,12 грн.

Розмір заборгованості підтверджується також наданою позивачем копією картки рахунку 3771 за квітень 2022 року - січень 2024 р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо розміру та методики розрахування розміру компенсації податку на нерухоме майно та податку на землю за спірні періоди.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації (відшкодування) витрат позивача на утримання орендованого майна у розмірі 1 492,12 грн також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, між ДАХК «Артем» (далі - Виконавець) та ТОВ «Алком» (далі - Споживач) був укладений Договір № 336/11-ЕН про надання комунальних послуг від 01.12.2011, в редакції Додаткової угоди № 1-336/21-ЕН від 01.11.2021 (далі - Договір).

Відповідно до частини першої та другої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).

На виконання умов Договору, ДАХК «Артем» був складений Акт № 62 від 31.01.2022 узгодження вартості комунальних послуг, спожитих орендарем, які підлягають компенсації за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю за січень 2022 року на суму 2 262,57 грн з ПДВ та висталений рахунок на оплату № 520 від 31.02.2022 на суму 2 262,57 грн з ПДВ.

При цьому, п. 3.4. Договору сторони погодили, що Акти та платіжні вимоги (рахунки) Споживач зобов`язаний отримати у Виконавця до 15 числа, слідуючого за розрахунковим, місяця і впродовж одного дня повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту Виконавцю. У разі неотримання Споживачем актів та платіжних вимог (рахунків) у визначений даним пунктом строк та або відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв, і акту надання додаткових робіт, документи вважаються прийнятими Споживачем, а енергоносії надані в повному обсязі та належним чином.

В матеріалах справи відсутні мотивовані письмові заперечення по рахунку використаних енергоносіїв і акту надання додаткових робіт, у зв`язку з чим енергоносії в спірний період надані в повному обсязі та належним чином.

Проте, використані енергоносії у січні 2022 року відповідачем були сплачені лише частково, що підтверджується наданими в матеріли справи копіями платіжних інструкцій № 2998 від 13.01.2022 на суму 5 000,00 грн (призначення платежу: часткова оплата рахунку № 4346 від 29/10/2021 за електроенергію), № 2908 від 04.02.2022 на суму 2 773,75 грн (призначення платежу: за воду та електроенергію за листопад 2021 року, рахунок на оплату № 4838 від 30.11.2021. Договір № 336/11-ЕН), № @2PL365055 від 23.05.2022 на суму 5 850,00 грн (призначення платежу: часткова оплата рахунку № 4346 від 29/10/2021 від ТОВ Алком), та за електроенергію, що підтверджується копіями меморіальних ордерів № 30183637SB від 24.05.2022 на суму 3 906,25 грн (призначення платежу: часткова оплата за електроенергію від ТОВ Алком) та @2PL027122 від 30.05.2022 на суму 1 000,00 грн (призначення платежу: остаточна оплата за спожиту електроенергію ТОВ Алком 31517610), у зв`язку з чим заборгованість відповідача за спожиті комунальні послуги (використані енергоносії) становить 261,82 грн.

Нарахування сум за використані відповідачем енергоносії, врахування часткових оплат, відображені у картці рахунку 361 за січень 2022 року - січень 2024 року, копія якої надано в матеріали справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, періодична часткова сплата вартості спожитої комунальних послуг, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов Договору та наведених положень законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використані відповідачем енергоносії у розмірі 261,82 грн також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався також на відсутність у справі доказів користування відповідачем орендованим приміщенням, а саме: Актів наданих послуг оренди за спірний період, що унеможливлює встановлення факту фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням та стверджував про ненадання позивачем доступу до орендованого приміщення з 24.02.2022 до 01.06.2022 через обставини, за які орендар не відповідає, а саме: через введення на території України воєнного стану та війни в Україні, які належать до форс-мажорних обставин, і вказані обставини є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати на підставі частини шостої ст. 762 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідач прийняв орендоване майно в оренду на підставі Акту приймання-передачі майна в оренду від 01.12.2011.

Докази повернення відповідачем орендованого майна позивачу, згідно п. 2.3. Договору оренди, в матеріалах справи відсутні. Посилання на підписаний з боку відповідача Акт повернення-приймання майна з оренди від 01.06.2022 міститься лише в листі ТОВ «Алком» від 03.06.2022, тобто поза межами спірного періоду. Крім того Договором оренди не передбачено обов`язковості складання Актів наданих послуг оренди.

Так, відповідно до положень частин четвертої та шостої ст. 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, у частині шостій ст. 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

При цьому у п. 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини шостої ст. 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21 та від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Як вбачається із письмових пояснень, підставою неможливості користування орендованим приміщенням, відповідач зазначав військову агресію Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану та війни в Україні, які належать до форс-мажорних обставин, а саме: ракетні обстріли міста Києва, в тому числі і Шевченківського району, на території якого знаходиться позивач, АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (виробляє зброю та боєприпаси; виробляє повітряні і космічні літальні апарати, супутні устаткування що вказано в його статуті), та орендоване приміщення, збройними формуваннями Російської Федерації, що призвели до втрати відповідачем доступу до орендованого приміщення.

Однак, військові дії та введення в Україні воєнного стану само по собі не свідчить про принципову неможливість використання ТОВ «Алком» орендованого майна у розумінні частини шостої ст. 762 ЦК України.

Доказів втрати відповідачем доступу до орендованого приміщення відповідач суду не надав.

Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неможливості використання спірного орендованого майна у своїй господарській діяльності з незалежних від нього причин та саме через військові дії та введення в Україні воєнного стану.

Слід зазначити, що згідно п. 1.4. та п. 1.6. Статуту АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування», товариство є юридичною особою приватного права, самостійно відповідає за свої зобов`язання всім своїм майном, не несе відповідальності за зобов`язання акціонера та держави. Товариство є власником майна, вартість якого відображається в балансі Товариства, крім державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Товариства, але перебуває на його балансі. Товариство здійснює стосовно майна, власником якого являється, права володіння, користування та розпорядження, а відтак дія постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на дані правовідносини не поширюється.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною другою ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану та окупація відповідної території призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: ворожими атаками, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/1, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14 № Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведене зумовлює висновок, що настання надзвичайних і невідворотних обставин звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Між тим, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Натомість, матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за Договорами із фактом військової агресії, а також повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин (військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану), засвідченого листом Торгово-промислової палати України та повідомлення про розірвання Договору оренди з 01.06.2022 містяться в наданих позивачем листах відповідача від 03.06.2022 та від 03.10.2023 поза межами заявлених позивачем спірних періодів виникнення заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди та несплатою орендної плати за період квітень-травень 2022 року, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 141,10 грн пені за період з 01.05/01.06.2022 до 31.10/30.11.2022 та 3 353,65 грн інфляційних втрат за період з 01.05/01.06.2022 до 28.03.2024.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4 141,10 грн пені за період з 01.05/01.06.2022 до 31.10/30.11.2022, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, в разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, судом встановлено, що вони розраховані вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 141,10 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 353,65 грн інфляційних втрат за період з 01.05/01.06.2022 до 28.03.2024, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, згідно з частиною першою ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацем другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 (далі - Методика).

Відповідно до п. 6 Методики, розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Згідно висновку, викладеному у постанові ОП КГС ВС від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Така правова позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що періодами нарахування визначені: на суму 8 596,98 грн з 01.05.2022 по 28.03.2024 та на суму 8 863,49 грн з 01.06.2022 по 28.03.2024, проте позивачем при розрахунку не враховано індекс інфляції за березень 2024 року, у зв`язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі в сумі 3 353,65 грн.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням встановленого вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алком» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 27, кв. 24; код ЄДРПОУ 31517610) на користь Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 2/10; код ЄДРПОУ 14307699) 26 709 (двадцять шість тисяч сімсот дев`ять) грн 16 коп., а саме: заборгованості за Договором оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 на суму 17 460 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн 47 коп., 4 141 (чотири тисячі сто сорок одна) грн 10 коп. пені, 3 353 (три тисячі триста п`ятдесят три) грн 65 коп. інфляційних втрат; заборгованості за Договором № 067-634/2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 42ВА-11 від 01.12.2011 у розмірі 1 492 (одна тисяча чотириста дев`яносто дві) грн 12 коп.; заборгованості за Договором № 336/11-ЕН про надання комунальних послуг від 01.12.2011 у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн 82 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова