Рішення

від 13.08.2024 по справі 910/3418/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2024Справа № 910/3418/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної

системи України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»

про стягнення 497.400,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Радченко О.П., ордер серії АІ № 1572618 від 20.03.2024

від позивача Оніщук В.М., довіреність № 406 від 03.05.2024

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.03.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 497.400,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами процедури закупівлі 01.02.2022 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір про закупівлю № 4600005332 (далі - договір), відповідно до якого підрядник зобов`язався надати послуги: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець)». Кінцевий термін виконання робіт становив до 01.02.2023. Відповідно до п. 10.9.1 договору підрядник зобов`язався надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 497.000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору. На виконання умов договору позивачем була надана банківська гарантія GV/UA/03-2-00513, видана Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» 21.01.2022. Термін цієї гарантії встановлений до 30.05.2023 включно. У зв`язку зі спливом цієї гарантії позивач (принципал) уклав з АТ «Комерційний банк «Глобус» (гарант) договір про надання гарантії № 32841/ЮГ-23 від 29.05.2023, відповідно до якого гарант надав на користь відповідача (бенефіціар) гарантії виконання договору (гарантія) на суму 497.000,00 грн. Відповідач реалізував своє право, яке передбачено п. 10.9.5 договору, що стало наслідком сплати позивачем на користь банка-гаранта суми гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією № 291 від 07.07.2023. Позивач вважає, що відповідач безпідставно скористався банківською гарантією, у зв`язку з тим, що позивач неодноразово повідомляв його про настання форс-мажорних обставин за договором, які підтверджуються сертифікатами № 1400-23-1570 від 31.03.2023 та № 3200-23-4692 від 11.12.2023 листами № 116Д-03 від 31.03.2023 та № 722С-12 від 26.12.2023. Позивач вважає, що відповідач має відшкодувати понесені позивачем збитки в розмірі 497.400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3418/24 від 27.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.04.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

У позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3418/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.05.2024; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».

29.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

02.05.2024 від третьої особи до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що у банку були відсутні правові підстави для відмови у здійснення сплати гарантійного платежу з огляду на безумовність банківської гарантії № 32841 від 29.05.2023.

09.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення відзиву без розгляду.

Позивач та третя особа у підготовче засідання 14.05.2024 не з`явились.

14.05.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви до 28.05.2024.

28.05.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду.

Третя особа у підготовче засідання 28.05.2024 не з`явилася.

28.05.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3418/24 від 28.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/3418/24 на 30 (тридцять) днів; підготовче засідання призначено на 09.07.2024.

26.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

02.07.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.07.2024 від третьої особи до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Третя особа у підготовче засідання 09.07.2024 не з`явилася.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3418/24 від 09.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/3418/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2024.

Позивач в судовому засіданні 23.07.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.08.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Третя особа у судовому засіданні 23.07.2024 надала пояснення по справі.

23.07.02024 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.08.2024.

Третя особа у судове засідання 13.08.2024 не з`явилася.

В судовому засіданні 13.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач, замовник) було укладено договір № 4600005332 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток №2) становить 9.948.000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 11.11.2022 сторонами внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено загальну вартість робіт, що становить 9.912.525,36 грн. Також даною додатковою угодою викладено в новій редакції додаток №1 та додаток №2 до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Отже договір діє до 02.03.2023 включно.

Відповідно до п. 10.9.1 договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2021-11-11-003053-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 11.11.2021, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 497.400,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Згідно з п. 10.9.3 договору термін дії гарантії - до 30.05.2023 включно.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2022 Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (гарант) видано банківську гарантію №BGV/UA/03-2-00513, якою гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії у розмірі 497.400,00 грн, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання буд-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена, у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.05.2023.

29.05.2023 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 32841/ДОГ-23, відповідно до якого банк-гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 4600005332 від 01.02.2022, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Бобринець)», згідно оголошення про закупівлю № UA-2021-11-11-003053-а, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператором газотранспортної системи України» (бенефіціар); сума гарантії 497.400,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2023 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (гарант) видано банківську гарантію № 32841, якою гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії у розмірі 497.400,00 грн, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання буд-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена, у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 15.07.2023.

Згідно з п. 10.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» із вимогою (SWIFT-повідомлення від 29.06.2023) про сплату грошової суми за банківською гарантією № 32841 від 29.05.2023, що була видана на користь позивача, в розмірі 497.400,00 грн.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» листом № 1-2317 від 30.06.2023 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 497.400,00 грн, у зв`язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» листом № 1-2369 від 06.07.2023 повідомив позивача, що 06.07.2023 банк на виконання банківської гарантії здійснив сплату коштів відповідачу в сумі 497.400,00 грн.

07.07.2023 позивач сплатив на користь АТ «КБ «Глобус» грошові кошти у розмірі 497.400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 291 від 07.07.2023.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача кошти отримані відповідачем в розмірі 497.400,00 грн є безпідставно набутими, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно додатку №3 - Графіку виконання робіт визначено наступні строки

1) Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень за отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів;

2) Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів;

3) Пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.

Відповідно до п. 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадах, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.4 договору місце виконання робіт (об`єкт) - ГРС Бобринець, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Польова, 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором на загальну суму 9.871.544,31 грн, що підтверджується наступними документами

Актом № 1 здачі-приймання виконаних проєктних робіт від 24.06.2022 на суму 126.593,32 грн.

Актами приймання виконаних будівельних робіт

№ 1 від 22.03.2023 за березень 2023 року на суму 8.907,06 грн;

№ 1 від 19.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 363.148,38 грн;

№ 1 від 23.02.2024 за лютий 2024 року на суму 55.811,21 грн.

Актами вартості устаткування, придбання якого покладено на виконання робіт

за березень 2023 року на суму 9.277.102,48 грн;

за жовтень 2023 року на суму 1.581,86 грн;

за лютий 2024 року на суму 38.400,00 грн.

Довідками про вартість виконаних робіт та витрати

від 22.03.2023 за березень 2023 року на суму 9.286.009,54 грн;

від 19.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 364.730,24 грн;

від 23.02.2024 за лютий 2024 року на суму 94.211,21 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, зобов`язання щодо виконання робіт у визначені договором строки повністю не здійснив.

Разом з цим, позивач як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Згідно з п. 8.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У п. 8.3 договору зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

При цьому, неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 03.03.2022 на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com) було надіслано повідомлення № 090/02 від 25.02.2022 про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора), у зв`язку з чим виконання договору № 4600005332 від 01.02.2022 просив вважати продовженим на відповідний строк дії вказаних обставин.

Слід зауважити, що відповідачем не було надіслано позивачу жодного заперечення з приводу неналежного повідомлення позивачем про настання форс-мажорних обставин за договором.

За зверненням позивача Донецькою торгово-промисловою палатою надано Сертифікат № 1400-23-1570 від 31.03.2023, який 31.03.2023 позивачем разом з листом № 116Д-03 від 31.03.2023 був надісланий відповідачу на його електронну пошту (info@tsoua.com).

У листі № 116Д-03 від 31.03.2023 позивач пропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору щодо продовження терміну виконання робіт.

Сертифікатом № 1400-23-1570 від 31.03.2023 засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору в зазначені терміни, а саме: військова агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, активні бойові дії та території Києва та Київської області, евакуація населення та неможливість в короткий термін зібрати працівників для поновлення робіт або швидко знайти заміну; дата настання форс-мажорних обставин 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 31.05.2023.

В подальшому за зверненням позивача Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою видано Сертифікат № 3200-23-4692 від 11.12.2023, який 26.12.2023 позивачем разом з листом № 722С-12 від 26.12.2023 був надісланий на електронну пошту відповідача (info@tsoua.com).

У листі № 722С-12 від 26.12.2023 позивач посилаючись на п. 8.4 договору просив виконання зобов`язань за договором вважати продовженим на строк дії форс-мажорних обставин; повідомив що станом на 26.12.2023 виконані всі можливі роботи по договору, сформовано останній акт приймання виконаних робіт за грудень 2023 року, який передано відповідачу для оформлення.

Сертифікатом № 3200-23-4692 від 11.12.2023 засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору в зазначені терміни, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, повітряні тривоги в зв`язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності; дата настання форс-мажорних обставин 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 11.12.2023.

Порядок засвідчення встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 44 від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами, (далі - Регламент; розміщений на офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua).

Пункт 4.2 Регламенту передбачає, що ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

На офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова № 3 від 25.02.2022, в якому установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі Донецька ТПП та Київська обласна (регіональна) ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами та доповненнями.

Отже, з огляду на те, що ТПП України уповноважила Донецьку ТПП та Київську обласну (регіональну) ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію до компетенції ТПП України, тому подані позивачем сертифікати є належними доказами.

Вказане підтверджує, що позивач неодноразово попереджав відповідача про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з наданням відповідних сертифікатів, а також пропонував укласти додаткову угоду щодо продовження строків виконання робіт з метою належного виконання обов`язків прийнятих на себе умовами укладеного між сторонами договору.

Оскільки сертифікатами засвідчено наявність форс-мажорних обставин, які настали з 24.02.2022 та тривали станом на 29.06.2023 (звернення відповідача до банку про сплату грошової суми за банківською гарантією), а отже підтверджено неможливість виконання позивачем зобов`язань з виконання робіт у визначений договором строк

З огляду на наявність обставин непереборної сили, можна дійти висновку, що в силу умов п. 8.4 договору виконання позивачем своїх зобов`язань за договором продовжено.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано умов повідомлення про настання форс-мажорних обставин, оскільки не був наданий відповідний сертифікат, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідачем не було надано заперечень з приводу отриманого листа позивача № 090/02 від 25.02.2022. Крім цього суд відзначає, що позивач знаходиться у м. Києві та з огляду на початок активних бойових дій в місті Києві, які тривали до 30.04.2022 позивач був позбавлений можливості отримати відповідний сертифікат та надіслати його разом з повідомлення, яке в свою чергу було надіслано у строки визначені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Матеріалами справи підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які свідчать про неможливість виконання позивачем зобов`язання за договором щодо своєчасного виконання робіт, тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно звернувся до гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії за невиконання позивачем зобов`язання за договором, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим за умови обов`язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, у відповідача були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ «КБ «Глобус») для виплати суми за банківською гарантією № 32841 від 29.05.2023, грошові кошти в сумі 497.400,00 грн було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Судом також враховано, що відповідно до обставин даної справи перерахування гарантом грошових коштів в сумі 497.400,00 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з договором та гарантією, однак не на їх виконання, тобто перерахування відбулось без правових підстав, а отже вимоги позивача про стягнення цих коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 16, офіс 17; код ЄДРПОУ 23390015) 497.400 (чотириста дев`яносто сім тисяч чотириста) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 5.968 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп. витрат по сплаті державного збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.09.2024.

Суддя В.В.Сівакова