Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/8129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/8129/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4"

про стягнення 118 513,19 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" (далі - відповідач) заборгованості у загальному розмірі 118 513,49 грн., з яких: 68 189,52 грн. - основних борг, 39 757,29 грн. - інфляційні втрати, 10 566,68 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем на виконання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 41 851,34 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" просило суд покласти на відповідача.

Ухвалою від 03.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8129/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 03.07.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/8129/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02021, місто Київ, вулиця Старосільська, будинок 1-А.

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0600275462770, відповідач ухвалу суду отримав 11.07.2024 року.

За умовами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" (далі - покупець) була досягнута згода про поставку товару - радіаторів та сантехнічних виробів.

На виконання досягнутих між сторонами домовленостей постачальник (позивач) здійснив на користь покупця (відповідача) поставку погодженого між ними товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних видаткових накладних від 20.03.2019 року № ЦП-0003676 на суму 16 432,77 грн., від 20.03.2019 року № ЦП-0003694 на суму 8 376,00 грн., від 28.03.2019 року № ЦП-0004098 на суму 1 332,11 грн., від 04.04.2019 року № ЦП-0004348 на суму 13 685,22 грн., від 05.04.2019 року № ЦП-0004259 на суму 41 163,06 грн., від 12.06.2019 року № ЦП-0007972 на суму 2 005,20 грн., від 12.06.2019 року № ЦП-0008045 на суму 73,94 грн. та від 11.07.2019 року № ЦП-0009815 на суму 1 098,79 грн., які містять підписи представників вищенаведених контрагентів та скріплені відбитками печаток сторін. Суд зазначає, що матеріали справи також містять копії виданих представнику відповідача довіреностей на отримання вищенаведених товарно-матеріальних цінностей.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" вказувало на те, що всупереч досягнутих між сторонами домовленостей відповідач вартість отриманого товару оплатив не у повному обсязі (частково сплативши лише вартість поставленого за видатковою накладною від 20.03.2019 року № ЦП-0003676 товару), заборгувавши таким чином позивачу 68 189,52 грн.

Враховуючи залишення відповідачем без задоволення адресованої йому претензії постачальника від 24.05.2024 року № 41 про сплату заборгованості в сумі 68 189,52 грн., а також зважаючи на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" цієї заборгованості у добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" для захисту своїх прав звернулося до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача означений борг, а також 10 566,68 грн. 3 % річних та 39 757,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За умовами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд зазначає, що поставкою Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" та прийняттям його відповідачем, наведені юридичні особи вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб. Відповідно, між цими контрагентами виникли зобов`язальні відносини, які регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, обов`язок покупця оплатити вартість поставленого йому постачальником товару, в разі відсутності окремо обумовленого сторонами строку оплати, виникає не протягом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки негайне виконання такого обов`язку прямо випливає з актів цивільного законодавства (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) і не залежить, зокрема, від факту виставлення постачальником рахунку на оплату вартості здійсненої поставки товару чи направлення відповідної претензії.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість поставленого йому за видатковими накладними товару після його прийняття.

У той же час, відповідач отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" за вищенаведеними видатковими накладними товар оплатив не в повному обсязі, заборгувавши позивачу 68 189,52 грн. Доказів на спростування цього факту відповідачем суду не надано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за поставлений позивачем товар, яка складає 68 189,52 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" 3 % річних у загальному розмірі 10 566,68 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу за кожною спірною видатковою накладною окремо у період з 28.03.2019 року по 10.06.2024 року, а також 39 757,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом квітня 2019 року - квітня 2024 року згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 39 757,29 грн. та 3 % річних у сумі 10 566,68 грн. відповідають приписам чинного законодавства, а відповідачем контррозрахунку цих компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

При цьому, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що при розгляді даного спору сторонами не було заявлено про застосування позовної давності до пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" вимог, у суду відсутні підстави для вирішення питання про застосування такого строку за власною ініціативою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 41 851,34 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" вказувало, що попередній (орієнтовний) розмір його судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 41 851,34 грн., що фактично складається з 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 11 851,32 грн. гонорару успіху (10 % від ціни позову/присуджених до стягнення сум).

На підтвердження витрат на послуги адвоката Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" надало суду, зокрема, копію укладеного між ним та адвокатом Поваляєвим Павлом Олеговичем договору про надання правової допомоги від 22.03.2023 року (далі - Договір), додаткової угоди від 01.02.2024 року до нього, а також акту наданих послуг від 10.06.2024 року № 3 на суму 30 000,00 грн. та виписок з банківського рахунку адвоката про оплату позивачем відповідних послуг.

Відповідно до пункту 1.1 Договору його предметом є надання адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних і невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору передбачений обов`язок клієнта (позивача) оплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк, окремо погоджені між ними додатковими угодами.

Згідно з пунктом 5.1 Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (-ми) угодою (-ми) до цього Договору.

У додатковій угоді від 01.02.2024 року до Договору позивач та адвокат домовилися про оплату послуг (гонорару) адвоката, що встановлюється на підставі виставленого акту про надання послуг та 10 % від сум та присуджених клієнту за результатами його справи про стягнення коштів за договорами поставки.

Щодо розподілу заявленої позивачем до стягнення суми гонорару "успіху" в розмірі 11 851,32 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до Договору визначається у розмірі 10 відсотків від суми та присуджених клієнту за результатами його справи про стягнення коштів за договорами поставки, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення в справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу решти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн., суд звертає увагу на таке.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 5.1 Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (-ми) угодою (-ми) до цього Договору.

У додатковій угоді від 01.02.2024 року до Договору позивач та адвокат домовилися про оплату послуг (гонорару) адвоката, що встановлюється на підставі, зокрема, виставленого акту про надання послуг.

Згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" актом наданих послуг від 10.06.2024 року № 3 за Договором адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: консультація тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; аналіз документів тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; підготовка претензії тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; аналіз судової практики з питань, що є предметом спору тривалістю 2 години вартістю 3 000,00 грн.; підготовка позовної заяви тривалістю 2 години вартістю 5 000,00 грн.; сканування додатків до позовної заяви тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; проведення розрахунків та перевірка правильності розрахунків тривалістю 2 години вартістю 4 000,00 грн.; формування позовної заяви та додатків в системі "Електронний суд" тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; моніторинг та супровід руху справи тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта в господарському суді тривалістю 3 години вартістю 12 000,00 грн. Всього - 30 000,00 грн.

Разом із тим, наявний у матеріалах справи акт наданих послуг від 10.06.2024 року № 3 був складений 10.06.2024 року, тобто задовго до моменту подання позовної заяви в даній справі, а також не містить відбитку печатки та підпису уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ".

Крім того, наведені в цьому акті послуги з консультації, аналізу документів, аналізу судової практики з питань, що є предметом спору, сканування додатків до позовної заяви, проведення розрахунків та перевірки правильності розрахунків, формування позовної заяви та додатків в системі "Електронний суд" фактично охоплюються наданням послуги з підготовки позовної заяви.

Слід звернути увагу на те, що ухвалою від 03.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8129/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, що свідчить про безпідставність включення до акту наданих послуг від 10.06.2024 року № 3 вартості послуг з представництва інтересів клієнта в господарському суді тривалістю 3 години вартістю 12 000,00 грн.

Також, суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо не вбачається будь-яких посилань саме на цей судовий спір, що додатково свідчить про відсутність підстав для покладення відповідних витрат на відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат, у зв`язку із недоведенням заявником їх фактичного надання у конкретному судовому спорі, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 року в справі № 910/4201/19.

Більше того, умовами Договору та додаткової угоди від 01.02.2024 року до нього прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг, тоді як наведена угода містить лише положення про те, що гонорар адвоката встановлюється на підставі виставленого акту про надання послуг.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

Таким чином, відсутність у Договорі (а також додатковій угоді до нього) конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору (зокрема, відповідачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє відповідачу висловити відповідні заперечення щодо обґрунтованості такого розміру цих судових витрат.

Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в загальному розмірі 41 851,34 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4" (02021, місто Київ, вулиця Старосільська, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 35182445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 9; код ЄДРПОУ 24744047) 68 189 (шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 52 коп. основного боргу, 10 566 (десять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 68 коп. 3 % річних, 39 757 (тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.09.2024 року.

Суддя В.С. Ломака