Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/8016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/8016/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина-3"

про стягнення 468 134,20 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина-3" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 468 134,20 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0936 га, кадастровий номер 8000000000:79:147:0038, що розташована за адресою: місто Київ, Голосіївський район, проспект Лобановського Валерія, будинок 126-А.

Ухвалою від 02.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8016/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність у Товариства електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 02.07.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/8016/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03118, місто Київ, проспект Лобановського Валерія, будинок 126-А.

Проте, вищевказане відправлення № 0600275462656 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ІІ сесії ІХ скликання Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Жемчужина-3" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів на просп. Валерія Лобановського, 126-А у Голосіївському районі міста Києва" відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2023 року № НВ-0001087362023), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.06.2023 року, номер відомостей про речове право 50608281), розглянувши заяву Товариства від 30.05.2023 року № 68099-007511652-031-03 та лист від 08.05.2023 року, Рада вирішила передати відповідачу за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0936 га (кадастровий номер 8000000000:79:147:0038) для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі) на просп. Валерія Лобановського, 126-А у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з розташуванням на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2016 року, номер запису про право власності 14012936) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 30.05.2023 року № 68099-007511652-031-03, справа № 509344202).

Пунктом 2 означеного рішення Ради Товариство було зобов`язано виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством України, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки (зокрема охоронний договір на зелені насадження або інформацію уповноваженого органу про відсутність зелених насаджень на земельній ділянці).

Вжити заходів щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо державної реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки у порядку, визначеному законодавством України, та дотримуватися зареєстрованих обмежень (пункт 2.7 рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111).

Відповідно до пункту 2.8 рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 Товариство зобов`язано сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту закінчення договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 79-6-00402 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3 означеного рішення Ради Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язано вжити організаційно-правових заходів щодо виконання підпункту 2.8 пункту 2 цього рішення.

29.02.2024 року на підставі рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 між позивачем (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Ради. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю., згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67997747 від 13.06.2023 року, номер запису про право власності: 50608281, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2748662380000.

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб, а також 29.02.2024 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 193.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:79:147:0038;

- місце розташування - просп. Валерія Лобановського, 126-А у Голосіївському районі міста Києва;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі);

- розмір (площа) - 0,0936 га.

За умовами пункту 2.2 Договору відповідно до витягу із технічної документації від 18.01.2024 року за № НВ-9904307922024 (за формою згідно з додатком № 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 року за № 753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 4 991 762,93 грн.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що на земельній ділянці розміщено нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля (літ. Д), загальною площею 472 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102694980000, яке належить орендарю.

Договір укладено на 5 років (пункт 3.1 цієї угоди).

Пунктом 4.2.2 Договору передбачена сплата безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з моменту закінчення договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року за № 79-6-00402 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на рахунок UA26899998033414981100026002; одержувач: ГУК у м. Києві/Голосіївський р-н/18010500, код ЄДРПОУ 37993783. Для цього орендарю протягом 10 (десяти) днів з дати укладення Договору оренди земельної ділянки необхідно звернутись до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) для здійснення розрахунку відповідно до підпункту 2.8 рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111.

Відповідно до пункту 14.1 Договору останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що право власності відповідача на вищенаведене нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. Д) загальною площею 472 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102694980000, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Валерія Лобановського, 126-А, було у встановленому законом порядку зареєстроване 21.06.2013 року.

Судом встановлено, що вищевказане належне Товариству нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0936 га кадастровий номер 8000000000:79:147:0038, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 внесені до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації земельної ділянки - 11.04.2006 року, а строк дії речового права (права оренди Товариства) - 15 років.

Водночас, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Товариство у встановленому законом порядку провело державну реєстрацію права користування (оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 площею 0,0936 га на підставі Договору 29.02.2024 року (номер запису про інше речове право: 53929159).

Оскільки з 12.04.2021 року (з наступного дня після закінчення п`ятнадцятирічного строку дії договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 79-6-00402) до 29.02.2024 року (дня державної реєстрації Товариством права користування (оренди) земельної ділянки на підставі Договору) відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи плату за користування земельною ділянкою, використовував земельну ділянку комунальної власності площею 0,0936 га з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 за адресою: місто Київ, проспект Валерія Лобановського, 126-А, Рада звернулася до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з Товариства безпідставно збережених останнім грошових коштів за користування протягом 12.04.2021 року - 29.02.2024 року земельною ділянкою у розмірі 468 134,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Як було зазначено вище, рішенням ІІ сесії ІХ скликання Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Жемчужина-3" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів на просп. Валерія Лобановського, 126-А у Голосіївському районі міста Києва" відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2023 року № НВ-0001087362023), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.06.2023 року, номер відомостей про речове право 50608281), розглянувши заяву Товариства від 30.05.2023 року № 68099-007511652-031-03 та лист від 08.05.2023 року, Рада вирішила передати відповідачу за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0936 га (кадастровий номер 8000000000:79:147:0038) для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону по продажу автомобілів (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі) на просп. Валерія Лобановського, 126-А у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з розташуванням на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2016 року, номер запису про право власності 14012936) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 30.05.2023 року № 68099-007511652-031-03, справа № 509344202).

Відповідно до пункту 2.8 рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 Товариство зобов`язано сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту закінчення договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 79-6-00402 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації).

Судом встановлено, що відомості про земельну ділянку площею 0,0936 га кадастровий номер 8000000000:79:147:0038, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038, були внесені до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації земельної ділянки (сформованої та зареєстрованої відповідно до вимог Земельного кодексу України) - 11.04.2006 року, строк дії речового права (права оренди Товариства на цю ділянку) - 15 років.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 21.06.2013 року було зареєстроване право власності відповідача на нежитлову будівлю (літ. Д) загальною площею 472 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102694980000, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Валерія Лобановського, 126-А.

29.02.2024 року на підставі рішення Ради від 13.07.2023 року № 7070/7111 між позивачем та Товариством укладено Договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0936 га, кадастровий номер - 8000000000:79:147:0038, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Валерія Лобановського, 126-А, на якій розміщена належна Товариству нежитлова будівля (літ. Д), загальною площею 472 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 102694980000.

З матеріалів справи також вбачається, що 29.02.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 53929159 про державну реєстрацію речового права оренди Товариством земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 площею 0,0936 га на підставі Договору.

Разом із тим, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 є власністю територіальної громади міста Києва та перебуває у комунальній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з моменту закінчення п`ятнадцятирічного строку дії договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 79-6-00402 (починаючи з 12.04.2021 року) до моменту проведення державної реєстрації Товариством права користування (оренди) земельної ділянки на підставі Договору (29.02.2024 року), відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

При цьому, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Суд зазначає, що відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 03.06.2024 року № 16033/5/26-15-04-02-05 про надання інформації по платі за землю, Товариством до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038, відповідно до якої відповідач задекларував податкове зобов`язання у вигляді орендної плати в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на суму 161 000,24 грн. та сплатив 152 537,27 грн., а саме: за період з квітня по грудень 2021 року - в загальній сумі 124 637,27 грн. Крім того, у лютому 2022 року Товариство сплатило податкове зобов`язання по орендній платі за землю в розмірі 27 900,00 грн.

Факт здійснення Товариством відповідних оплат був врахований Радою при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення у даній справі суми грошових коштів.

Разом із тим, згідно з наведеним листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у подальшому Товариство не подавало декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та не сплачувало орендну плату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи протягом певного періоду орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року в справі № 912/1188/17.

З аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Товариства за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Встановлені обставини справи свідчать, що відповідач як власник об`єкту нерухомого майна, зокрема, протягом 12.04.2021 року - 28.02.2024 року включно, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, а тому Товариство є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею. Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року в справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 року в справі № 922/3463/19.

Спірна земельна ділянка, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомого майна та за користування якою Рада просила стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти, є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Крім того, відповідно до положень підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2024 року № НВ-9904307922024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 у 2024 році становить 4 991 762,93 грн.

Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік для земель населених пунктів становить 1,051, за 2022 рік - 1,15, за 2021 рік - 1,1.

Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 у 2023 році становила 4 749 536,56 грн., у 2022 році - 4 129 972,63 грн., у 2021 році - 3 754 520,57 грн.

Відповідно до наданих Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунків розмір плати за фактичне використання Товариством земельною ділянкою площею 0,0936 га з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 (ставка орендної плати - 5 %) за адресою: місто Київ, Голосіївський район, проспект Лобановського Валерія, будинок 126-А, за період з 12.04.2021 року по 31.12.2021 року становить 11 142,65 грн., з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 5 479,23 грн., з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року - 173 119,40 грн., з 01.01.2023 року по 16.02.2023 року - 237 476,83 грн., з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року - 40 916,09 грн.

У той же час, слід зазначити, що відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Проте, з поданої Радою позовної заяви вбачається, що наведені положення, незважаючи на прямі посилання на них у здійсненому Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку, враховані позивачем не були, що призвело до заявлення спірної у даній справі суми грошових коштів, нарахованих у період, зокрема, з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, в завищеному розмірі.

Крім того, відповідно до рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Однак, позивачем не було враховано й вищенаведеного власного рішення, яким користувачі земельних ділянок комунальної власності фактично звільняються від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром безпідставно утримуваних відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 0,0936 га з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038 за адресою: місто Київ, Голосіївський район, проспект Лобановського Валерія, будинок 126-А, за спірний у даній справі період - з 12.04.2021 року по 29.02.2024 року, а також з урахуванням приписів абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490), є 415 403,29 грн., з яких: 11 142,65 грн. - кошти, нараховані за період з 12.04.2021 року по 31.12.2021 року, 5 479,23 грн. - кошти, нараховані з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року, 121 070,43 грн. - кошти, нараховані з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року, 237 476,83 грн. - кошти, нараховані з 01.01.2023 року по 16.02.2023 року, 40 234,15 грн. - кошти, нараховані з 01.01.2024 року по 28.02.2024 року (день, що передує дню реєстрації Товариством речового права оренди спірної ділянки на підставі Договору).

Отже, з огляду на те, що відповідач у період з 12.04.2021 року по 28.02.2024 року включно користувався земельною ділянкою площею 0,0936 га з кадастровим номером 8000000000:79:147:0038, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Ради, Товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 415 403,29 грн. (з урахуванням встановлених судом вище обставин та здійснених відповідачем часткових оплат), які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Ради у даній справі та стягнення з Товариства на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі 415 403,29 грн. У той же час, у задоволенні вимог Ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 52 730,91 грн. слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина-3" (03118, місто Київ, проспект Лобановського Валерія, будинок 126-А; код ЄДРПОУ 19484650) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти у розмірі 415 403 (чотириста п`ятнадцять тисяч чотириста три) грн. 29 коп., а також 6 231 (шість тисяч двісті тридцять одну) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.09.2024 року.

Суддя В.С. Ломака