Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/7824/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/7824/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо-Хім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"

про стягнення 300670,84 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМО-ХІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення 300 670,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 4600046174 від 17.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

18.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на 5 днів. Клопотання мотивовано відключеннями світла, що значно ускладнюють підготовку процесуальних документів.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про продовження строку на подання відзиву, в зв`язку з необґрунтованістю та не доведеністю.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Станом на день прийняття рішення, відповідач так і не подав до суду відзив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо Хім" (постачальник) було укладено договір поставки № 4600046174, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари і оплачувати.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації, підписаній сторонами (в паперовій формі або з ЕЦП), що з моменту її підписання є невід`ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування та доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник поставляє товари згідно замовлень покупця на поставку товару, поданих за посередництва EDI-провайдерів за вибором постачальника.

За умовами п. 3.5 договору безпосередньо після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ "накладна" (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник зі свого боку завіряє "Накладна" ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) і відправляє покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з покупцем "Накладна" COMDOC з використанням ЕЦП, постачальник може не надавати паперовий примірник накладної Покупцеві за фактом відвантаження.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила Інкотермс з редакції 2010 року), тобто постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк, вказаний у замовленні.

Пунктом 6.1. договору визначено, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні постачальником "Податкової накладної", яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Успішно зареєстровано в ЄРПН і відправлена покупцеві" та "Накладної", завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу "Товар отриманий", покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами у додатку № 1, і в розмірі, який розраховується за формулою.

Відповідно до умов п. 6.3 договору у редакції додаткової угоди від 10.10.2020 до договору постачальник надає покупцю згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в додатку № 1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов`язується не притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по договору.

У п. 9.1, 9.2 договору у редакції додаткової угоди від 10.10.2020 до договору сторони погодили, що договір набирає чинності та діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1. Припинення дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, у т.ч. і зобов`язань, пов`язаних з поверненням товару згідно умов даного договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань. Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на один рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за 30 календарних днів до закінчення кожного відповідного року дії договору. Термін дії договору може бути автоматично продовжений (пролонгований) необмежену кількість разів.

Суд відзначає, що при укладенні договору сторонами був погоджений п. 9.3 наступного змісту: кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів, до запланованої дати розірвання. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаємних розрахунків. Покупець має право припинити платежі постачальникові до закінчення проведення звірки.

Однак, додатковою угодою від 10.10.2020 пункт 9.3 був виключений.

У додатку № 1 до договору у редакції додаткової угоди від 10.10.2020 сторони погодили термін оплати товару - 75 календарних днів.

У цьому ж додатку сторони визначили, що розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником складає 150000,00 грн.

Також, згідно додатку № 1 строк дії договору з 01.01.2021 по 31.12.2021.

В підтвердження обставин поставки товару відповідачу позивач долучив до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні за період з січня 2020 року по грудень 2021 року на загальну суму 1681044,50 грн. Крім того, позивачем долучені по зазначеним господарським операціям на суму 1681044,50 грн зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні.

Обставини щодо поставки товару на суму 1681044,50 грн підтверджені долученими до матеріалів справи первинними документами та не заперечувались і не спростовувались відповідачем.

Також до матеріалів справи долучено накладні на повернення на загальну вартість товару - 87224,40 грн.

Як зазначає позивача у позові та не заперечує і не спростовує відповідач, сума грошових зобов`язань з оплати товару була зменшена шляхом зарахування однорідних вимог на суму 594578,34 грн. Крім того, позивач вказує про здійснення відповідачем часткової оплати у сумі 698570,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач визнав, а відповідач не спростував і не заперечив обставини щодо зарахування заборгованості відповідача на суму 594578,34 грн та обставини щодо часткової оплати у розмірі 698570,932 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що товар на суму 1681044,50 грн був отриманий відповідачем та не оплачений у сумі 300670,84 грн (1681044,50-87224,40-594578,34-698570,92).

В зв`язку з наявністю заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензією № 28/07/01 від 28.07.2023, в якій просив сплатити суму боргу за договором № 4600046174 від 17.10.2019. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

29.11.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 29/11/01 від 29.11.2023 про дострокове розірвання договору поставки № 4600046174 від 17.10.2019, в якому з посиланням на п. 9.3 договору повідомив відповідача про дострокове розірвання договору поставки № 4600046174 від 17.10.2019 з 30.12.2023.

До матеріалів справи долучено акт звірки розрахунків, згідно якого відповідачем вказано кредиторську заборгованість у сумі 234709,35 грн, а позивачем зазначено дебіторську заборгованість у розмірі 300670,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір № 4600046174 від 17.10.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України закріплений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, у п. 6.3 договору у редакції додаткової угоди від 10.10.2020 до договору позивач надав відповідачу згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої сторони погоджують в додатку № 1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов`язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по договору.

У додатку № 1 до договору у редакції додаткової угоди від 10.10.2020 сторони погодили термін оплати товару - 75 календарних днів. У цьому ж додатку сторони визначили, що розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником складає 150000,00 грн.

Позивач вказує, що договір № 4600046174 від 17.10.2019 був розірваний ним в односторонньому порядку на підставі п. 9.3 договору шляхом направлення повідомлення від 29.11.2023.

Однак, як уже було зазначено судом вище, сторони додатковою угодою від 10.10.2020 виключили з договору № 4600046174 від 17.10.2019 п. 9.3.

Отже, станом на день звернення позивача з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку, договором не було передбачено такого права.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже договором не було передбачено право позивача на односторонню відмову від договору, а тому договір не міг бути розірваним на підставі повідомлення від 29.11.2023.

Інших доказів, які б свідчили про припинення , розірвання договору суду надано не було, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про дійсність договору поставки № 4600046174 від 17.10.2019 станом на день розгляду справи та його продовження на 2024 рік.

Як уже було зазначено вище судом відповідачем було не оплачено товар на суму 300670,84 грн. Проте, умовами чинного на день прийняття рішення договору № 4600046174 від 17.10.2019 обумовлено розмір постійно діючої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 150000,00 грн.

При цьому з аналізу п. п. 6.1, 6.3 договору слідує, що сторони погодили інший, окремий порядок сплати відповідачем заборгованості у її постійно діючих межах, визначивши, що остання підлягає погашенню Товариством тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по ньому.

Доказів припинення договору № 4600046174 від 17.10.2019 суду надано не було, а отже підстави для сплати заборгованості у сумі 150000,00 грн відсутні.

Тобто строк виконання грошових зобов`язань на суму 150000,00 грн у відповідача не настав.

З вище зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обгрунтованими на суму 150670,84 грн (300670,84-150000,00) і підлягають задоволенню саме в цій частині.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено відсутність порушень прав позивача та неефективність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код: 40982829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо-Хім" (02206, м. Київ, вулиця Миропільська, будинок 19; ідентифікаційний код: 40205118) заборгованість у розмірі 150670 (сто п`ятдесят тисяч шістсот сімдесят) грн 84 коп., судовий збір розмірі 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) грн 06 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 150000,00 грн основного боргу - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко