Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/8889/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/8889/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/8889/24 за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд стягнути пеню та штраф у зв`язку із порушенням строку поставки товару за договором. Відповідач заперечив проти позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 10.04.2024 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, як покупцем, та фізичною особою-підприємцем Сігалом Сергієм Леонідовичем, як постачальником, укладено Договір № 67-24 про закупівлю рукавичок тактичних (далі Договір) за умовами якого постачальник зобов`язується у 2024 році поставити Товароодержувачу товар: рукавички тактичні вид 2, рукавички тактичні вид 3, код ДК 021:2015: 18420000-9 - Аксесуари для одягу, асортимент, кількість, ціна, інформація щодо товару та технічної документації до нього, наведені в Специфікації яка є Додатком № 1 до цього Договору , а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі Специфікацією (Додаток №1).

2.2. Пунктом 1.3. Договору визначено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

2.3. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість по Договору становить 4 700 000,00 грн, без ПДВ.

2.4. Строк поставки визначається у графіку постачання (Додаток №4), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 5.1. Договору).

2.5. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка товару товароодержувачу здійснюється на умовах DPP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року). До кожної партії товару що постачається, постачальник обов`язково надає покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) та документи, визначені п. 2.1. Договору, до моменту здійснення поставки товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника (п.п. 5.6. та 5.7. Договору).

2.6. Пунктом 6.2.1. Договору визначено право покупця вимагати від постачальника поставки якісного товару в кількості і строк, передбачений Договором.

2.7. Водночас, п. 6.3. Договору передбачено обов`язок постачальника поставити товар товароодержувачу в кількості, строк та на умовах даного Договору.

2.8. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та Договором (п. 7.1. Договору).

2.9. За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено (п. 7.3. Договору).

2.10. Оплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від обов`язку виконати всі свої зобов`язання за цим Договором (п. 7.4. Договору).

2.11. Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024 (п. 11.1. Договору).

2.12. Специфікацією сторони визначили що товаром, який поставляється є рукавички тактичні виду 2 та 3, загальною вартістю 4 700 000, 00 грн.

2.13. Відповідно до Графіка постачання, який є додатком № 4 до Договору, товар мав бути поставлений до 30.04.2024.

2.14. За твердженнями позивача, відповідачем не здійснено жодної поставки товару у зазначений Договором строк.

2.15. Листом від 10.05.2024 № 06.1/3582-24-Вих позивач звернувся до відповідача щодо порушення строків постачання та з вимогою у найкоротші терміни здійснити поставку товару, відповідно до умов Договору, проте відповідач проігнорував дану вимогу.

2.16. Разом с тим, керуючись пунктами 6.2.4, 7.3 та 11.3 Договору, позивачем листом від 12.06.2024 № 06.1/4345-24-Вих повідомлено відповідача, щодо прийняття рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку з 25.06.2024.

2.17. Позивач зазначає, що внаслідок порушення строків постачання, відповідно до умов Договору, у Відповідача виник обов`язок щодо сплати пені та штрафу відповідно до пункту 7.3 Договору.

2.18. Позивачем 28.06.2024 на адресу відповідача скеровано лист № 06.1/4764-24-Вих щодо нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору. Однак, вказаний лист також залишився без відповіді. Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем прострочено виконання своїх зобов`язань на строк 55 днів (з 01.05.2024 по 24.06.2024), а розрахункова сума пені складає 258 500,00 грн (4 700 000,00 грн х 0,1 % х 55 днів). При цьому, штраф у розмірі 7 % вказаної вартості за прострочення понад 30 календарних днів розрахунково складає 329 000,00 грн (4 700 000,00 грн х 0,7 %).

2.19. Отже, через прострочення відповідачем виконання зобов`язань, передбачених Договором, позивачем нараховані штрафні санкції (пеню та штраф) у розмірі 587 500,00 грн (258 500,00 грн + 329 000,00 грн), які на момент звернення до суду відповідачем не сплачено.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом позову є стягнення з відповідача 258 500,00 грн пені та 329 000,00 грн штрафу.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 15, 16, 509, 526, 610, 611 ЦК України, стаття 193 ГК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо виконання своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної поставки товару.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач заперечив проти задоволення позову вказавши:

- позивач в порушення п.12.4. Договору взагалі не здійснив жодних дій направлених на погодження переліку уповноважених осіб. Внаслідок зазначеного прострочення позивача (Кредитора) відповідач не мав можливості узгодити дату поставку та інформувати позивача про відправку товару і, як наслідок, відповідач з вини позивача не мав можливості виконати свої зобов`язання з поставки товару;

- позивач, замість того, щоб здійснити передбачені п.12.4. Договору дії направлені на погодження переліку уповноважених осіб та відстрочити поставку на час прострочення кредитора - в односторонньому порядку розірвав Договір;

- умовами Договору не передбачена відповідальність постачальника (відповідача) (не передбачене подальше стягнення штрафних санкцій) у разі дострокового розірвання Договору замовником (позивачем).

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи порушені відповідачем умови Договору в частині своєчасної поставки товару? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.

7.1. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.2. У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.3. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

7.4. Згідно із статтями 530, 610-612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

7.5. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.6. Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

7.7. Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

7.8. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

7.9. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

7.10. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.11. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

7.12. Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки товару у визначений Договором строк - не виконав. У матеріалах справи відсутні докази поставки товару на суму 4 700 000, 00 грн у строк до 30.04.2024. Отже, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасності поставки товару.

7.13. В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

7.14. Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині поставу товару в обумовлений строк, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених Договором.

7.15. Пеня та штраф за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 7.3. Договору. Згідно з ним за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

7.16. Перевіркою розрахунку пені та штрафу судом встановлено, що розрахунок виконаний арифметично правильно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Зокрема, 258 500,00 грн (4 700 000,00 грн х 0,1 % х 55 днів) пені. При цьому, штраф у розмірі 7 % вказаної вартості за прострочення понад 30 календарних днів розрахунково складає 329 000,00 грн (4 700 000,00 грн х 0,7 %).

7.17. Отже, позовні вимоги про стягнення 258 500,00 грн пені та 329 000,00 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

7.18. При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач в порушення п.12.4. Договору взагалі не здійснив жодних дій направлених на погодження переліку уповноважених осіб. Оскільки очевидним є те, що з боку постачальника (ФОП Сігал С.Л.) ініціює такий перелік безпосередньо постачальник. Крім того, судом взято до уваги що погодження переліку осіб є суто технічним питанням, яке не впливає на обов`язковість своєчасного виконання основного зобов`язання з поставки товару у строк до 30.04.2024, враховуючи те, що сторонами погоджено графік поставки товару з кінцевим місцем, куди мав бути поставлений товар.

7.19. Умовами Договору передбачено, що розірвання Договору не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) (пункт 11.1. Договору). Пунктом 7.1. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

7.20. З матеріалів справи вбачається, що штраф та пеня нараховані з моменту прострочення зобов`язання - з 01.05.2024, до моменту розірвання Договору - до 24.06.2024.

7.21. Отже, посилання відповідача щодо відсутності підстав сплачувати штраф та пеню внаслідок розірвання договору не знаходять своє підтвердження та є необґрунтованими.

7.22. Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

7.23. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.24. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити штраф та пеню у зв`язку із порушенням строку поставки товару.

7.25. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції звертається до висновків, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

7.26. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

7.27. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

7.28. Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

7.29. З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

7.30. Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

8. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

8.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7 050, 00 покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 11, код ЄДРПОУ 23311317) 258 500,00 грн пені, 329 000,00 грн штрафу та 7 050, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2024.

Суддя Ігор Курдельчук