Рішення

від 16.09.2024 по справі 911/1441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. Справа № 911/1441/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія", 01001, місто Київ, вулиця Ірининська, будинок 5/24

до Глибоцького ліцею Бориспільської міської ради Київської області, 08350, Київська область, Бориспільський район, село Глибоке, вулиця Центральна, будинок 34

про стягнення 11 145, 02 грн за договором № 30 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими від 28.03.2023

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" в електронній формі надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" з вимогами до Глибоцького ліцею Бориспільської міської ради Київської області про стягнення 11 145, 02 грн заборгованості, з яких 6 521, 72 грн основного боргу, 3 647, 62 грн збитків, 800, 83 грн пені, 83, 08 грн 3 % річних, 91, 77 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 30 від 28.03.2023 зобов`язань.

Господарський суд Київської області ухвалою від 28.06.2024, зокрема, відкрив провадження у справі № 911/1441/24; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам встановив строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Оскільки відповідач, станом на дату відкриття провадження у справі, не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", суд надіслав ухвалу від 28.06.2024 про відкриття провадження у справі на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань адресу відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 28.06.2024 був повернутий до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (далі позивач / постачальник) та Глибоцьким ліцеєм Бориспільської міської ради Київської області (далі відповідач / споживач) укладено договір № 30 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за визначеним предметом закупівлі: природний газ (ДК 021:2015 09120000 - 6 Газове паливо) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, на умовах даного договору. Споживачу присвоєний наступний ЕІС-код 56ХS0000М5N9T00B.

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальний об`єм постачання природного газу споживачеві у 2023 році за договором складає 500 куб. м, у тому числі за місяцями та кварталами згідно наведеного у таблиці.

Дані обсяги є плановими та можуть змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону на відповідний місяць, але загальний обсяг споживання на рік не повинен перевищувати загального об`єму споживання.

За положеннями пункту 2.2 Договору обсяг переданого постачальником споживачеві газу, визначається за даними інформаційної платформи Оператора ГТС, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до пункту 2.4 Договору ціна за 1 000 куб.м. природного газу, з урахуванням вартості транспортування, становить 15 500 грн в тому числі ПДВ 2 583, 33 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 7 750, 00 грн в тому числі ПДВ 1 291, 00 грн.

Згідно із умовами пунктів 2.8, 2.9, 2.10 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію акта приймання-передачі про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за попередній місяць, що складений між оператором ГРМ та споживачем.

На підставі отриманих від споживача даних та / або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати отримання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригінала акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Згідно із пунктом 2.11 Договору оплата здійснюється на підставі актів приймання-передачі природного газу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання актів. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу протягом місяця.

Датою оплати споживачем вартості спожитого природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

За умовами підпункту 3.3.2 Договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної договором, а також Правилами постачання природного газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Сплата штрафних та господарських санкцій за даним договором не звільняє від виконання основного зобов`язання та відшкодування збитків в порядку, визначеному діючим законодавством та правилами постачання природного газу (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Якщо за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) фактичний об`єм (обсяг) постачання газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, споживач компенсує постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання газу за ціною вартості газу, визначеною договором з урахуванням необхідності відшкодування збитків. В разі відшкодування споживачем збитків відповідно до порядку, передбаченого правилами постачання природного газу, застосовується коефіцієнт 0,5 (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 7.12 Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, але вбудь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "Тепла енергетична компанія" у період з квітня по грудень 2023 року поставило, а Глибоцький ліцей Бориспільської міської ради Київської області прийняв згідно підписаних актів приймання-передачі природного газу № ТЕК00000875 від 30.04.2023, № ТЕК00001268 від 31.05.2023, № ТЕК00001704 від 30.06.2023, № ТЕК00002024 від 31.07.2023, № ТЕК00002562 від 31.08.2023, № ТЕК00002762 від 30.09.2023, № ТЕК00003240 від 31.10.2023, № ТЕК00003396 від 30.11.2023, № ТЕК00003693 від 19.12.2023 природний газ в обсязі 622,20 тис. м. куб. на загальну суму 12 685, 85 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач вартість спожитого природного газу оплатив частково в сумі 6 164, 10 грн, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 6 521, 72 грн.

Викладені обставини послугували для звернення позивача з означеним позовом до суду про стягнення з відповідача 6 521, 72 грн заборгованості за спожитий природний газ, а також нарахувань на суму заборгованості: 3 647, 62 грн збитків за недотримання дисципліни газоспоживання, 800, 83 грн пені, 83, 08 грн 3 % річних та 91, 77 грн інфляційних нарахувань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

У відповідності до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін), виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень статей 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що фактичний обсяг отриманого відповідачем природного газу у квітні-грудні 2023 року становить 622,20 тис. м. куб. на загальну суму 12 685, 82 грн, тоді як відповідач оплатив вартість спожитого природного газу частково в сумі 6 164, 10 грн.

Доказів оплати відповідачем отриманого природного газу в сумі 6 521, 72 грн чи доказів відсутності боргу матеріали справи не містять.

За наведених обставин, беручи до уваги нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 6 521, 72 грн позивачем доведено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо стягнення збитків за перевищення / недобір обсягів споживання природного газу в розмірі 3 647, 62 грн суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, пунктом 1.2 Договору сторони погодили загальний об`єм постачання природного газу споживачеві у 2023 році (вересень-грудень) у розмірі 500 м. куб.

Однак, згідно підписаних актів приймання-передачі природного газу відповідачем фактично спожито 622,20 тис. м. куб. природного газу.

Положеннями частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

При цьому, дана норма також не ототожнює термін збитки з терміном штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником розрахунку грошових коштів саме за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 y справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.

Згідно із підпунктом 3.3.2 Договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної договором, а також правилами постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальний обсяг споживання на рік не повинен перевищувати загального об`єму постачання.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що у разі якщо за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) фактичний об`єм (обсяг) постачання газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач компенсує постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання газу за ціною вартості газу, визначеною договором з урахуванням необхідності відшкодування збитків. В разі відшкодування споживачем збитків відповідно до порядку, передбаченого Правилами постачання природного газу, застосовується коефіцієнт 0,5.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи випливає, що за актами приймання-передачі природного газу № ТЕК00002762 від 30.09.2023, № ТЕК00003240 від 31.10.2023 і № ТЕК00003396 від 30.11.2023 відповідачем спожито природний газ в обсязі, що вказує на недобір договірних обсягів, замовлених споживачем, тоді як за актом приймання-передачі природного газу № ТЕК00003693 від 19.12.2023 вбачається перевищення договірних обсягів споживання.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення збитків за перевищення та недобір обсягу споживання природного газу у спірний період є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним. Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 647, 62 грн за перевищення та недобір обсягу споживання природного газу у вересні - грудні 2023 року, нарахованих згідно пункту 4.3 Договору та пунктів 1, 2 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 91, 77 грн інфляційних втрат, нарахованих за січень квітень 2024 року та 83, 08 грн 3 % річних, нарахованих за період з 04.01.2024 по 06.06.2024.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за період з 04.01.2024 по 06.06.2024 та інфляційних втрат за період із січня по квітень 2024 року, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних арифметично невірний, тоді як розрахунок інфляційних правильний.

За перерахунком суду, сума 3 % річних від простроченої суми 6 521, 72 грн за період прострочення з 04.01.2024 по 06.06.2024 становить 82, 86 грн.

Отже заявлену до стягнення суму 3 % річних належить задовольнити частково в розмірі 82, 86 грн, суму інфляційних нарахувань в розмірі 91, 77 грн задовольнити повністю.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 800, 83 грн, нарахованої за період з 04.01.2024 по 06.06.2024 суд зазначає таке.

Так, відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень статті 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 800, 83 грн, яка нарахована за період з 04.01.2024 по 06.06.2024.

Однак за перерахунком суду за допомогою системи "Ліга Закон" сума пені становить 798, 64 грн, а тому суд частково задовольняє вимоги позивача в цій частині.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 6 521, 72 грн основного боргу, 3 647, 62 грн збитків, 798, 64 грн пені, 82, 86 грн 3 % річних, 91, 77 грн інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору № 30 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими від 28.03.2023. В частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні.

Щодо судових витрат.

При вирішенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн, суд враховує таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини другої статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст. 129 ГПК України).

Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем вчинено відповідні процесуальні дії (попередньо визначено у позовній заяві суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн, зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат в порядку передбачено ГПК України; подано такі докази суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн підтверджується такими доказами (копіями): довіреністю від 18.01.2024, довіреністю від 21.12.2022, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000382 від 14.08.2019, договором № 01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022, додатком № 9 від 03.06.2024 до договору № 01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022.

Суд установив, що 01.07.2022 між адвокатом Пасічник Олександром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" укладено договір № 01/07/2022-Юр про надання правової допомоги (далі Договір).

Умовами Договору сторони узгодили наступне:

клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника (пункт 1 договору);

адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: здійснювати правовий аналіз документації клієнта щодо спірних питань, визначити стратегію захисту інтересів клієнта у судових справах та справах про адміністративні правопорушення за результатами вивчення документів клієнта; надавати консультації / рекомендації щодо підбору та підготовки пакета документів для надання в судові справи; готувати та подавати процесуальні документи, документи по суті судових справ, листи, повідомлення, вимоги / претензії з питань, поставлених клієнтом тощо. Перелік судових справ та виконавчих проваджень та вартість послуг з надання правової допомоги, щодо яких адвокат надає правову допомогу за цим договором, визначається сторонами у Додатках, що є невідємною частиною договору (пункт 2.1 договору);

за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у строки та розмірі, визначених цим Договором. Вартість послуг, що надаються адвокатом, залежить від обсягу та складності правової допомоги та визначається сторонами в Додатках до Договору (пункт 4.1 договору);

оплата за договором здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта наданих послуг (пункт 4.2 договору);

за результатами надання правової допомоги складається акт наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість (пункт 4.3 договору);

акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 робочих днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення проти акту (пункт 4.4 договору);

сторони можуть визначити інший порядок оплати правової допомоги (пункт 4.5 договору);

даний договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 6.1 договору).

Відповідно до умов укладеного 03.06.2024 між сторонами додатку № 9 до договору № 01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року (далі додаток № 9), адвокат надає клієнту правову допомогу щодо стягнення у судовому порядку з Глибоцького ліцею Бориспільської міської ради Київської області заборгованості за природний газ за договором № 30 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими від 28.03.2023, розмір основного боргу 6 521, 72 грн (пункт 1 додатку № 9).

Пунктом 2 додатку № 9 сторонами узгоджено обсяг правової допомоги, а саме:

правовий аналіз первинних документів та іншої документації Клієнта, визначення стратегії захисту інтересів Клієнта у судовій справі;

надання консультацій / рекомендацій щодо підбору та підготовки пакета документів для підготовки позовної заяви та надання пояснень в ході розгляду справи судами;

підготовка розрахунку штрафних санкцій;

збирання доказів, в тому числі шляхом подання адвокатських запитів та подання заяв про забезпечення доказів;

підготовка та подання процесуальних документів, документи по суті справи, листів, повідомлень, вимог / претензій з питань, поставлених судом;

ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій ухвал / рішень / виконавчих документів та інших матеріалів судової справи шляхом подання відповідних заяв;

вчинення забезпечення позову шляхом подання відповідних заяв та вчинення дій;

правовий аналіз ухвал / рішення суду першої інстанції, надання рекомендацій щодо перспектив оскарження;

правовий аналіз постанови суду апеляційної інстанції, надання рекомендацій щодо перспектив оскарження

підготовка та подання апеляційних скарг на ухвали / рішення суду у разі прийняття клієнтом рішення про їх оскарження;

підготовка та подання в інтересах клієнта до органів виконавчої служби та приватним виконавцям документи, заяв та інших документів, спрямованих на виконання судових рішень у справі;

надання консультацій (усних, письмових), висновків, довідок з правових питань, що виникають у Клієнта в ході розгляду справ судами України та виконання судових рішень / наказів.

Вартість надання правової допомоги адвокатом за даним додатком становить 3 000, 00 грн без ПДВ, та сплачується клієнтом після прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі.

Також матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надавав адвокат Пасічник О.В. на підставі довіреності від 18.01.2024 та довіреності від 21.12.2022.

Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складності справи, а також обґрунтованості таких витрат належними та допустимими доказами здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

Так, позивач, звертаючись із клопотанням про стягнення з відповідача 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надав суду лише договір про надання правової допомоги № 01/07/2022-Юр від 01.07.2022 та додаток № 9 від 03.06.2024 до нього, проте, детального опису наданих адвокатом послуг; акту про надання юридичних послуг (правничої допомоги) тощо позивачем надано не було, що позбавляє суд можливості оцінити відповідність заявленої до стягнення позивачем з відповідача суми витрат на правничу допомогу критеріям, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.3 договору про надання правової допомоги № 01/07/2022-Юр від 01.07.2022 передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт наданих послуг, що підписується сторонами; в акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість.

Також суд зазначає, що узгоджений додатком № 9 від 03.06.2024 обсяг правової допомоги, що надається адвокатом клієнту не може слугувати доказом, що підтверджує надані в межах цієї справи правових послуг, оскільки позивачем по справі № 911/1441/24 подано лише позовну заяву, заяву про усунення недоліків та клопотання про стягнення судових витрат, тоді як додатком № 9 передбачено значно більший обсяг послуг.

Водночас суд зазначає про те, що встановлений у додатку № 9 фіксований розмір адвокатських послуг не є достатнім для вирішення розподілу таких витрат, оскільки визначення фіксованого розміру таких витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з іншої сторони саме у визначеному розмірі, адже розмір цих витрат має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000, 00 грн на відповідача, остільки така сума непідтверджена належними та допустимими доказами.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Стягнути з Глибоцького ліцею Бориспільської міської ради Київської області (08350, Київська область, Бориспільський район, село Глибоке, вулиця Центральна, будинок 34, код ЄДРПОУ 22203353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (01001, місто Київ, вулиця Ірининська, будинок 5/24, код ЄДРПОУ 39624119) 6 521, 72 грн заборгованості за договором на постачання природного газу, 3 647, 62 грн збитків за перевищення / недобір обсягів споживання природного газу, 798, 64 грн пені, 82, 86 грн 3 % річних, 91, 77 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 16.09.2024