Рішення

від 04.09.2024 по справі 926/1150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 вересня 2024 року Справа № 926/1150/24

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ"

про стягнення заборгованості в сумі 724188,08 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.

Представники:

від прокуратури - Кацап-Бацала Ю.М.

від позивача - Олійник Г.М.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 724188,08 грн на користь держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (код 04062179, розрахунковий рахунок UA218999980334139812000024327 в Чернівецьку ГУК/Сторожинецька ТГ, код класифікації доходів 18010600 - орендна плата з юридичних осіб).

- розірвати договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року, укладений між Сторожинецькою міською радою (вул. Чернівецька, 6А, м. Сторожинець, Чернівецького р-ну, Чернівецької обл., код 04062179) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477).

- зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) повернути за актом приймання-передачі Сторожинецькій міській територіальній громаді в особі Сторожинецької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113 площею 7,7208 га, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, згідно якого відповідачу надано в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, площею 7,7208 га, яка розташована по вул. Панській, с. Комарівці, Чернівецької області.

У подальшому, за заявою відповідача спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113 було поділено та за рахунок її площі сформовано чотири інших нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324585000:02:002:1116 площею 1,9302 га; з кадастровим номером 7324585000:02:002:1118 площею 1,9302 га; з кадастровим номером 7324585000:02:002:1115 площею 1,9302 га та з кадастровим номером 7324585000:02:002:1117 площею 1,9302 га.

Систематична несплата відповідачем орендної плати з жовтня 2021 року - лютий 2024 року стала причиною для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року, справу №926/1150/24 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 травня 2024 року.

17 травня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. №1356), у зв`язку із бажанням відповідача скористатись своїм правом, підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву у визначений ухвалою суду від 26 квітня 2024 року строк.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкладено підготовче засідання на 12 червня 2024 року.

23 травня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №1496), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що позовна заява подана органом прокуратури не містить належних і допустимих доказів того, що позивач не може чи не бажає самостійно здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача у цій справі, а сама по собі обставина не звернення ради із позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів держави.

Далі, відповідач вказує, що ним сплачувалась орендна плата за період з жовтня по частково грудень 2021 року, а з огляду на строк позовної давності визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, який спливає з урахуванням статті 287.4 Податкового кодексу України - 30 січня 2025 року, то звернення з цим позовом є передчасним, а подання позову прокурором безпідставним, адже відсутні такі чинники, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

Окрім того, не було враховано також і того факту, що з 24 лютого 2022 року та по сьогоднішній день на території України діє воєнний стан.

Засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУА ЕНЕРДЖИ», згідно даних ЄДРПОУ та структури власності товариства є громадянин Республіки Туреччина, який інвестує в розвиток сонячної енергетики України. Однак, через воєнний стан (форс-мажорна обставина, яка є загальновідомою обставиною і не потребує додаткового доказування) немає можливості дані інвестиції використовувати з метою отримання прибутку, що в свою чергу ускладнює сплату податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Також, через відсутність авіасполучення між Україною та Республікою Туреччина засновник немає можливості перебувати в Україні та відповідно своєчасно сприяти виконанню фінансових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУА ЕНЕРДЖИ».

При цьому, відповідач вказує, що земельну ділянку з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113 було поділено на 4 інших нових земельних ділянок, а тому укладений договір оренди землі припинив свою дію автоматично з 28 вересня 2023 року.

10 червня 2024 року керівник Чернівецької окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №1679).

У поданій відповіді на відзив керівник Чернівецької окружної прокуратури зазначає, що причиною належності звернення органу прокуратури з відповідним позовом стало не здійснення Сторожинецькою міською радою заходів щодо захисту інтересів держави, яка не дивлячись на обізнаність про систематичну несплату відповідачем орендної плати за землю не здійснювала заходи щодо примусового стягнення заборгованості, не виконувала свої повноваження як орган місцевого самоврядування, а також міська рада повідомила орган прокуратури у листі щодо відсутності коштів на сплату судового збору за подання відповідного позову.

Також, прокурор стверджує, що посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є доказом настання форс-мажору для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні, оскільки необхідно довести прямий вплив форс-мажорної обставини на неможливість виконання зобов`язань за укладеним між позивачем і відповідачем договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року.

Далі, прокурор вказує, що з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки вся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у 4 сформовані земельні ділянки, а тому спірний договір оренди землі є чинним.

11 червня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду клопотання (вх. №1496), в якому просив суд: повторно зобов`язати позивача виконати вимоги ухвали Господарського суду Чернівецької області від 26 квітня 2024 року в частині надання суду письмових пояснень щодо поданої керівником Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області позовної заяви; відкласти підготовче провадження призначене на 12 червня 2024 року на іншу дату; підготовче засідання призначене на 12 червня 2024 року здійснювати без участі представника відповідача.

12 червня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №1712), яку суд задовольнив та надав доступ представнику до електронної справи.

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 24 червня 2024 року та зобов`язати Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області виконати вимоги ухвали Господарського суду Чернівецької області від 26 квітня 2024 року у справі №926/1150/24 - до наступного судового засідання.

18 червня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1635), у зв`язку із перебуванням у відпустці з 24 червня 2024 року по 27 червня 2024 року.

21 червня 2024 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення (вх. №1799), у яких позивач повідомляє суд, що позовну заяву подану керівником Чернівецької окружної прокуратури підтримує у повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити. Додаткові пояснення подані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12 червня 2024 року.

Так, позивач вважає, що звернення прокурора із позовом у даній справі, в інтересах держави, в особі Сторожинецької міської ради є виправданим та таким що не суперечить нормам чинного законодавства та не впливає на дотримання принципу рівності сторін.

Також, позивач зазначає, що він вживав заходи для досудового врегулювання конфлікту шляхом надсилання відповідачеві претензії (вих. № 2060 від 01 серпня 2022 року), однак, належного реагування з боку орендаря не було.

Далі позивач стверджує, що Договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року не втратив свою чинність автоматично з моменту припинення існування земельної ділянки кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, як це стверджує відповідач у своєму відзиві, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, а відомості про оренду перенесено до відповідних розділів Державного реєстру прав (тобто на утворені, в результаті поділу ділянки).

21 червня 2024 року керівник Чернівецької окружної прокуратури подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог (вх. №1671), в якому просив суд розглядати справу з урахуванням змінених прокурором позовних вимог, а саме викладеного пункту 4 позовної заяви в наступній редакції:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) повернути Сторожинецькій міській територіальній громаді в особі Сторожинецької міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118, які утворені шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7324585000:02:002:113, загальною площею 7,7208 га за актом приймання-передачі.

При цьому, судове засідання 24 червня 2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом Господарського суду Чернівецької області щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 24 червня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/1150/24 на 03 липня 2024 року.

02 липня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду заяву (вх. №1908), у якій повідомляє суд про неможливість прибути у призначене судове засідання і просить провести заплановане судове засідання без його участі.

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року постановлено: клопотання керівника Чернівецької окружної прокуратури про зміну предмету позову (вх. №1671 від 21 червня 2024 року) - задовольнити; закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2024 року; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням клопотання про зміну предмету позову.

Однак, судове засідання 17 липня 2024 року о 14 годині 00 хвилин не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом Господарського суду Чернівецької області щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 17 липня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року призначено розгляд справи по суті №926/1150/24 на 31 липня 2024 року.

22 липня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду заяву (вх. №1915) про участь у судовому засіданні, призначеному на 31 липня 2024 року, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні 31 липня 2024 року о 10 годині 30 хвилин у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів (вх. №1915 від 22 липня 2024 року).

Однак, представник відповідача не прийняв участь у судовому засіданні 31 липня 2024 року та не повідомив суд про об`єктивні причини неявки у заплановане судове засідання або технічної неможливості взяти участь у відеоконференції.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року постановлено: відкласти розгляд справи по суті на 04 вересня 2024 року; попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", що неявка уповноваженого представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи по суті за відсутності такого учасника справи.

26 серпня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду заяву (вх. №2161) про участь у судовому засіданні, призначеному на 04 вересня 2024 року, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні 04 вересня 2024 року о 12 годині 00 хвилин у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів (вх. №2161 від 26 серпня 2024 року).

Відповідач явку належного представника у судове засідання 04 вересня 2024 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи,

При цьому, 03 вересня 2024 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2218), у зв`язку із перебування у відпустці за основним місцем роботи з 21 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно.

До означеного вище клопотання представник відповідача долучив наказ №759 (розпорядження) ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (юридичної особи, яка не є стороною по справі) про надання відпустки, в якому крім іншого не зазначено й дати його складання.

Суд зазначає, що Дунець Олександр Ярославович у даній справі представляє права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", як адвокат, згідно довіреності №б/н від 08 травня 2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ІФ №001181 від 31 травня 2017 року.

У той же час, як вбачається із матеріалів справи, перебуваючи у щорічній відпустці з 21 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року згідно долученого до клопотання наказу №759 (розпорядження) про надання відпустки, Дунець Олександр Ярославович , 26 серпня 2024 року звертався до суду через підсистему "Електронний суд" із заявою (вх. №2161) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, яку суд задовольнив.

Відповідач жодного разу не забезпечив явку належного представника у призначені судові засідання (20 травня 2024 року, 12 червня 2024 року, 03 липня 2024 року, 31 липня 2024 року та відповідно 04 вересня 2024 року), хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату призначених судових засідань, а натомість направляв до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням наявних відомостей про те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" не має можливості взяти участь в судовому засіданні, керівник був не обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або уповноважити іншу особу.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене вище в сукупності, враховуючи те, що господарський суд ухвалою від 31 липня 2024 року попереджав Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", що неявка уповноваженого представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи по суті за відсутності такого учасника справи, з урахуванням строків розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що чергова неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 04 вересня 2024 року позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

18 жовтня 2021 року між Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області (далі - Орендовавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (далі - Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає на підставі рішення XII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №305-12/2021 від 30 вересня 2021 року, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану в с. Комарівці по вул. Панській.

Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, площею 7,7208 га.

Згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №11/252-21 від 27 вересня 2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату підписання сторонами договору, становить 6096851,40 грн. На земельній ділянці немає розміщених об?єктів нерухомого майна, що належать орендарю. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням (пункти 3-5 Договору).

Пунктом 7 Договору встановлено, що договір укладено на 35 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 8-10 Договору, річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства, розрахована згідно з Додатком №l до цього Договору та за повний перший рік оренди становить 182905,54 грн., з 2 по 10 роки використання орендна плата становить 365 811,08 грн. (з подальшим переглядом її розміру міською радою). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата щорічно індексується у відповідності із чинним законодавством країни. Орендар самостійно щорічно станом на 1 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем та вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця на розрахунковий рахунок.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (пункт 13 Договору).

Пунктом 16 Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав и в оренду.

Відповідно до пунктів 22 та 22.4 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.

Згідно пункту 30 Договору, припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідна до закону. На вимогу однієї сторони цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання та/або неналежного виконання сторонами їх обов?язків, передбачених цим договором та в інших випадках передбачених законодавством. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктами 33-34 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (пункт 35 Договору).

На виконання умов Договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області передала Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" земельну ділянку площею 7,7208 га розташовану в с. Комарівці по вул. Панській, про що складений Акт прийому-передачі земельної ділянки на місцевості, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року та Акт прийому-передачі земельної ділянки на місцевості підписано сторонами та скріплено печатками без будь-яких їх зауважень. Учасники справи до матеріалів справи не долучили належні, достовірні та достатні докази того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на спірному договорі та акту прийому-передачі чи відсутність у представників сторін повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати печаток, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі сторін.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №281051142 від 25 жовтня 2021 року, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, площею 7,7208 га зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" строком на 35 років з правом пролонгації.

19 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" звернулось до голови Сторожинецької міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації, щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, площею 7,7208 га на 4 частини, орієнтовною площею по 1,93 га кожна.

28 жовтня 2021 року рішенням XIV позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №350-14/2021 було надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" на замовлення розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113, площею 7,7208 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій в с. Комарівці по вул. Панській на чотири окремі земельні ділянки орієнтованою площею 1,93 га кожна.

22 вересня 2023 року рішенням XXXIII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №247-33/2023 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки (поділу земельної ділянки), що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій в с. Комарівці, вул. Панській Чернівецького району Чернівецької області, з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324585000:02:002:1115 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1116 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1117 площею 1,9302 га та з кадастровим номером 7324585000:02:002:1118 площею 1,9302 га.

З інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №365855241 від 14 лютого 2024 року, №365854936 від 14 лютого 2024 року, №365854577 від 14 лютого 2024 року та №365855574 від 14 лютого 2024 року, вбачається реєстрація права оренди земельних ділянок: з кадастровим номером 7324585000:02:002:1118 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1117 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1116 площею 1,9302 га та з кадастровим номером 7324585000:02:002:1115 площею 1,9302 га за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" згідно укладеного Договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року строком на 35 років з правом пролонгації.

01 серпня 2022 року голова Сторожинецької міської ради направив Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" лист-претензію вих. №2060 з проханням добровільно сплатити заборгованість за використання земельної ділянки в сумі 53581,70 грн, з метою досудового врегулювання господарського спору, а також уникнення судових витрат.

Позивачем долучено до матеріалів справи докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази формування та направлення позивачу відповіді та належного реагування на зазначену претензію.

12 грудня 2023 року керівник Чернівецької окружної прокуратури направив голові Сторожинецької міської ради лист вих.№52/6-2048ВИХ-23 із запитом щодо надання інформації про погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" заборгованості з орендної плати за землю в сумі 420682,80 грн, а також було запропоновано Сторожинецькій міській раді вжити невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з орендної плати.

21 грудня 2023 року голова Сторожинецької міської ради направив Сторожинецькому відділу Чернівецької окружної прокуратури лист-відповідь вих. №3169, в якому зазначив, що сума заборгованості за період з 18 жовтня 2021 року по 22 вересня 2023 року становить 498644,03 грн, сторони не укладали угоди про розстрочення сплати заборгованості, а міською радою не подавалась позовна заява до суду.

21 лютого 2024 року начальник Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури направив голові Сторожинецької міської ради лист вих. №52/6-349ВИХ-24, в якому просив надати інформацію про наявність заборгованості з орендної плати за землю, чи чинний укладений між сторонами договір та чи вносились до нього зміни.

29 лютого 2024 року голова Сторожинецької міської ради направив Сторожинецькому відділу Чернівецької окружної прокуратури лист-відповідь вих. №419, в якому зазначив, що до укладеного договору оренди зміни не вносились, в Державному реєстрі речових прав не припинено інше речове право щодо договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року, а заборгованість станом на 01 лютого 2024 року становить 683658,85 грн.

До означеного вище листа було долучено копію розрахунку заборгованості орендної плати та лист-претензію вих. №392 від 26 лютого 2024 року, яку направив голова Сторожинецької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" з проханням добровільно сплатити заборгованість за використання земельної ділянки в сумі 683658,85 грн з метою досудового врегулювання господарського спору, а також уникнення судових витрат.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази направлення означеної вище претензії вих. №392 від 26 лютого 2024 року, а також надання відповіді на претензію від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ".

05 березня 2024 року керівник Чернівецької окружної прокуратури направив голові Сторожинецької міської ради лист вих.№52/6-449ВИХ-24, в якому просив міську раду вжити невідкладні заходи щодо стягнення у судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року та повернення земельної ділянки площею 7,7208 га у комунальну власність.

18 березня 2024 року голова Сторожинецької міської ради направив начальнику Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури лист-відповідь вих. №564, в якому повідомив, що заборгованість станом на 01 березня 2024 року становить 724188,08 грн, а міська рада немає можливості звернутись до суду, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, а отже не заперечують щодо звернення Чернівецької окружної прокуратури до суду з позовною заявою в інтересах Сторожинецької міської ради.

26 березня 2024 року керівник Чернівецької окружної прокуратури направив голові Сторожинецької міської ради лист вих.№52/6-577ВИХ-24, в якому повідомив орган місцевого самоврядування про намір звернутись до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки загальною площею 7,7208 га.

Предметом позову у справі є вимоги прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання спірного договору оренди та повернення землі. Підставою позову зазначене істотне порушення умов спірного договору оренди - систематична несплата відповідачем орендної плати.

За змістом статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, крім інших, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі" ).

Положеннями частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Отже, згідно вказаних вище положень законодавства та умовами укладеного між сторонами договору оренди землі сплата орендної плати щомісячно у погодженому розмірі є обов`язком Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ".

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" по орендній платі за землю за період з жовтня 2021 року по лютий 2024 року становить 724188,08 грн.

Будь яких належних, допустимих та достатніх доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Хоча відповідач зазначив у поданому відзиві на позовну заяву, що орендна плата за період з жовтня по частково грудень 2021 року ним була сплачена, однак означене твердження документально не підтверджено будь якими достовірними, належними та достатніми доказами.

За частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідного до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.

З огляду на викладені вище обставини, відповідач в порушення умов укладеного Договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року у повній мірі не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113 загальною площею 7,7208 га, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до листа Сторожинецької міської ради №564 від 18 березня 2024 року та долученого до нього розрахунку, за період жовтня 2021 року - лютий 2024 року становить 724188,08 га, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах Сторожинецької міської ради до суду.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує про наявність заборгованості по орендній платі, однак посилається на форс-мажорну обставину - запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року на території України.

Також, відповідач вказує, що внаслідок форс-мажорної обставини, засновник товариства, який є громадянином Республіки Туреччина і інвестує у розвиток сонячної енергетики України немає можливості дані інвестиції використовувати з метою отримання прибутку, що в свою чергу ускладнює сплату податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач не використовував в період із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і по день розгляду справи судом надану в оренду землю, а тому, у суду немає можливості встановити факт реального ускладення використання інвестицій отриманих з сонячної енергетики.

Окрім того, відповідачем не долучено до матеріалів справи будь які належні, допустимі та достатні докази припинення чи збитковості господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", що унеможливлює відповідача сумлінно сплачувати орендну плату у встановлені умовами укладеного договору розмірах орендної плати.

Поряд з цим, відсутність авіасполучення між Україною та Республікою Туреччина, яка позбавляє можливості перебувати засновнику в Україні та відповідно своєчасно сприяти виконанню фінансових зобов`язань не може слугувати причиною невиконання взятих на себе зобов`язань всього Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ", адже початок нарахування заборгованості починає відлік з жовтня 2021 року, тобто раніше аніж на території України було введено воєнний стан.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 1 та частина 4 статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського процесуального кодексу України та статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Як зазначає Верховний Суд у справі №912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

У постанові Верховного Суду у справі №904/3886/21 від 25 січня 2022 року зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Також, треба звернути увагу на позицію Верховного Суду у справі №910/9258/20, де говориться, що (1) форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; (2) доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань, строк яких настав. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість відповідача виконувати взяті на себе такі зобов`язання.

Верховний Суд у справі №912/3323/20 пояснив, що одне лише передбачене законом віднесення певних подій до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретні події та заходи, запроваджені в їх рамках, унеможливлює виконання конкретного договору.

Частиною 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України видається сертифікат.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, який навіть не долучений до матеріалів справи відповідачем не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", оскільки він не є доказом, що містить ідентифікуючих ознак конкретного договору виконання якого стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин. Такий лист є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Таким чином, навіть у разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 та від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності у такому випадку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено відсутність будь яких доказів того, що відповідач повідомляв протягом кінця лютого 2022 - лютого 2024 року позивача про несприятливу фінансову ситуацію чи будь яких інших чинників, які зумовили неможливість виконати взяті на себе зобов`язання щодо належної сплати оренди землі у зв`язку із запровадження воєнного стану і не можливістю здійснювати господарську діяльність у тій мірі, яка була до вказаних вище подій.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, за визначенням статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 724188,08 грн.

Згідно частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду відповідно до чинного законодавства є систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 вказано, якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

При цьому, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №910/234/21, від 23 березня 2021 року у справі №922/2754/19, від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18.

Судом встановлено, що на момент звернення з позовом до суду, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, і таке порушення є систематичним та триваючим, оскільки відповідачем порушено таке зобов`язання 29 разів за період з жовтня 2021 по лютий 2024 року.

Разом з тим за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 сформувала висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди встановлені статті 611 Цивільного кодексу України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Так, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" умов спірного договору оренди землі щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, а також те, що неотримання Сторожинецькою міською радою орендної плати протягом більш ніж двох років безумовно свідчить про те, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Отже, зобов`язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, справедливості та розумності; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" не сплачуючи тривалий час орендну плату, проявило недобросовісність, нерозумність та несправедливість по відношенню до наявних зобов`язань за договором оренди землі, що з позиції цих принципів повинно оцінюватися як дії, які не відповідають праву, а тому у такому випадку повинне мати місце судове втручання шляхом подальшого припинення таких порушень.

Несплата орендної плати є істотним порушення умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.

Відповідач вважає, що Договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року автоматично втратив свою чинність з прийнятим 28 вересня 2023 року рішення XXXIII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №247-33/2023, у зв`язку із поділом спірної земельної ділянки площею 7,7208 га з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року відповідач звернувся до позивача із заявою про поділ наданої йому в оренду земельної ділянки на 4 рівні частини площею 1,93 га кожна.

У подальшому, 22 вересня 2023 року рішенням XXXIII позачергової сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №247-33/2023 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" з утворенням нових земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7324585000:02:002:1115 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1116 площею 1,9302 га, з кадастровим номером 7324585000:02:002:1117 площею 1,9302 га та з кадастровим номером 7324585000:02:002:1118 площею 1,9302 га.

Таким чином, за ініціативи відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 7324585000:02:002:1113 було поділено та за рахунок її площі було сформовано 4 інших земельних ділянок.

При цьому, за новоутвореними земельними ділянками з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118 міститься інформація про реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" строком дії договору оренди 35 років, а дата закінчення дії договору - 18 жовтня 2056 рік з правом пролонгації.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 3 статті 110 Земельного кодексу України, поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, 922/2723/17 вказала, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту прав власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Таким чином, поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникла у землекористувача до її поділу.

Передача земельної ділянки в оренду є обтяженням права власника земельної ділянки, а поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у чотири сформовані нові земельні ділянки.

Отже, Договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року не припинив своєї дії.

Викладене вище збігається із викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19.

Підсумовуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач систематично не сплачуючи орендну плату, допустив істотне порушення його умов, чим позбавив Сторожинецьку міську раду матеріальної вигоди, на яку та розраховувала за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору, таким чином позовна вимога прокурора щодо розірвання договору оренди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Враховуючи, викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути Сторожинецькій міській територіальній громаді в особі Сторожинецької міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118, які утворені шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7324585000:02:002:113, загальною площею 7,7208 га за актом приймання-передач, є похідною та залежить від первинної вимоги про розірвання договору, та з огляду на те, що суд визнав обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі, є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, суд зазначає наступне.

Згідно статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

За приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Поряд з цим, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Так, орган уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області.

Проте, Сторожинецькою міською радою, протягом тривалого часу не було вжито цивільно-правових заходів для усунення порушень, які мали місце щодо стягнення орендної плати за договором оренди землі, що свідчить про неналежне виконання обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.

При цьому, як вбачається із пункту 31.1. Договору, стягнення орендної плати орендодавцем здійснюється в судовому порядку.

Однак, як встановлено матеріалами справи, в період з 12 грудня 2023 року по 18 березня 2024 року (період листування Чернівецької окружної прокуратури з Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області) позивач не здійснював жодних дій щодо стягнення орендної плати у примусовому порядку.

Таким чином, незважаючи на те, шо Чернівецька окружна прокуратура звертала увагу Сторожинецької міської ради щодо питання стягнення заборгованості та можливого розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем таке порушення інтересів держави залишено без неналежного реагування та свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень.

Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Сторожинецька міська рада неналежно виконувала свої повноваження щодо стягнення коштів до бюджету, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та звернення до суду з таким позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №926/1111/15.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 зазначила, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Сторожинецької об`єднаної територіальної громади.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, належними, допустимими та беззаперечними доказами доведено наявність факту істотного порушення відповідачем умов договору та вимог закону, а тому, у суду наявні правові підстави для стягнення орендної плати та розірвання у судовому порядку Договору оренди землі від 18 жовтня 2021 року, наслідком чого є повернення спірних земельних ділянок.

Отже, вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецькою обласною прокуратурою при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 16918,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №592 від 19 квітня 2024 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" про стягнення заборгованості в сумі 724188,08 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 724188,08 грн на користь держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (код 04062179, розрахунковий рахунок UA218999980334139812000024327 в Чернівецьку ГУК/Сторожинецька ТГ, код класифікації доходів 18010600 - орендна плата з юридичних осіб).

3. Розірвати договір оренди землі від 18 жовтня 2021 року, укладений між Сторожинецькою міською радою (вул. Чернівецька, 6А, м. Сторожинець, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., код 04062179) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477).

4. Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) повернути Сторожинецькій міській територіальній громаді в особі Сторожинецької міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 7324585000:02:002:1115, 7324585000:02:002:1116, 7324585000:02:002:1117 та 7324585000:02:002:1118, які утворені шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7324585000:02:002:113, загальною площею 7,7208 га за актом приймання-передачі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ЕНЕРДЖИ" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 303, м. Яремче, Івано-Франківської області, код 42324477) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120) витрат зі сплати судового збору в розмірі 16918,82 грн на р/р UA378201720343110001000004946, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, класифікація видатків бюджету - 2800.

У судовому засіданні 04 вересня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 16 вересня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК