Ухвала

від 16.09.2024 по справі 918/1177/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1177/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя - Політика Н.А.)

від 11.03.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Миханюк М.В., судді: Саврій В.А., Коломис В.В.)

від 20.07.2024

у справі № 918/1177/23

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним,

та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни

про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у справі №918/1177/23 первісний позов задоволено. Визнано укладеним між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Людмилою Миколаївною та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях попередній договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації нежитлової будівлі "Баня за зоною", загальною площею 161,9 кв.м. за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городище, вулиця Рівненська, будинок 80, шляхом викупу у відповідній редакції. У задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у справі №918/1177/23 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №918/1177/23, Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій також клопоче про зупинення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у даній справі.

Також від Фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни надійшло клопотання - заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якому просить відмовити Фонду у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях підставою касаційного оскарження зазначає п. 3 ч. ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "частини 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, у випадку коли орган приватизації визнає право орендаря на приватизацію шляхом викупу, яке встановлено у судовому рішенні, однак у ч.2. ст. 18 Закону наявна імперативна вимога, що визначення ціни об`єкту приватизації за результатами незалежної оцінки, а також абзацом 7 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: приватизації".

Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано частину 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", положення ч. 2 ст. 9 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 180 та ч.2 ст. 188 ГК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.07.2023.

Проте Фонд у касаційній скарзі не зазначає номер справи, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 25.07.2023 з висновками щодо застосування зазначених норм права.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що у касаційній скарзі не наведено номер справи, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 25.07.2023 з висновками щодо застосування зазначених норм права, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про зупинення рішення суду першої інстанції та клопотання-заперечення проти відкриття касаційного провадження у даній справі буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №918/1177/23 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- навести номер справи, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 25.07.2023 з висновками щодо застосування зазначених норм права

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець